Рішення № 129884234, 01.09.2025, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/846/25

2/0187/368/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2025 р.

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Джунь І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справуза позовною заявою Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Петриківського районного суду Дніпропетровської області через свого представника Усенко Михайла Ігоровича звернувся позивач Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначив, що 01.06.2024 між Товариством з Обмеженою Відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 00372-06/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 5 000.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався кредит повернути та сплатити проценти за користування кредитом.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а боржник не виконав належним чином кредитні зобов`язання, через що утворилась заборгованість.

24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 24092024, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги заборгованості від відповідача у загальному розмірі 20 450.00 грн.

За наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 450.00 грн.; суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422.40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000.00 грн.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копію зазначеної ухвали надіслано сторонам у справі.

Відповідач відправлення отримав 03.07.2025, про що є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Окрім того, 12.06.2025 ухвалено витребувати від Акціонерного Товариства «Універсал Банк» відповідні докази у справі.

Однак, 07.07.2025 до суду надіслано відповідь оперативного директора АТ «Універсал Банк» про неможливість виконання зазначеної ухвали суду про витребування доказів, через недостатність ідентифікаційних даних особи.

Тож, 13.08.2025 судом повторно постановлено ухвалу про витребування доказів у справі, із посиланням на ідентифікаційні дані відповідача.

Так 26.08.2025 ухвалу суду виконано та надано до суду довідку з АТ «Універсал Банк».

Тож, сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надано, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.

Розглядаючи позовні вимоги, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфи 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 6 та 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Так, позивачем надано до суду копію заявки-анкети клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на отримання фінансового кредиту, яку підписано 01.06.2024 ідентифікатором W2519.

Також додано копію паспорту споживчого кредиту (інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який підписано 01.06.2024 електронним підписом споживача ОСОБА_1 , W2519 .

Додано правила надання коштів у кредит Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Стар Файненс Груп».

Тож, 01.06.2024 між Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Стар Файненс Груп» (код ЄДРПОУ 44022416) та клієнтом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір про надання фінансового кредиту № 00372-06/2024. За умовами договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку а на умовах визначених цим договором.

Так, кредит надано на 120 днів; дата надання - 01.06.2024; дата погашення кредиту 28.09.2024; тип процентної ставки - фіксована; денна процентна ставка становить 1.50%; кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-8827 протягом одного робочого дня; загальні витрати за кредитом - 9000.00 грн; орієнтовна загальна вартість - 14 000.00 грн; реальна річна процентна ставка - 9671.38 відсотків.

Договір підписано електронним підписом клієнта W2519.

Додатком №1 до зазначеного договору є Графік платежів, який є невід`ємною частиною договору та підписаний електронним підписом клієнта W2519.

Також наявна копія інформаційного повідомлення про передачу позичальником до товариства персональних даних третіх осіб, яку також підписано електронним підписом клієнта W2519.

Факт перерахування коштів за зазначеним вище договором про надання фінансового кредиту підтверджено довідкою з ТОВ «УПР» № 3426_250416092237 від 16.04.2025.

Окрім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів у справі, 28.08.2025 до суду надійшла довідка операційного директора АТ «Універсал Банк» з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3, на яку 01.06.2024 відбулося зарахування коштів у сумі 5000.00 грн через платіжну систему.

З доданої копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00372-06/2024 від 01.06.2024 вбачається, що борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Стар Файненс Груп» станом на 24.09.2024 становить: тіло - 5000.00 грн; відсотки - 1950.00 грн; прострочені відсотки - 6750.00 грн; штрафи - 6750.00 грн, тож загальна сума - 20 450.00 грн.

Позивач надав копію довідки директора ТОВ «Стар Файненс Груп», про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , з яким укладено договір №№ 00372-06/2024 від 01.06.2024. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора) W2519 який було відправлено позичальнику 01.06.2024 на номер телефону: НОМЕР_4 .

24.09.2024 між клієнтом ТОВ «Стар Файненс Груп» та фактором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 24092024. На умовах встановлених договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору право грошової вимоги до боржників за кредитним договором.

У витягу із реєстру боржників до зазначеного договору факторингу зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із загальною сумою заборгованості - 20 450.00 грн.

Позичальника ОСОБА_1 було повідомлено про відступлення права вимоги від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», про що є копія листа директора ТОВ «Стар Файненс Груп». Окрім того, відповідачу було надіслано досудову вимогу позивача.

Додано правовстановлюючі документи Товариством з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія» «Кредит-Капітал» (ІК ЮО 35234236).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення позичальником свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором, через що утворилась заборгованість, яка зазначена вище.

Разом із тим, судом встановлено, що 24.09.2024 відбувся перехід права вимоги до боржника ОСОБА_1 від кредитора до нового кредитора тобто позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до боржника ОСОБА_1 , що виникло на підставі договору про надання фінансового кредиту № 00372-06/2024 від 01.06.2024 та складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 20 450.00 грн, перейшло до позивача шляхом укладення договору відступлення прав вимоги.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Враховуючи умови договору про споживчий кредит, надані позивачем додатки, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено та обґрунтовано заявлені вимоги, через що суд вважає вірним позов задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із наступного.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надано платіжну інструкцію № 8922 від 13.05.2025 про оплату ним судового збору у сумі 2 422.40 грн за подання даного позову до суду.

За наведеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд вважає вірним стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 7 000.00 грн.

На доказ додано копії: договору про надання правової допомоги № 0103 від 01.03.2024; замовлення до договору; детального опису послуг за договором; рахунку на оплату; свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та ордеру.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

У ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Так як позов товариства задоволено, то суд вважає за необхідне вимогу задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 500.00 грн., оскільки заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу 7 000.00 грн. з урахуванням критерію складності справи є очевидно завищеним.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 00372-06/2024 укладеного 01.06.2024 у сумі 20 450 (двадцять тисяч чотириста п`ятдесят ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2 424 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач - Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код за ЄДРПОУ 35234236; місце розташування: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів Львівської області, 79029.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Караул