Рішення № 129883191, 02.09.2025, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 494/1398/25

Провадження № 2/499/596/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 вересня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» суму заборгованості у розмірі 68112,01 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не виконує умови кредитного договору, укладеного між сторонами 29.08.2019 року за №2001389182401, на підставі якого останній було видано кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 13000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 45500,00 грн.

У справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак надав заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволені позову наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, на адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, з відмітками, що адресат відмовився від отримання, тому у відповідності до п.3 ч.7 ст.128 ЦПК України відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

Між акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 2001389182401 від 29.08.2019 року.

Такі обставини підтверджуються копією заявки та паспорту споживчого кредиту, наданих суду, на яких зазначені персональні дані ОСОБА_1 з проставленим її особистим підписом з копією паспорту та РНОКПП останньої, які засвідчені власноручно відповідачем.

АТ «Перший український міжнародний банк» свої зобов`язання за договорами виконало, надавши кредитні кошти ОСОБА_1 у користування у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, про що свідчить виписка по рахунку.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим відповідно до розрахунків заборгованості, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.04.2025 склала 68112,01 грн., з яких: 36879,42 грн. заборгованість за кредитом; 31232,59 грн. заборгованість процентами.

Відповідно до копії паспорту споживчого кредиту, стандартна процентна ставка становить 47,88 відсотків річних.

При ухваленні рішення суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитні договори були підписані відповідачем особисто з наданням власних персональних даних.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що відповідачем були укладені кредитні договори, умови якого позикодавцем були виконані. Відповідач у передбачений договорами строк заборгованість не повернув.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надав.

У свою чергу, доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем до суду не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався.

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що під час підписання договору ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, у тому числі з умовами про сплату відсотків та комісій за користування кредитними коштами, при цьому, не здійснила вчасно платежів на виконання своїх зобов`язань за договором, не оскаржувала правомірність укладеного договору, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, зазначені обставини свідчать про те, що підписуючи вищезазначений кредитний договір, позичальник погодився з усіма умовами договору, у тому числі зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у зазначеному розмірі.

У встановленому законом порядку кредитний договір позичальником спростований не був та є дійсними.

Відтак, сума заборгованості підлягає стягненню в повному обсязі.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»).

Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи вказані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», суд вважає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Тому права позивача були порушені і підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 68112,01 грн.

На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач поніс і документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 2422,40 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст.12,13,81,274,279,265,268,273, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ; ЄДРПОУ: 14282829) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» суму заборгованості за кредитним договором №2001389182401 від 29.08.2019 року в загальному розмірі 68112,01 грн. (шістдесят вісім тисяч сто дванадцять гривень 01 копійок), яка складається з:

36879,42 грн. заборгованість за кредитом;

31232,59 грн. заборгованість процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судові витрати у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ