Рішення № 129880784, 02.09.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3686/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"02" вересня 2025 р. . Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судових засідань Багрін І.А.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні ум.Вознесенськуцивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 02 липня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання споживчого кредиту № 8047104.

Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, який зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,45 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі сплати позичальником до 01 серпня 2024 року або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою коштів у сумі не менше першого платежу, визначеного в графіку платежів, а також здійснення позичальником часткового дострокового погашення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за ставкою 1,50 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язалася на четвертий день невиконання сплатити штраф у розмірі 2 250 грн, а починаючи з п`ятого дня невиконання штраф у розмірі 500 грн за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

27 січня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №27.01/25-Ф, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 8047104 від 02 липня 2024року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 82 500 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 25 000 грн;

-заборгованість за процентами 45 000 грн;

-заборгованість за пенею та/або штрафами 12500 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, проте у позові просила проводити розгляд справи без її участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача у позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 02 липня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання споживчого кредиту № 8047104.

Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, який зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,45 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом строку кредитування (у разі сплати позичальником до 01 серпня 2024 року або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою коштів у сумі не менше першого платежу, визначеного в графіку платежів, а також здійснення позичальником часткового дострокового погашення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за ставкою 1,50 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.

У разі неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язалася на четвертий день невиконання сплатити штраф у розмірі 2 250 грн, а починаючи з п`ятого дня невиконання штраф у розмірі 500 грн за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

27 січня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №27.01/25-Ф, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 8047104 від 02 липня 2024року.

Згідноч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідноч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі, сторони узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Авентус Україна».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) вона не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повина повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповіднодоумовдоговору факторингуфінансуванняклієнтаздійснюється шляхомкупівліунього факторомправагрошовоївимоги,факторнабуваєправа навсісуми,яківінодержить відборжниканавиконання вимоги,аклієнтне відповідаєпередфактором,якщоодержаніним сумиєменшимивід суми,сплаченоїфакторомклієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

За встановленого, права та обов`язки первісного кредитора на підставі договору факторингу перейшли до ТОВ «Факторинг Партнерс».

Суд встановив, що ТОВ «Авентус Україна» перерахувало кредитні кошти у розмірі 25 000 грн на зазначену у п. 2.1 кредитного договору банківську картку позичальниці, що підтверджується копією довідки ТОВ «Пейтек» від 29 січня 2025 року №20250129-2.1 (а.с. 76-77).

Зі свого боку позичальник зобов`язання за кредитним договором жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 26 січня 2025 року йому нараховано заборгованість у загальному розмірі 82 500 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 25 000 грн;

-заборгованість за процентами 45 000 грн;

-штраф за порушення умов договору 12500 грн.

Суд погоджується з розрахунком в частині заборгованості за кредитом та процентами.

Зокрема,судконстатує,щопроцентидійсно нарахованівідповіднодоумов кредитногодоговору(втомучисліза узгодженимисторонамирозміромпроцентної ставкитастрокомкредитування).Утойже час,виходячизізмісту позовнихвимог,вказанінарахуванняне суперечать вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року), з урахуванням п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», та здійснені з урахуванням вказаних вимог (не перевищують розміру граничних процентних ставок, що перевірено судом).

Що стосується нарахування неустойки за порушення умов договору (штрафу), то в цій частині слід зазначити наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1ст. 14 ЦК України).

Відповідно до п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положеньта ст.ст. 1046, 1049, 1050, 1054ЦКУкраїни слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.

За встановленого, нарахована позивачем неустойка (штраф) не підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню 2054 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 02 липня 2024 року №02-07/2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, всього на суму 25000 грн, у тому числі: надання усної консультації з витратою 2 год., вартість 2000 грн; складання позовної заяви з витратою 5 год., вартість 3000 грн., підготовка пропозицій з витратою 3 год., вартість 2000 грн;

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас надання усної консультації з вивченням документів та підготовка пропозицій мають організаційний характер, є складовими підготовки складення позовної заяви та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

На думку суду, ураховуючи складність справи та кількість наведених судових рішень, 2 години є достатнім часом для виконання роботи адвокатом та завищена ціна складення позовної заяви за годину.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру вимог, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням обсягу задоволених вимог) до 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 ;ідент.номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8047104 від 02 липня 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень, а всього в загальному розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень, а також 6 054 (шість тисяч пятдесят чотири) гривні судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат