Рішення № 129880781, 02.09.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3693/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"02" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судових засідань Багрін І.А.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні ум.Вознесенськуцивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому вказувало, що 16 серпня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75392639.

За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 5 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів не пізніше 15 вересня 2021 року.

За користування позикою ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати на користь позикодавця проценти:

- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами;

- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальницею строку повернення позики).

Наслідком невиконання позичальником умов договору позики є його обов`язок на вимогу позикодавця сплатити неустойку (пеню).

27 січня 2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №27/01/2022, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №75392639 від 16 серпня 2021року.

10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №75392639 від 16 серпня 2021року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 17031,50 грн, у тому числі:

-заборгованість за позикою 5 000 грн;

-заборгованість за договірними процентами 11 940 грн;

-нараховано 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання 11,50грн;

- інфляційні збитки 80 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, проте у позові просила проводити розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача у позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 16 серпня 2021року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75392639.

За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 5 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів не пізніше 15 вересня 2021 року.

За користування позикою ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати на користь позикодавця проценти:

- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами;

- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальницею строку повернення позики).

Наслідком невиконання позичальником умов договору позики є його обов`язок на вимогу позикодавця сплатити неустойку (пеню).

27 січня 2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №27/01/2022, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №75392639 від 16 серпня 2021року.

10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №75392639 від 16 серпня 2021року.

Згідноч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідноч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (у редакції Закону, чинній на час укладення договорів) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що договори, що є предметом судового дослідження, були вчинені в електронній формі.

А тому на них поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції Закону, чинній на час укладення правочину) електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначенихЦивільним кодексом Україниістотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36Господарського процесуального кодексу України тастаттею 79Кодексу адміністративного судочинства України (ч.ч. 1-4, 6-8, 12-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції Закону, чинній на час укладення правочину)).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції Закону, чинній на час укладення правочину)).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виконав алгоритм дій, направлених на укладення електронних кредитного договору та договору позики, набуття прав та обов`язків позичальниці, зокрема зареєструвався в електронній телекомунікаційній системі кредитодавця/позикодавця, заповнив відповідні електронні формуляри для отримання кредиту/позики, зазначивши усю необхідну інформацію про свою особу (прізвище, ім`я по батькові; місце проживання; паспортні дані; ІПН; дані засобів зв`язку; реквізити своєї банківської картки для зарахування коштів тощо), підтвердив погодження із запропонованими умовами кредитування/позики, підтвердив укладення договорів шляхом їх підпису надісланим йому електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Виконання вказаного алгоритму дій відповідача свідчить про укладення електронних правочинів з дотриманням передбачених законом вимог.

Аналогічні правові висновки висловлював й Верховний Суд у подібних справах, зокрема у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20.

Таким чином, ОСОБА_1 уклав договір позики, набувши статусу, прав та обов`язків позичальника.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповіднодоумовдоговору факторингуфінансуванняклієнтаздійснюється шляхомкупівліунього факторомправагрошовоївимоги,факторнабуваєправа навсісуми,яківінодержить відборжниканавиконання вимоги,аклієнтне відповідаєпередфактором,якщоодержаніним сумиєменшимивід суми,сплаченоїфакторомклієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання за договором позики, шляхом перерахування позичальнику кредиту/позики на його особисту банківську картку, що підтверджується копією довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 11 червня 2025 року за вих. №КД-000033376/ТНПП (а. с. 61).

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав.

За встановленого, до ТОВ «Коллект Центр», як правонаступника первісних кредиторів, перейшли всі права, що виникли з договору позики №75392639 від 16 серпня 2021року, у тому числі право вимоги сплати заборгованості за кредитним договором та договором позики, що підтверджується долученими до позову копіями договорів факторингу та відступлення прав вимоги (в сукупності з додатками у вигляді копій реєстрів боржників та відступлених прав вимоги, доказами здійснення розрахунків між сторонами вказаних правочинів)).

Згідно розрахунків заборгованості за Договором позики №75392639 від 16 серпня 2021року, відповідачу нараховано заборгованість у загальному розмірі 17031,50 грн, у тому числі:

-заборгованість за позикою 5 000 грн;

-заборгованість за договірними процентами 11 940 грн;

-нараховано 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання 11,50грн;

- інфляційні збитки 80 грн.

Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, зокрема в частині нарахованих відсотків у зв`язку з наступним.

Так, у вказаному договорі сторони правочину остаточно визначили строк користування позикою у 30 днів з 16 серпня 2021року до 15 вересня 2021 року.

У той же час, нарахування процентів кредитор здійснював як в межах встановленого строку користування позикою, так і поза межами такого строку (до 14 грудня 2021 року).

При цьому, договір не містить умов щодо пролонгації/автопролонгації строку користування позикою.

Посилання у позові в цій частині на долучені до справи Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які містять умови щодо автоматичного продовження строку користування позикою, суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказані Правила були доведені до відома позичальниці та підписані нею (особистим або електронним підписом), а тому, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 03 липня 2019 року у справі за № 342/180/17, їх не можна вважати частиною Договору позики №75392639 від 16 серпня 2021 року, а відповідні положення - приймати до уваги.

Інших доказів узгодження сторонами договору позики вказаних умов матеріали справи не містять.

Тобто, за період з 15 вересня 2021 року до 14 грудня 2021 року проценти є такими, що фактично нараховані за порушення позичальницею виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст.1048 ЦК України.

В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625ЦК України.

Вказане правило застосовується не тільки відносно кредитних договорів, а також до договорів позики.

Водночас, позивач не заявляв окремих вимог про застосування за період з 15 вересня 2021 року до 14 грудня 2021 року передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальницею грошового зобов`язання, що підтверджується змістом позову та відповідними розрахунками.

Тому, нараховані за період з 15 вересня 2021 року до 14 грудня 2021 року проценти не підлягають стягненню.

З розрахунку заборгованості за позикою вбачається, що за період з 16 серпня 2021року до 15 вересня 2021 року заборгованість за процентами становила 2 985 грн.

Тому після закінчення строку користування позикою проценти підлягають нарахуванню виключно за передбаченими ст. 625 ЦК України правилами. Позивачем заявлено до стягнення в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні втрати, три проценти річних від простроченої суми за період з 27 січня 2022 року по 23 січня 2022 року (нараховані ТОВ «Вердикт Капітал»).

Таким чином, з огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики в загальному розмірі 8076,50 грн, в тому числі: заборгованість за позикою в розмірі 5 000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2985 грн (5000,00 х 1,99 % х 30), інфляційні втрати в розмірі 80 грн, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 11,50 грн (в межах заявлених позовних вимог).

Також з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) слід стягнути 1148,70 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору від 01 липня 2024 року №01-07/2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: надання усної консультації з вивченням документів, вартість послуги 3000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги в 1 500 грн за 1 год. роботи); складання позовної заяви, вартість послуги 6 000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги у 3000 грн за 1 год. роботи).

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас надання усної консультації з вивченням документів мають організаційний характер, є складовими підготовки складення позовної заяви та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, ціні позову, а тому, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням розміру задоволених позовних вимог) до 4 000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства зобмеженоювідповідальністю«Коллект Центр»до ОСОБА_1 простягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 ;ідент.номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором позики від 16 серпня 2021 року №75392639, а саме: заборгованість за позикою у розмірі 8076 (вісім тисяч сімдесят шість) гривень 50 копійок, в тому числі: заборгованість за позикою в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, заборгованість за процентами в розмірі 2 985 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень, інфляційні втрати в розмірі 80 (вісімдесят) гривень, три проценти річних у розмірі 11 (одинадцять) гривень 50 копійок;

Стягнути з ОСОБА_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 ;ідент.номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) 5 148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) гривень 70 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, який може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М. С. Булкат