Постанова № 12987136, 20.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2010 р. справа №3/2/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Ломовцевої Н.В.

Колядко Т.М., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання

Братченко Т.А.

за участю представників:

від позивача:

Левченко О.Є. –довір., Бережний Р.В. –довір.

від відповідача:

не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м.Токмак

на рішення

господарського суду

Запорізької області

від

12.10.2010р.

у справі

№3/2/10 (суддя Соловйов В.М.)

за позовом

Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м.Токмак

про

стягнення 767 604 грн. 92 коп.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м.Токмак про стягнення 533 249 грн. 33 коп. боргу за поставлений природний газ, 50 776 грн. 53 коп. пені, 141 980 грн. 81 коп. індексу інфляції та 41 598 грн. 25 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2010р. (суддя Соловйов В.М.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»533 249 грн. 33 коп. основного боргу, 50 776 грн. 53 коп. пені, 41 598 грн. 25 коп. 3% річних, 140 821 грн. 05 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 7 664 грн. 54 коп. витрат на держмита та 235 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2010р. в частині нарахування індексу інфляції та відмови у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру стягуваної пені, Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м.Токмак при цьому в апеляційній скарзі просить судове рішення скасувати повністю та направити справу на новий розгляд.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає, що місцевий господарський суд приймаючи рішення вийшов за межі позовних вимог, а саме стягнув індекс інфляції в розмірі 140 821 грн. 05 коп., що на 439 грн. 99 коп. більше за суму, яка підлягає стягненню. Крім того, на думку відповідача, суд, відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру стягуваної пені не врахував об’єктивні та суб’єктивні обставини, що ускладнюють виконання рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіслав телеграму, якою просив слухання справи відкласти у зв’язку з неможливістю явки у судове засідання та наданням додаткових доказів.

Представники позивача просили апеляційну скаргу розглянути по суті без участі представника відповідача, проти відкладення слухання справи заперечували. Усно у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмактепломережа»(далі –покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06-08/1810ТЕ-13 від 29.09.2008р. (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі –газ) в обсязі, зазначеному в ст. 2 договору.

Згідно актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2008р., 31.12.2008р., 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2009р., які містяться в матеріалах справи, позивач передав ТОВ «Токмактепломережа» природний газ на загальну суму 3 421 682 грн. 45 коп.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний рахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.4 договору, у платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

16.11.2010р. між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмактепломережа»(далі –первісний кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»(далі –новий кредитор) укладено договір про переведення боргу №14/10-37 від 16.02.2010р.

Відповідно до п. 1.1 договору, за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором поставки природного газу №06/08-1810ТЕ-13 від 29.09.2008р. (далі –зобов’язання), укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов’язанні та змінює первісного боржника у зобов’язанні.

Згідно п. 2.1 договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, становить533 249 грн. 33 коп.

Статтею 3 договору передбачено, що до нового боржника перейшли обов’язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1 статі 2 цього договору за договором поставки природного газу від 20.09.2008р. №06/08-1810ТЕ-13. Новий боржник зобов’язується протягом п’яти календарних днів з моменту підписання цього договору перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статі 2 договору на рахунок кредитора. Первісний боржник зобов’язується протягом двох календарних днів з моменту підписання цього договору передати новому боржнику всі документи, що стосуються предмету цього договору. Новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 533 249 грн. 33 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 41 598 грн. 25 коп. за період з 11.12.2008р. по 06.09.2010р. та 141 980 грн. 81 коп. індексу інфляції за період з грудня 2008р. по березень 2010р.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними висновки господарського суду щодо стягнення 3% річних в розмірі 41 598 грн. 25 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновком господарського суду щодо стягнення індексу інфляції за період з грудня 2008р. по серпень 2010р. в розмірі 140 821 грн. 05 коп. з посиланням на приписи ч. 2 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Дійсно, як зазначив суд, відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту права і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Разом з тим, як вбачається з наведеної норми права, господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яке клопотання позивача з цього приводу або заява про збільшення позовних вимог відсутні, а навпаки, як зазначено у рішенні суду (абзац 2, аркуш рішення 2), позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить стягнути з відповідача 767 604 грн. 92 коп.

Крім того, судом не визначено необхідність захисту прав і законних інтересів позивача саме в такий спосіб. Таким чином місцевий господарський суд невірно застосував приписи ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

З розрахунку позивача, наданого з позовною заявою вбачається, що він просить стягнути індекс інфляції за період з грудня 2008р. по березень 2010р. в розмірі 141 980 грн. 81 коп.

Судовою колегією індекс інфляції перерахований саме за період з грудня 2008р. по березень 2010р., де індекс інфляції за грудень 2008р. –102,1%, січень 2009р. –102,9%, лютий 2009р. –101,5%, березень 2009р. –101,4%, квітень 2009р. –100,9%, травень 2009р. –100,5%, червень 2009р. –101,1%, липень 2009р. –99,9, серпень 2009р. –99,8%, вересень 2009р. –100,8%, жовтень 2009р. –100,9%, листопад 2009р. –101,1%, грудень 2009р. –100,9%, січень 2010р. –101,8%, лютий 2010р. –101,9%, березень 2010р. –100,9% і складає 106 761 грн. 02 коп.

Саме зазначена сума підлягає стягнення з відповідача, виходячи з предмету та підстав позову.

Індекс інфляції в залишковій частині в розмірі 35 219 грн. 79 коп. задоволенню не підлягає у зв’язку з безпідставністю нарахування.

Також позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 776 грн. 53 коп. за період 06.03.2010р. по 06.03.2010р.

Відповідно до п. 4.1 договору №14/10-37 від 16.02.2010р. за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, переданих згідно п. 2.1 статті 2 цього договору, у строк визначений п. 3.2 статті 3 договору, новий боржник зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 50 776 грн. 53 коп.

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи господарським судом, відповідач надав клопотання, яким просив зменшити розмір стягуваної пені.

Зазначене клопотання судом не задоволено з посиланням на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем зобов’язання за договором №14/10-37 від 16.02.2010р. взагалі не виконувались, а також у зв’язку з тим, що зменшення розміру штрафних санкцій в даному випадку не буде сприяти захисту інтересів обох сторін.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як вбачається зі змісту клопотання про зменшення розміру стягуваної пені, Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства у зв’язку з великою дебіторською заборгованістю, оплата ТОВ «Токмак-Теплоенергія»за договором про переведення боргу №14/10-37 від 16.02.2010р. напряму залежить від сплати різними категоріями споживачів, а особливо населенням за послуги з теплопостачання; підприємство працює за тарифами, погодженими органами місцевого самоврядування, які не передбачають додаткових витрат і інших джерел надходження коштів або отримання прибутку для покриття штрафних санкцій у відповідача немає. Будь-яких належних доказів в обґрунтування клопотання відповідачем не надано.

Враховуючи наведене відповідачем, виходячи з позиції позивача щодо незадоволення клопотання, у зв’язку із необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається ТОВ «Токмак Теплоенергія», апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні заяви про зменшення розміру стягуваної пені.

У зв'язку з вищевикладеним, рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.23010р. по справі № 3/2/10 підлягає скасуванню в частині нарахування суми індексу інфляції.

В решті, рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010р. по справі № 3/2/10 залишається без змін, оскільки воно законне та обґрунтоване.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м.Токмак – задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010р. по справі № 3/2/10 за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м.Токмак про стягнення 767 604 грн. 92 коп. частково скасувати.

Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010р. по справі № 3/2/10 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»(71700, Запорізька область, м. Токмак, вул.Шевченка, 45-а, р/р 2600510428001 в ВАТ «Метабанк», МФО 313582, код ЄДРПОУ 35361900) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, р.№26008301970 в ВАТ «Ощадбанк»м.Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 533 249 грн. 33 коп. основного боргу, 50 776 грн. 53 коп. пені, 41 598 грн. 25 коп. –3% річних, 106 761 грн. 02 коп. індексу інфляції, 6 907 грн. 87 коп. державного мита та 212 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2010р. по справі № 3/2/10 - залишити без змін.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Токмак Теплоенергія»м.Токмак довідку на повернення державного мита в розмірі 0, 22 грн. як надмірно сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСЗО