Ухвала суду № 129869558, 01.09.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5220/25

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маловисківського районного суду Кіровоградської області (26200, вул. Містечкова, 53, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 02896934), ТУ ДСА України в Кіровоградській області (25006, вул. Велика Перспективна, 40, м. Кропивницький, ЄДРПОУ 26241445) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.02.2024 № 18/к у частині встановлення ОСОБА_1 на 2024 рік надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30 % посадового окладу;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 , державному службовцю Маловисківського районного суду Кіровоградської області, нарахування та виплату надбавки за вислугу років за 2024 рік відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (у редакції 2024 року) - у розмірі 50 відсотків посадового окладу за кожен місяць 2024 року.

- поновити строк позовної давності для звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання Закону № 3460-IX, всупереч Конституції України, 20.02.2024 керівником апарату Маловисківського районного суду Кіровоградської області видано наказ № 18/к про встановлення їй, надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу, замість надбавки за вислугу років у розмірі 50%. Вважє, що наказ Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.02.2024 № 18/к є такими, що суперечать Конституції України, Закону України Про державну службу (в редакції 2024 року) та підлягає скасуванню, оскільки Закон України Про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, а Верховна Рада України не повноважна під час прийняття Закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Ухвалою судді від 04.08.2025 року позовну заяву залишено без руху, з огляду недоліки позовної заяви, а саме: необхідність надати квитанцію про сплату судового збору, та пропуск процесуального строку звернення до суду.

13.08.2025 року вх. №24337/25 подана заява про визнання пропущеного строку звернення до суду поважним та поновлення строку. Вказана заява обґрунтована тим, що саме результат розгляду зразкової справи про неправомірність наказів судів щодо встановлення надбавки на рівні 2% посадового окладу на виконання Закону № 3460-IX є твердженням того, що права працівників суду, зокрема, і позивача, на оплату праці відповідно до Закону №889-VIII - порушені. Наказ Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.02.2024 № 18/к у частині встановлення ОСОБА_1 на 2024 рік надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30 % посадового окладу є чинним, а тому обумовлює триваюче порушення суб`єктивних прав.

Зазначає, що за умови перебування особи у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом, строк звернення до суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту (Постанова ВС від 13.03.2019 №712/8985/17). Рішенням ВС ухвалене у справі за ЄУН 240/7215/24, де ОСОБА_1 не є учасником справи, а тому з об`єктивних причин не могла знати і не повинна була знати про дату розгляду цієї справи. Датою, коли ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав є інформація про ухвалення Верховним Судом рішення по справі за ЄУН 240/7215/24 від колег та ознайомлення з ним на вебсайті ЄДРСР - початок липня, орієнтовано 07.07.2025 року.

Крім того, 3.08.2025 року вх. 24338/25 ОСОБА_1 подано заяву про звільнення від сплати судового збору, яка обгрунтована тим, що надбавка за вислугу років є складовою заробітної плати державного службовця, а її невиплата в повному обсязі є порушення трудових прав. На утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітній син - ОСОБА_2 , середньомісячний дохід за останні пів року складає - близько 11708 грн.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та рішення Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), яким визначено, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення, суд зазначає наступне.

Перш за все, суддя зауважує, що позовні вимоги охоплюються строковими вимогами, а саме, у другій позовній вимоги позивач просить зобов`язати ТУ ДСА в Кіровоградській області провести нарахування та виплату надбавки за вислугу років за 2024 рік… за кожен місяць 2024 року.

Отже, слід визначити, що позовні вимоги охоплені періодом з 20.02.2024 року (дата наказу) по 31.12.2024 року.

З позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду 31.07.2025 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Згідно частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У даній справі, порушене право позивача пов`язане із винесенням наказу від 20.02.2024 року, отже, після ознайомлення із цим наказом, отримуючи щомісячно заробітну плату, ОСОБА_1 була обізнана з її розміром, та відповідно із зменшенням розміру надбавки за вислугу років, а тому набула право на звернення до суду у тримісячний строк, з дня отримання щомісячної заробітної плати.

При цьому, суддя наголошує на тому, що саме наказу від 20.02.2024 року став підставою для зменшення нарахування розміру надбавки за вислугу років, а тому є тим правовим актом, який безпосередньо мав влив на права позивачки.

Суддя відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що до правовідносин, які регулюються нормативно-правовим актом, строк звернення до суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акту (Постанова ВС від 13.03.2019 №712/8985/17).

Згідно визначень, наведений у статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Наведені доводи стосуються правовідносин щодо оскарження нормативно-правового акту, натомість предметом спору у даній справі є правовий акт індивідуальної дії. А з огляду на предмет цього спору, наказ від 20.02.2024 року №18/к про зміну розміру надбавку за вислугу років, який безпосередньо стосується питання щодо проходження позивачем публічної служби, встановлюється місячний строк звернення до суду.

Отже, слід констатувати, що ОСОБА_3 пропустила строк звернення до суду.

Також суддя відхиляє доводи про те, що датою, коли ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав є інформація про ухвалення Верховним Судом рішення по справі за ЄУН 240/7215/24, орієнтовно 07.07.2025 року, оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах законодавства.

Розгляд справи Верховним Судом справи №240/7215/24 жодним чином не встановлює початок відліку строку звернення до суду, формулювання судової практики чи її зміна, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, у частині обрахунків строків звернення до суду.

Судова палата вважає за необхідне наголосити, що при обчисленні строку звернення до суду у подібних до цієї справах, суди повинні звертати особливу увагу на момент початку перебігу цього строку і в кожній конкретній справі вирішувати питання про наявність/відсутність підстав вважати його пропущеним, а так само наявність/відсутність підстав вважати такий строк пропущеним з поважних причин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Натомість у справі, у заяві про поновлення строку звернення до суду, не вказані, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ними позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від їх волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивачки щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, об`єктивно, відсутні підстави які б перешкоджали позивачці своєчасно звернутись до суду.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Водночас, строки звернення до суду могли б бути поновленими лише у межах одного року, тобто лише з 25.07.2024 у разі наявності об`єктивних підстав неможливості звернення до суду.

У зв`язку із зазначеним, суддя дійшла висновку, що причини для поновлення строку звернення до суду, викладені ОСОБА_1 не є поважними, а тому у його поновленні слід відмовити.

З огляду на вказане, заява щодо звільнення від сплати судового збору суддею не розглядаються.

Положення частини 2 статті 123 КАС України кореспондують приписам пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а доводи, наведені нею у заяві про поновлення процесуального строку не є поважними, а доводи є не переконливими, а тому позовну заяву слід повернути на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності інших поважних підстав пропуску строку.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -

УХВАЛИЛА:

Визнати неповажними причини пропуску строку до суду.

Відмовити у поновленні строку звернення до суду.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) її позовну заяву.

Копію ухвали судді невідкладно надіслати ОСОБА_1 .

Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК