Рішення № 129866176, 01.09.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 рокуСправа №160/16293/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

02.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 , Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлену у вигляді довідки від 03 грудня 2024 року №9866, про придатність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про придатність до військової служби.

- визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд довідки Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 03 грудня 2024 року №9866.

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на повторний медичний огляд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, за результатом проведеного медичного огляду Військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 зроблено висновок, що позивач на підставі ст.ст. 39б, 41б графи ІІ Розладу хвороб ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. Про зазначене видано постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії № 89866 від 03 грудня 2024. Позивач вважає, що військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 процедуру проведення медичного огляду, не враховано наявність III стадії гіпертонічно хвороби, яка підтверджена медичними документами та не досліджено питання ураженнями органів-мішеней внаслідок зазначеної хвороби, що призвело до хибних висновків про придатність ОСОБА_2 до військової служби. Позивач не погодився із рішенням Відповідача 1 про його придатність до військової служби та оскаржив довідку до ЦВЛК з тих підстав, що ВЛК не враховано наявність всіх захворювань позивача, які підтверджені медичними документами. Центральна Військово-лікарська комісія листом від 03.03.2025р. №598/9/5347 повідомила позивача про те, що внесення змін до медичної документації в тому числі що стосується проходження медичного огляду ВЛК, належить до закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК. Таким чином вбачається, що звернення ОСОБА_1 по суті не розглянуто.

Ухвалою суду від 12.06.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

27.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я. У разі наявності сумніву щодо правильності висновку позаштатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 щодо придатності до військової служби, військовослужбовець має право звернутись до регіональної військово-лікарської комісії або Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку. Згідно з підпунктом 2.3.4 та 2.3.5 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. У свою чергу, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та Фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. В Положенні № 402 не визначено порядку оскарження довідок позаштатної військово-лікарської комісії (військової частини НОМЕР_1 ). Згідно пункту 22.12 глави 22 Розділу II Положення № 402, постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду ВЛК. У разі погіршення стану здоров`я позивач має право звернутися по команді до вищестоящого командування з рапортом про направлення на обстеження, лікування чи проведення медичного огляду ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби.

Відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України відзив на позовну заяву не надала; про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через систему Електронний суд.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив медичний огляд у Військово-лікарській комісії військової частини НОМЕР_1 для визначення ступеня придатності до проходження військової служби.

За результатами медичного огляду складено Довідку військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №9866 від 03.12.2024року.

Із зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_1 був встановлений наступний діагноз: «Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Гіпертонічна хвороба II ст. І50.СНОст. Н36.8. Гіпертонічна ангіопатія сітківки. 167. Дисциркуляторна енцефалопатія II ст. у вигляді двобічної пірамідної недостатності, помірної координаторної недостатності, цефалгічного та цереброастенічного синдромів, судомного синдрому (14.06.2024) з нечастими генералізованими тоніко-клонічними судомними нападами.К81.Хронічний холецисто-панкреатит, стадія ремісії, без порушення функції, стеатогепатоз. І42.Хронічиий бронхіт, стадія ремісії, з незначним порушенням функції. Н26.2. Ускладнена катаракта обох очей при гостроті зору 0,8/0,8, Н90. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким порушенням слуху при середній втраті слуху до 30дб. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

На підставі статті 396, 416 графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Позивач не погодився із рішенням Відповідача 1 про його придатність до військової служби та оскаржив довідку до ЦВЛК з тих підстав, що ВЛК не враховано наявність всіх захворювань позивача, які підтверджені медичними документами. Також, позивач вказував, що відповідачем 1 не кваліфіковано всі наявні у нього захворювання за відповідними статтями графи II, графи Розкладу хвороб, що призвело до хибних висновків про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

Центральна Військово-лікарська комісія листом від 03.03.2025р. №598/9/5347 повідомила позивача про те, що внесення змін до медичної документації в тому числі що стосується проходження медичного огляду ВЛК, належить до закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК.

Таким чином, позивач не погоджується з отриманим висновком ВЛК та рішенням Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оскільки комісією було проігноровано наявні та об`єктивно підтверджені медичною документацією захворювання Позивача, внаслідок чого вбачається, що позивачу некоректно встановлено ступінь придатності до військової служби.

З цих підстав позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

За нормами частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІвійськовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частиною десятою статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року № 402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Як передбачено пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (ЦВЛК) покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (пп. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3) - пункт 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402.

Виходячи з наведених правових норм у їх сукупності, а також положеньКодексу адміністративного судочинства України, при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить у компетенцію адміністративного суду.

З огляду на визначений позивачем предмет спору у справі, суд перевіряє законність постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення та не може самостійно надавати оцінку діагнозу лікарів без наявності висновку експерта або рішення ВЛК вищого рівня.

Позивач не надав суду висновку експерта або постанови ВЛК вищого рівня, які б спростовували діагноз, що вказаний в оскаржуваній постанові.

Таким чином, підстави вважати, що постанова ВЛК, оформлена довідкою № 9866. Від 30.12.2025 , є протиправною за процедурою її прийняття відсутні.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд довідки Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 03 грудня 2024 року №9866 та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на повторний медичний огляд, суд зазначає наступне.

Позивач не погодився із рішенням Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 про його придатність до військової служби та оскаржив довідку до ЦВЛК з тих підстав, що ВЛК не враховано наявність всіх захворювань позивача, які підтверджені медичними документами. Також, позивач вказував, що відповідачем 1 не кваліфіковано всі наявні у нього захворювання за відповідними статтями графи II, графи Розкладу хвороб, що призвело до хибних висновків про придатність ОСОБА_3 до військової служби

В матеріалах справи знаходиться лист Центральної військово-лікарської комісії від 03.03.2025 року № 598/9/5347 в якому зазначено наступне.

Відповідно до пункту 6 Класифікатору розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.0.2007 №370, медичний висновок про ступень тяжкості травми дають лікарсько-експертні комісії лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала.

Військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України організована згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу з Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 із змінами( далі Положення).

Постанови ВЛК про ступінь придатності до військової служби приймаються по встановленими діагнозами, відповідно до вимог Положення. Ураховуючи зазначене, в тому числі що стосується медичного огляду ВЛК, належить до компетенції закладу охорони здоров`я, де проводиться медичний огляд.

Отже, порушення процедури розгляду скарги позивача, судом у ході розгляду цієї справи не виявлено.

Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення №402.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, норми чинного законодавства, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військово-лікарська коміся військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України( вул. Госпітальна, 16,м. Київ,01133, код ЄДРПОУ 08356179) про визнання рішення протиправним - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін