Вирок № 129862289, 01.09.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/15924/25

пр. № 1-кп/759/1679/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №22025000000000702 від 11.06.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лисичанськ Луганської області, громадянин України, освіта вища, одружений, має на утриманні дитину 2020 р.н., офіційно не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 111-1 КК України,

сторони та інші учасники провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року

№ 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значну участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва. серпня 1975 року, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.

Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18 жовтня 1907 року, що вступила в дію 26 січня 1910 року і 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.

Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акту співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності у Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів та територій, лише мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо вони виникнуть; не встановлювати із нею політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій та комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічну, фінансову, військову та іншу допомогу.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 2 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, не застосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.

Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.

Згідно статті 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.

Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи свій злочинний план, направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.

24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.

Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. збройними силами російської федерації, що діяли за наказом керівництва російської федерації та збройних сил російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська російської федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.

У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою рф, а також установлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф та ін.)».

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (із змінами та доповненнями) передбачено: «Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань здійснюються відповідно до законів України, міжнародних договорів України, загальноприйнятих правил, стандартів та норм міжнародного права. Такими заходами є: - застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю».

Крім того ч. 11 ст. 29 вказаного Закону визначено, що у разі якщо дискримінаційні та/або недружнi дії щодо України застосовуються державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом, заходи у відповідь, визначені частиною третьою цієї статті, можуть застосовуватися за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУAM, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором.

Так, з моменту реєстрації до повномасштабного вторгнення на територію України здійснювало діяльність ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» (ЄДРПОУ 00206109, до вересня 2023 року адреса реєстрації Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд. 32), яке виконувало роботи та надавало послуги з виготовлення проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації для підприємств хімічної, нафто та газовидобувної сфери.

До початку збройної агресії російської федерації проти України ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім», надавало послуги з пусконалагоджування та проектування підприємствам, розташованим на території російської федерації: ОАО «ТНК», ОАО «НК Лукойл», ОАО «НК «Роснефть», АООТ «Томскнефть», ОАО «Саханефтегаз», ОАО «Таас-Юряхнефть», ЗАО «Каспий-1», ЗАО «Арктикнефть», ОАО «Комсомольский НПЗ-Роснефть», АО «Саратовский НПЗ», ЗАО «Рязанская нефтеперерабатывающая компания», ОАО «Промстрой», ОАО «Газпромнефть-Московский НПЗ», ОАО «Новошахтинский завод нефтепродуктов», Филиал ОАО АНК «Башнефть» «Башнефть-Новойл», ООО «Афипский НПЗ», ОАО «Куйбышевский НПЗ», ОАО «Газпромнефть-Омский НПЗ».

При цьому одним із співвласників ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» та генеральним директором громадянином України ОСОБА_1, а також співвласником та технічним директором підприємства ОСОБА_2, для виконання аналогічних послуг з виготовлення експлуатаційно - технічної, проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації та надання даних послуг (виконання робіт) для підприємств хімічної, нафто та газовидобувної сфери, створено на території російської федерації ООО «ТехИнновации» (м. Москва,

ул. Петровка, д. 26, стр.2, ИНН 7709880630).

Засновниками ООО «ТехИнновации» з моменту створення підприємства до червня 2024 року були працівники ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім», а саме: громадянин України ОСОБА_3 та громадянин України ОСОБА_4, в рівних частинах, які після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України продовжували контролювали діяльність ООО «ТехИнновации», та отримувати дивіденди з її діяльності.

З моменту створення ООО «ТехИнновации», директором ООО «ТехИнновации» був громадянин України ОСОБА_5, а в подальшому з 18.04.2024 громадянин рф ОСОБА_6 , при цьому фактичний контроль за діяльністю підприємства, а саме узгодження договорів, приймання та звільнення працівників, виплата заробітної платні, надбавок, та фактичне керівництво підприємством здійснювалось ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Таким чином, громадяни України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, налагодили стійкі, систематичні взаємовідносини з російськими підприємствами та їх службовими особами, з приводу виготовлення експлуатаційно - технічної, проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації та надання послуг (виконання робіт) для підприємств, які знаходяться на території російської федерації, використовуючи ООО «Техинновации» (м. Москва, ул. Петровка, д. 26, стр.2, ИНН 7709880630).

Після повномасштабного вторгнення рф на територію України тобто з 24.02.2022, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розуміючи що будь - яка діяльність ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» із підприємствами, які знаходяться на території російської федерації є незаконною, не припинили з ними співпрацю, а добровільно вирішили продовжити свої дії використовуючи ООО «Техинновации», раніше налагоджені зв`язки з представниками підприємств російської федерації, та за рахунок діючих та звільнених працівників ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім».

Так, для продовження своєї злочинної діяльності усвідомлюючи, що будь-яка допомога з боку громадян України країні-агресору буде шкодити державі Україна, її територіальній цілісності, обороноздатності, санкційній політиці, і фактично спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з власної ініціативи, керуючись корисливим мотивом, пов`язаним із отриманням прибутку та особистим збагаченням через невстановлених слідством осіб, залучили низку колишніх працівників ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім», у тому числі, ОСОБА_3 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виготовлення експлуатаційно - технічної, проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації та надання послуг (виконання робіт) для підприємств держави агресора, відповідно до укладених господарських договорів з останніми.

У такий спосіб ОСОБА_3 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші вказані громадяни України усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з корисливих мотивів, завдаючи шкоди Україні, не припинили співпрацю з державою-агресором через російські приватні компанії, а добровільно вирішили продовжити свої дії спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з підприємствами держави агресора, шляхом виготовлення експлуатаційно - технічної, проектно-технічної та пусконалагоджувальної документації та надання послуг (виконання робіт) для нафтопереробних, металургійний та інших підприємств, розташованих на території російської федерації, тим самим порушуючи вимоги постанов Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 №187 та постанови Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» №18 від 24.02.2022.

ОСОБА_3 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші вказані громадяни України, будучи фахівцями у своїй області знань, маючи вищу освіту, розуміючи протиправність свої дій, враховуючи комплексне виконання робіт на замовлення російських підприємств, отримували від невстановлених осіб підприємств російської федерації та працівників ООО «Техинновации», технічні завдання, завдання на розрахунок, комплекти креслень, конструкції та розміри трубопроводів, російські технічні стандарти, листи, накази, схеми, зауваження, зразки для оформлення розрахунків, які слугували їм як вихідні дані та допоміжні документи, підтримували стійкі зв`язки із замовниками та представниками підприємств держави агресора, необхідні для реалізації злочинного плану.

Зокрема, ООО «Техинновации» було укладено договір з ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730) на надання послуг (робіт) на загальну суму 1 560 155 833,53 російських рублів.

Розрахунок за надані послуги (роботи) в адресу ООО «Техинновации» здійснювався ООО «НН Девелопмент» (ИНН 9703033366), що є структурним підприємством ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730), відповідно до умов договору № ННД/432-2022 від 08.12.2022.

Так, не пізніше серпня 2022 року невстановлені громадяни України, які перебували на території російської федерації, надали ОСОБА_3 доступ до хмарного сховища ООО «Техинновации».

З вказаного хмарного сховища ОСОБА_3 завантажив, а також отримав на свою електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 і на особистий месенджер «Viber», «Telegram», «Whats Up», за номером « НОМЕР_1 » необхідну технічну інформацію - технічні завдання, комплекти креслень, конструкції та розміри трубопроводів, російські технічні стандарти (вимоги), листи, накази, схеми, зауваження, які слугували йому як вихідні дані та допоміжні документи для виконання проектно-технічних робіт для ПАО «ГМК «Норильский Никель» згідно договору № ННД/432-2022 от 08.12.2022

В подальшому, у період серпня 2022 по 04.03.2025, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцями свого проживання у місті Києві, адресу встановлено лише останнього з них - АДРЕСА_2 , діючи умисно, здійснював провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та її представниками, яка полягала в тому, що він виконав цифровізацію паспортної документації по об`єкту в частині паспортизації трубопроводів «Надежденский металлургический завод имени Б.И. Колесникова. Нейтрализация серной кислоти» (шифр - НМЗ-НСК) (КП-СП) ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730- рф).

Виготовлені за результатами виконаних проектно-технічних робіт оцифровані схемиОСОБА_3 передавав засобами електронного поштового зв`язку та через файлообмінник "DropMeFiles".

За виконану роботуОСОБА_3 отримав від невстановлених співучасників злочину, які знаходяться на території російської федерації, грошові кошти на свій картковий рахунок в АТ «ПУМБ».

Необхідно зазначити, що ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730), забезпечує власною продукцією функціонування військово-промислового комплексу російської федерації, тобто, є представником держави - агресора.

Також, не пізніше серпня 2022 року невстановлені громадяни України, які перебували на території російської федерації, надали ОСОБА_3 доступ до хмарного сховища ООО «Техинновации».

З вказаного хмарного сховища ОСОБА_3 завантажив, а також отримав на свою електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 і на особистий месенджер «Viber», «Telegram», «Whats Up» за номером « НОМЕР_1 » необхідну технічну інформацію - технічні завдання, комплекти креслень, конструкції та розміри трубопроводів, російські технічні стандарти (вимоги), листи, накази, схеми, зауваження, які слугували йому як вихідні дані та допоміжні документи для виконання проектно-технічних робіт для АО «Газпромнефть-ОНПЗ» (ОГРН 1025500508956).

В подальшому, у період серпня 2022 по 04.03.2025, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцями свого проживання у місті Києві, адресу встановлено лише останнього з них - АДРЕСА_2 , діючи умисно, здійснював провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та її представниками, яка полягала в тому, що він виконав цифровізацію паспортної документації по об`єкту «Установка «Очистные сооружения», в частині, що стосується трубопроводів АО «Газпромнефть-ОНПЗ» (ОГРН 1025500508956).

Виготовлені за результатами виконаних проектно-технічних робіт оцифровані схеми ОСОБА_3 передав засобами електронного поштового зв`язку та через файлообмінник "DropMeFiles".

За виконану роботу ОСОБА_3 отримав від невстановлених співучасників злочину, які знаходяться на території російської федерації, грошові кошти на свій картковий рахунок в АТ «ПУМБ».

АО «Газпромнефть-ОНПЗ» (ОГРН 1025500508956) входить до складу російської компанії ПАО «Газпром нефть». В свою чергу, власником 95,68% акцій ПАО «Газпром нефть» є російська транснаціональна енергетична компанія ПАО «Газпром». Контрольний пакет акцій ПАО «Газпром» належить російській федерації, тобто, є представником держави - агресора.

Крім того, у період серпня 2022 до моменту його затримання - 04.03.2025, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцями свого проживання у місті Києві, адресу встановлено лише останнього з них - АДРЕСА_2 , діючи умисно, здійснював провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та її представниками, яка полягала в тому, що він виконав цифровізацію, креслення, схеми, паспортно-технічну документацію по об`єктах, що стосуються господарської діяльності Ильский НПЗ им. А.А. Шамара (ООО «КНГК-ИНПЗ») (ИНН 2308128110), ООО «Иркутская нефтяная компания» (ИНН 3808066311), АО «Газпромнефть-МНПЗ» (7723006328), ООО "Иркутский Завод Полимеров" (ИНН 3849063214).

У такий спосіб ОСОБА_3 , будучи громадянином України, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснював провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та її представниками: підприємством ООО «Техинновации», ПАО «ГМК «Норильский Никель» (ИНН 8401005730), АО «Газпромнефть-ОНПЗ» (ОГРН 1025500508956), Ильский НПЗ им. А.А. Шамара (ООО «КНГК-ИНПЗ») (ИНН 2308128110), ООО «Иркутская нефтяная компания» (ИНН 3808066311), АО «Газпромнефть-МНПЗ» (7723006328), ООО "Иркутский Завод Полимеров" (ИНН 3849063214), що в свою чергу призвело до надання послуг (виконання робіт), постачання товарів та документів на територію держави-агресора.

Виготовлені за результатами виконаної роботи електронні документи, ОСОБА_3 передав засобами електронного зв`язку невстановленим представникам підприємств держави-агресора, за що отримав від останніх грошову винагороду на власні карткові рахунки відкриті в установах банків.

Загалом, протягом серпня 2022 - 04.03.2025, ОСОБА_3 в ході провадження господарської діяльності з останніми отримав від представників підприємств держави-агресора за виконану роботу, грошові кошти на суму понад 232 000 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив, що відомості, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.

Показав, що на момент початку повномасштабного вторгнення рф на територію України у лютому 2022 року він проживав у м. Лисичанську та працював на ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» на посаді інженера з розробки технічної документації. У березні 2022 року він виїхав з м. Лисичанська та в подальшому почав постійно проживати з сім`єю у м. Києві. Після повномасштабного вторгнення з ним зв`язалося його керівництво та повідомило, що необхідно закінчити завдання за договорами, укладеними ще до вторгнення. Він доробив ці завдання, після чого йому запропонували продовжити співпрацю, на що він погодився. При цьому він розумів, що виконує роботи в інтересах держави-агресора. Отже далі йому почали давати нові завдання, які він теж виконував. Завдання йому давали його безпосередні керівники - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вони направляли йому на електронну пошту або на сайти-файлообмінники файли, які містили інформацію про трубопроводи російських підприємств. Його робота полягала в тому, що він за наданими йому схемами за допомогою програмного забезпечення створював паспорт об`єкту будівництва (трубопроводу) і в подальшому відправляв створений ним продукт замовникам. Паспорт об`єкту підприємствам необхідний як один з документів для вводу трубопроводу в експлуатацію. Він підтверджує, що такі роботи виконував для підприємств з рф, які зазначені в обвинувальному акті. Гроші за виконану роботу отримував від ОСОБА_9 на свої банківські картки. Свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, до вчиненого ставиться критично, просить не позбавляти волі, оскільки має намір свої знання в подальшому застосувати на користь держави Україна.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 111-1 КК України, як провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, характеризуючі дані про його особу, сімейний стан, вік обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2020 р.н., офіційно не працевлаштований, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, позицію прокурора щодо виду і міри покарання, особу винного, його критичне ставлення до вчиненого, його поведінку після початку кримінального провадження, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі.

Суд також вбачає підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та визначення йому іспитового строку, а також із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому суд враховує щире каяття обвинуваченого, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та виявленню інших осіб, причетних до злочинної діяльності, його сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності вперше, його фактичне перебування під вартою з 04.03.2025 по 01.09.2025.

Саме таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, на думку суду, буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, додаткове покарання у виді конфіскації майна, на підставі положень ст. 77 КК України, судом не призначається.

Цивільний позов у справі не заявлено.

З урахуванням позиції прокурора, в даному кримінальному провадженні відсутні речові докази.

Витрати, пов`язані з проведенням експертиз, по кримінальному провадженню відсутні.

Враховуючи, що відпала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, суд вважає доцільним його скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, з урахуванням призначеного покарання та звільнення від його відбування, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно змінити, застосувавши до нього особисте зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю, які пов`язані зі створенням проектної документації для трубопроводів, на строк десять років та без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, звільнивши його з-під варти негайно.

Покласти на ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили обов`язки, передбачені п. 1-3 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до суду;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2025 у справі №761/9386/25, а саме на майно, яке було вилучене під час обшуку за адресою АДРЕСА_2 .

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_1