Рішення № 129859781, 29.08.2025, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2870/25

провадження у справі № 2/0285/1463/25

29 серпня 2025 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,

сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" (надалі ТОВ "СВЕА ФІНАНС" ),

відповідач ОСОБА_1

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

установив:

29.05.2025 представник позивача ТОВ "СВЕАФІНАНС"звернувсядо судуз позовноюзаявою,в якійпросив стягнутиз ОСОБА_1 на користь позивача заборгованістьза кредитнимдоговором №Z75.21535.005469291від 10.07.2019 у розмірі 54 985,68 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 10.07.2019 між АТ «Ідея Банк» ( банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір кредиту та страхування № Z75.21535.00546929 .

Відповідно до умов даного Договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 23 800,00 грн для власних потреб. В свою чергу позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж. Кредит надається строком на 36 місяці. Розмір процентної ставки 9,99 % річних. Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

Натомість відповідач порушив умови кредитування і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю.

25.07.2023між банком тапозивачем ТОВ "СВЕАФІНАНС" ( попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування № Z75.21535.00546929 відповідно Реєстру боржників .

Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором № Z75.21535.00546929 від 10.07.2019 становить 54 985,68 грн, з яких 20 679,07 грн заборгованість за основним боргом, 6 793,81 грн - заборгованість по несплачених відсотках, 27 512,80 грн заборгованість за іншими процентними платежами.

Оскільки відповідач не погашає кредит та не сплачує відсотки та інші кредитні платежі змушені звернутися до суду.

30.05.2025 після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений рекомендованою поштою, про причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.1ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1ст. 280 ЦПК Україниухвалити заочне рішення за наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.

З`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 10.07.2019 між АТ «Ідея Банк» ( банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір кредиту та страхування № Z75.21535.00546929 шляхом їх особистого підписання сторонами.

Відповідно до умов даного Договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 23 800,00 грн для власних потреб. В свою чергу позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж у сумі 3 282,76. Кредит надається строком на 36 місяці. Розмір процентної ставки 9,99 % річних ( змінювана).дата повернення кредиту 10.07.2022.

Сторони дійшли згоди щодо умов договору. Невід`ємною частиною Договору є Додаток № 1 Паспорт споживчого кредиту, який також особисто підписано позичальником.

Відповідно до ордерів розпоряджень №1, №2 від 10.07.2019 позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у сумі 20 517,24 грн та перераховано банком від імені відповідача страховий платіж в сумі 3 282,76 грн, а всього - 23 800,00 грн.

До матеріалів справи також долучено виписку по розрахунковому рахунку відповідача, з якої вбачається рух кредитних коштів.

25.07.2023між банком тапозивачем ТОВ "СВЕАФІНАНС" ( попередня назва - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування № Z75.21535.00546929 відповідно Реєстру боржників №3 ( копія витягу з реєстру боржників, № 1764) .

Відповідно до Витягу з реєстру боржників та довідки-розрахунку, виконаної банком, станом на 25.07.2023 заборгованість відповідача за Договором № Z75.21535.00546929 від 10.07.2019 становить 54 985,68 грн, з яких 20 679,07 грн заборгованість за основним боргом, 6 793,81 грн - заборгованість по несплачених відсотках, 27 512,80 грн заборгованість за комісіями.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмовавід зобов`язанняне звільняєвинну сторонувід відповідальностіза порушеннязобов`язання.

За вимогами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Аналіз вказаних норм свідчить, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідокпередання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст.513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)(ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті12, частинами першою п`ятою, шостою статті81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зістаттею 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниоднією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частин першої - третьої статті 2ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі №753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

Вирішуючи данийспір напідставі наданихдоказів судом встановленофакт укладенняміж позивачем тавідповідачем Договору кредиту тастрахування, факт видачі відповідачу відповідних грошових коштів в порядкуйого виконання,а також існування заборгованості.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності даного Договору. Зазначений Договір недійсним не визнаний.

Разом зтим, встановлено,що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів підтвердження суми заборгованості по відсотках - 6 793,81 грн та комісіях 27 512,80 грн.

Так, наявна довідка- розрахунок станом на 25.07.2023 не містить детального розрахунку заборгованості по процентах та комісії. У наданій позивачем довідці-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором лише констатовано факт наявності такої заборгованості, але не відображено нарахування платежів на певну дату, та розміри внесення коштів відповідачем на виконання зобов`язання.

Відповідна довідка розрахунок та інші наявні у справі докази також не містять періоду, за який проведено нарахування заборгованості по кредиту, а отже суд позбавлений можливості перевірити той факт, що таке нарахування проведено у період строку кредитування, зокрема до 10.07.2022, що буде відповідати вимогам ч. 2 статті 1050 ЦК України ( правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Отже напідставі викладеного,суд вважає,що наданимипозивачем доказамив обґрунтуваннязаявлених позовнихвимог підтвердженойого правовимоги довідповідача та правомірність нарахуваннязаборгованості у сумі 20679,07 грн ( заборгованість за основним боргом), доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно погоджених умов кредитування, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так розмір стягуваного судового збору відповідно до пропорційності задоволення позовних вимог становить 911,06 грн ( 31,61 %).

Керуючись статтями 4,76 89,141,258,259,263 265,268,273,280-282,284,289,352,354,355Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" 20679(двадцять тисячшістсот сімдесятдев`ять) грн07 коп кредитної заборгованості та 911 ( дев`ятсот одинадцять) грн 06 коп судових витрат по сплаті судового збору.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін :

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" ( ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ );

-відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце реєстрації - АДРЕСА_1 ).

Дата складення повного судового рішення 29.08.2025.

Суддя А.В.Михайловська