Рішення № 12985846, 15.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.10                                                                                           Справа№ 14/167

За позовом: Прокурора м.Стрия в інтересах держави в особі : комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м.Стрий

До відповідача: Державного підприємства МО «Аеропорт Львів-2», с.Грабовець Стрийського району Львівської області

про стягнення 63 167,56 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар:Марочканич О.І.

Представники:

Від прокуратури : Яворський Я.- ст.прокурор відділу

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з”явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України судом роз”яснено. Заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: Прокурором м.Стрия заявлено позов в інтересах держави в особі комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м.Стрий, до відповідача, Державного підприємства МО «Аеропорт Львів-2», с.Грабовець Стрийського району Львівської області, про стягнення 63167,56 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 22.10.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2010 року. Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 28.10.10 р, відповідачем- 27.10.10 р, що підтверджують наявні у справі поштові повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

З підстав, наведених в ухвалі від 01.12.2010 року, розгляд справи відкладався на 15.12.2010 року. В судове засідання забезпечила явку представника прокуратура; заявлені вимоги прокурор підтримує.

Відповідач явку повноважного представника в жодне із судових засідань не забезпечив, відзиву, витребовуваних документів не подав, заявлені прокурором вимоги не заперечив.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Враховуючи обставини даної конкретної справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено.

12 січня 2004 року між комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго»(енергопостачальна організація) і державним підприємством МО «Аеропорт Львів-2»(покупець) укладено Договір №127 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором..

Відповідно до п.п.6.2;6.3 договору –розрахунковим періодом є календарний місяць; покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Договором передбачена відповідальність покупця : за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов»язання за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов»язання, крім випадку письмової відмови сторони ( р.7 договору).Відповідно до п.п.7.2.3 договору, покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача, відповідач, станом на 01.06.2009 року, заборгував позивачу за поставлену теплову енергію 51677,52 грн., вимога про стягнення боргу в цій сумі заявлена Прокурором. Окрім того, в порядку ст.625 ЦК України, Прокурором нараховано та заявлено вимоги про стягнення 1052,70 грн. –3% річних, 5562,22 грн. втрат від інфляції, а відповідно до п.п.7.2.3 договору –4875,12 грн. пені за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію. Прокурор просить позов задоволити, пояснює, що комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго», як теплопостачальна організація, забезпечує постачання теплової енергії безпосередньо підприємствам, організаціям, населенню, бюджетним установам, закладам освіти та охорони здоров»я, дошкільним установам та іншим споживачам м.Стрия та району. Для безперебійного постачання теплової енергії необхідне проведення профілактичних та ремонтних робіт обладнання, що потребує виділення зі сторони КП «Стрийтеплоенрго»відповідних коштів. Несвоєчасний розрахунок за надані послуги по теплопостачанню зі сторони споживачів призводить до створення критичної ситуації в системі теплопостачання держави, оскільки не надходять кошти, які необхідно для проведення робіт із забезпечення безперебійного теплопостачання, що може призвести до припинення подачі теплової енергії підприємствам та організаціям ( в тому числі державним, чи установам соціального спрямування), а також населенню Стрийщини.

Прокурор просить взяти до уваги , що в тексті позовної заяви ( на стор.2) допущено описку, оскільки вказано найменування споживача, який до даного позову не має відношення ( ДП «Добробут»ВАТ «Стрийський завод КПО») , що сталось внаслідок технічної описки при виготовленні позовної заяви.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, доказів погашення боргу, відзиву на позов - не надав, заявлені Прокурором позовні вимоги не заперечив та не спростував належними та допустимими доказами.

Про погашення боргу (повне чи часткове) не інформував суд і позивач, обставин на яких грунтуються заявлені Прокурором вимоги, не спростував належними та допустимими доказами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши доводи прокурора, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню . При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу, заявлена до стягнення Прокурором не спростована документальними доказами відповідачем; про її погашення не інформував і позивач.

Згідно ст.22 ГПК України сторони наділені не лише процесуальними правами, а й обов»язками. Так, зокрема, сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного , повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку суд розцінює повторне невиконання відповідачем вимог суду щодо подання документів та забезпечення явки в судове засідання повноважного представника, як недобросовісне використання відповідачем наданих йому, як стороні судового процесу, процесуальних прав, тоді як судом ( що вбачається із тривалості знаходження справи в провадженні) створено сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, як це передбачено ст.4-3 ГПК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов»язання мало бути виконано.

В п.7.2.3 договору №127 від 12.01.2004 р встановлено відповідальність покупця за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію : пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за кожен день прострочення.

За невиконання договірних зобов»язань прокурором, відповідно до п.7.2.3 договору нараховано відповідачу пеню за прострочення платежу в сумі 4875,12 грн (розрахунок додається до позовної заяви.). Вимогу про стягнення пені в сумі 4875,12 грн відповідач не заперечив. Вимога прокурора про стягнення пені підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачу, на підставі ст.625 ЦК України, позивачем нараховано 5562,22 грн. інфляційних втрат та 1052,70 грн -3% річних.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, та те,що відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені прокурором вимоги, позов підлягають до задоволення в сумі 63167,56 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85, 116 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з державного підприємства МО «Аеропорт Львів-2»( Стрийський район, с.Грабовець, вул..Лопатинського,85, код 31039698:

А) на користь комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»( м.Стрий Львівської області, вул..Новаківського,9, код 05432684) 63167,56 грн. заборгованості;

Б) в доход державного бюджету України 631,68 грн держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. .

3.          Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 15.12.10 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення складено 20.12.2010 р.

Суддя