Рішення № 12985434, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/24826.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «МІКОМ-ХАУС»

простягнення 197 651,89 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Хорунжий А.О. –дов. № 03/01/11 від 11.01.2010 року;

від відповідача: Полонський Р.В, - дов. № б/н від 01.09.2010 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВІК»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКОМ-ХАУС»про стягнення 157676,71 грн. –основного боргу, 17218,30 грн. –пені, 17178,21 грн. –інфляційних витрат та 5578,67 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № ОР-154/10 від 19 жовтня 2006 року не оплатив в повному обсязі передане у власність обладнання та виконані роботи, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 157676,71 грн.

Ухвалою від 02.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.06.2010 року.

Представники сторін в судове засідання 21.06.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 21.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 09.07.2010 року.

В судовому засіданні 09.07.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.2010 року подав додаткові документи по справі та подав письмові пояснення, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, а проти задоволення решти позовних вимог заперечував.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва № 15/504-б від 24.11.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКОМ-ХАУС»(суддя Хоменко М.Г.).

Постановою господарського суду від 02.12.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого –Чекштуріну Тетяну Миколаївну (ліцензія серії АВ № 158470 від 14.12.2006) та зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 02.12.2010 року.

Акціонерний банк «Діамант»та Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»не погодившись із зазначеною постановою, звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просили скасувати постанову господарського суду міста Києва від 02.12.2009 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 року касаційну скаргу Акціонерного банку «Діамант»та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»задоволено, постанову господарського суду міста Києва від 02.12.2009 року у справі № 15/504-б скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 26.04.2010 року справу № 15/504-б суддя Копитова О.С. прийняла до свого провадження, присвоїла номер № 15/504-б –28/168-б та призначила її розгляд на 01.07.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2009 року на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України було зупинено провадження у справі № 41/248 до вирішення пов’язаної з нею справи № 15/504-б –28/168-б .

Згідно частини 3 статті 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

02.11.2010 року позивач через канцелярію суду звернувся з клопотанням про поновлення провадження у справі № 41/248, у зв’язку з відсутністю обставин, які зумовили зупинення провадження по даній справі, зокрема, ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року у справі № 15/504-б –28/168-б припинено провадження.

Ухвалою від 02.11.2010 року було поновлено провадження по даній справі та призначено її розгляд на 26.11.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.11.2010 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження по даній справі, яке суд розглянув та відхилив, як безпідставне та необґрунтоване та крім того в судовому засіданні, представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.11.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК», іменоване надалі «Виконавець»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІКОМ-ХАУС», іменоване надалі «Замовник»(відповідач) був укладений договір № ОР –154/10 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов’язався передати у власність замовника обладнання для монтажу системи вентиляції, димовидалення, автоматизації вентиляції, кондиціонування, тепло та холодопостачання, водопроводу та каналізації (далі –обладнання), згідно із Специфікацією (Додаток № 1); виконати власними силами, засобами та матеріалами роботи з монтажу та пусконаладки систем вентиляції, димовидалення, автоматизації систем вентиляції, кондиціонування, тепло та холодопостачання, внутрішнього водопостачання та каналізації (далі –роботи), у відповідності до вимог проектної документації, розробленої ДП «Київський Промбудпроект»за замовленням замовника та погодженої замовником.

Відповідно до пункту 1.2 Договору замовник зобов’язується прийняти та оплатити обладнання і роботи відповідно до умов Договору.

Згідно з пунктом 1.3 Договору роботи виконуються на об’єкті замовника: Офісний центр по вул. Дегтярівська, 27 в м. Києві.

Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили, що ціна Договору є приблизною, складається з ціни обладнання (Додаток № 1 –Специфікація) та приблизної ціни робіт (Додаток № 2 – Кошторис).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунки за Договором між замовником і виконавцем проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 3.2.4 Договору поточні розрахунки за обладнання здійснюються замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від виконавця письмового повідомлення про наявність обладнання на складі виконавця.

Пунктом 3.2.5 Договору сторони узгодили, що поточні розрахунки за роботи здійснюються замовником відповідно до щомісячних актів виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з дати їх підписання сторонами.

Додатковими угодами, сторони неодноразово змінювали ціну Договору.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу обладнання на загальну суму 3100577,73 грн., що засвідчується накладними № 607 від 11 грудня 2006 року на суму 513031,27 грн., № 30 від 01 лютого 2007 року на суму 1103514,53 грн., № 124 від 27 березня 2007 року на суму 34952,02 грн., № 150 від 03 квітня 2007 року на суму 242730,14 грн., № 193 від 16 квітня 2007 року на суму 636033,84 грн., № 481 від 30 липня 2007 року на суму 78355,97 грн., № 1011 від 01 листопада 2007 року на суму 28984,80 грн., № 576 від 14 квітня 2008 року на суму 405420,00 грн., № 60 від 06 березня 2009 року на суму 57555,16 грн. та довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей серія ЯМЮ № 819012 від 07 грудня 2006 року, серія ЯМЮ № 819019 від 01 лютого 2007 року, серія ЯМЮ № 819028 від 27 березня 2007 року, серія ЯМЮ № 819030 від 30 березня 2007 року, серія ЯМЮ № 819032 від 16 квітня 2007 року, серія ЯОЖ № 264104 від 30 липня 2007 року, серія ЯОЖ № 264127 від 25 жовтня 2007 року, серія ЯОХ № 082441 від 11 квітня 2008 року, серія ЯОХ № 082491 від 06 березня 2009 року.

Також, на виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 3659365,97 грн., що підтверджується довідками про виконані підрядні роботи форми № КБ-3 та актами виконаних підрядних робіт форми КБ-2 за листопад 2006 року на суму 471869,81 грн., за грудень 2006 року на суму 31063,68 грн., за грудень 2006 року на суму 481382,00 грн., за січень 2007 року на суму 25215,60 грн., за січень 2007 року на суму 118482,67 грн., за лютий 2007 року на суму 284681,63 грн., за березень 2007 року на суму 159887,30 грн., за квітень 2007 року на суму 24813,84 грн., за квітень 2007 року на суму 453762,25 грн., за травень 2007 року на суму 716601,12 грн., за червень 2007 року на суму 18099,36 грн., за червень 2007 року на суму 377068,70 грн., за липень 2007 року на суму 103561,15 грн., за липень 2007 року на суму 10701,24 грн., за серпень 2007 року на суму 6555,60 грн., за серпень 2007 року на суму 121378,87 грн., за серпень 2007 року на суму 20823,17 грн., за вересень 2007 року на суму 18192,84 грн., за жовтень 2007 року на суму 21471,72 грн., за листопад 2007 року на суму 1800,00 грн., за листопад 2007 року на суму 34509,00 грн., за грудень 2007 року на суму 10438,08 грн., за лютий 2008 року на суму 83803,20 грн., за березень 2008 року на суму 31920,00 грн., за квітень 2008 року на суму 17392,80 грн.. за березень 2009 року на суму 13890,34 грн.

Однак, відповідач за поставлене обладнання та виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 157676,71 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 157676,71 грн.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 157676,71 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.3 Договору за порушення замовником строків розрахунків, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар та виконані роботи, керуючись п. 7.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17218,30грн. за період з 21.11.2009 року по 21.05.2010 року.

Згідно з пунктом 3.2.4 Договору поточні розрахунки за обладнання здійснюються замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання від виконавця письмового повідомлення про наявність обладнання на складі виконавця.

Пунктом 3.2.5 Договору сторони узгодили, що поточні розрахунки за роботи здійснюються замовником відповідно до щомісячних актів виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з дати їх підписання сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, остання поставка обладнання була здійснена 06.03.2009 року, а тому прострочення в цій частині настало 17.03.2009 року, останні роботи були виконані, також, у березні 2009 року, на доказ чого надано акт виконаних підрядних робіт від 25.03.2009 року, а тому прострочення в цій частині розпочалось з 02.04.2009 року.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведеного нарахування пені за прострочення оплати за поставку обладнання можливе за період з 17.03.2009 року по 17.09.2009 року, а за прострочення оплати за виконані роботи за період з 02.04.2009 року по 02.10.2009 року, однак позивач нараховує пеню за період з 21.11.2009 року по 21.05.2010 року, тобто поза межами періоду за який може нараховуватись пеня згідно ст. 232 ГК України.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5578,67 грн. за період з 30.03.2009 року по 21.05.2010 року та 17178,21 грн. –інфляційних втрат за період з 30.03.2009 року по 30.04.2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пунктів 3.2.4 та 3.2.5 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати в сумі 16605,08 грн. та 3% річних в сумі 5528,69 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідач заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження по справі № 15/504-б про банкрутство ТОВ «МІКОМ –ХАУС»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Однак, вищезазначені заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), (пп. 2 ч.3 ст. 85 України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія мораторію відповідно до ст. 85 України «Про банки і банківську діяльність»на них не розповсюджується.

Вищезазначена правова позиція підтверджується постановами Верховного Суду України по справі № 10/557-26/155від 16 травня 2006 року та по справі № 4/719 від 08 листопада 2010 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКОМ-ХАУС» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Боженка, 86 –Б, код ЄДРПОУ 32046706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Крамського Івана/Котельникова, 14/34, код ЄДРПОУ 19071913) 157 676 (сто п’ятдесят сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 71 коп. - основного боргу, 16 605 (шістнадцять тисяч шістсот п’ять) грн. 08 коп. –інфляційних втрат, 5 528 (п’ять тисяч п’ятсот двадцять вісім) грн. 69 коп. –3% річних, 1 798 (одну тисячу сімсот дев’яносто вісім) грн. 11 - державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 70 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

22.12.2010 року