Рішення № 129851444, 04.08.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року Справа № 915/1637/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представника позивача: Бурлаки Т.О. (поза межами суду),

представника відповідача: Бендюги М.Д. (поза межами суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Стела Маріс",

про: стягнення 357554,51 грн, -

в с т а н о в и в:

30.12.2024 Державне підприємство "Ізмаїльський морський торгівельний порт" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.12.2024 (вх.№16451/24) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Стела Маріс" заборгованість у загальному розмірі 357554,51 грн за Договорами про надання послуг з обслуговування флоту №212 КВ-П від 22.12.2022 та №177 КВ-П від 24.11.2023, з якої: 274979,95 грн - основний борг, 33004,36 грн - пеня, 19248,60 грн - штраф, 24126,41 грн - збитки від інфляції та 6195,19 грн - 3% - річних.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідач, як морський агент судна VYSSOS, не оплатив вартість виконаних робіт буксирів та послуг швартування - з метою рятування судна VYSSOS та екіпажу, виконання розпоряджень капітана порту з метою забезпечення безпеки мореплавства (27.12.2023 під час прямування до порту Ізмаїл судно підірвалося на ворожій міні у Чорному морі та отримало пробоїну в кормовій підводній частині корпусу).

Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.02.2025.

23.01.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 12.01.2025 (вх.№1001/25), в якому останній заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на те, що Господарським судом Одеської області розглядається справа №916/1696/24 за позовом ТОВ «Агентство Стела Маріс», як морського агента, до компанії LYRA MARE LTD., як власника судна VYSSOS, та компанії NAVA SHIPPING LIMITED, як менеджера судна Vyssos, про солідарне стягнення 518460,62 доларів США у зв`язку з несплатою виставленого морським агентом дисбурсментського рахунку № 492 від 01.04.2024. До рахунку №492 на загальну суму 320460,62 доларів США включено рахунки, про стягнення заборгованості за якими позивач звернувся з позовом у даній справі. Також відповідач заперечує проти нарахування пені посилаючись на те, що розрахунок пені здійснено не вірно із доданням зайвих 15 робочих днів. Стосовно неустойки відповідач зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку, оскільки стягнення неустойки може призвести до настання негативних наслідків для боржника як суб`єкта господарювання.

27.01.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 24.01.2025 (вх.№1704/25), в якій він виклав свої заперечення на доводи відповідача викладені у відзиві та просить суд позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Стела Маріс" про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

05.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС" до суду надійшло клопотання б/н від 05.02.2025 (вх. №1690/25) про зупинення провадження у справі № 915/1637/24 до винесення рішення у справі №916/1696/24.

Також 05.02.2025 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення б/н від 05.0.2025 (вх. №1695/25), в якій він виклав свої заперечення проти доводів позивача щодо належного перекладу на українську мову наданих доказів разом з відзивом та просить у задоволенні клопотання позивача проти долучення копій документів, складених англійською мовою до матеріалів судової справи без належного офіційного перекладу (викладеного у відповіді на відзив) - відмовити.

05.02.2025 від позивача до суду надійшло клопотання б/н (вх. №1698/25), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи №915/1637/24 копію Заявки від 31.12.2023 №393 Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС», направленої позивачу.

У підготовчому засіданні 05.02.2025 судом було оголошено перерву до 28.02.2024.

28.02.2025 від позивача до суду надійшла заява б/н від 27.02.2025 (вх. №3035/25), в якій останній висловив заперечення проти зупинення провадження у справі посилаючись на те, що обставини, які досліджуються в рамках справи №916/1696/24 не мають значення для розгляду справи №915/1637/24 і відповідачем не доведено, яким чином від розгляду справи про стягнення з компанії LIRA MARE LЕВ та компанії NAVA SHIPPING LIMITED на користь відповідача заборгованості за дисбурсментським рахунком залежить вирішення спору по стягненню з ТОВ "АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС" заборгованості за надані позивачем послуги.

28.02.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи б/н від 28.02.2025 (вх. №3088/25), у зв`язку із необхідністю прийняти участь в справі №916/1696/24, яке призначене на 12:00 у приміщенні Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 28.02.2025 підготовче засідання призначено на 25.03.2025.

У підготовчому засіданні 25.03.2025 судом було оголошено перерву для постановлення ухвали.

У підготовчому засіданні 26.03.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвалою суду від 26.03.2025 в задоволенні клопотання б/н від 05.02.2025 (вх. №1690/25) про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 26.03.2025 підготовче засідання призначено на 30.04.2025.

Ухвалою суду від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2025.

27.05.2025 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення б/н від 27.05.2025 (вх.№7987/25), в яких просить суд надати сторонам час (незначний) з метою врегулювання даного спору шляхом укладання мирової угоди та відкласти розгляд справи № 915/1637/24.

У судовому засіданні 27.05.2025 судом оголошено перерву до 20.06.2025.

20.06.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій б/н від 20.06.2025 (вх. №9256/25), в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80 % від заявлених, тобто до сум: 6600,87 грн - пеня, 3849,72 грн - штраф, 4825,28 грн - інфляційні витрати, 1239,04 грн - 3 % річних, обумовлене наявністю утруднених обставин щодо агентування судна VYSSOS (IMO 9385790), а також наявністю непропорційно надмірного майнового тягаря морського агента тобто відповідача у даній господарській справі.

У судовому засіданні 20.06.2025 судом оголошено перерву до 04.08.2025.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 04.08.2025 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 04.08.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 04.08.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі "Бараона проти Португалії" 1987 року Суд відзначив: "Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів". Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами".

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, а також необхідністю забезпечення участі сторін у розгляді справи задля дотримання засад змагальності сторін та прийняття законного рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі -ДП «ІЗМ МТП») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» (далі - ТОВ «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС») укладено Договори про надання послуг з обслуговування флоту №212 КВ-П від 22.12.2022 та №177 КВ-П від 24.11.2023.

Відповідно до п. 1.1 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023, останній регламентує надання послуг Підприємством і агентське обслуговування Агентом суден, що прибувають до морського порту Ізмаїл, визначення порядку оплати послуг, що надані Підприємством.

Згідно п.1.2 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 надання послуг суднам і плата за них проводиться на підставі Закону України від 17.05.2012 № 4709-VI «Про морські порти України», наказу Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348 «Про затвердження Правил надання послуг у морських портах України», Кодексу торговельного мореплавства України, Зводу звичаїв морського порту Ізмаїл, Обов`язкових постанов по морському порту Ізмаїл, інших чинних нормативно-правових актів та на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 Підприємство за письмовими заявками Агента надає послуги суднам, що заходять/виходять до/з Порту. Перелік послуг та їх вартість наведено у Додатку 1 до Договору.

Згідно з п. 2.5 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 підприємство своєчасно оформлює і передає Агенту рахунки на оплату послуг, наданих Підприємством, з підтверджуючими документами.

Згідно з п.2.7 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023, за окремими заявками Агента надає інші послуги з обслуговування суден, вартість яких сплачуються Агентом за діючими у Підприємстві тарифами (Додаток 1 до Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 до обов`язків Агента належить взаємодія з диспетчерською Підприємства, флотом портовим Підприємства, службою капітана Порту, адміністрацією Порту (ІФ ДП «АМПУ») щодо питань обробки флоту на Підприємстві (перешвартування, розкантовування суден в акваторії Порту та інше відповідно до змінно-добового плану роботи Підприємства).

Згідно з п.3.6 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 Агент замовляє (у письмовій формі) рейдовий катер флоту портового для обслуговування доглядових комісій та буксири флоту портового для здійснення маневрових, швартовних та інших операцій з флотом, що знаходиться на обслуговуванні Агента.

Заявка у письмовій формі обов`язково надається на електронні адреси: disp cargo@izmport.com.ua, pfecon@izmport.com.ua.

Згідно з п. 3.10 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 Агент своєчасно і в повному обсязі інформує капітана судна (судновласника/фрахтувальника) про тарифи, згідно з якими нараховується плата за надані Підприємством послуги.

Проводить заходи з судновласником зі стягнення належних Підприємству платежів за виконані роботи (надані послуги).

Розділ 5 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 передбачає відповідальність його Сторін.

Відповідно до п.5.5 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023, у разі порушення Агентом строків оплати, передбачених розділом 4 цього Договору, Підприємство має право призупинити виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором до моменту оплати Агентом Підприємству суми грошового зобов`язання за послуги, що передбачені цим Договором та відшкодування витрат, понесених Підприємством у зв`язку з виконанням умов цього Договору.

Судом встановлено, що судно VYSSOS (IMO 9385790, прапор Панама, судновласник - компанія LYRA MARE LTD.) під час прямування до порту Ізмаїл 27.12.2023 підірвалося на ворожій міні у Чорному морі.

Обов`язки з морського агентування в порту Ізмаїл судна VYSSOS виконувало ТОВ «Агентство Стелла Маріс».

Керуючись п.3.6 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023, у період з 28.12.2023 по 01.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» до Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» надходили наступні заявки на виконання послуг:

- Заявка вих. №583 від 28.12.2023, в якій просив виділити буксири, швартувальників та забезпечити швартування до причалу № 3 Ізмаїльського морського порту теплохода «Vyssos»;

- Заявка вих. №393 від 31.12.2023, в якій просив виділити буксири та забезпечити постановку і відведення ліхтера до ІМТП, причал портофлоту, та просив виділити швартувальників та забезпечити швартування до ІМТП, причал портофлоту;

- Заявка вих. №170 від 01.01.2024, в якій просив виділити буксири та забезпечити відведення ліхтеру на внутрішній рейд Ізмаїльського морського порту

- Заявка вих. №529 від 01.01.2024, в якій просив виділити буксири та забезпечити перешвартування баржі 1038 з причалу №5 на причал портофлоту Ізмаїльського морського порту.

Між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками без жодних зауважень та заперечень акти виконаних робіт (наданих послуг) за Договором про надання послуг з обслуговування флоту №212 КВ-П від 22.12.2022, а саме:

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2023 №2931/6 на суму 80902,51 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2023 №2933/6 на суму 31677,32 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.01.2024 №17/6 на суму 31693,67 грн з ПДВ;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.01.2024 №37/6 на суму 41953,21 грн з ПДВ.

Відповідно до п.2.5 Договору Підприємство своєчасно оформлює і передає Агенту рахунки на оплату послуг, наданих Підприємством, з підтверджуючими документами. Згідно з цим пунктом ДП «ІЗМ МТП» виставило до сплати рахунки № 2931/6 від 31 грудня 2023 року, № 2933/6 від 31 грудня 2023 року, № 17/6 від 1 січня 2024 р., № 37/6 від 01 січня 2024 р., які представник Агента забрав власноручно, згідно з записом у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції економічного сектору Флоту портового (рахунки клієнтів на оплату) та скан-копії яких були направлені на електрону пошту відповідача.

Позивач зазначає, що станом на дату пред`явлення позову, рахунки залишаються не сплаченими відповідачем, що стало підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства, регулюються, у тому числі, Кодексом торговельного мореплавства України (далі також КТМ) (ст. 1 цього Кодексу).

Відповідно до ст.73 КТМ України правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності в морських портах визначаються цим Кодексом та Законом України «Про морські порти України».

Преамбулою Закону України «Про морські порти України» визначено, що саме цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України.

Положеннями ч.ч.2,3 ст.14 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту. Повноваження, порядок призначення та інші питання щодо функціонування капітана морського порту, служби капітана морського порту визначаються Кодексом торговельного мореплавства України.

Так, згідно зі ст.75 КТМ України державний нагляд за безпекою мореплавства морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті.

Державний нагляд за безпекою мореплавства у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, здійснює окремий підрозділ служби капітана морського порту. Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про морські порти України» господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов`язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту.

Відповідно до п.3 розділу І Положення про капітана морського порту та службу капітану морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 №621, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 09.12.2021 за №1590/37212 із змінами (далі - Положення), капітан морського порту підпорядковується Голові Адміністрації судноплавства.

Відповідно до п.5 розділу І Зводу звичаїв морського порту Ізмаїл, виданого на підставі наказу ДП «АМПУ» від 14.04.2023 №44/10, засвідченого ТПП України 17.05.2023 (далі - Звід звичаїв), Звід звичаїв підлягає виконанню всіма фізичними та юридичними особами незалежно від організаційно-правової форми власності, які здійснюють діяльність у морському порту, а також суднами, кораблями та іншими плавзасобами, що знаходяться в акваторії порту незалежно від їх відомчої приналежності та прапора.

З аналізу наведених у КТМ України та Положенні функцій та повноважень капітана морського порту вбачається, що він в основному здійснює наглядові, контрольні та дозвільні функції, що свідчить про те, що він є посадовою особою, адже виконує організаційно-розпорядчі функції (зокрема, керує службою капітана морського порту, тобто певним колективом працівників, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення тощо).

Відповідно до ст.79 КТМ України, розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

Відповідно до п.5 розділу I Зводу звичаїв морського порту Ізмаїл, виданого на підставі наказу ДП «АМПУ» від 14.04.2023 №44/10, засвідченого ТПП України 17.05.2023 (далі - Звід звичаїв), Звід звичаїв підлягає виконанню всіма фізичними та юридичними особами незалежно від організаційно-правової форми власності, які здійснюють діяльність у морському порту, а також суднами, кораблями та іншими плавзасобами, що знаходяться в акваторії порту незалежно від їх відомчої приналежності та прапора.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Положення про капітана морського порту та службу капітану морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 №621, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 09.12.2021 за №1590/37212 із змінами, капітан морського порту видає розпорядження, що містять приписи щодо усунення порушень вимог законодавства з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання всіма суднами, юридичними і фізичними особами, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту; видає розпорядження про дозвіл на плавання і лоцманське обслуговування в установленій зоні дії правил плавання в районах інтенсивного судноплавства, заходження до порту і вихід із порту суден, яким плавання, обслуговування, заходження і вихід заборонені законодавством, у випадках, якщо судно перебуває в скрутному становищі та шукає порт-притулок або якщо судно без вантажу прямує до іншого порту на ремонт.

Відповідно до п.5.4.3.9 Обов`язкових постанов по морському порту Ізмаїл, затверджених наказом ДП «Адміністрація морських портів України» від 19.07.2016 №255, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у м. Києві 12.08.2016 за №100/1413 (далі - Обов`язкові постанови) розпорядження капітана морського порту з питань безпеки мореплавства, а також щодо надання необхідної інформації є обов`язковими до виконання.

Згідно з п.8.4.7 Обов`язкових постанов, кожне поставлене на відстій судно повинно бути ошвартоване так, щоб воно не перешкоджало руху інших суден і вантажним операціям, було укомплектоване необхідною кількістю членів команди або вахтової служби, яка б забезпечувала безпечну стоянку. Згідно з п. 8.4.9 Обов`язкових постанов, відповідальність за безпеку відстійних суден, їх екіпажів, вахтових служб покладається на судновласників або на уповноважені ними підприємства (організації).

Згідно з п.3.10 Договору, Агент виконує усі вимоги нижченаведених нормативно- правових актів, а саме: Обов`язкових постанов по морському порту Ізмаїл, Зводу звичаїв морського порту Ізмаїл, Кодексу торговельного мореплавства України, Міжнародного кодексу з управління безпекою (МКУБ) і Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів (кодекс ISPS), вимог системи управління безпекою судноплавства (СУБ), Процедури управління підрядними організаціями у ДП «ІЗМ МТП», Положення про забезпечення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на території морського порту Ізмаїл, законів з охорони довкілля, законодавчих актів, діючих на морському і річковому транспорті, наказів директора Підприємства, розпоряджень капітана порту, а також інших актів чинного законодавства України.

Пунктом 3 Розпорядження капітана морського порту Ізмаїл від 14.08.2024 №109/14- 06-01-48 (далі - Розпорядження капітана порту) зобов`язано ДП «ІЗМ МТП» здійснити передислокацію суден «AYANA» та «VYSSOS» до організованого згідно п. 2 цього розпорядження місця стоянки, та забезпечити їх надійне швартування. Згідно з п. 5 Розпорядження капітана порту, покриття витрат на заходи та ресурси, необхідні забезпечення за пунктами 2 та 3 розпорядження - визначити за рахунок судновласників суден «AYANA» та «VYSSOS» в рівних частинах, до оформлення відходу суден з морського порту.

Таким чином, зазначене вище відповідне Розпорядження капітана порту щодо руху судна «Vyssos» в межах акваторії порту було обов`язковим, у відповідності до приписів ст. 79 КТМ України. Згідно з ч.1 ст.116 КТМ України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Відповідно до приписів ст.117 КТМ України, морський агент зобов`язаний, зокрема, здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування.

Відповідно до п.2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 №348, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.98.2013 за №1401/23933, морський агент - суб`єкт господарювання, який відповідно до договору морського агентування діє від імені та за дорученням судновласника як постійний представник судновласника та за винагороду надає послуги в галузі торговельного мореплавства.

Згідно з п.3.1 Договору, Агент повідомляє Головну диспетчерську Підприємства про час прибуття судна до Підприємства не пізніше ніж за 48 годин до очікуваного прибуття з подальшим уточненням часу за 24 і 12 годин.

Відповідно до п.3.11 Договору, Агент врегульовує усі питання і розбіжності, що виникають між капітаном судна, судновласником (фрахтувальником) і керівництвом Підприємства.

Оскільки, згідно з п.3.1 Договору Відповідачем було подано Нотіс (інформацію про підхід судна) від 23.12.2023 №765, згідно з яким ТОВ «АГЕНСТВО СТЕЛА МАРІС» є номінованим агентом т/х «Vyssos», у відповідності до зазначених вище приписів законодавства Відповідач є постійним представником судновласника т/х «Vyssos» у морському порту Ізмаїл.

Враховуючи зазначене, на виконання п.2 Розпорядження капітана порту, позивачем було здійснено надання послуг Відповідачу щодо перешвартовки та перестановки т/х «Vyssos», що підтверджується, зокрема, нарядами-завданнями на проведення портових робіт від 06.09.2024 капітанам буксирів «Портовий-1» та «Портовий-8», які належать позивачу, та Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.09.2024 №1364/6, який підписаний сторонами Договору.

На підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.09.2024 №1364/6 позивачем був виставлений та надісланий електронною поштою рахунок від 06.09.2024 №1364/6 на суму 2160,0 дол. США з ПДВ, що еквівалентно 88752,24 грн., який пізніше, згідно з записом у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції економічного сектору Флоту портового (рахунки клієнтів на оплату), отримав представник Відповідача.

Згідно з п.4.1 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 на підставі ст.524 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що нарахування Підприємством плати за надані Агенту послуги флоту портового та додаткові послуги з обслуговування суден здійснюється за тарифами Підприємства в грошовому еквіваленті - доларах США або у національній валюті України, вказаними у Додатку 1 до цього Договору.

Тарифи в цьому Договорі наведено без урахування ПДВ, який нараховується згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4.2 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 у відповідності до ст.533 Цивільного кодексу України Сторони погодились встановити наступний порядок визначення суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті Агентом Підприємству.

У разі якщо судновласник, від імені якого виступає Агент, є резидентом України, оплата послуг Підприємства здійснюється Агентом у встановлені в цьому Договорі строки в національній валюті України за курсом НБУ на дату Акту приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) та виставлення рахунку.

У разі якщо судновласник, від імені якого виступає Агент, є нерезидентом України, оплата послуг Підприємству здійснюється Агентом у доларах США або євро за курсом НБУ на дату Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та виставлення рахунку.

Сума, що нараховується в доларах США і підлягає сплаті в євро, розраховується із застосуванням офіційного курсу НБУ, що діяв на дату Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та виставлення рахунку наступним чином: сума рахунку в доларах США перераховується в національну валюту - гривню, сума в гривні перераховується в євро.

Для розрахунків застосовується курс, що діє на 00:00 годин дати Акту приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) та виставлення рахунку.

Оплата послуг Підприємства здійснюється Агентом у встановлені в цьому Договорі строки з обов`язковим підписанням обома Сторонами оформлених Підприємством Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п.4.3 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 Агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Підприємства засобами електронної пошти, зобов`язаний вжити заходи для отримання рахунків не пізніше ніж протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного надання послуг (а у випадку рахунків на попередню оплату - не пізніше ніж протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку. Невжиття Агентом заходів для отримання рахунків не звільняє його від обов`язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг Підприємства.

Таким чином, станом на дату пред`явлення цієї позовної заяви залишаються не оплаченими відповідачем наступні рахунки:

1. Рахунок №2931/6 від 31.12.2023 на суму 2130,00 дол. США за Договором №212 КВ-П від 22.12.2022.

2. Рахунок №2933/6 від 31.12.2023 на суму 31677,32 грн. за Договором №212 КВ-П від 22.12.2022.

3. Рахунок №17/6 від 01.01.2024 на суму 31693,67 грн. за Договором №177 КВ-П від 24.11.2023.

4. Рахунок №37/6 від 01.01.2024 на суму 41954,21 грн. за Договором №177 КВ-П від 24.11.2023.

5. Рахунок № 1364/6 від 06.09.2024 на суму 2160,00 дол. США (екв. 88 752,24 грн.) за Договором №177 КВ-П від 24.11.2023.

Загальна сума заборгованості за вказаними рахунками складає 274979,95 грн.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що звичайно ставляться у певних умовах. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з несплатою рахунків за надані послуги позивачем на адресу відповідача була направлені вимоги №35/01/07/185-24, №35/01/07/186-243 від 04.03.2024, №35/01/07/419-24, №35/01/07/420-24 від 24.05.2024 про перерахування сум заборгованості та штрафних санкцій за рахунками згідно з умовами Договору, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, описів вкладень до цінних листів. Вказані вимоги були отримані Відповідачем, який залишив їх без задоволення.

Натомість, 11.04.2024 від адвоката Євгена Сукачова, який діяв від імені Відповідача, на електронну пошту позивача надійшов лист за вих. №05/04-2024 / 000080.80.24. У цьому листі, посилаючись на наявність заборгованості судновласника та оператора т/ х «Vyssos» перед Агентом, представник Відповідача повідомляє про потребу в переадресуванні зазначених вимог зі сплати заборгованості Агента перед ДП «ІЗМ МТП» судновласнику та оператору т/х «Vyssos».

Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що останній, як морський агент судна VYSSOS, не оплатив вартість наданих послуг у період з 28.12.2023 по 01.01.2024, які надавались пошкодженому судну VYSSOS та послуги перешвартовки та перестановки т/х «Vyssos», які надавались на виконання п. 2 Розпорядження капітана порту від 14.08.2024 №109/14-06-01-48.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів пункту 4 частини 3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частин 2-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату ним 274979,95 грн боргу за надані послуги.

За такого, вимоги позивача про стягнення з відповідача 274979,95 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу, суд дійшов наступних висновків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.5.2 Договору №177 КВ-П від 24.11.2023 та п.5.2 Договору №212 КВ-П від 22.12.2022, за порушення Агентом більш ніж на 15 (п`ятнадцять) робочих днів строків оплати, вказаних у цьому Договорі, Підприємство має право стягнути з Агента пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) робочих днів, Підприємство має право стягнути з Агента додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

У цьому випадку розрахунок штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення, починаючи з 1-го (першого) дня після спливу 5-денного строку на оплату. Нарахування пені припиняється в день фактичного зарахування грошових коштів на рахунок Підприємства. Сплата пені та штрафів не звільняє Агента від обов`язку щодо виконання зобов`язань перед Підприємством, передбачених цим Договором, у повному обсязі та відшкодування Підприємству збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов цього Договору. Збитки підлягають стягненню в повній сумі понад вищезазначені платежі.

Оскільки прострочення сплати всіх зазначених рахунків складає набагато більше 15 робочих днів, позивачем нараховано суму пені, передбаченої Договором у загальному розмірі 33004,36 грн. Детальний розрахунок пені за кожним рахунком додається до цієї позовної заяви.

Крім того, відповідно до п. 5.2 Договору Підприємство нарахувало до стягнення з Агента додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, що складає 274979,95 грн х 7% = 19248,60 грн.

Судом перевірено розрахунки пені, штрафу та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає таке.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24126,41 грн збитків від інфляції та 6195,19 грн - 3% річних, нарахованих окремо по щомісячним зобов`язанням.

Судом перевірено розрахунки збитків від інфляції та 3% річних та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пеня, штраф, інфляційні витрати, 3% річних) на 80%, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення грошового зобов`язання, суд бере до уваги таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами 1 та 2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення санкцій є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 ЦК України, які регулюють відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума пені є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу), оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір пені та штрафу як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність нарахованих позивачем та заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 33004,36 грн пені та 19248,60 грн штрафу; відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу у зв`язку з несвоєчасною сплатою рахунків, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, зменшити розмір належних до стягнення пені та штрафу на 70%, тобто пені до 9901,31 грн та штрафу до 5774,65 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 24126,41 грн збитків від інфляції, 6195,19 грн - 3% річних, 9901,31 грн пені та 5774,65 грн штрафу у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору в частині прострочення повної оплати рахунків, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язань.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 274979,95 грн основного боргу, 24126,41 грн збитків від інфляції, 6195,19 грн - 3% річних, 9901,31 грн пені та 5774,65 грн штрафу.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми інфляційних витрат та 3% річних, то в цій частині клопотання слід відмовити, оскільки вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу у ст.625 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 4290,66 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 357554,51 грн.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4290,66 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86,129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Стела Маріс" (54017, м. Миколаїв, пр.-т. Центральний, буд. 67, офіс 420; код ЄДРПОУ 41948569) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" ( 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7; код ЄДРПОУ 01125815) 274979,95 грн основного боргу, 24126,41 грн збитків від інфляції, 6195,19 грн - 3% річних, 9901,31 грн пені, 5774,65 грн штрафу та 4290,65 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29.08.2025 року.

Суддя М.В.Мавродієва