Рішення № 129851443, 28.07.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року Справа № 915/124/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області,

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства Відродження,

про: зобов`язання внести зміни до Договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

Єланецька селищна рада Вознесенського району Миколаївської області звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 24.01.2025 (вх.№1194/25 від 27.01.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство Відродження в особі директора Білецького Миколи Васильовича внести зміни до Договору оренди землі №б/н сільськогосподарського призначення, який зареєстрований у Єланецькому районному відділі реєстрації Миколаївської філії ДП Центр ДЗК 08 червня 2007 року за №040701400784, кадастровий номер 4823082200:02:000:0282, площею - 96,8735 га, виклавши в новій редакції пункти 5 та 9 договору, а саме встановити нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки та нову ставку орендної плати, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025, - справу №915/124/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 03.02.2025 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 18.02.2025 (вх.№2507/25 від 19.02.2025), зазначених в ухвалі суду від 03.02.2025 разом із виправленою позовною заявою б/н від 18.02.2025.

Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2025.

24.03.2025 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 28.04.2025.

Ухвалою суду від 28.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2025.

26.05.2025 суд ухвалив відкласти судове засідання на 19.06.2025.

Ухвалою суду від 19.06.2025 відкладено судове засідання на 28.07.2025.

Згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За таких обставин враховуючі приписи п.2) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач не скористалися наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

Представники сторін у судове засідання 28.07.2025 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 28.07.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 28.07.2025 без його проголошення.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/124/25 в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

27.03.2007 між Єланецькою райдержадміністрацією (на даний час Єланецька селищна рада Вознесенського району Миколаївської області) (надалі - орендодавець, позивач у справі) та Приватним сільськогосподарським підприємством Відродження (надалі - орендар, відповідач у справі) було укладено Договір оренди землі б/н (надалі - Договір), який зареєстрований у Єланецькому районному відділі реєстрації Миколаївської філії ДП Центр ДЗК 08.06.2007 за №040701400784, номер запису про право (в державному реєстрі речових прав) - 13143400 від 02.02.2016, кадастровий номер 4823082200:02:000:0282, площею - 96,8735 га.

У відповідності до п.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, на підставі розпорядження райдержадміністрації від 16.03.2007 №187-р, яка знаходиться на території Куйбишевської сільської ради.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 96,87 (гектарів), у тому числі 96,87 га ріллі.

Згідно п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 720973,95 гривень.

Договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору).

У відповідності до п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10814,61 грн на рік у грошовій формі щороку на рахунок Куйбишевської сільської ради.

Відповідно до п.14 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення (рілля) (п.15 Договору).

Згідно п.35 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно п.42 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Позивач стверджує, що у зв`язку з набранням чинності 01.07.2021 Закону України від 31.03.2020 № 552-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення, Єланецька селищна рада стала орендодавцем за раніше укладеними договорами оренди землі. Отже, відповідно до вищевикладеного, стороною орендодавця на даний час являється - Єланецька селищна рада Вознесенського району Миколаївської області.

З 01.01.2019 набула чинності загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка землі.

Згідно з п.3) ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з урахуванням положень ст.632 Цивільного кодексу України, ст.288 Податкового кодексу України і статей 15, 21 Закону України Про оренду землі нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Так, 31.08.2021 позивачем було направлено відповідачу письмове звернення вих.№Б-1 від 31.08.2021 щодо підвищення відсотку орендної плати, шляхом укладання додаткової угоди.

23.09.2021 за вих.№17 від відповідача надійшла відповідь на вищевказане звернення позивача про те, що підприємство не виключає можливості щодо внесення змін до Договору оренди землі за умови здійснення державної реєстрації права комунальної власності на дану земельну ділянку.

02.11.2021 позивачем було здійснено державну реєстрацію речового права під №44832145, на земельну ділянку кадастровий номер 4823082200:02:000:0282, площею - 96,8735 га.

З метою наповнення місцевого бюджету 28.10.2021 позивачем було прийнято рішення №27 Про встановлення ставки орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки для земель комунальної форми власності.

На сьогоднішній день дане рішення не скасоване та є чинним.

Стаття 144 Конституції України, передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

В зв`язку з цим позивачем вдруге було направлено лист №18.01.2022 за вих.№85/04-29 відповідачу вдруге було направлено лист щодо підписання додаткової угоди до договору оренди землі в частині орендної плати, а саме підвищення відсотку до 12 % від нормативної грошової оцінки.

11.02.2022 за вих.№38 від відповідача надійшла відповідь, що підприємство не вбачає підстав для внесення змін до Договору оренди землі в частині зміни ставки орендної плати з 4% до 12%, в тому числі у зв`язку з прийнятим рішенням від 28.10.2021 та не погоджується з внесенням таких змін. Разом з тим, підприємство відповідача запропонувало внести зміни в Договір оренди землі в цій частині та збільшити ставку орендної плати з 4% до 6% та виходячи з нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач стверджує, що між Єланецькою селищною радою та ПСП Відродження виникли розбіжності, щодо внесення змін до Договору оренди землі від 27.03.2007 на земельну ділянку кадастровий номер 4823082200:02:000:0282, площею - 96,8735 га, а саме: - до пункту 5 Розділу Об`єкт оренди, виклавши його у такій редакції: 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4823082200:02:000:0282 станом на 17.12.2024 року становить - 2719045,16 грн. (два мільйона сімсот дев`ятнадцять тисяч сорок п`ять гривень 16 копійок) і підлягає щорічній індексації.; - до пункту 9 Розділу Орендна плата, виклавши його у такій редакції: 9. Встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки (2719045,16 грн. станом на 17.12.2024 року) з врахуванням коефіцієнту індексації, а саме - 326285,42 грн.(триста двадцять шість тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень 42 копійки) на рік або щомісячною сплатою - 27190,45 грн.(двадцять сім тисяч сто дев`яносто гривень 45 копійок) у грошовій формі на рахунок Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області..

Проте, у зв`язку з не підписанням відповідачем додаткової угоди, позивач звернувся з даним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Предметом позову у даній справі є вимога орендодавця до орендаря про внесення змін до Договору оренди землі в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, розміру орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п.3) ч.1 ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1 та 2 ст.648 ЦК України визначено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У відповідності до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Частиною 3 ст.22 Закону України Про оренду землі визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У відповідності до ч.4 ст.23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.

Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.

Так, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Зокрема, для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України Про оцінку земель.

Статтею 13 Закону України Про оцінку земель встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (абз.2 ч.1 ст.13 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до ст.18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій.

Згідно до ст.20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абз.2 ч.1 ст.13 Закону України Про оцінку земель).

Таким чином, із системного аналізу приписів Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Податкового кодексу України слідує висновок, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності призводить до зміни розміру орендної плати.

В орендаря земельної ділянки державної або комунальної власності з моменту введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки.

Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням ч.2 ст.632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Враховуючи викладене, з моменту початку застосування відповідно до п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 (провадження № 12-66гс23).

Як зазначено вище, предметом позову є внесення змін до договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що впливає на розмір орендної плати.

Отже, введення нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок автоматично змінює і права та обов`язки сторін Договору оренди землі б/н від 27.03.2007 в частині розміру орендної плати, у тому числі і для відповідача як для орендаря за договором.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-1 Згс22, пункт 127).

Ураховуючи наведене та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №914/2848/22, оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, позовна вимога про внесення змін до договору оренди землі, які пов`язані лише зі зміною розміру орендної плати та зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, задоволенню не підлягає.

(Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.09.2024 у справі №909/752/23).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29.08.2025.

Суддя М.В.Мавродієва