Рішення № 12984680, 16.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 грудня 2010 р. Справа 11/179-10

за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м. Київ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Літин

про стягнення 339311,83 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Д. Нижник за довіреністю № 2411/250 від 19.07.2010р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»суму заборгованості в розмірі 339 311, 83 грн., з яких: 145 833,33 грн. - непогашений кредит, 120 598, 65 грн. - несплачені відсотки, 72 879, 85 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.04.2007 р. між ВАТ «Банк Універсальний» правонаступником якого є ПАТ «Банк Універсальний» та ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07/06-7-К, за умовами якого Банк надав ФОП ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 150000 грн. під 19 % річних, а останній зобов'язався повернути кредит до 23 квітня 2010 року.

В порушення своїх зобов'язань, визначених п.п. 5.3. кредитного договору, відповідачем не сплачено плату за користування кредитом (процентів) та заборгованість по кредиту в порядку та на умовах, встановленими даним договором.

Так, станом на 27.10.2010 р., заборгованість відповідача, що виникла у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору щодо сплати відсотків становить - 120598, 65 грн., щодо сплати заборгованості по кредиту - 145 833, 33 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 17.11.2010р. та 02.12.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, витребуваних документів не виконав. Явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним, оскільки ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу під розписку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20354822.

До того ж, слід зауважити, що вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 24.11.2010р.. Тобто у останнього було достатньо часу для реалізації своїх прав визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

24 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний»(позивач, за договором Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Позичальник) укладено Кредитний договір № 07/06-7-К (надалі - Кредитний договір).

27 серпня 2007 року рішенням загальних зборів учасників ВАТ «Банк Універсальний»перейменовано в відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк», яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Банк Універсальний», що підтверджується п.1.1,2 Статуту ВАТ «Універсал Банк».

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», найменування юридичної особи відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк»змінено на публічне акціонерне товариство «Універсал Банк».

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 150000 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.

Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені Графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до цього Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 23 квітня 2010 року.

Плата за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, згідно умов Кредитного договору:

1)в період з 24.04.2007 р. по 27.07.2008 р. складала 19 % річних;

2)в період з 28.07.2008 р. складала 25, 50 % річних.

Згідно положень Кредитного договору, Банк здійснює фактичне надання кредитних коштів з дня підписання Договору.

В свою чергу Позичальник зобов'язаний у строк, визначений цим Договором, виконати свої зобов'язання по своєчасному погашенню суми заборгованості перед Банком, а також сплачувати плату за кредит на користь Банку відповідно до умов Договору (п. 4.З.- 4.5 Кредитного договору).

Відповідно до п.п. 4.3.2. Кредитного договору Позичальник та Банк погодили, шо погашення платежу за Графіком погашення кредиту здійснюється не пізніше 10-го числа наступного за звітним місцем.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору Банк надав Позичальнику на його поточний рахунок, кредитні кошти в сумі 150 000 грн.. В подальшому, дані кредитні кошти були використані Позичальником у його господарській діяльності для придбання обладнання згідно рахунка-фактури №АН-0000052 від 29.03.2007 р., що зазначено в Кредитному договорі.

Як стверджується матеріалами справи, в порушення умов Договору Позичальник зобовязання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Станом на 27.10.2010 р. за Позичальником рахується заборгованість в загальному розмірі 266431,98 грн., з них:

- 145 833,33 грн. - заборгованість за кредитом;

- 120598,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

Наведене стверджується:

- Кредитним договором № 07/06-7-К від 24.04.2007р.;

- платіжним дорученням № 1 від 25.04.2007р.;

- виписками банку;

- заявами на переказ готівки;

- розрахунком ціни позову;

- іншими матеріалами справи.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) глави 71 (позика, кредит, банківський вклад) ЦК України .

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 145833,33 грн. боргу з повернення кредиту та 120598,65 грн. боргу зі сплати процентів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивачем, за неналежне виконання зобовязань за кредитним договором на підставі умов договору нараховано до стягнення з відповідача 72879,85 грн. пені за порушення строків повернення кредиту та за порушення строків сплати відсотків.

Відповідно до положень Кредитного договору, за користування кредитними коштами понад строк кредитування (або терміни погашення за Графіком погашення кредиту), встановлений Договором, Позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі 0,1% від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу (п. 8.1 Договору).

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Наведений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам закону та умовам Договору.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення пені за порушення господарських зобов'язань також підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони в порушення ст. 115 ГПК України ухилися від дій покладених на них судом згідно ухвал від 17.11.2010р. та 02.12.2010р., зокрема не надали визначених судом документів. Відповідачем також не забезпечено явки повноважного представника в судові засіданні, що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що зі сторін слід стягнути в дохід державного бюджету по 1000 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 82 ГПК України.

Судом також зясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 1780/83 від 09.11.2010р. зайво сплачено 0 грн. 38 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) 145833 (сто сорок пять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 33 коп. непогашеної суми кредиту; 120598 (сто двадцять тисяч пятсот девяносто вісім) грн. 65 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 72879 (сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят девять) грн. 85 коп. пені; 3393 (три тисячі триста девяносто три) грн. 12 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (твісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1000 (одну тисячу) грн. штрафу.

4.Стягнути з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) в дохід Державного бюджету України 1000 (одну тисячу) грн. штрафу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.Повернути публічному акціонерному товариству «Універсал Банк»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) з Державного бюджету України суму зайво державного мита в розмірі 0 грн. 38 коп. (платіжне доручення № 1780/83 від 09.11.2010р. знаходиться в матеріалах справи № 11/179-10).

Повне рішення складено 20.12.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19)

3 - відповідачу - АДРЕСА_1