Рішення № 129845966, 21.07.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8067/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання Мішко М.М.,

представника позивача - адвоката Матіко С.Р.,

представник відповідача - адвоката Дурдинець Р. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом адвоката Матіко Станіслава Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Матіко С.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом, який мотивує тим, що 07.10.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2868, згідно якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , які є майновими поручителями ОСОБА_7 , за його кредитними зобов`язаннями перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» згідно кредитного договору №МКМOGA0000000014 від 27.08.2008 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, у розмірі: заборгованість за кредитом - 52 641,88 доларів США; заборгованість за відсотками - 46 896,01 долар США; комісія - 12 379,00 доларів США; пеня - 330 965, 55 доларів США, що всього становить 442 882 долари США 44 центи, що за курсом НБУ на 07.06.2019 року становить 11 867 076 гривень 61 коп., витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3 500,00 гривень. Строк, за який проводиться стягнення - десять років, дев`ять місяців одинадцять днів, а саме з 27.08.2008 року по 07.06.2019 року.

У свою чергу, виконавчий напис від 07.10.2019 року був пред`явлений до примусового виконання у зв`язку із чим 03.02.2022 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавчого провадження №68478765.

Позивач вважає, що виконавчий напис від 07.10.2019 року є протиправним, виданим з порушенням вимог закону у зв`язку із чим такий слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом на підставі кредитного договору який не був посвідчений нотаріально, що не відповідає вимога Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, в редакції від 29.11.2001 року за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Також вказує, що позивачу не було надіслане повідомлення - письмова вимога про усунення порушення.

Крім того вказує на необґрунтованість визначеної в оскаржуваному виконавчому написі від 07.10.2019 року суми заборгованості.

З урахуванням цього позивач просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 07.10.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №2868 щодо звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

16.07.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, доводи якої зводяться до того, що банком були надані усі необхідні документи, згідно з Переліком документів затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість. Нотаріус у свою чергу, встановивши, що Банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Також стверджує, що банком було дотримано вимог щодо надсилання повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень, докази чого містяться в нотаріальній справі.

При цьому, жодних розрахунків, або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком позивачем не надається.

Відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Матіко С.Р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив такі задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Позивач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача адвокат Дурдинець Р,Ю. в судовому зіданні заперечила щодо задоволення позовних вимо в повному обсязі та просила відмовити задоволенні таких з підстав та доводів наведених у поданому до суду письмовому відзиві на позов .

Треті особи у судове засідання повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли, відзиву на позовну заяву чи пояснення третіх осіб не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 76, 80, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 07.10.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис зареєстрований реєстрі за № 2868, згідно якого нотаріус пропонує звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , які є майновими поручителями ОСОБА_7 , за його кредитними зобов`язаннями перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» згідно кредитного договору №МКМOGA0000000014 від 27.08.2008 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, у розмірі: заборгованість за кредитом - 52 641,88 доларів США; заборгованість за відсотками - 46 896,01 долар США; комісія - 12 379,00 доларів США; пеня - 330 965, 55 доларів США, що всього становить 442 882 долари США 44 центи, що за курсом НБУ на 07.06.2019 року становить 11 867 076 гривень 61 коп., витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3 500,00 гривень. Строк, за який проводиться стягнення - десять років, дев`ять місяців одинадцять днів, а саме з 27.08.2008 року по 07.06.2019 року.

Заступником начальника Відділу ДВС у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Венжегою М.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68478765 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 07.10.2019 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Окрім цього, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 07.10.2019 року була обумовлена й іншими обставинами.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Верховний Суд в ухвалі від 15.04.2020 року у справі № 554/6777/17 зазначив, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, з огляду на те, що судом не встановлено факту отримання позивачем вимоги (претензії) про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу.

На підтвердження своїх доводів викладених у відзиві щодо дотримання усіх вимог, в тому числі і надіслання банком позивачеві письмової вимоги про усунення порушень, відповідачем суду надано не було.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Доказів, що договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально суду надано не було.

Зазначені порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також відсутність ознак безспірності у кредитних правовідносинах сторін є підставою для задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на вищевикладені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено повністю з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн..

Щодо витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що до матеріалів справи долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які позивач понесла і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в якому також зазначено, що остаточний розрахунок буде наданий суду у порядку та строки визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 141,142,200,206, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву адвоката Матіко Станіслава Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2868 від 07 жовтня 2019 року вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною, згідно якого нотаріус пропонує звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , які є майновими поручителями ОСОБА_7 , за його кредитними зобов`язаннями перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» згідно кредитного договору №МКМOGA0000000014 від 27.08.2008 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, у розмірі: заборгованість за кредитом - 52 641,88 доларів США; заборгованість за відсотками - 46 896,01 долар США; комісія - 12 379,00 доларів США; пеня - 330 965, 55 доларів США, що всього становить 442 882 долари США 44 центи, що за курсом НБУ на 07.06.2019 року становить 11 867 076 гривень 61 коп., витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3 500,00 гривень. Строк, за який проводиться стягнення - десять років, дев`ять місяців одинадцять днів, а саме з 27.08.2008 року по 07.06.2019 року.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн..

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, офіс 9);

відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 35045459, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Марії Заньковецької, 10).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Час та дата складання повного тексту рішення 25.07.2025 року о 16 год. 25 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул