Рішення № 12984580, 06.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2010

Справа №2-33/5181-2010

за позовом Партенітської селищної ради (98542, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова, 1)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ерайз 96» (95000, м. Сімферополь, вул. Глинки, 64 а)

про внесення змін до договору.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін :

Позивача: не з’явився, Партенітська селищна рада.

Відповідача: Попкова Євгенія Адонівна, представник, довіреність від 16.08.2010 р., ТОВ «Ерайз 96»

Суть спору: Партенітська селищна рада звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, колективного підприємства «Ерайз», та просить суд внести зміни до пункту 2.3 договору оренди землі від 31 січня 2002 року, шляхом встановлення суми орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 49 668.45 грн. – за рік, 4139.0375 грн. в місяць, у рівних частках не пізніше 10 числа наступного за звітним періодом місяця у місцевий бюджет Партенітської селищної ради.

Позовні вимоги вмотивовані необхідністю внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 31 січня 2002 року, згідно з рішеннями Партенітської селищної ради, відповідно до яких змінені ставки орендної плати за земельні ділянки, у зв'язку з чим виникла необхідність збільшити орендну плату за земельну ділянку, орендарем якої є відповідач, та обґрунтовані посиланнями на статті 1, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», статті 626, 653 Цивільного кодексу України та статтю 93 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 листопада 2010 року здійснено заміну відповідача, колективного підприємства «Ерайз», на його правонаступника – товариство з обмеженою відповідальністю «Ерайз 96».

Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (40-42).

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином (а.с. 68).

Оскільки позивач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

встановив:

15 січня 2002 року між Партенітською селищною радою (орендодавець) та підприємством «Єрайз» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 13-15).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що згідно з рішенням 26-ої сесії 23-го скликання Партенітської селищної ради № 26-30 від 15 листопада 2001 року орендодавець передає орендарю земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,0649 га, яка знаходиться по вул. Набережній в смт. Партеніт.

Строк дії договору визначений в пункті 2.2 та складає 10 років, починаючи із дати його реєстрації.

Орендна плата вноситься в грошовій формі орендарем в сумі 31.20 грн. щомісячно на розрахунковий рахунок орендодавця (пункт 2.3 договору).

Рішенням Партенітської селищної ради 17-ої сесії 05-го скликання № 17-65 від 03 квітня 2007 року затверджені матеріали технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель смт. Партеніт (а.с. 10).

23 серпня 2007 року рішенням 24-ої сесії 05-го скликання Партенітської селищної ради № 24-3, пункт 2 рішення Партенітської селищної ради № 17-65 від 03 квітня 2007 року «Про затвердження матеріалів технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель смт. Партеніт» доповнений, та викладеній в наступній редакції: «2. Доручити виконавчому комітету Партенітської селищної ради, відповідно до даної нормативної грошової оцінці земель смт. Партеніт, провести перерахунок орендної плати по діючим договорам оренди земельних ділянок, укладених з Партенітським селищним головою» (а.с. 11).

Також, рішенням сесії Партенітської селищної ради № 45-19 від 27 лютого 2009 року «Про внесення змін до рішення Партенітської селищної ради № 22-6 від 12 липня 2007 року, № 25-4 від 21 вересня 2007 року, № 26-32 від 09 жовтня 2007 року «Про встановлення ставки для нарахування орендної плати за землю», встановлена ставка по орендній платі за використання земельної ділянки, що була передана відповідачу за договором оренди в розмірі 5% від нормативної грошової оцінці.

Так, відповідно до витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земель Партенітської територіальної громади, підготовленої Управлінням земельних ресурсів Алуштинської міської ради № 865 від 04 березня 2009 року, грошова оцінка спірної земельної ділянки, станом на 04 березня 209 року склала 938025.66 грн., тобто більш, ніж передбачено договором оренди, що на думку позивача, є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди, в частині збільшення орендної плати.

Позивач стверджує, що направляв на адресу відповідача додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки в частині перегляду розміру орендної плати за землю, однак відповіді не отримав, додаткова угода відповідачем не підписана, що і з’явилося підставою для звернення Партенітської селищної ради до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Оскільки правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з недосягненням згоди при встановленні розміру орендної плати вони повинні регулюватися положеннями глави 53 Цивільного кодексу України з урахуванням положень Господарського кодексу України, що регулюють укладення, виконання та розірвання договорів, та положень Закону України «Про оренду землі».

Звертаючись з позовом до суду, позивач у даній справі заявив вимоги про внесення змін до пункту 2.3 договору оренди землі від 31 січня 2002 року, шляхом встановлення суми орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 49 668.45 грн. – за рік, 4139.0375 грн. в місяць, у рівних долях не пізніше 10 числа наступного за звітним періодом місяця у місцевий бюджет Партенітської селищної ради.

При цьому, як на підставу своїх вимог він посилався на вищевказані рішення Партенітської селищної ради, зокрема, № 26-32 від 09 жовтня 2007 року, яким була встановлена ставка по орендній платі за використання спірної земельної ділянки в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закон України «Про оренду землі» як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В силу частин 2, 3 цієї норми розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частина 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» редакцією, чинною на момент укладення між сторонами договору, передбачала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

Аналогічний порядок передбачений статтею 19 Закону України «Про плату за землю».

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміни умов договору оренди землі здійснюються за взаємною згодою сторін.

Так, пунктом 2.3 договору оренди землі, укладеного між сторонами, передбачено, що розмір орендної плати щорічно може переглядатися за згодою сторін у випадках та з моменту:

для орендаря:

- погіршення стану орендованої земельної ділянки, не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря, тобто за незалежними від нього причинами;

- виявлення недоліків переданої в оренду земельної ділянки, які не були обумовлені цим договором, але суттєво перешкоджають передбаченому договором використанню земельної ділянки;

для орендодавця:

- збільшення згідно з законодавством України розміру земельного податку.

Таким чином, сторони при укладенні спірного договору встановили випадки, за умови настання яких можлива зміна розміру орендної плати.

Однак, доказів настання випадків, передбачених пунктом 2.3 договору оренди № 49 від 15 січня 2002 року, позивачем надано не було.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Доказів суттєвого порушення відповідачем умов договору позивачем суду також представлено не було.

Тим самим, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє у позові.

Крім того, слід звернути увагу на те, що в своїй позовній заяві позивач вказує, що направляв на адресу відповідача для погодження додаткову угоду із відповідними змінами в частині розміру орендної плати, однак, вимоги суду, викладені в ухвалі від 16 листопада 2010 року (а.с. 44-45) про витребування доказів відповідного звернення позивача, а також доказів відмови відповідача від узгодження умов договору оренди від 31 січня 2002 року, відповідні докази позивачем надані не були.

В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, позивачем суду не представлено, у зв'язку з чим, підстав для задоволення позову не має.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в позові суд покладає на позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету міста Сімферополя 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки при зверненні із даною позовною заявою до суду позивачем було оплачено лише 118.00 грн., при цьому як згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 361 ставка за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто - 236.00 грн.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 10 грудня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. В позові відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Партенітської селищної ради (98542, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова, 1, р\р 31423000500008, МФО 824026 в ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, ЄДРПОУ 04367358) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/рахунок 31214264700002 в УДК в м.Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код отримувача 22050003, ОКПО 34740405) 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.