Рішення № 12984568, 09.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2010Справа №2-4/4735-2010 За позовом Приватного підприємства «Мерєм» (95000, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 19)

до відповідачів 1) Фонду комунального майна Ялтинської міської ради (98600, м. Ялта, пл. Радянська, 1);

2) Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1

про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним

Суддя І.К.Бєлоглазова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача представник Бартенева І.В., дов. від 08.06.2010 р.

Від першого відповідача представник не зявився

Від другого відповідача представник не зявився

Обставини справи: Приватне підприємство «Мерєм», м. Сімферополь, звернулося до ГС АРК з позовом до Фонду комунального майна Ялтинської міської ради, м. Ялта, та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 26.04.2007 року між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, яка до того находилася в оренді фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Спірний обєкт приватизації був придбаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 шляхом викупу на підставі рішення 7-ої сесії Ялтинської міської ради 5-ого скликання від 27.02.2007 року № 23. Рішенням ГС АРК у справі 2-26/804.1-2009 від 23.07.2009 року за позовом приватного підприємства «Мерєм» п. 1 зазначеного рішення в частині п. 4 додатку № 1 відносно окремого індивідуально визначеного майна будівлі за адресою: АДРЕСА_2, орендованої ОСОБА_1 визнано недійсним. Це рішення суду набуло законної сили та є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на підставі недійсного рішення.

Відповідач - Фонд комунального майна позовні вимоги не визнав. Вважає, що договір, який оспорюється, не порушує прав та законних інтересів позивача. Крім того, на думку відповідача, договір купівлі-продажу було укладено не на підставі рішення Ялтинської міської ради № 23 від 27.02.2007 року, яке визнано недійсним. Майно комунальної власності було передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 09.08.2006 року, який передбачав право орендаря на приватизацію права оренди. Оскільки орендар був добросовісним, у Ялтинської міської ради як власника майна не було причин для відмови у приватизації обєкта. Факт визнання рішення Ялтинської міської ради № 23 від 27.02.2007 року недійсним не є нововиявленою обставиною. У звязку з цим ухвалою ГС АРК у справі № 2-3/2553.1-2010 позивачеві було відмовлено у перегляді рішення у даній справі за нововиявленими обставинами. Отже, є рішення ГС АРК у справі 2-3/8857-2007 від 25.09-09.10.2007 року за позовом приватного підприємства «Мерєм» до Фонду комунального майна та субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, яким у задоволенні позову відмовлено. Посилаючись на ст. 81 ГПК України, відповідач просить залишити даний позов без розгляду.

Другий відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1. проти позову заперечує, посилаючись на те, що визнання недійсним п. 1 рішення 7-ої сесії 05-ого скликання Ялтинської міської ради від 27.02.2007 р. № 23 в частині п. 4 додатку № 1 стосовно окремого індивідуально визначеного майна - будівлі, орендованої СПД ОСОБА_1, не є ново виявленою обставиною. Крім того, ухвалою ГС АР Крим від 23.09.2010 р. у справі №2-3/2553.1-2010 вже було відмовлено у перегляді рішення за вказаними обставинами. Ця ухвала є чинною. Відповідач також вказує, що згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, може бути визнано судом недійсним повністю або в частині на вимогу однієї із сторін або відповідно органу державної влади. Але Приватне підприємство «Мерєм» не є стороною за вказаним договором купівлі-продажу та не є відповідним органом державної влади. Відповідач також просить застосувати позовну давність, оскільки позивачем пропущено строк, встановлений ст.. 257 Цивільного кодексу України, для звернення з позовом про визнання недійсним договору, який укладено 26.04.2007 р. З врахуванням викладеного просить у позові відмовити.

У судовому засіданні 07.12.2010 р. відповідачі заявили, що текст позовної заяви, отриманої ними, відрізняється від тексту позовної заяви, наданої суду. Суд шляхом порівняння встановив, що різночитання стосується пятого абзацу першого аркуша позовної заяви: у позовній заяві, отриманої судом, вказано: «Вважаємо можливим просити суд визнати вищевказаний договір недійсним, за наступних підстав», у тексті позовної заяви, отриманої відповідачами: «Однак, в звязку з нововиявленими обставинами, вважаємо можливим просити суд визнати вищевказаний договір недійсним, з наступних підстав.»

Оцінка позивачем наведених у позовній заяві обставин як ново виявлені не має суттєвого значення, оскільки вимоги позивача не повязані з переглядом якогось рішення за нововиявленими обставинами, а мають самостійний характер. За поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні 09.12.2010 р., розбіжності у тексті позовної заяви повязані з технічною помилкою при друкуванні тексту позовної заяви. Враховуючи, що встановлені розбіжності не є істотними, суд вважає, що ці недоліки не порушують права та законні інтереси відповідачів.

У судовому засіданні оголошувалася перерва у порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача та відповідачів, суд

встановив:

09.08.2006 року між Комунальним підприємством «Ялтинське ремонтно-будівельне управління «Зеленбуд» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди комунального майна нежилої окремої будівлі загальною площею 43,4 кв. м., розташованої за адресою: м. Ялта, АДРЕСА_2, літ. А туалет.

27.02.2007 року рішенням № 23 7-ої сесії 5-ого скликання Ялтинської міської ради «Про затвердження переліку обєктів комунальної власності, яка підлягає приватизації» затверджено перелік обєктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу (додаток № 1), зокрема (пункт 4), окремого індивідуально визначеного майна будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1

На виконання цього рішення між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, який було зареєстровано нотаріусом 26.04.2007 р. за № 1920.

Приватне підприємство «Мерєм» звернулося до ГС АРК з позовом до Фонду комунального майна Ялтинської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу від 26.04.2007 року недійсним. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1. придбав право на приватизацію цього обєкту виключно як орендар комунальної власності на підставі договору оренди нерухомого майна від 09.08.2006 року, який рішенням ГС АРК від 05.06.2007 року у справі № 2-21/4233-2007 визнано недійсним, а тому фізична особа-підприємець ОСОБА_1. не мав права на викуп вказаного майна. При цьому приватне підприємство «Мерєм» було незаконно позбавлено свого права на участь у приватизації комунального майна шляхом участі у конкурсі або аукціоні.

Рішенням ГС АРК у справі 2-3/8857-2007 від 25.09-09.10.07 року у задоволенні позова приватного підприємства «Мерєм» відмовлено з посиланням на наявність чинного рішення 7-ої сесії 5-ого скликання Ялтинської міської ради № 23 від 27.02.2007 року, яким затверджено перелік обєктів комунальної власності, що підлягає приватизації шляхом викупу, у тому числі спірного обєкту ОСОБА_1

Приватне підприємство «Мерєм» звернулося до ГС АРК з позовом до Ялтинської міської ради про визнання частково недійсним рішення 7-ої сесії 5-ого скликання Ялтинської міської ради № 23 від 27.02.2007 року.

Рішенням ГС АР Крим від 21.02.2008 року в задоволенні позовних вимог позивачеві було відмовлено. Постановою від 28.08.2008 року Севастопольський апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008 року рішення ГС АР Крим від 21.02.2008 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 року були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи №2-26/804.1-2009 рішенням від 23.07.2009 року позовні вимоги приватного підприємства «Мерєм» було задоволено, визнано недійсним п. 1 рішення 7-ої сесії 5-ого скликання Ялтинської міської ради №23 від 27.02.2007 року в частині п. 4 додатку №1 (Перелік обєктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу) відносно окремого індивідуально визначеного майна будівлі, орендованої ОСОБА_1, в АДРЕСА_2

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року рішення ГС АРК від 23.07.2009 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 року у справі №2-26/804.1-2009, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року скасовано, а рішення господарського суду АР Крим від 23.07.2009 р. у цій справі залишено без змін.

Враховуючи вказані обставини, приватне підприємство «Мерєм» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Фонду комунального майна Ялтинської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Фонд комунального майна Ялтинської міської ради просить залишити цей позов без розгляду, оскільки в провадженні господарського суду є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про то й же предмет і з тих же підстав.

Суд не може погодитися з такими доводами відповідача, оскільки підстави позову у даній справі не є тотожними підставам позову у справі №2-3/8857-2007. Враховуючи, що справа №2-3/8857-2007 вже розглянута, та є рішення господарського суду, який вирішив інший господарський спір, суд не вбачає законних підстав ані для залишення позову без розгляду, ані для припинення провадження у справі. Справа розглядається по суті.

Правовідносини з приватизації державного та комунального майна регулюються відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам зазначених актів.

Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що приватизація обєкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація обєктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Ст.. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада АРК, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки обєктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності АРК та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

П. 30 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку обєктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації обєктів права комунальної власності віднесено до виключної компетенції сільських, селищних , місцевих рад.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію обєкта малої приватизації органами приватизації здійснюється підготовка цього обєкта до продажу.

Відповідно до п.7 ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна» продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюється органами, створеними відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють в межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Згідно ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що укладенню договору купівлі-продажу приватизованого обєкту передує прийняття рішення місцевої ради щодо приватизації цього обєкта та її умов. Тобто, волевиявлення власника комунального майна щодо приватизації обєктів права комунальної власності здійснюється у формі рішення сесії міської ради і лише реалізується шляхом укладення органом приватизації договору купівлі-продажу з покупцем. П. 1 рішення 7-ої сесії 5-ого скликання Ялтинської міської ради від 27.02.2007 року № 23 в частині п. 4 додатку № 1 визнано недійсним, оскільки він з моменту прийняття не відповідає чинному законодавству. Відповідно до положень ст. 35 ГПК України цей факт є преюдиціальним. Незаконність цього рішення, з якого виникають цивільно-правові відносини, не може надати законності цивільно-правовому договору, який укладено на його підставі.

Відповідно до ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлює ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі змісту ст.203 ЦКУ, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1).

Враховуючи, що зміст договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2007 року випливає з незаконного п. 1 рішення 7-ої сесії 5-ого скликання Ялтинської міської ради від 27.02.2007 року №23 в частині п. 4 додатку №1, яке визнано недійсним, слід зробити висновок, що цивільно-правовий договір, укладений на підставі цього рішення, суперечить нормам чинного законодавства, вказаним вище.

Посилання відповідачів на ухвалу ГС АР Крим від 23.09.2010 р. у справі №2-3/2553.1-2010, якою відмовлено в задоволенні заяви позивача про перегляд рішення ГС АР Крим від 25.09-09.10.2007 р. у справі №2-3/8857-2007 за ново виявленими обставинами, є хибними, оскільки у позові зараз не йде мова про перегляд раніше прийнятого рішення.

Доводи відповідачів про те, що оскаржений договір не порушує прав та законних інтересів позивача та позивач не мав права звертатися до суду з даним позовом, суд вважає помилковими.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України право заперечувати у судовому порядку дійсність правочину на підставах, встановлених законом, надано не тільки сторонам цього правочину, але й іншій заінтересованій особі. Позивач відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» може бути покупцем спірного майна. Ст..3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що приватизація обєктів малої приватизації може здійснюватися шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом. Господарським судом у справі №2-26/804.1-2009 встановлено, що рішення сесії Ялтинської міської ради №23 від 27.02.2007 року в частині здійснення приватизації спірного майна шляхом викупу спірного майна ОСОБА_1 як орендарем цього майна є недійсним. При цьому задоволено позов ПП «Мерєм», права і інтереси якого порушені спірним рішенням. Укладення Фондом комунального майна Ялтинської міської ради з субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 договору купівлі-продажу спірного майна на підставі цього рішення безумовно також порушує право приватного підприємства «Мерєм» на участь у приватизації спірного обєкту комунальної власності шляхом участі у відповідному конкурсі або аукціоні.

Що стосується заяви другого відповідача про застосування позовної давності, то матеріали справи спростовують його твердження про сплив строку, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як вбачається з наданих сторонами документів позивач, вважаючи порушеними свої права та інтереси, ще в 2007 році звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.04.2007 р., у задоволенні якого йому було відмовлено у звязку з тим, що спірний договір, укладений на підставі рішення 7-ої сесії 05-ого скликання Ялтинської міської ради від 27.02.2007 р. №23, не оскаржувався та не визнавався недійсним. Після цього позивач звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсним рішення Ялтинської міської ради, на підставі якого було укладено спірний договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. Рішенням ГС АР Крим від 21.02.2008 р. в задоволенні позовних вимог йому було відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 р. рішення суду було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2008 р. рішення ГС АР Крим від 21.02.2008 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 р. були скасовані, справу передано на новий розгляд. Під час нового розгляду справи №2-26/804.1-2009 рішенням від 23.07.2009 р. позовні вимоги Приватного підприємства «Мерєм» були задоволені, було визнано недійсним п. 1 рішення 7-ої сесії 5-ого скликання Ялтинської міської ради від 27.02.2007 р. №23 в частині п. 4 додатку №1 (Перелік обєктів комунальної власності, що підлягає приватизації шляхом викупу) відносно окремого індивідуально визначеного майна будівлі, орендованої ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_2. Вказане рішення постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. було скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р скасована, а рішення від 23.07.2009 р. у справі № 2-26/804.1-2009 залишено в силі. Після цього у позивача виникли нові підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі, розташованої в АДРЕСА_2 З вказаним позовом позивач звернувся до суду 30.09.2010 р., тобто в межах встановленого ст.. 257 Цивільного кодексу України строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги засновані на законі, підтверджуються матеріали справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати суд за правилами ст. 49 ГПК України відносить на відповідача.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення відповідно до вимог ст.. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 10.12.2010 р.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Вирішив :

1. Позов приватного підприємства «Мерєм», м. Сімферополь, до Фонду комунального майна Ялтинської міської ради, м. Ялта, та субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна нежитлової будівлі за адресою: м. АДРЕСА_2, укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу 26.04.2007 року за №1920.

3. Стягнути з Фонду комунального майна Ялтинської міської ради, (98600, м. Ялта, пл.. Радянська, 1, р/р не відомі) на користь Приватного підприємства «Мерєм», (95000, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 19, р/р 260080002728 у Кримської регіональної філії ВАТ «Кредобанк», МФО 324913, ЄДРПОУ 20714865) 42,50 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, р/р не відомі) на користь Приватного підприємства «Мерєм», (95000, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна, 19, р/р 260080002728 у Кримської регіональної філії ВАТ «Кредобанк», МФО 324913, ЄДРПОУ 20714865) 42,50 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоглазова І.К.