Рішення № 129842661, 29.08.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 640/13122/20

29 серпня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокажастру у Київській області, Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокажастру у Київській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-8680/15-20-сг від 22.05.2020 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею від 0,11 гектара до 0,12 гектара, яка розташована у Київській області, Вишгородському районі, с. Жукин (ІКК: Район Вишгородський, КОАТУУ: 3221882801, Зона 29, Квартал 126).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем були надані всі документи, визначені ст. 118 Земельного кодексу України, необхідні для прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак, відповідач в порушення вимог земельного законодавства, безпідставно відмовив у наданні відповідного дозволу. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду від 17.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

16.07.2020 до суду від Головного управління Держгеокажастру у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що Головне управління має повноваження щодо розпорядження лише категорією земель "землі сільськогосподарського призначення".

З огляду на це, у Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження бажаною до відведення позивачем земельною ділянкою у зв`язку з віднесенням її до категорії "землі водного фонду".

29.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема зазначено, висновок про те, що водойма є озером відповідач робить виключно на підставі проекту формування території Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області. Проте з даного доказу не зрозуміло яку саме водойму відповідач вважає озером, оскільки даний доказ фактично являє собою карту місцевості біля села з якої не можливо встановити ані місце розташування водойм ані їх вид.

10.06.2021 до суду від Головного управління Держгеокажастру у Київській області надійшли додаткові пояснення, в яких представник зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, у якому вказано, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Закон України від 28.04.2021 № 1423-IX набрав чинності 27.05.2021. З урахуванням викладеного, відповідач не має повноважень здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 25.10.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Пірнівську сільську раду Вишгородського району Київської області.

28.12.2021 до суду від Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що Пірнівська сільська рада не перебувала у жодних правових відносинах із позивачем, отже не могла порушити законні права, свободи чи інтереси позивача.

15.04.2022 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що зміни меж земель водного фонду та прибережних захисних смуг, що відображені у Генеральному плані села Жукин, затвердженому рішенням Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №617-53-VІІ від 23.10.2020 не були належним чином внесені (зареєстровані) до Державного земельного кадастру.

Статтями 1, 2 Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами Тернопільський окружний адміністративний суд визначено для розгляду справи №640/12122/20.

Матеріали адміністративної справи №640/12122/20 надійшли на адресу Тернопільського окружного адміністративного суду 27.02.2025 та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд головуючому судді Баб`юку П.М.

Ухвалою судді від 06.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/12122/20.

Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за матеріалами справи, без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Запропоновано учасникам справи у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали, у разі зміни обставин справи, надати суду додаткові пояснення у справі (заяви, клопотання) щодо позовних вимог та заперечень на них.

27.03.2025 до суду від Головного управління Держгеокадасру у м.Києві та Київській області надійшли додаткові пояснення, в яких представник вказує, що спір слід вирішити з урахуванням обмеження на безоплатну передачу земель, передбачене Розділом Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

10.04.2025 до суду від Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області надійшли пояснення, в яких зазначено, що на адресу Пірнівської сільської ради не надходили будь-які клопотання ОСОБА_1 , які стосувались земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею від 0,11 до 0,12 гектара, яка розташована у Київської області, Вишгородському районі, с. Жукин (ІКК: Район Вишгородський, КОАТУУ: 322882801), тому Пірнівська сільська рада не перебувала у жодних правових відносинах із позивачем, а отже не могла порушити або оспорювати законні права, свободи чи інтереси позивача.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

21.04.2020 позивачем на адресу Головного управління Держгеокадастру у Київській області направлено клопотання про відведення земельної ділянки площею від 0,11 га до 0,12 га для ведення садівництва, в якому було викладено прохання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі позивачу безоплатно у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації даної земельної ділянки для ведення садівництва. У клопотанні зазначалось орієнтовне місце розташування земельної ділянки (Київська область, Вишгородський район, с. Жукин, ІКК: Район Вишгородський, КОАТУУ: 3221882801, Зона 29, Квартал 126). До клопотання додавались графічні матеріали, на яких зазначалось бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та РНОКПП позивача.

За результатами розгляду клопотання позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області прийнято наказ № 10-8680/15-20-сг від 25.05.2020 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Відповідно до наказу позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з наступних підстав: бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із пунктом є-1 статті 15-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Порядок набуття і реалізації права на землю визначений Розділом IV ЗК України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України).

Частиною першою статті 121 ЗК України, передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Підпунктом 31 пункту 3 "Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі Положення № 15) передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до Положення № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

За приписами "Положення про Головне управління Держгеокадастру в області", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі Положення № 333), Головне управління є територіальним органом Держгеокадастру та йому підпорядковане.

Так, пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення № 333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, на час прийняття оскаржуваного рішення, розпоряджалося землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 808/3187/17.

Згідно з пунктами 2, 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності з 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються чорноморським флотом російської федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з положеннями статті 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтею 15 цього ж Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", для фізичних та юридичних осіб відомості Державного земельного кадастру надаються за бажанням заявника: у паперовій формі; в електронній формі через Публічну кадастрову карту, за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису та оплати послуг за надання відомостей з Державного земельного кадастру із застосуванням електронних платіжних засобів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Доступ до відомостей Державного земельного кадастру надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, нотаріусам, банкам та особам, які в установленому законом порядку внесені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у тому числі через Публічну кадастрову карту, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за умови ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Суд зазначає, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу врахована судом у спірних правовідносинах.

Позивачем не було надано жодних доказів того, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду.

Натомість, відповідно до інформації наданої Пірнівською сільською радою, згідно Генерального плану с. Жукин, затвердженого рішенням сесії Жукинської сільської ради №617-53 VII від 23.10.220 бажана до відведення земельна ділянка, зазначена в графічних матеріалах доданих до клопотання, знаходиться в межах прибережної захисної смуги.

Отже, надаючи правову оцінку відповідності місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки вимогам закону, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Частинами першою та третьою статті 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Відповідно до статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Суд звертає увагу, що правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Так, за змістом статті 61 ЗК України та статті 89 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.

Статтею 88 ВК України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Частиною другою статті 60 ЗК України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період).

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому й конкретному водному об`єкту зокрема.

При цьому у відповідності до вимог статей 83, 84 ЗК України, суд уважає за необхідне зазначити, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі встановлено законом, тому такі земельні ділянки, що належали до земель водного фонду, не можуть бути передані у приватну власність.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у його постанові від 27.07.2021 № 540/2450/18.

При цьому, суд зазначає, що до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Так, хоча й у частині першій статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом із тим стаття 59 ЗК України у частинах другій-четвертій закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до пункту "ґ" частини третьої статті 83 ЗК України та пункту "д" частини четвертої статті 84 ЗК України, землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 у справі № 363/2170/15-ц.

За вказаних обставин, наказ по суті звернення позивача виданий суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та містить конкретну підставу для відмови у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Натомість само по собі формулювання, викладене у частині сьомій статті 118 ЗК України про підстави відмови у наданні такого дозволу є загальним, та у кожному конкретному випадку оцінюється індивідуально.

У силу вимог статті 9 Кодексу, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В якості підстави позову позивач вказував на протиправність оскаржуваного наказу, що виявилась у не наведені конкретної підстави визначеної у статті 118 ЗК України, та які саме містяться недоліки у поданому клопотанні, а також той факт, що бажана земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду. Із цих підстав просив суд скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Суд констатує, що законний інтерес особи-позивача полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак у судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.

Суд зазначає, що спосіб судового захисту має бути реальним, тобто відновлювати порушене право. Натомість обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до його відновлення, оскільки судом не встановлено протиправності виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу.

Як зазначалось вище, позивачем не надано доказів того, що бажана земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, у той час як Пірнівською сільською радою на підтвердження підстав спірної відмови були надані відповідні докази, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом. Позивачем ці обставини та докази не спростовані.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

- Головне управління Держгеокадастру у Київській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Серпова, 3/14, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 39817550);

- Пірнівська сільська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Спортивна, 1, с. Пірнове, Вишгородський р-н, Київська обл., 07342, код ЄДРПОУ 04359643);

Головуючий суддяБаб`юк П.М.