Рішення № 129838740, 29.08.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3799/25

Провадження № 2/0203/1858/2025

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участю секретаря Погрібного О.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач, АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ), з підстав прострочення зобов`язання за кредитним договором пред`явив через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості станом на 15 квітня 2025 року становить 55687,47 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 31 травня 2021 року ОСОБА_1 через Інтернет сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс Банк») із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альф-Банк», який було розміщено на сайті банку www.alfabank.ua та банк прийняв пропозицію ОСОБА_1 .

Відповідач також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, що направлявся на його номер телефону та електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальника, в тому числі в разі виконання зобов`язань за таким договором.

Таким чином, 31 травня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено угоду обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» із наступними умовами: тип кредитування - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «RED»; мета кредиту - для особистих потреб; опис послуги - надання банком послуг клієнту з обслуговування кредитної лінії протягом строку дії якої після повернення наданого клієнту кредиту або його частини, банк здійснює подальше кредитування клієнта у межах її ліміту шляхом надання траншів; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200 000 грн.; сума встановленої кредитної лінії - 85 200 грн.; процентна ставка - 35,99% річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World. Також сторонами обумовлено порядок повернення кредиту, зокрема обов`язковий мінімальни платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лініє, але не менше 50 грн.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит, однак останній своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 15 квітня 2025 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 687,47 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 35 524,60 грн. та відсотків за користування кредитом в розмірі 20 162,87 грн.

Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 14 липня 2025 року, після отримання інформації стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив, що позов підтримує у повному обсязі, наполягає на його задоволенні з наведених у ньому підстав.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив, що позов визнає частково, зокрема не заперечує проти стягнення з нього основної заборгованості за кредитом, в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом позов не визнав.

Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 31 травня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», укладено кредитний договір, шляхом акцептування відповідачем оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631672004, згідно умов якого тип кредитування - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «RED»; мета кредиту - для особистих потреб; опис послуги - надання банком послуг клієнту з обслуговування кредитної лінії протягом строку дії якої після повернення наданого клієнту кредиту або його частини, банк здійснює подальше кредитування клієнта у межах її ліміту шляхом надання траншів; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200 000 грн.; сума встановленої кредитної лінії - 85 200 грн.; процентна ставка - 35,99% річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World. Також сторонами обумовлено порядок повернення кредиту, зокрема обов`язковий мінімальни платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лініє, але не менше 50 грн. (а.с. 9 зворот - 10).

Відповідач також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 4621, що направлявся на його номер телефону НОМЕР_1 та електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальника, в тому числі в разі виконання зобов`язань за таким договором (а.с. 7, 23).

З паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму/ліміт кредиту 85 200 грн.; максимальну суму кредиту - 200 000,00 грн.; строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; процентна ставка 35,99 % річних; штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожен факт виникнення прострочки: 100 грн. в день виникнення прострочки, 300 грн. в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів (а.с. 8-9).

12 серпня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило своє найменування на АТ «Сенс Банк», що вбачається з наявних у матеріалах справи витягу з Державного реєстру банків та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року (а.с. 29-31, 32).

Таким чином з договору та його додатків вбачається, що між АТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс Банк») та відповідачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, відповідач уклав із АТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс Банк») електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із виписки з рахунка приватного клієнта № 154338-2025/0423 за період з 31 травня 2021 року по 15 квітня 2025 року, що відповідач користувався наданими банком кредитними коштами, зокрема здійснював перекази з картки, витрачав кошти на придбання товарів та продуктів (а.с. 11-17).

Натомість в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту, сплати процентів і комісії, внаслідок станом на 15 квітня 2025 року за відповідачем утворилася заборгованість в загальному розмірі 55 687,47 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 35 524,60 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 20 162,87 грн. (а.с. 22).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договорів щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, а також відповідач визнав основну заборгованість за кредитом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість за кредитом в розмірі 35 524,60 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за кредитними договорами, суд зазначає таке.

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до теперішнього дня. Починаючи з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022, в Україні введено воєнний стан.

Верховний Суд в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 30 травня 2018 року (справа № 521/12726/16-ц) зробив висновок, що штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Національний банк України в своєму листі від 05 листопада 2014 року №18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО» надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, у якому в відповідних розділах здійснюють службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З військового квитка ОСОБА_1 видно, що з 17 червня 2024 року по теперішній час він проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 та є учасником бойових дій, що підтверджується наданою відповідачем копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с. 51-52).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 20 162,87 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що в даному випадку на спірні правовідносини, щодо стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідача було мобілізовано 17 червня 2024 року та він є учасником бойових дій, у зв`язку з чим з останнього не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, з підстав чого вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, що звільняються від сплати судового збору.

Зокрема, пунктом 13 ч. 1 ст.5 Закону України «Просудовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

На учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає статус, зокрема, і учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту.

З системного та логічного аналізу норм закону вбачається, що учасники бойових дій звільненні від сплати судового збору лише у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, як учасників бойових дій, тобто порушенням гарантії їх соціального захисту, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Предметом спору у даній справі є договірні правовідносини, які не стосуються соціальних гарантій та захисту відповідача, тобто ця справа не пов`язана з порушенням гарантій соціального захисту відповідача, як учасників бойових дій, що безпосередньо пов`язані із реалізацією статусу учасника бойових дій, а відтак відповідач не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 545,32 грн. ((35 524,60 грн. х 2 422,40 грн.)/55 687,47 грн. = 1 545,32 грн.).

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 4 418,57 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 28 січня 2025 року уклав з адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» договір про надання послуг № 1006, відповідно до п. 3.1 якого за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у наступному розмірі: за підготовку і подання заяви до суду 375 грн., за отримання рішення суду - 225 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 % (а.с. 25-28).

Таким чином, з огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 133, 137, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2021 року, яка станом на 15 квітня 2025 року становить 35 524,60 грн. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні 60 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1 545,32 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн., а всього 3 545,32 грн. (три тисячі п`ятсот сорок п`ять гривень 32 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене і підписане 29 серпня 2025 року.

Суддя О.В. Колесніченко