Рішення № 129829097, 25.08.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/610/25

провадження № 2/691/552/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 488725-КС-001 про надання кредиту від 03.02.2024 у сумі 41343 грн. 92 коп. та судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 03.02.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено договір № 488725-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

03.02.2024 ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 488725-КС-001 про надання кредиту.

03.02.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 488725-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено.

Таким чином 03.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 488725-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка була зазначена позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

03.04.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 488725-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами вище вказаної додаткової угоди, сторони домовилися внести зміни до договору, а саме, сторони підтвердили, що станом на 03.04.2024 сума неповернутого позичальником кредиту становить 3653,08 грн. Кредит збільшується до 6000,00 грн., строком на 24 тижні. Загальна сума кредиту за договором становить 9653,08 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка 7501,71%, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 24224,65 грн., термін дії договору до 18.09.2024. Комісія за надання додаткової суми кредиту 900,00 грн.

Сторони домовилися викласти п. 3.2.3 у новій редакції «3.2.3 Сторони встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде дотримуватися і застосовуватиметься знижена процентна ставка». Додаток № 1 до договору (таблиця обчислення загальної вартості кредиту) викладена в новій редакції. Всі інші умови договору, що незмінені додатковою угодою, залишаються без змін.

Однак відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 29.04.2025 має заборгованість за договором № 488725-КС-001 про надання кредиту в розмірі 41343,92 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9653,08 грн., суми прострочених платежів по процентах 30790,84 грн. та суми прострочених платежів за комісією 900,00 грн.

На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлений поштовим повідомленням за встановленим місцем реєстрації, що підтверджується витягом із реєстру поштових відправлень. Будь-якого роду клопотань від відповідача не надходило.

Оскільки відповідач не подав відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

03.02.2024 ОСОБА_1 погодився та прийняв пропозицію (оферту) на укладення договору з ТОВ «Бізнес Позика», та уклав договір № 488725-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.

Строк надання кредиту 16 тижнів, стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15514127, фіксована, комісія за надання кредиту - 750,00 грн., термін дії договору до 25.05.2024, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 10480,00 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 11956,93%.

За умовами п. 3.2.3 договору, сторони встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

За умовами п. 7.4.4. договору, позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє його умови, зміст, суть, об`єм зобов`язань та погодився неухильно дотримуватись їх. Договір уклав з вільним волевиявленням.

Надані позивачем паспорт споживчого кредиту, пропозицію укласти договір (оферта), прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору та договір № 488725-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

03.04.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 488725-КС-001 про надання кредиту від 03.02.2024, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором, за умовами якої, позичальник підтвердив наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем, станом на 03.04.2024 у розмірі 3653,08 грн.

Сторони домовилися, що кредит збільшується до 6000,00 грн., строк користування 24 тижні. Загальна сума кредиту за договором становить 9653,08 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка 7501,71%, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 24224,65 грн., термін дії договору до 18.09.2024. Комісія за надання додаткової суми кредиту 900,00 грн.

Сторони домовилися викласти п. 3.2.3 у новій редакції «3.2.3 Сторони встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде дотримуватися і застосовуватиметься знижена процентна ставка». Додаток № 1 до договору (таблиця обчислення загальної вартості кредиту) викладена в новій редакції. Всі інші умови договору, що не змінені додатковою угодою, залишаються без змін

За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 12.06.2025 на ім`я ОСОБА_1 було емітовано банком платіжну картку № НОМЕР_2 .

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» від 03.02.2024 на вище вказану картку було перераховано кошти в сумі 5000,00 грн. за кредитним договором № 488725-КС-001 від 03.02.2024, та 03.04.2024 перераховано кошти сумі 6000,00 грн. за додатковою угодою до кредитного договору № 488725-КС-001.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості за кредитним договором та наданого АТ КБ «Приват Банк» руху по належній ОСОБА_1 платіжній картці НОМЕР_2 , останній активно користувався кредитними коштами /здійснював поповнення карткових рахунків, покупки у магазинах, перекази на інші картки, списувалися кошти у казино, інші трансакції/.

Станом на 29.04.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 41343,92 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9653,08 грн., суми прострочених платежів по процентах 30790,84 грн. та суми прострочених платежів за комісією 900,00 грн.

Разом із тим, згідно постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, за висновками Верховного Суду несправедливими є положення договору про споживчий кредит, який містить умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Крім того, у п. 25 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17 зауважено, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-Ш), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

Із договору № 488725-КС-001 та розрахунку заборгованості вбачається, що кредитодавець включив в договір плату позичальника - комісію за надання кредиту в сумі 750,00 грн., а потім, за додатковою угодою додатково включив комісію в сумі 900,00 грн., а всього 1650,00 грн.

Разом із тим, таку суму коштів позивач вчинив на власну користь та такі дії не становлять кредитну послугу, яку замовив позивальник, оскільки відповідають економічним потребам лише самого кредитодавця.

При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, кредитодавець не уповноважений стягувати з позичальника таку плату.

На підставі викладеного, у частині стягнення комісії у сумі 900,00 грн. слід відмовити, а іншу частину заборгованості в сумі 40443,92 грн. (9653,08 грн. тіло кредиту та 30790,84 грн. проценти) слід зменшити на 750 грн., які були сплачені відповідачем за основною угодою.

Тому стягненню з відповідача, на користь позивача, підлягаю борг за кредитним договором у сумі 39693,92 грн.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2325 грн. 34 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, заборгованість договором № 488725-КС-001 про надання кредиту від 03.02.2024 у сумі 39693,92 (тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`яносто три) грн. 92 коп. та судовий збір у сумі 2325 (дві тисячі триста двадцять п`ять) грн. 34 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. В. Подорога