Рішення № 129786632, 27.08.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8508/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, відповідно до якої просить:

визнати протиправним і скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №902 від 23.05.2025 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Святошинського УП ГУНП у м. Києві», яким до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції;

визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві №926 о/с від 30.05.2025 «Про особовий склад» в частині звільнення поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби;

зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві поновити сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;

стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтував доводами про те, що звільнення його зі служби в поліції є протиправним, оскільки всі дані висновку ґрунтуються лише на матеріалах службового розслідування, яке було проведено неповно та необ`єктивно, без вивчення доводів осіб, яких воно безпосередньо стосувалось, без з`ясування всіх обставин вчинення Позивачем "дисциплінарного проступку", без встановлення дійсних причин і умов його вчинення. На думку позивача, дисциплінарною комісією не виявлено та не досліджено причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, а відповідно відсутні і будь-які пропозиції щодо їх усунення. Наголошував, що при зверненні громадянина ОСОБА_2 стосовно повернення йому речових доказів, визначених ухвалою суду ним не було встановлено законних підстав для відмови ОСОБА_2 у передачі таких речових доказів. Відсутня і сама мотивація вибору виду дисциплінарного стягнення, хоча за правилами частини 15 статті 14 Дисциплінарного статуту, звільнення як вид стягнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10 липня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, наголошував на правомірності прийнятого наказу. Наголошував, що в межах проведення службового розслідування встановлено порушення позивачем службової дисципліни, а саме недотримання вимог пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України Про Національну поліцію, пунктів 1, 2, 5, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу 2 Посадової інструкції, Присяги працівника поліції, що виразилось у незабезпеченні схоронності тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12013110080010096, безпідставній передачі їх громадянину ОСОБА_2 , що мало місце 11.04.2025, а також невжитті заходів щодо інформування про це безпосереднього керівника та вчиненні дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, що підриває авторитет Національної поліції України. Наголошував, що позивач вчинив проступок несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України та заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції /а.с. 65-73/.

15 липня 2025 року надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просила задовольнити позов /а.с. 142-148/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з 09.09.2021 проходив службу в органах Національної поліції /а.с. 123/.

17.04.2025 за вих № 82244-2025 до Управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшов рапорт начальника Святошинського УП ГУНП у м. Києві полковника поліції Шевченка А.М. від 16.04.2025 про можливі неправомірні дії та порушення службової дисципліни ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а.с. 77/.

Згідно відомостей, викладених у вищевказаному рапорті встановлено, що під час моніторингу відеокамер, які знаходяться на території управління поліції за адресою: просп. Берестейський, 109, м. Київ, 11.04.2025 приблизно о 20.08 год. заїхав транспортний засіб Volkswagen, номерний знак НОМЕР_1 , в якому знаходився начальник сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 та невідомий громадянин.

В подальшому, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 спільно з сержантом поліції ОСОБА_1 та невідомим громадянином зайшли до камери речових доказів № 1 та винесли з неї 4 (чотири) пакета із речовими доказами, які в подальшому помістили до транспортного засобу, який о 20.12 год. того ж дня залишив територію згаданого управління поліції.

Встановлено, що вказані речові докази, працівниками СБУ було вилучено в рамках кримінального провадження № 120131100800010096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, а саме: 19 масо-габаритних макетів АКС з маркуванням ЛЛ 0686, ЛК 848493, АН 0155, ЮВ 9335, П 9881, ПР 3844, 001102, Сп 7817, ЮВ 4596, ЖМ 9433, ГВ 9388, НЛ 1876, РК Ш15Т, ЛК 4382, СП 5685, НЕ 7210, ФК 4327, АП 9939, КИДЕ 2232, 69 магазинів до вогнепальної зброї, 4 ствола від кулемета, гвинтівка з оптичним прицілом без затвора 30228, підсумок з двома магазинами, 10 ременів, 3 оптичних приціли, 2 затвора до вогнепальної зброї, макет пістолету в кобурі 387778 з двома магазинами, шумовий пістолет Скиф 00139, шумовий пістолет з маркуванням 87654321, корпус та барабан до револьверу Наган, деталі та механізми до зброї, що поміщено до пакетів, опечатано печатками СБ України Для речових доказів, об`єктів досліджень та зразків № 9.

З метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, наказом ГУНП у м. Києві від 17.04.2025 № 755 призначено проведення службового розслідування і відсторонення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 та сержанта поліції ОСОБА_1 /а.с. 78-79/, строк проведення якого продовжено наказом від 01.05.2025 №848 /зв.а.с.79/.

В межах проведення службового розслідування встановлено наступні обставини.

Відповідно до доручення начальника Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 22.01.2024 № 1424/125/54/01- 2024 (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду), відповідальність за збереження речових доказів та майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальних проваджень, що зберігаються окремо від справ у камері зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, покладеного на позивача.

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 11.04.2025 о 19.48 год до посту № 1 Святошинського УП ГУНП у м. Києві прибув громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого на вході зустрів позивач та відразу провів до приміщення управління поліції. У цей час позивач отримав від ОСОБА_2 розписку про те, що отримав речові докази, вилучені у кримінальному провадження № 12013110080010096 від 21.08.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, надавши при цьому рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 № 369/14120/23. Дані відомості також підтверджуються поясненням Позивача (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду).

У подальшому ОСОБА_1 зателефонував старшому сержанту поліції Шевчуку В.В. та повідомив про необхідність безперешкодного пропуску автомобіля Вольксваген Гольф сірого кольору. О 20.08 год. на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві заїхав автомобіль Вольксваген Гольф, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала невстановлена особа, а на пасажирському сидінні перебував старший лейтенант поліції ОСОБА_3 даний автомобіль було припарковано поблизу входу до приміщення Святошинського УП ГУНП у м. Києві.

О 20.10 год. до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м.Києві зайшли ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також раніше згадана невстановлена особа. О 20.11 год. вони вийшли, винесли 4 мішки з речовими доказами, які поклали до автомобіля Вольксваген Гольф, номерний знак НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 у цей час знаходився поряд із вказаним автомобілем. О 20.12 год. на вказаному автомобілі невстановлена особа та ОСОБА_2 залишили територію адміністративної будівлі Святошинського УП ГУНП у м. Києві.

У ході службового розслідування, відповідно до наказу Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 05.05.2025 № 102, створено комісію з проведення інвентаризації речових доказів у кримінальному провадженні № 12013110080010096. У ході проведення зазначеної інвентаризації встановлено, що в Книзі обліку зброї та боєприпасів, які вилучені в ході досудового слідства чи дізнання, зареєстрованої від 17.03.2011 № 1536 (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду), міститься порядковий запис № 57 про поміщення 04.08.2014 до кімнати зберігання речових доказів, вилучених у кримінальному провадженні № 12013110080010096.

За результатами проведеної інвентаризації, 15.05.2025 складено акт (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду), у якому зазначено, що виявлено відсутність згідно з постановою слідчого таких речових доказів: 19 масо-габаритних макетів АКС з маркуванням ЛЛ 0686, НОМЕР_2 , АН0155, ЮВ 9335, П 9881, ПР 3844, 001102, СП 7817, ЮВ 4596, ЖМ 9433, ГВ 9288, НЛ 1876, РК Ш15Т, ЛК 4382, СП 5685, НЕ 7210, ФК 4327, АП 9939, КИДЕ 2232, 54 магазини до вогнепальної зброї, 4 ствола від кулемета, підсумок з двома магазинами, 10 ременів, 1 оптичний приціл, 2 затвора до вогнепальної зброї, макет пістолету в кобурі 387778 з двома магазинами, шумовий пістолет Скиф 00139, шумовий пістолет з маркуванням 87654321, корпус та барабан револьвера Наган, деталі та механізми до зброї, які було вилучено працівниками СБУ в межах кримінального провадження № 12013110080010096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України в громадян ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з цим встановлено, що 03.02.2025 у Святошинському УП ГУНП у м. Києві проводилась інвентаризація речових доказів, у тому числі вилучених у кримінальному провадженні № 12013110080010096, за результатами якої, вищезгадані речі перебували у наявності.

У ході службового розслідування опитано старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , який пояснив, що на початку квітня 2025 року до нього звернувся громадянин ОСОБА_2 із проханням повернути вилучені у 2014 році в останнього під час обшуку речі. Останній повідомив ОСОБА_3 про наявність судового рішення щодо повернення йому вилучених речей.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 повідомив про вказану розмову ОСОБА_1 .

Після чого, ОСОБА_2 прибув до Святошинського УП ГУНП у м. Києві після завершення робочого дня, оскільки раніше прибути він не міг з особистих причин з метою отримання речових доказів.

Після прибуття ОСОБА_2 до управління поліції, ОСОБА_1 перевірив документи, які він надав та повідомив, що з ними все гаразд. Після чого ОСОБА_1 віддав під розписку ОСОБА_2 вилучені речі.

ОСОБА_3 у поясненні зазначив, що з ухвалою суду особисто він не ознайомлювався, а також жодні грошові кошти від ОСОБА_2 не отримував.

Під час службового розслідування опитано ОСОБА_1 , який пояснив, що його функціональні обов`язки зобов`язують його здійснювати зберігання речових доказів, облік і зберігання зброї, слідкувати за збереженням цілісності пакетів речових доказів.

08.04.2025 приблизно о 08.30 год. ОСОБА_5 прибув на службу до Святошинського УП ГУНП у м. Києві, приблизно о 12.00 год., перебуваючи на території управління поліції, до нього звернувся начальник сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , який повідомив, що до нього звернулись особи, з приводу повернення особистих речей за рішенням суду, які у них були вилучені в межах кримінального провадження № 12013110080010096.

Також ОСОБА_1 зазначає у своєму поясненні, що ОСОБА_3 повідомив йому, що за повернення речей їм віддячать, але чим саме не повідомив, проте ОСОБА_1 зрозумів, що нададуть грошову винагороду. Також ОСОБА_3 надіслав ОСОБА_1 у месенджер WhatsApp копію ухвали Святошинського районного суду міста Києва щодо повернення ОСОБА_2 вилучених речей.

10.04.2025 близько 15.00 год. перебуваючи на території Святошинського УП ГУНП у м. Києві до Позивача звернувся ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_2 має можливість прибути 11.04.2025 та забрати вилучене майно, на що ОСОБА_1 погодився.

11.04.2024 приблизно о 20.00 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 з абонентського номеру НОМЕР_3 та повідомив, що ОСОБА_2 приїхав та чекає на вході до Святошинського УП ГУНП у м. Києві. Після цього, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , вийшли до посту №1, зустріли ОСОБА_2 та в подальшому ОСОБА_3 безперешкодно пропустив його на територію управління поліції, а поліцейському, який здійснював пропускний режим повідомив, що даний громадянин прийшов до нього.

У подальшому, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 прибули до службового кабінету, а ОСОБА_3 пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 . Ухвалу суду щодо повернення вилучених речей, після чого останній відібрав у нього розписку щодо їх отримання, а також зробив копію паспорту останнього. Водночас, ОСОБА_1 . Зателефонував поліцейському ОСОБА_6 , який ніс службу на пості №2 та попросив безперешкодно пропустити на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві автомобіль Фольцваген Гольф сірого кольору, за кермом якого був товариш ОСОБА_2 , на що ОСОБА_6 погодився та виконав зазначене прохання.

Після цього, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 вирушили до кімнати зберігання речових доказів, де біля входу вже чекала невідома особа, яка є товаришем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У цей час, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та товаришем ОСОБА_2 пройшли до зазначеної кімнати, звідки взяли вилучені речові докази та завантажили до вказаного раніше автомобіля.

Потім, ОСОБА_2 разом із товаришем виїхали з території управління поліції, ОСОБА_3 пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_1 повернувся до свого робочого кабінету.

Приблизно через 10 хвилин, ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що зараз зайде до його кабінету. Зайшовши до кабінету, ОСОБА_3 , нічого не пояснюючи дав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200 (двохсот) доларів США.

Також у своєму поясненні ОСОБА_1 зазначає, що він не знав, що надана йому ухвала Святошинського районного суду міста Києва не є дійсною, оскільки погано в цьому розуміється.

У ході службового розслідування досліджено копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 369/14120/23 (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду), згідно якого питання щодо повернення речових доказів гр. ОСОБА_2 не вирішувалось.

Разом з тим, згідно довідки документознавця І категорії сектору документального забезпечення Святошинського УП ГУНП у м. Киві Анастасії Грабовської від 23.04.2025 (міститься у матеріалах службового розслідування, наданих на виконання ухвали суду) встановлено, що Ухвала Києво-Святошиснького районного суду Київської області від 29.04.2025 справа №369/14120/23, провадження №2/369/2051/24 станом на 23.04.2025 не надходила та не реєструвалася.

Зважаючи на вищевикладене, станом на день видачі ОСОБА_2 вилучених речей, тобто станом на 11.04.2025 у ОСОБА_1 була відсутня копія ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к щодо повернення речей, а також дана ухвала станом на день видачі речових доказів до Святошинського УП ГУНП у м. Києві не надходила.

Також, у ході службового розслідування, ОСОБА_1 не надав дисциплінарній комісію копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к, а лише надав копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 369/14120/23, яке не містить вимоги суду щодо повернення ОСОБА_2 речових доказів.

Таким чином, станом на 11.04.2025 до Святошинського УП ГУНП у м. Києві ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі № 369/2543/16-к не надходила, що підтверджується листом Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 04.07.2025 № 141836-2025.

Відтак, ОСОБА_1 , який є відповідальним за збереження та видачу речових доказів, згідно посадових обов`язків та доручення начальника Святошинського УП ГУНП у м. Києві, станом на 11.04.2025 безпідставно, без наявності вищевказаної ухвали суду, безпідставно видав ОСОБА_2 вилучені під час обшуку речі.

У ході службового розслідування, дисциплінарною комісією організовано проведення психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа відносно ОСОБА_1 , під час якого він відразу зізнався, що отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 200 доларів США начебто за те, що він швидко знайшов і віддав речові докази громадянину ОСОБА_2 . На запитання ОСОБА_1 Навіщо Ви взяти ці кошти ? - опитуваний відповів: Ну а чому ні? Цивільні часто хочуть віддячити за те, що речові докази віддали швидко. Додатково ОСОБА_1 повідомив, що раніше грошових коштів не отримував - максимум шоколадку.

15 травня 2025 року начальником ГУНП у м. Києві затверджено висновок службового розслідування за фактом можливих неправомірних дій окремих працівників Святошинського УП ГУНП у м.Києві /а.с. 125-133/, яким, серед іншого, вирішено за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію , пунктів 1, 2, 5, 6 частини третьої статті І розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу 2 Посадової інструкції, Присяги працівника поліції, до поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_7 (0170372) застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №902 від 23.05.2025 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Святошинського УП ГУНП у м.Києві", серед іншого, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на ОСОБА_1 /а.с. 14-19/.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №926 о/с від 30.05.2025 звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 30 травня 2025 року /а.с. 35/.

Не погодившись з накладенням дисциплінарного стягнення та рішеннями відповідача про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У силу дії спеціальної норми права - ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Таким чином, суд доходить до переконання про те, що інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.

При цьому, у кореспонденції з ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" інститут Присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону).

Закон України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 07.10.2018.

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.

Отже, до кола формальних ознак дисциплінарного проступку поліцейського належать: 1) недотримання вимог чинних нормативно-правових актів; 2) недотримання Присяги поліцейського; 3) невиконання наказів керівників; 4) неналежний рівень знань положень нормативно-правових актів та змісту власних функціональних обов`язків за посадою; 5) не виявлення поваги до прав, честі і гідності людини, не утримання від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 6) ненадання допомоги та не запобігання вчиненню правопорушень; 7) не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського із одночасним інформуванням про це безпосереднього керівника; 8) не утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки; 9) не утримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України; 10) недотримання правил внутрішнього розпорядку; 11) невиконання заходів безпеки у службовій діяльності; 12) незабезпечення належного рівня власної професійної підготовки (кваліфікації); 13) неналежне ставлення до збереження службового майна, незабезпечення належного стану зброї та спеціальних засобів; 14) не виявлення поваги до честі і гідності інших поліцейських і працівників поліції, не надання допомоги іншим поліцейським, не стримування інших поліцейських від вчинення правопорушень; 15) не дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення; 15) не сприяння керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування керівника про будь-які порушення службової дисципліни; 16) перебування на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 17) невжиття заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

Недоліків в організації службового розслідування, а також нездоланних та непереборних дефектів у процедурі службового розслідування судом під час вирішення спору не виявлено.

Ознак порушення прав та інтересів заявника у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Згідно з п.2 розділу IV Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Зі змісту наведених норм закону та Порядку №893 слідує, що законодавець наділив поліцейського правом "бути почутим" у ході службового розслідування.

Позивач був обізнаний із фактом проведення службового розслідування і безперешкодно та добровільно надав письмові пояснення.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності індивідуальних актів відповідача, якими встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, внаслідок чого до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Суд оцінює оскаржувані накази ГУНП у м. Києві з точки зору їх відповідності критеріям правомірності, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, а саме - чи прийняті ці накази: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За обставин цього спору підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування, затверджений 15.05.2025 начальником ГУНП у м. Києві /а.с. 125-133/, а саме за порушення позивачем службової дисципліни, а саме недотримання вимог пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію , пунктів 1, 2, 5, 6 частини третьої статті І розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділу 2 Посадової інструкції. Присяги працівника поліції.

Належних доказів на спростування таких обставин позивачем суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що в ході проведення службового розслідування опитано старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , який пояснив, що на початку квітня 2025 року до нього звернувся громадянин ОСОБА_2 із проханням повернути вилучені у 2014 році в останнього під час обшуку речі. Останній повідомив ОСОБА_3 про наявність судового рішення щодо повернення йому вилучених речей.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 повідомив про вказану розмову ОСОБА_1 .

Після чого, ОСОБА_2 прибув до Святошинського УП ГУНП у м. Києві після завершення робочого дня, оскільки раніше прибути він не міг з особистих причин з метою отримання речових доказів.

Після прибуття ОСОБА_2 до управління поліції, ОСОБА_1 перевірив документи, які він надав та повідомив, що з ними все гаразд. Після чого ОСОБА_1 віддав під розписку ОСОБА_2 вилучені речі.

ОСОБА_3 у поясненні зазначив, що з ухвалою суду особисто він не ознайомлювався, а також жодні грошові кошти від ОСОБА_2 не отримував.

Під час службового розслідування опитано ОСОБА_1 , який пояснив, що його функціональні обов`язки зобов`язують його здійснювати зберігання речових доказів, облік і зберігання зброї, слідкувати за збереженням цілісності пакетів речових доказів.

08.04.2025 приблизно о 08.30 год. ОСОБА_5 прибув на службу до Святошинського УП ГУНП у м. Києві, приблизно о 12.00 год., перебуваючи на території управління поліції, до нього звернувся начальник сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу кримінальної поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , який повідомив, що до нього звернулись особи, з приводу повернення особистих речей за рішенням суду, які у них були вилучені в межах кримінального провадження № 12013110080010096.

Також ОСОБА_1 зазначає у своєму поясненні, що ОСОБА_3 повідомив йому, що за повернення речей їм віддячать, але чим саме не повідомив, проте ОСОБА_1 зрозумів, що нададуть грошову винагороду. Також ОСОБА_3 надіслав ОСОБА_1 у месенджер WhatsApp копію ухвали Святошинського районного суду міста Києва щодо повернення ОСОБА_2 вилучених речей.

10.04.2025 близько 15.00 год. перебуваючи на території Святошинського УП ГУНП у м. Києві до Позивача звернувся ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_2 має можливість прибути 11.04.2025 та забрати вилучене майно, нащо ОСОБА_1 погодився.

11.04.2024 приблизно о 20.00 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 з абонентського номеру НОМЕР_3 та повідомив, що ОСОБА_2 приїхав та чекає на вході до Святошинського УП ГУНП у м. Києві. Після цього, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , вийшли до посту №1, зустріли ОСОБА_2 та в подальшому ОСОБА_3 безперешкодно пропустив його на територію управління поліції, а поліцейському, який здійснював пропускний режим повідомив, що даний громадянин прийшов до нього.

У подальшому, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 прибули до службового кабінету, а ОСОБА_3 пішов у невідомому напрямку. ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 ухвалу суду щодо повернення вилучених речей, після чого останній відібрав у нього розписку щодо їх отримання, а також зробив копію паспорту останнього. Водночас, ОСОБА_1 зателефонував поліцейському ОСОБА_6 , який ніс службу на пості №2 та попросив безперешкодно пропустити на територію Святошинського УП ГУНП у м. Києві автомобіль Фольцваген Гольф сірого кольору, за кермом якого був товариш ОСОБА_2 , нащо ОСОБА_6 погодився та виконав зазначене прохання.

Після цього, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 вирушили до кімнати зберігання речових доказів, де біля входу вже чекала невідома особа, яка є товаришем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У цей час, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та товаришем ОСОБА_2 пройшли до зазначеної кімнати, звідки взяли вилучені речові докази та завантажили до вказаного раніше автомобіля.

Потім, ОСОБА_2 разом із товаришем виїхали з території управління поліції, ОСОБА_3 пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_1 повернувся до свого робочого кабінету.

Суд звертає увагу, що як зазначено позивачем ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 ухвалу суду щодо повернення вилучених речей, після чого останній відібрав у нього розписку щодо їх отримання, а також зробив копію паспорту останнього. Проте в ході службового розслідування ОСОБА_1 копію такої ухвали суду комісії не надано, належних пояснень щодо відсутності у нього саме цієї ухвали суду станом на час видачі речових доказів також не долучено. Як зазначено в матеріалах службового розслідування позивачем було надано рішення Києво-Святошиснького районного суду Київської області від 29.04.2024 №369/14120/23, яке не містить вимоги повернути вилучені речові докази.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем не було зазначено жодних заперечень у розписці щодо ознайомлення із матеріалами службового розслідування, а також жодним чином не спростовано вказану інформацію під час розгляду справи в суді.

Також суд звертає увагу, що позивач у своїх письмових поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, особисто зазначав про те, що ніби йому через месенджер "ватцап" ОСОБА_3 було надіслано "копію ухвали Святошинського районного суду міста Києва, щодо повернення вилучених речових доказів Норенку", а також позивачем в тих же письмових поясненнях зазначено, що "про те, що надана мені ухвала Святошинського районного суду міста Києва не є дійсна я не знав, оскільки погано в цьому розбираюсь".

Водночас, представником позивача, а не самим позивачем, як того вимагав суд в своїй ухвалі, у даній справі вже в письмових поясненнях зазначається про те, що ніби-то позивачем було отримано від ОСОБА_2 . Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к. Також, саме представник позивача, а не позивач, як того вимагав суд в своїй ухвалі, зазначає, що така ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к знаходилася в кабінеті ОСОБА_1 в окремій папці. Однак, при проведенні службового розслідування дані матеріали були вилучені.

Суд критично ставиться до вказаних тверджень з огляду на те, що такі надані представником позивача, а не самим позивачем, а також з огляду на те, що в підтвердження вказаних слів не було надано жодних належних та допустимих доказів.

Окрім того, вказані твердження додатково підтверджують порушення позивачем службової дисципліни, з огляду на те, що ним, зі слів його представника, не було передано до відділу діловодства копію вказаної ухвали в день її отримання для її реєстрації як вхідного документу та для здійснення відповідної резолюції керівника установи про прийняте рішення щодо розгляду вказаної ухвали.

Також суд звертає увагу позивача, що у своїх письмових поясненнях, наданих під час службового розслідування, ним зазначалося про отримання від ОСОБА_2 копії ухвали Святошинського районного суду міста Києва, водночас вже під час розгляду справи в суді його представником зазначається про ніби-то отримання позивачем від ОСОБА_2 ухвали саме Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к, тобто зовсім різні ухвали від різних судів.

Відтак, враховуючи те, що позивачем у своїх письмових поясненнях, наданих під час службового розслідування, зазначалося про отримання від ОСОБА_2 копії ухвали Святошинського районного суду міста Києва, враховуючи надання позивачем під час службового розслідування рішення суду по іншій справі та зазначення позивачем у своїх письмових поясненнях, наданих під час службового розслідування, про те, що він погано розбирається в ухвалах суду, додатково свідчить про те, що станом на час видачі позивачем речових доказів у нього була відсутня належним чином оформлена та зареєстрована ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к, а отже його дії щодо видачі речових доказів були здійсненні без належної правової підстави.

Натомість в силу положень п. 59 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, якщо речові докази та інше майно знаходяться на спеціальному зберіганні, за місцем їх зберігання надсилається копія або виписка з вироку, ухвали, постанови, де вказується про подальшу долю цих об`єктів. Прийняте рішення є обов`язковим для керівників тих установ, де зберігаються речові докази.

В порушення викладених норм копія ухвали суду, ніби-то була вручена позивачу третьою особою, а не надіслана до Святошинського УП ГУНП у м. Києві.

Жодних доказів в підтвердження того, що належним чином оформлена ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к була надіслана до Святошинського УП ГУНП у м. Києві та керівником Святошинського УП ГУНП у м. Києві було прийнято рішення про виконання вимог такої ухвали станом на час видачі позивачем речових доказів, останнім ні до матеріалів службового розслідування, ні до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, згідно листа про надання інформації за підписом першого заступника начальника Святошинського УП ГУНП у м. Киві Володимира Лисюка від 04.07.2025 №141836-2025 встановлено, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.08.2024 у справі №369/2543/16-к надходила та зареєстрована у секторі документального забезпечення Святошинського УП ГУНП у м. Києві 28.04.2025 /а.с. 76-зворот/, тобто набагато пізніше після видачі позивачем речових доказів, які він здійснив 11.04.2025, що в свою чергу свідчить про порушення позивачем порядку зберігання речових доказів.

Також, суд наголошує, що така ухвала в силу вищенаведених вимог законодавства є обов`язковою саме для керівників тих установ, де зберігаються речові докази, а не ОСОБА_1 , як поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектору логістики. Суду не надано доказів своєчасного повідомлення позивачем керівника установи про надходження такої ухвали суду, а тим більше отримання відповідної резолюції стосовно видачі відповідних речових доказів.

Суд ставить під сумнів і твердження позивача, що він залишив таку копію ухвали суду у власному кабінеті, оскільки її реєстрацію проведено іншою датою, аніж здійснено видачу речових доказів, що, як наслідок, свідчить про видачу останніх без належної правової підстави.

Крім того, як зазначено у поясненнях самого ОСОБА_1 про те, що надана йому ухвала Святошинського районного суду міста Києва, не є дійсна він не знав, оскільки погано у цьому розбирається.

Викладене свідчить про неналежність судового рішення, що долучено до позову /а.с.22-26/, а також його невідповідність наданому до пояснень представника позивача /а.с. 208-222/, що, в свою чергу, отримано представником позивача на невставновленій підставі (оскільки остання не є учасником справи №369/2543/16, в межах якої така ухвала постановлена судом), що в свою чергу позбавляє її права посвідчувати на відповідність оригіналу. Окрім того, вказана ухвала не містить відповідних відміток суду про набрання нею законної сили. Також суд наголошує, що наявність тієї чи іншої ували суду в представника позивача станом на час подання позову до суду в цій справі, жодним чином не підтверджує факту наявності вказаної ували суду безпосередньо в позивача станом на час видачі речових доказів громадянину ОСОБА_2 .

Також, суд зауважує, що пунктом 60 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125 визначено, що речові докази та інше майно, яке підлягає поверненню власникам, видається їм у натурі під розписку, яка долучається до кримінальної справи та нумерується наступним її аркушем. Про можливість отримання зацікавленими особами вилучених у них предметів та цінностей їм повідомляється письмово, копія повідомлення долучається до кримінальної справи. В розписці отримувач вказує дані свого паспорта або іншого документа, який засвідчує його особу та місце проживання. У разі неможливості особистої явки власника предметів і цінностей вони можуть бути отримані за його довіреністю іншою особою, розписка якої разом з довіреністю також приєднується до справи. Якщо власником є підприємство, установа, організація, предмети і цінності передаються їх представникам при наявності довіреності, документа, що засвідчує особу, і під розписку.

Всупереч викладеній вимозі Інструкції позивач не здійснив письмового повідомлення заінтересованої особи, внаслідок чого копія такого повідомлення не долучена до кримінальної справи.

Також суд наголошує на порушенні позивачем встановлених Інструкцією вимог щодо оформлення розписки про отримання вказаних речових доказів, з огляду на те, що в розписці отримувачем не вказано даних його паспорта або іншого документа, який засвідчує його особу та місце проживання.

Стосовно зауваження представника відповідача, що зважаючи на пояснення ОСОБА_1 в якому викладені відомості про те, що він тримав грошові кошти за швидку видачу речових доказів ОСОБА_8 , ОСОБА_1 як поліцейський мав повідомити за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» щодо пропозиції йому, як службовій особі надання неправомірної вигоди, за вчинення ним в інтересах того, хто пропонує вигоду, неправомірних дій, що є порушенням пунктів 6 та 7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, то суд зауважує, що викладена обставина не послугувала підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до оскаржуваного наказу, відтак оцінці судом в межах даної справи не підлягає.

Відповідно до пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1- 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що згідно розділу 2 його посадової інструкції він, окрім іншого зобов`язаний: "слідкувати за порядком в кімнаті речових доказів, щоб речі знаходились в належному стані відповідно до постанови КМУ від 07.05.2008 №422, щоб сторонні люди не мали доступу до приміщення де знаходяться речові докази".

Водночас, як було встановлено під час службового розслідування та жодним чином не спростовано позивачем, ним під час безпідставною видачі речових доказів було порушено вказані вимоги, зокрема допущено до приміщення де знаходяться речові докази сторонньої особи.

Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що згідно розділу 2 його посадової інструкції він, окрім іншого зобов`язаний: "контролювати видачу, знищення та передачу речових доказів відповідно до наданих судом ухвал".

Водночас, як було як було встановлено під час службового розслідування та жодним чином не спростовано позивачем, ним під час безпідставною видачі речових доказів не було отримано від суду відповідної ухвали.

В силу вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 ЗУ "Про Національну поліцію" позивач, окрім іншого, зобов`язаний 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Однак, як було встановлено під час службового розслідування а не спростовано під час розгляду справи в суді, позивач не дотримався вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 ЗУ "Про Національну поліцію". При цьому він своїми поясненнями у позові, а також у ході службового розслідування суперечливо трактував події, надавав пояснення, які між собою не узгоджуються. Викладене свідчить про безпідставну передачу речових доказів громадянину ОСОБА_2 , що мало місце 11.04.2025, а також невжиття заходів щодо інформування про це безпосереднього керівника та вчиненні дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, що підриває авторитет Національної поліції України.

Суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни. Провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.

Тим самим позивач не підтвердив можливості несення високого звання поліцейського (як зазначено у Присязі на вірність українському народові) та дотримання ним вимог, які ставляться перед поліцейським Правилами етичної поведінки поліцейських та вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд звертає увагу, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Водночас, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а.

Таким чином, позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України Про захист персональних даних, Про державну таємницю та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, позивачу було забезпечення дотримання вказаних прав, ним було надано письмові пояснення під час службового розслідування.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Як вже зазначалося судом, відповідно частини 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Метою Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських (затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України Про Національну поліцію, Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками; використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях; розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом; знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов`язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку; перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Необхідно звернути увагу, що зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі №804/1831/16.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Окрім іншого, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №320/3085/20: 7) працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту; 8) поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби; 9) Порушення моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства; 10) Відсутність обвинувального вироку не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни).

Повертаючись до матеріалів справи та встановлених обставин, можна дійти висновку, що дисциплінарна комісія перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку.

Отже, позивачем не доведено порушення порядку призначення та проведення службового розслідування з боку Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Водночас, суд зауважує, що порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalidact). Водночас, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що навіть за умови порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань, які не були дотримані відповідачем під час прийняття оскаржуваних наказів, не може потягнути за собою безумовне скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №826/9858/18.

З огляду на викладені правові позиції суд доходить до переконання про те, що обставини безпідставної передачі позивачем речових доказів громадянину ОСОБА_2 , що мало місце 11.04.2025, а також невжиття заходів щодо інформування про це безпосереднього керівника та вчиненні дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, явно та очевидно не сприяють досягненню покладених на органи Національної поліції України завдань, оскільки вже здатні утворити закінчений склад дисциплінарного проступку поліцейського у вигляді порушення Присяги поліцейського.

Такі дії та поведінка є несумісними з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, дискредитують звання поліцейського, підривають довіру до нього як до носія влади, негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, відповідає ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини позивача, враховує його попередню поведінку та ставлення до служби.

Відповідач дотримався порядку проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення в період дії воєнного стану, передбаченого розділами III, V Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України N 893 від 07.11.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за N 1355/32807.

Оскаржувані накази є законними, тому у задоволенні позову про їх скасування слід відмовити.

Оскільки основна вимога позову задоволенню не підлягає, то усі похідні вимоги також належить відхилити та залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Національної поліції у місті Києві (

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

) про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Г. Ясиновський