Рішення № 129785176, 27.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2025 року справа №320/42362/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У своїй позовній заяві позивач обґрунтовує вимоги, посилаючись на порушення його конституційного права на належну оплату праці, гарантовану статтею 43 Конституції України. Позивач зазначає, що проходив військову службу у Генеральному штабі Збройних Сил України, звідки був звільнений у запас 31.01.2018 відповідно до наказу №479, а зі списків особового складу виключений наказом №174 від 12.09.2018.

Позивач стверджує, що за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі. Це, на переконання позивача, суперечить Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", а також Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Позивач посилається на рішення суду від 09.11.2020 у справі №640/3676/20, яким бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування індексації за аналогічний період уже була визнана протиправною, та було зобов`язано здійснити нарахування і виплату відповідної індексації. Проте, з нарахованої суми 3951,92 грн позивач вбачає, що при розрахунку індексації було застосовано невірний базовий місяць, що призвело до неповного виконання рішення суду та повторного порушення його права.

Позивач аргументує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності з 01.01.2008, саме січень 2008 року є базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, і такий порядок підтверджено роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України та Міністерства оборони України, зокрема роз`ясненням №248/2839 від 11.04.2019 та листом Мінсоцполітики від 03.08.2020 №220/4621.

Посилаючись на постанови Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, а також постанову від 19.05.2022 року у справі №380/11904/21 та від 28.09.2022 у справі №560/12328/20, позивач зазначає, що правова позиція суду підтверджує обов`язковість застосування визначеного базового місяця - січня 2008 року, як місяця останнього підвищення посадових окладів до березня 2018 року, коли відбулося чергове підвищення згідно з Постановою КМУ №704.

Позивач наголошує, що сума індексації має систематичний, щомісячний характер і є складовою грошового забезпечення, а її невиплата у повному обсязі є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, що порушує вимоги закону. У зв`язку з цим, позивач вважає, що відповідач не мав дискреційних повноважень визначати інший базовий місяць, оскільки встановлений варіант поведінки законодавчо чітко регламентований.

На підставі наведеного позивач просить визнати бездіяльність Генерального штабу ЗСУ протиправною, та зобов`язати його здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з урахуванням вже виплаченої суми та застосуванням правильного базового місяця - січня 2008 року.

Разом з позовною заявою від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку, в якій позивач обґрунтовує необхідність поновлення строку посиланням на норми матеріального та процесуального права, а також судову практику, яка підтверджує можливість звернення до суду в подібних правовідносинах без обмеження будь-яким строком. Позивач зазначає, що предметом спору є невиплата належної індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби, що, на його думку, суперечить законодавству про оплату праці, включаючи статті 43 Конституції України, 233 Кодексу законів про працю України, Закон України "Про оплату праці", та положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач аргументує, що згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України, яка є чинною в редакції на час виникнення спірних правовідносин, працівник має право звернутися до суду з вимогою про виплату заробітної плати без будь-яких обмежень за строком. Оскільки положення цієї статті поширюються і на військовослужбовців у частині, не врегульованій спеціальним законодавством, позивач вважає, що подання позову щодо невиплаченої індексації не може бути обмежене строком.

На підтримку своєї позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду (зокрема, від 24.09.2020 у справі №806/283/17-а, від 31.07.2019 у справі №814/2789/16, від 01.12.2019 у справі №823/726/16, від 11.03.2020 у справі №814/1007/16), в яких суд роз`яснив, що порушення законодавства про оплату праці не обмежує особу в праві на звернення до суду. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до статті 116 КЗпП України у справах про виплату сум при звільненні, строк звернення становить три місяці з дня одержання письмового повідомлення про належні суми, якого позивач, за його твердженням, не отримував.

Позивач також наводить позицію Конституційного Суду України, викладену в рішеннях №8-рп/2013 та №9-рп/2013, відповідно до якої звернення до суду з вимогою про стягнення належних виплат не обмежується жодним строком. У цьому контексті позивач наголошує на необхідності забезпечення права на справедливий суд, передбаченого статтями 55 та 124 Конституції України, статтею 6 Конвенції, а також статтями 2 та 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що повернення його позовної заяви на підставі пропущеного процесуального строку є порушенням права на доступ до правосуддя, що підтверджується як українською судовою практикою, так і рішеннями Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Zubac v. Croatia", "Valkova v. Bulgaria", "Stanev v. Bulgaria", "Kart v. Turkey", "Cornea v. Moldova" та інших. Позивач підкреслює, що надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм не може служити підставою для обмеження доступу до суду, особливо в умовах дії воєнного стану та карантину, які продовжували строки звернення, згідно з законодавством.

У зв`язку з цим позивач просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду, відкрити провадження та розглянути його позовну заяву по суті, з метою забезпечення його конституційного права на належну оплату праці та ефективний судовий захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від позивача та відповідача. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.

04.01.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким представник Генерального штабу Збройних Сил України зазначає, що не підтримує позовні вимоги позивача, вважає їх передчасними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на невірне розуміння норм чинного законодавства та судової практики. Зокрема, відповідач аргументує, що нарахування індексації грошового забезпечення позивачу було здійснено відповідно до діючого на той час Порядку №1078, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015.

Відповідач посилається на лист Міністерства соціальної політики України від 03.10.2022 №3148/0/290-22/51, в якому роз`яснено, що для проведення індексації у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком, починаючи саме з січня 2016 року, а не з січня 2008 року, як стверджує позивач. Це, за твердженням відповідача, відповідає вимогам чинної редакції Порядку №1078, яка не містить поняття "базовий місяць" після 15.12.2015.

Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до Постанови КМУ №1013 було змінено механізм проведення індексації грошових доходів населення, але зміни посадових окладів військовослужбовців у складі грошового забезпечення в межах цієї постанови не відбулося. Водночас, Міністр оборони України телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150 повідомив про підвищення доходів військовослужбовців шляхом збільшення премій та щомісячних додаткових винагород, що, на думку відповідача, слугувало законною підставою для обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.

Крім того, відповідач підкреслює, що щомісячна додаткова винагорода, яка виплачувалася відповідно до Постанови КМУ №889 від 22.09.2010, була визнана Верховним Судом у рішенні від 09.11.2021 у справі №825/997/17 як постійна складова грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.12.2015 по 28.02.2018. З урахуванням цього, подальша індексація здійснювалася відповідно до положень оновленого Порядку №1078.

Відповідач також зазначає, що вимога позивача про застосування базового місяця січня 2008 року не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки редакція Порядку, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачала такого поняття. При цьому відповідач наводить положення статті 58 Конституції України щодо незворотної дії законів у часі, з чого випливає, що перерахунок індексації на підставі норм, які почали діяти після 15.12.2015, до періоду січень 2008 - грудень 2015 року є юридично некоректним.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанови апеляційних адміністративних судів, зокрема Восьмого апеляційного адміністративного суду (постанова від 04.01.2022 у справі №380/5811/21, від 09.08.2021 у справі №500/578/21, від 28.12.2021 у справі №500/3681/21), в яких суди дійшли висновку про обґрунтованість проведення індексації без урахування базового місяця, на підставі нової редакції Порядку.

Окрім цього, відповідач стверджує, що позивач не навів жодних належних та допустимих доказів неправомірності проведеного розрахунку індексації грошового забезпечення або обґрунтування альтернативного способу її обчислення, а отже, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

Разом з відзивом на позовну заяву від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому Генеральний штаб Збройних Сил України обґрунтовує свою позицію доводами про порушення позивачем процесуальних строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, відповідач посилається на частину 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо проходження та звільнення з публічної служби встановлено місячний строк звернення до суду, який, на його думку, був істотно пропущений позивачем. Також зазначається, що навіть передбачений частиною 2 цієї ж статті шестимісячний строк був порушений.

Відповідач стверджує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №640/3676/20 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення було виконано ще 10.12.2020, про що свідчить платіжне доручення №13629. Отже, позивач, на думку відповідача, мав достеменну інформацію про відповідні суми саме з цієї дати, і звернувся до суду лише у 2023 році - через понад три роки після виконання рішення.

Відповідач також заперечує проти аргументації позивача щодо нібито відсутності письмового повідомлення про належні суми, вказуючи на фінансовий атестат, з якого міститься відповідна інформація, що знаходиться у матеріалах справи. На думку відповідача, такий документ свідчить про обізнаність позивача, а також про те, що останній не вжив жодних активних дій, спрямованих на захист своїх прав. Ця пасивна поведінка, як зазначає відповідач, суперечить принципам добросовісного здійснення процесуальних прав, що підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2022 у справі №990/102/22.

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на положення статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої встановлюється тримісячний строк для звернення до суду у справах про виплату сум при звільненні. Вказується, що у КЗпП України відсутня норма, яка передбачала б можливість звернення до суду без обмеження строком у разі порушення законодавства про оплату праці, тому застосування такої норми відповідач вважає необґрунтованим.

Також відповідач наводить практику Європейського суду з прав людини щодо допустимості встановлення процесуальних строків державами-учасниками Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідач посилається на рішення у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", "Креуз проти Польщі", "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії", в яких зазначено, що обмеження права на доступ до суду з метою забезпечення юридичної визначеності є допустимими і необхідними в демократичному суспільстві.

На підставі вищевикладеного відповідач дійшов висновку про пропуск позивачем передбачених процесуальних строків звернення до адміністративного суду, зокрема визначених як КАС України, так і КЗпП України. У зв`язку з цим відповідач просить суд залишити адміністративний позов позивача без розгляду відповідно до вимог статей 122, 123 КАС України.

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо інше не передбачено законом, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з тим, у справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема індексації заробітної плати, застосовується спеціальна норма - частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачає обмеження строку звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці. Така правова позиція неодноразово підтверджувалась Верховним Судом (постанови від 24.09.2020 у справі №806/283/17, від 01.12.2019 у справі №823/726/16, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 тощо).

Судом взято до уваги, що позивач обґрунтовує звернення до суду тим, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит від 30.03.2023 йому стало відомо про ненарахування індексації грошового забезпечення, що свідчить про момент, коли особа дізналася про порушення своїх прав. До цього часу позивач не мав об`єктивних підстав сумніватися у виконанні судового рішення та належному нарахуванні відповідних сум.

Суд також враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан, що є обставиною, яка об`єктивно могла ускладнити реалізацію права на звернення до суду. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини (справи «Zubac v. Croatia», «Tsalkitzis v. Greece», «Kart v. Turkey»), надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм може становити порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Конституційний Суд України у рішеннях №8-рп/2013 та №9-рп/2013 роз`яснив, що в разі порушення законодавства про оплату праці строк звернення до суду не обмежується, а право на судовий захист має бути забезпечене незалежно від дій чи бездіяльності роботодавця щодо нарахування відповідних сум.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем наведено обґрунтовані причини пропуску строку звернення до суду, які є поважними, а поновлення такого строку відповідає принципу верховенства права, забезпечує доступ до правосуддя та не порушує прав іншої сторони.

Крім того, разом з відзивом на позовну заяву від відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому відповідач, зазначаючи, що позивач перебував на грошовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, просить замінити первісного відповідача - Генеральний штаб Збройних Сил України на належного відповідача - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 позовну заяву залишено без руху. Ухвалено протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій зазначити належного відповідача по справі.

30.07.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача заяву про продовження процесуального строку, в якій остання просить суд:

- продовжити максимально строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду;

- надати доступ до позовної заяви та матеріалів справи (шляхом підвантаження їх в електронному вигляді в підсистему "Електронний суд" ЄСІТС) з метою можливості належного усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025, для усунення недоліків позовної заяви, - на 5 (п`ять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого позивачу необхідно:

- надати уточнену позовну заяву з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій зазначити належного відповідача по справі.

У задоволенні клопотання представника позивача в частині надання доступу до позовної заяви та матеріалів справи (шляхом підвантаження їх в електронному вигляді в підсистему "Електронний суд" ЄСІТС) - відмовлено.

01.08.2025 через підсистему "Електронний Суд" надійшла заява позивача від 01.08.2025 щодо усунення недоліків позову, до якої додано докази усунення недоліків позову та уточнену позовну заяву.

Так, в уточненій позовній заяві відповідачем у справі визначено: Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, 03168, м.Київ, проспект Повітряних Сил (Повітрофлотський проспект), 6, ЄДРПОУ 22990368.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 заяву позивача про усунення недоліків задоволено. Ухвалено вважати належним відповідачем у справі Фінансове управління Генеральний штаб Збройних Сил України. Продовжено розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Генеральному штабі Збройних Сил України.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.08.2018 №479 (а.с. 18) відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "к" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

За період з 01.01.2016 по 01.03.2018 позивачу не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2020 у справі № 540/3676/20 (а.с. 40) адміністративний позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990368) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

На виконання зазначеного рішення суду 10.12.2020 відповідно до платіжного доручення №13629 (а.с. 35) позивачу була здійснена виплата індексації у розмірі 3951,92 грн.

Після отримання відповідних сум позивач ознайомився з фінансовим атестатом, в якому було відображено нарахування та виплату індексації. Проте, аналізуючи дані про розрахунок індексації (а.с. 13), позивач дійшов висновку, що при її обчисленні було застосовано невірний базовий місяць - січень 2016 року, тоді як, за його переконанням, мав застосовуватися базовий місяць січень 2008 року відповідно до положень законодавства.

У зв`язку з цим позивач неодноразово звертався із письмовими запитами до Генерального штабу ЗСУ, з метою отримання роз`яснень щодо порядку проведення індексації, а також обсягів виплачених сум. Відповідь від 30.03.2023 №305/580 (а.с. 12), надана відповідачем, не містила обґрунтування застосування альтернативного базового місяця, та підтвердила факт проведення розрахунку за оновленою редакцією Порядку №1078, яка, на думку позивача, не підлягала застосуванню до спірного періоду.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд також враховує, що реалізація дискреційних повноважень суб`єктом владних повноважень має здійснюватися виключно в межах, визначених законом, із дотриманням принципу верховенства права, правової визначеності та заборони свавілля. Надання суб`єкту вибору серед кількох правомірних рішень не означає право діяти на власний розсуд поза межами та цілями, передбаченими законодавством. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема щодо обмеженості дискреції та необхідності законодавчої визначеності для уникнення довільного втручання в права особи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Своєю чергою, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 20ІІ-XII (далі - Закон № 20ІІ-XII), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1 - 3 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 статті 19 Закону №2017-ІІІ визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно із абзацом 2 статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 статті 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці 3 статті 1 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно зі статтею 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 2, 6 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Окрім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Нормами Закону №2011-XII передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходи громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено в такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…"

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку - Порядку № 1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Суд звертає увагу на те, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 (справа № 825/1987/17), від 20.11.2019 (справа № 620/1892/19), від 05.02.2020 (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Проте, як вже встановлено судом, позивачу в період з 01.01.2016 по 01.03.2018 не в повному обсязі було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Доказів зворотного відповідачем під час розгляду справи не надано.

Суд зазначає, що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

У позовній заяві позивач зазначає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 повинен бути січень 2008 року, з приводу чого суд зазначає таке.

Враховуючи положення Порядку №1078, місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Схема посадових окладів осіб військовослужбовців затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова № 1294), яка набрала чинності з 01.01.2008.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017 на запит Департаменту фінансів Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики № 28/о/66-18 від 18.04.2018 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту індексації став березень 2018 року.

Отже, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту був встановлений у січні 2008 року та надалі був змінений (зріс) у березні 2018 року.

Враховуючи вказане, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів військовослужбовців. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

На переконання суду, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 у частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (січень 2008 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

На законодавчому рівні посадові оклади військовослужбовців останній раз були змінені в січні 2008 року, що підтверджується нормами Постанови № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 зміни у схемі посадових окладів для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не передбачалися.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період із застосуванням базового місяця січень 2016 року є юридично необґрунтованими, суперечать вимогам чинного законодавства та порушують право позивача на належне грошове забезпечення.

У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 в розмірі 3 951,92 грн є неправомірними, оскільки зазначене не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема нормам пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, які прямо передбачають, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення вважається місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів). У випадку позивача за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 таким місяцем є січень 2008 року, адже підвищення посадових окладів для військовослужбовців після цього місяця до 01.03.2018 не відбувалось.

Відсутність підвищення тарифних ставок в інші місяці вказаного періоду свідчить, що будь-яке інше визначення базового місяця в період з 01.01.2016 по 01.03.2018, окрім січня 2008 року, є безпідставним і не має належного правового обґрунтування. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним такого рішення.

Аналізуючи дії відповідача у взаємозв`язку з матеріалами справи та правовими нормами, суд встановив, що неправомірні рішення щодо визначення базового місяця та неврахування норм Порядку №1078 призвели до порушення права позивача на належну індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018, гарантовану Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За таких обставин, відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки та відсутність у розрахунку фонду грошового забезпечення відповідача коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а непроведення та невиплата цієї гарантії є втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд також наголошує, що відповідно до статті 8 Конституції України принцип верховенства права є основоположним у правовій системі України. Всі органи державної влади зобов`язані діяти виключно в межах і у спосіб, встановлений Конституцією та законами України. Відповідач, діючи всупереч нормам матеріального права, порушив права позивача на належну індексацію грошового забезпечення.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 є протиправною.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, тоді як завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної самостійно суми заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі №420/1207/19.

При цьому, суд зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення та визначити базовий місяць.

Отже, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Як наслідок, підлягає задоволенню вимога про визнання протиправною бездіяльності Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року; зобов`язання Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні, у зв`язку з чим розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

3. Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (місцезнаходження: 03168, м.Київ, проспект Повітряних Сил (Повітрофлотський проспект), 6, код ЄДРПОУ 22990368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.