Ухвала суду № 129784616, 27.08.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

27 серпня 2025 року Справа №200/6431/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16 ЄДРПОУ 42098368)

про визнання протиправної бездіяльності та стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 106587,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 у розмірі 106587,66 грн. (сто шість тисяч п`ятсот вісімдесят сім грн 66 коп.);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 за період з 12.11.2024 по 31.07.2025 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 106587,66 грн. (сто шість тисяч п`ятсот вісімдесят сім грн 66 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З позовної заяви вбачається, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 460/15560/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.11.2024 № 262140013459 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняти рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за заявою від 12.11.2024, зарахувавши до її загального та спеціального стажу періоди роботи з 02.09.1987 по 31.12.1998, та періоди роботи з 01.01.1999 по 31.08.2006 та з 06.10.2014 по 08.11.2024 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Отже, дане рішення набрало законної сили.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.07.2025 № 2600-0202-8/128003 було повідомлено, що судове рішення у справі № 460/15560/24 було виконано 14.07.2025 розпорядженням № 262140013459 в межах покладених зобов`язань. Розмір пенсії з 12.11.2024 склав 12187,49 грн. Крім того, у відповіді від 13.08.2025 під № 2600-0202-8/145368 на адвокатський запит представника позивача, зокрема, було зазначено, що борг по перерахунку на виконання рішення суду за період з 01.07.2024 по 31.03.2025 нараховано в сумі 106587,66 грн, які будуть виплачені згідно окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що спірна заборгованість нарахована позивачу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 460/15560/24.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 N11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що підставою для звернення до суду із даним позовом стала незгода позивача із невиконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 460/15560/24 в частині виплати нарахованої заборгованості в сумі 106587,66 грн.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - стягнення заборгованості з виплати пенсії - є одним із способів виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 460/15560/24.

Отже, в даному випадку позовні вимоги у даній справі № 200/6431/25 та справою № 460/15560/24 за своєю суттю є однаковими та покликані вирішити один і той же спір, щодо погашення заборгованості з пенсійних виплат. Перегляд справи за цих умов та за наявності зазначеного судового рішення, яким цей спір вже вирішено по суті, порушить імперативні положення статей 129, 129-1 Конституції України, згідно яких судове рішення є обов`язковим до виконання.

Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 381-1, 382, 382-2, 382,-3 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Отже, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі № 200/6431/25.

До відома позивача щодо саме стягнення заборгованості з пенсійних виплат з відповідача, нарахованої на виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, позивач може звернутися до Рівненського окружного адміністративного суду в межах справи № 460/15560/24 в порядку статті 378 КАС України із заявою про зміну способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 160, 161, 169, 170, 171, 256, 295, 370, 381-1, 382, 382-2, 382,-3 383, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 200/6431/25 за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправної бездіяльності та стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 106587,66 грн.

2.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

3.Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.Повний текст ухвали складений та підписаний 27 серпня 2025 року.

Суддя С.В. Смагар