Ухвала суду № 129784253, 27.08.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

27 серпня 2025 р. Справа № 120/11697/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 22 січня 2021 року по 26 грудня 2023 року включно перерахунок та виплату позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 40, виданої Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 19 липня 2024 року, врахувавши при цьому раніше виплачені суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

19 серпня 2025 року позивач звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року. В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 22 січня 2021 року по 26 грудня 2023 року включно перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 40, виданої Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 19 липня 2024 року, врахувавши при цьому раніше виплачені суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

05 червня 2025 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Оксаною Михайлівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78257761 з виконання виконавчого листа № 120/11697/24, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 21 травня 2025 року.

Згодом, у зв`язку з невиконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борячук О.В. 29 липня 2025 року винесено постанову № 78257761 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві штрафу.

Незважаючи на відкриття виконавчого провадження та накладення на боржника штрафних санкцій, судове рішення залишається невиконаним, що й спонукало позивача звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зважає на таке.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.

Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як унормовано частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина 3 статті 382 КАС України).

Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №1-7/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 наголосив на тому, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зауважив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

В іншому рішенні у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Як слідує із поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, підставою для встановлення такого контролю визначено невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, оскільки, як вказує заявник, пенсійним органом на виконання згадуваного вище судового рішення не проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

В підтвердження невиконання боржником згадуваного вище рішення суду позивач посилається на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борячук О.В. від 29 липня 2025 року № 78257761, якою на Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві накладено штраф в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року без поважних причин.

Накладення на боржника штрафу є очевидним фактом невиконання судового рішення.

За таких обставин слід встановити строк для подання боржником звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року.

При цьому позивач у поданій до суду заяві наполягає на встановленні тридцятиденного строку для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення.

Водночас відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З огляду на викладене, на переконання суду, достатнім строком для подання звіту про виконання судового рішення в даному випадку є три місяці з дня отримання суб`єктом владних повноважень цієї ухвали.

Керуючись статтями 248, 370, 381-1, 382 КАС України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до 27 листопада 2025 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович