Рішення № 129755771, 26.08.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2025 р. № 400/2505/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області, вул. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів,Фастівський р-н, Київська обл.,08500, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання протиправним та скасування рішення від 31.01.2025 року № 143650011143; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі- відповідач 2) з вимогами:визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 31.01.2025 за № 143650011143. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 25.01.2025 року призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з позицією відповідача позивач не погоджується, вважає, що відповідачем безпідставно не враховано періоди його роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата видачі вказане не може бути підставою для відмови в призначені за віком, просить позов задовольниити.

Представником відповідача до суду подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Оскільки, трудова книжка заповнена з порушенням вимог Інструкції № 58, а саме відсутня дата видачі, а також в довідці № 4/290 відсутня підстава видачі довідки згідно Порядку № 637, то Головне управління не може зарахувати зазначені періоди роботи, інших документи, що підтверджують стаж роботи позивачем при подачі заяви на призначення пенсії не надавалися, просить відмовити в задоволенні позову.

Відносно вимоги позивача про призначення пенсії за віком вказує на те, що згідно із статтею 58 Закону № 1058 пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питання призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсії громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішень з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні

(перерахунку).

Суд, перевіряючи рішення, дію або бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено

принцип поділу влади. Прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.01.2025 № 143650011143 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з не зарахуванням періодів роботи згідно трудової книжки, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата видачі.

Для зарахування періодів роботи зазначених в трудовій книжці до страхового стажу позивачу необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи, або підтвердити належність трудової книжки заявника у судовому порядку.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд прийшов до наступного.

Фактичною підставою для звернення до суду із даним позовом послугували обставини того, що відповідачем було складено відносно позивача рішення № 143650011143 від 31.01.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Під час розгляду справи зі змісту наданих сторонами пояснень встановлено, що 23.01.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України у м.Вознесенську із заявою про призначення пенсії за віком

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління ПФУ у Київській області.

На підстави заяви та наданих документів, Головним управлінням ПФУ у Київській області 31.01.2025 року винесено Рішення № 143650011143 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата видачі.

Згідно із вказаним рішенням позивачці було відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та впорядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788), відповідно до пункту а) частини третьої статті 56 якого передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідач в порушення наведених норм чинного законодавства не зарахував до страхового стажу наступні періоди: 26.07.1989 по 07.07.1992 року робота у Західній Групі військ (запис №1 згідно з довідкою №4/290 від 08.08.1994 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 );з 01.10.1992 по 25.05.1993р робота у Вознесенському виробничому шкіряному об`єднанні (запис №1 згідно з довідкою №186 від 28.03.1994 року, виданою Вознесенським шкіряним об`єднанням); з 22.08.1993 по 01.04.1994 робота у Вознесенському районному відділі соціального захисту населення (записи №2, №3); з 30.06.1995 по 17.04.2000 робота у ТОВ «НАВА-трест» (записи №6 та №7); 3 06.09.2004 по 31.08.2005 виплачувалася допомога по безробіттю (записи №11, №12).

З у рахуванням наведеного стажу роботи страховий стаж позивача станом на 11.03.2022 року повинен складати 34 роки 7 місяців 21 день, що відповідає вимогам статті 26 Закону №1058.

Також судом встановлено, що вказаний трудовий стаж за період з 26.07.1989 по 07.07.1992 року підтверджується записами у довідці, виданій Вознесенським шкіряним об`єднанням, згідно з якою я звільнений з роботи 19.07.1989 року у зв`язку з виїздом для роботи у Західній Групі військ згідно з наказом № 208к від 20.07.1989 року, архівним витягом №П-57/07-04-05 від 19 лютого 2025 року з наказу №208к від 20.07.1989 року аналогічного змісту; - за період з 01.10.1992 по 25.05.1993 року- архівною довідкою №П364/07-04-05 від 04.11.2024 року.

Щоло періоду роботи у Вознесенському районному відділі соціального захисту населення з 22.08.1993 по 01.04.1994 року то згідно з довідкою від 08.10.24 року №1211/01-03 Вознесенського райсобесу Миколаївської області документація була викрадена і знищена, в тому числі трудові книжки всіх працівників (події 1993 1994 роки) про що складено відповідну довіку Міськрайвідділом поліції. Згідно з архівною довідкою №П-57/07-04-05 від 12 лютого 2025 року Архівного відділу Вознесенської міської ради документи Вознесенського райсобесу Миколаївської області на зберігання до архіву не надходили.

На час внесення цих записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена Міністерством соціального захисту населення 29 липня 1993 року №58.

Згідно з п. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі Інструкція № 58), визначено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього

ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Пунктом 2.11 Інструкції № 58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з пунктом 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні

документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з п. 1.5 Інструкції питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 3 та 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

А тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний

сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Нормами чинного законодавства України не встановлено обов`язку підприємства- роботодавця зазначати в дублікаті трудової книжки в графі «Дата заповнення» дату заповнення первинної трудової книжки, яку було втрачено працівником. Крім того, графа «дата заповнення» в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб, які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для

неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Відтак, суд приходить до висновку, про те, що відсутні підстави для покладання на позивача відповідальності за недоліки в заповненні трудової книжки. Неналежне виконання своїх обов`язків відповідальними особами не може покладати на позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії .

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відтак, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з 26.07.1989 по 07.07.1992 року, з 01.10.1992 по 25.05.1993 р., з 22.08.1993 по 01.04.1994 робота, з 30.06.1995 по 17.04.2000 р., з 06.09.2004 по 31.08.2005 року та прийняв протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність на трудовій книжці дати її видачі, в цій частині позовні вимоги необхідно задовольнити.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019, у справі №593/283/17, суд звернув увагу на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності

даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Вказаним приписам кореспондують положення ст.83 Закону № 1788-ХІІ, відповідно до якої, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Належним та ефективним способом захисту в даному випадку буде зобов`язання Відповідача 2 зарахувати до спеціального стажу позивача спірні періоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо призначення пенсії та зобов`язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2025 про призначення пенсії на за віком , з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати покласти на відповідача, який приймав оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Київській області.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до трудового стажу періодів роботи з 26.07.1989 по 07.07.1992 року, з 01.10.1992 по 25.05.1993 р., з 22.08.1993 по 01.04.1994 робота, з 30.06.1995 по 17.04.2000 р., з 06.09.2004 по 31.08.2005 року.

3. Скасувати рішення про відмову у призначені пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 31.01.2025 року № 143650011143.

4.Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ( код ЄДРПОУ 13844159 ) зарахувати до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 26.07.1989 по 07.07.1992 року робота у Західній Групі військ (запис №1 згідно з довідкою №4/290 від 08.08.1994 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.10.1992 по 25.05.1993р робота у Вознесенському виробничому шкіряному об`єднанні (запис №1 згідно з довідкою №186 від 28.03.1994 року, виданою Вознесенським шкіряним об`єднанням); З 22.08.1993 по 01.04.1994 робота у Вознесенському районному відділі соціального захисту населення (записи №2, №3); з 30.06.1995 по 17.04.2000 робота у ТОВ «НАВА-трест» (записи №6 та №7); з 06.09.2004 по 31.08.2005 виплачувалася допомога по безробіттю (записи №11, №12) та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 23.01.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів,Фастівський р-н, Київська обл.,08500 ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник