Ухвала суду № 129752098, 21.08.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №760/19421/24

Провадження №2-др/752/145/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Слободяніна Максима Вікторовича про ухвалення додаткового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Слободянін Максим Вікторович звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. у справі № 760/19421/24 за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, поданого в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами.

В обґрунтування поданої заяви, зазначив, що з відзивом на позовну заяву було подано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого, відповідач очікує понести під час розгляду справи у суді першої інстанції судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

25.11.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, однак, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

16.07.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

Зазначив, що з поданої заяви про ухвалення додаткового рішення не вбачається з кого саме суд має стягнути витрати на правничу допомогу.

Приватний виконавець, який звернувся в процесі виконання судового рішення до суду на підставі ст. ст. 56, 56 ЦПК України в інтересах стягувача, згідно з приписами ст. 42, 43 ЦПК України не є стороною в судовому процесі.

Тому, у випадку, якщо приватний виконавець залишив позовну заяву без розгляду, витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем, можуть бути стягнуті виключно з позивача за наявності підстав.

Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) не містить даних щодо кількості витраченого адвокатом часу, пов`язаного з наданням певної послуги.

Фактичні послуги, які були надані адвокатом, зводилися до підготовки відзиву та участі в одному судовому засіданні, яке фактично не відбулося та було відкладено, у зв`язку з вирішенням питання про прийняття заяви приватного виконавця про збільшення позовних вимог.

Не подання детального опису наданих послуг без врахування витраченого часу унеможливлює визначення реальних витрат на правничу допомогу.

Просив розглянути заяву без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, подану в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами.

23.06.2025 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої (правової) допомоги № 19-12/24 від 19.12.2024, копія додатку №1 до договору № 19-12/24 від 19.12.2024, копія акту здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 19.12.2024, копія платіжної інструкції від 19.12.2024 на суму 20000 грн., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №001150, копія ордеру серії АА №1521818 від 23.12.2024.

Згідно положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Таким чином, згідно аналізу положень статті 270 ЦПК України, ухвалення додаткового рішення передбачається у разі настання визначених частиною першою вказаної статті умов, за наслідками закінчення розгляду справи по суті.

У свою чергу, залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.

У такому випадку вирішення питання судових витрат регулюється частиною 5 статті 142 ЦПК України, якою передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною шостою статті 142 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

За змістом частини першої та пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Як вже було зазначено, 23.06.2025 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки приватний виконавець та представник позивача звернулися до суду з заявами про залишення без розгляду вищезазначеного позову.

Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

Серед іншого слід зауважити, що у цій справі суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь - яких заходів у зв`язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою позивача, а не через зловживання ним процесуальними правами.

Отже, підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв`язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду не встановлено. Зворотного відповідачем не доведено.

Жодних доказів, які вказували на необґрунтованість дій позивача відповідачем не надано.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 20000 грн., пов`язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду. У заяві вказано лише на норми ЦПК України та про наявність в матеріалах справи доказів, які надані до суду на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

З огляду на обставини справи, доводи представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Також суд звертає увагу представника відповідача, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення по справі, представник відповідача не зазначив з кого саме слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. на користь ОСОБА_1 , оскільки позов було подано приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Татарченком Владиславом Геннадійовичем в інтересах ОСОБА_2 .

Таким чином, заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Слободяніна Максима Вікторовича про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 138, 141, 142, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Слободяніна Максима Вікторовича про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена 21.08.2025.

Суддя Ж. І. Кордюкова