Ухвала суду № 129725070, 25.08.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

25 серпня 2025 року Справа № 280/7221/25 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного підприємства «Автосоюз 97» (69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 2 «А», ЄДРПОУ 33016515), представник Гришко Іван Іванович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 ЄДРПОУ 44118663) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного підприємства «Автосоюз 97» (далі позивач) до Державної податкової служби України (далі відповідач 1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44118663; місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: від 10.05.2024 № 11031155/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 26 від 22.03.2024, від 18.11.2024, від 06.05.2024 №11007674/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 11.03.2024, від 10.05.2024 № 11031174/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 15.03.2024, від 10.05.2024 № 11031156/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 15.03.2024, від 06.05.2024 № 11007675/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 14.03.2024, від 06.05.2024 №11007673/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 12.03.2024, від 10.05.2024 №11031171/33016515 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 06.03.2024, від 10.05.2024 №11031161/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 19.03.2024, від 10.05.2024 №11031158/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 17.03.2024, від 08.05.2024 №11020828/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 40 від 30.03.2024, від 10.05.2024 №11031164/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 41 від 31.03.2024, від 08.05.2024 №11020825/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 17.03.2024, від 10.05.2024 №11031152/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 18.03.2024, від 10.05.2024 №11031167/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 17.03.2024;

зобов`язати Державну податкову службу України (код за ЄДРПОУ: 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Приватним підприємством «АВТОСОЮЗ 97» (код за ЄДРПОУ: 33016515; місцезнаходження: 69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд.2 «А») податкові накладні, а саме: податкову накладну № 26 від 22.03.2024, податкову накладну № 16 від 15.03.2024, податкову накладну № 17 від 15.03.2024, податкову накладну № 11 від 11.03.2024, податкову накладну № 13 від 14.03.2024, податкову накладну №12 від 12.03.2024, податкову накладну № 5 від 06.03.2024, податкову накладну № 24 від 19.03.2024, податкову накладну № 21 від 17.03.2024, податкову накладну № 40 від 30.03.2024, податкову накладну № 41 від 31.03.2024, податкову накладну № 19 від 17.03.2024, податкову накладну № 22 від 18.03.2024, податкову накладну №18 від 17.03.2024 датою подання їх на реєстрацію;

здійснити розподіл судових витрат відповідно до вимог законодавства України, документи на підтвердження розміру понесених витрат будуть надані в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України.

За приписами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №580/12642/23.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. (ч. 4 статті 122 КАС України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (п. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається із змісту адміністративного позову, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.05.2024 № 11031155/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 26 від 22.03.2024, від 06.05.2024 №11007674/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 11.03.2024, від 10.05.2024 № 11031174/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 15.03.2024, від 10.05.2024 № 11031156/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 15.03.2024, від 06.05.2024 № 11007675/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 14.03.2024, від 06.05.2024 №11007673/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 12.03.2024, від 10.05.2024 №11031171/33016515 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 06.03.2024, від 10.05.2024 №11031161/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 19.03.2024, від 10.05.2024 №11031158/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 17.03.2024, від 08.05.2024 №11020828/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 40 від 30.03.2024, від 10.05.2024 №11031164/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 41 від 31.03.2024, від 08.05.2024 №11020825/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 17.03.2024, від 10.05.2024 №11031152/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 18.03.2024, від 10.05.2024 №11031167/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 17.03.2024.

Згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормамиПК Українине визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановленіПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Позивач скористався можливістю досудового врегулювання спору шляхом оскарження рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішеннями комісії з питань розгляду скарг ДПС України від 14.05.2024 №№ 30276/33016515/2, 30260/33016515/2, 30251/33016515/2, від 16.05.2024 №№30848/33016515/2, 30813/33016515/2, від 21.05.2024 №№ 31918/33016515/2, 31890/33016515/2, 31886/33016515/2, 31884/33016515/2, 31877/33016515/2, 31868/33016515/2, 31862/33016515/2, від 22.05.2024 №№ 32216/33016515/2, 32164/33016515/2 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації без змін.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені ст.123 КАС України.

Так, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст.123 КАС України).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).

Позовна заява містить заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду в обґрунтування якої позивачем вказується про те, що копії оскаржуваних рішень на адресу позивача податковим органом не направлялись. Про наявність оскаржуваних рішень позивачу стало відомо внаслідок їх отримання від АО «Аксіома» в рамках виконання відповідного доручення. Відповідно до наказу від 14.05.2024 ПП «Автосоюз 97» було зупинено ведення господарської діяльності у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. 16 червня 2025 року у зв`язку з встановленням стабільної ситуації та частковим припиненням обстрілів території міста Запоріжжя ПП «Автосоюз 97» було прийнято рішення щодо відновлення господарської діяльності Підприємства, яке було оформлено наказом від 16.06.2025. Відповідно з 14.05.2024 по 16.06.2025 Підприємством не здійснювалося ведення господарської діяльності, що в свою чергу підтверджується довідкою №29/07-25 від 29.07.2025. Крім того, інформація щодо результатів розгляду вищезазначених скарг до електронного кабінету платника податків ПП «Автосоюз 97» не надходила. З огляду на зазначене, наказом від 20.06.2025 було прийнято рішення щодо укладення з АО «Аксіома» договору про надання правової допомоги з метою підготовки запиту до ДПС України з метою отримання інформації про результати розгляду вищезазначених скарг. ДПС України листом від 31.07.2025 №22148/6-99-0018-02-02-06 АО «Аксіома» повідомлено, що скарги ПП «Автосоюз 97» залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без змін та надано копії відповідних рішень ДПС України. Відповідно, про факт відмови у реєстрації податкових накладних позивач став обізнаний з 01.08.2025, тобто з цієї дати він дізнався про порушення своїх прав та інтересів. Директор ПП «Автосоюз 97» ОСОБА_1 є особою, яка є необізнаною з приписами законодавства та без отримання правової допомоги не має можливості захистити права та охоронювані законом інтереси підприємства в той час як в штатному розкладі позивача відсутня посада юриста/адвоката. Наведені у сукупності обставини також вказують і на те, що позивач не мав об`єктивної можливості ефективно реалізувати свої процесуальні права, і, серед іншого, своєчасно подати позовну заяву в тому числі без отримання правничої допомоги адвоката. Окрім цього у період зупинення господарської діяльності та станом на теперішній час на поточний рахунок ПП «Автосоюз 97» накладено арешт, що унеможливлює проведення видаткових операцій за рахунками та перешкоджає сплаті судового збору з метою забезпечення подання позовної заяви до суду що підтверджується довідкою №4/08 від 04.08.2025. Посилаючись на рекомендації Ради суддів України та огляд Верховного Суду «Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан» від 04.03.2022 позивач просить поновити йому строк звернення до суду.

Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, наголошує на тому, що згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки КАС України не наводить конкретизованого чи вичерпного переліку обставин, які обумовлюють право суду відновити пропущений процесуальний строк, тому у кожному випадку суд, з урахуванням установлених на підставі доказів конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.

Верховний Суд в постанові від 31.10.2023 по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.

Виходячи зі змісту наведених норм закону, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити обґрунтування поважності пропуску цього строку і до неї мають бути додані докази поважності причин його пропуску.

При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Дослідивши заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом суд враховує, що Верховний Суд в постанові від 10.01.2023 у справі 640/3489/21 зазначив про таке: "введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини".

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цьому контексті суддя зазначає, що вказані позивачем причини пропуску не є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.

Позивачем не надано суду доказів того, що введення воєнного стану та вищевикладені факти мали об`єктивний стали перешкодою для своєчасного звернення до суду та перебуває у прямому причинному зв`язку.

Доводи позивача про те, що копії оскаржуваних рішень на адресу позивача податковим органом не направлялись і про їх наявність позивачу стало відомо внаслідок їх отримання від АО «Аксіома» в рамках виконання відповідного доручення суд відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджується факт оскарження позивачем в травні 2024 року відповідних рішень в адміністративному порядку. Тобто, позивачу було відомо про існування оскаржуваних рішень та їх зміст ще в травні 2024 року.

Вказуючи на зупинення підприємством з 14.05.2024 по 16.06.2025 ведення господарської діяльності позивач не обґрунтовує, яким чином зупинення ведення господарської діяльності вплинуло на неможливість пред`явлення позивачем позову стосовно оскарження рішень комісії регіонального рівня, прийнятих у травні 2024 року.

З приводу ненадходження до електронного кабінету позивача рішень за результатами розгляду скарг на оскаржувані рішення суд зазначає, що дані доводи не підтверджуються доказами. Окрім, на переконання суду, бездіяльність позивача щодо отримання інформації про результати оскарження в адміністративному порядку рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 10.05.2024 № 11031155/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 26 від 22.03.2024, від 18.11.2024, від 06.05.2024 №11007674/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 11 від 11.03.2024, від 10.05.2024 № 11031174/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 15.03.2024, від 10.05.2024 № 11031156/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 15.03.2024, від 06.05.2024 № 11007675/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 14.03.2024, від 06.05.2024 №11007673/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 12.03.2024, від 10.05.2024 №11031171/33016515 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 06.03.2024, від 10.05.2024 №11031161/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 19.03.2024, від 10.05.2024 №11031158/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 17.03.2024, від 08.05.2024 №11020828/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 40 від 30.03.2024, від 10.05.2024 №11031164/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 41 від 31.03.2024, від 08.05.2024 №11020825/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 17.03.2024, від 10.05.2024 №11031152/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 18.03.2024, від 10.05.2024 №11031167/33016515 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 17.03.2024 свідчить про байдужість підприємства до своїх прав та небажання дізнатися, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відсутність у позивача інформації про результати розгляду скарг на оскаржувані рішення свідчить про триваючу пасивна поведінка такої особи та не є доказом дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, оскарження в адміністративному порядку рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не зупиняє перебіг процесуального строку позовної давності їх оскарження у судовому порядку.

Щодо необізнаності директора з нормами законодавства, відсутності у позивача штатного юриста суд зазначає, що керівництво позивача не було позбавлене можливості звернутися за надання правничої допомоги до фахівців та уповноважити відповідного представника на підготовку позовної заяви чи укласти з адвокатом договір на надання правничої допомоги одразу після отримання оскаржуваних рішень.

Також, наявність арешту на рахунках підприємства не є перешкодою своєчасного звернення до суду з позовом, оскільки позивач не позбавлений права клопотати перед судом про розстрочення або відстрочення сплати судового збору.

В даному випадку суд вважає, що ті доводи, які викладені позивачем у поданій заяві про поновлення строку звернення до суду не дають підстав вважати поважними причини пропуску такого строку.

Відтак, викладені позивачем доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду.

Суд зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

У відповідності до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно із статтею 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в статті 167 КАС України.

Таким чином, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин.

Згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Доказів звільнення позивача від сплати судового збору до позовної заяви не додано.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 01.01.2024 3 028,00 грн.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В позовній заяві позивачем заявлено 14 основних позовних вимоги (щодо скасування 14 рішень).

Тобто, ставка судового збору за подання юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру з однією вимогою в електронному вигляді становить 3028,00 грн.*14*0,8= 33913,60 грн.

Однак позивачем не надано до позовної заяви доказів сплати судового збору.

Виходячи з наведеного вище, позивачу слід надати документ, що підтверджує сплату судового збору за подачу даного адміністративного позову у сумі 33913,60 грн.

Такаж, частиною першоюстатті 21 КАС Українивстановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Статтею 172 КАС України, визначено підстави об`єднання та роз`єднання позовів.

Відповідно до частини 1статті 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача (обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення).

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов`язку.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються пов`язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення поршеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог є об`єднання непов`язаних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Такий підхід щодо неможливості об`єднання позовних вимог, що належить розглядати в окремих самостійних провадженнях, головним чином спрямовано на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи.

Як свідчасть матеріали справи податкові накладні № 26 від 22.03.2024, № 16 від 15.03.2024, № 17 від 15.03.2024, № 11 від 11.03.2024, № 13 від 14.03.2024, №12 від 12.03.2024, № 5 від 06.03.2024, № 24 від 19.03.2024, № 21 від 17.03.2024, № 40 від 30.03.2024, № 41 від 31.03.2024, № 19 від 17.03.2024, № 22 від 18.03.2024, №18 від 17.03.2024 складено за результатами господарських операцій між позивачем та контрагентів ТОВ «ПРОФІТ-ГРЕЙН», ТОВ «ПРОФІТ-КРОП», ТОВ «ПРОФІТ-НІКА», ТОВ «ПРОФІТЮЛАН», ТОВ «ПРОФІТ-ЗЕРНО, ТОВ «ПРОФІТ-ЛЕНД», ТОВ «ПРОФІТ-ЕКСПОРТ.

Отже, податкові накладні складені з приводу виконання різних господарських операцій з різними контрагентами, а отже і спірні рішення не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.

Винесення рішень одним органом, суб`єктом владних повноважень, не робить позовні вимоги пов`язаними та не дає підстав для їх об`єднання в одне провадження, оскільки їх прийняття пов`язане з оцінкою різних документів (різних договорів), а отже вказані рішення не пов`язані між собою підставою виникнення.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що фактичні обставини та докази в обґрунтування позовних вимог мають індивідуальний характер, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.

Крім того, позивачем не наведено в позовній заяві обставин, що свідчать про пов`язаність між собою вказаних позовних вимог підставою виникнення або поданими доказами. Отже за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню 2 окремі спори (2 контрагенти яким продано товар ).

З наведеного вбачається, що позивачем у поданій до суду позовній заяві об`єднано вимоги, які не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Отже, суддя дійшов висновку, що подані на обґрунтування позовних вимог документи, не є пов`язаними між собою, підстав для застосування положеньстатті 172 КАС Українисуддею не встановлено.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачемпорушено правила об`єднання позовних вимог.

Наведені обставини свідчать про невідповідність поданої позовної заяви вимогам, встановленимст. 161 КАС України, та перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід залишити без руху.

Згідно частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства «Автосоюз 97» про поновлення строку на звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву Приватного підприємства «Автосоюз 97» (69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 2 «А», ЄДРПОУ 33016515), представник Гришко Іван Іванович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 ЄДРПОУ 44118663) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин, доказів сплати судового збору на суму 33913,60 грн, уточненої позовної заяви, з урахуванням мотивувальної частини ухвали та правил об`єднання позовних вимог, у кількості відповідно до кількості учасників справи.

Зазначені документи надіслати до суду супровідним листом з посиланням на номер справи.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала виготовлена та підписана 25 серпня 2025 року.

СуддяО.О. Артоуз