Рішення № 129724460, 21.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року Справа № 160/13526/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., за участі секретаря судового засідання - Ткач Д.М., представника позивача - Сулейманова Ю.К., представника відповідача - Тітенка Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградконоплепром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградконоплепром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2025 №0200190712 про збільшення суми грошових зобов`язань за платежем земельний податок з юридичних осіб (код платежу 18010500) на 33 088 010, 86 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2025 №0200210712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340,00 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

В обґрунтування позову позивач вказує, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, а результати проведеної податковим органом перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та первинним документам. Так, позивач має право постійного користування земельною ділянкою, яка використовувалася ним для провадження господарської діяльності в 2023 році, що дає право на застосування передбаченої пп. « 4» п. 297.1 ст. 297 ПК України пільги щодо нарахування, сплати та подання звітності з земельного податку. Натомість, відповідач зазначені обставини не врахував та протиправно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

29 травня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що ним було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати земельного податку за період з 01.01.2023 до 31.12.2023. В зазначеному періоді підприємство застосувало пільгу зі сплати земельного податку, не маючи на це підстав. Так, відповідач зазначив, що однією із умов застосування пільги є використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності. Натомість, позивач у 2023 році провадження заявлених при реєстрації видів діяльності припинив, свідченням чому є відсутність доходів у підприємства в 2023 році. Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що земельна ділянка не використовувалася підприємством для ведення господарської діяльності. Натомість, надані позивачем на підтвердження здійснення господарської діяльності договори комісії та на переробку давальницької сировини свідчать про відсутність дійсної економічної мети зазначених операцій, про що відповідач зазначив у додаткових поясненнях. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградконоплепром», (ідентифікаційний код: 00305946, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1) зареєстроване 19.12.1996 та з 01.01.2016 є платником єдиного податку третьої групи з використанням ставки 5%.

Основним видом економічної діяльності є: Код КВЕД: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.63 Післяурожайна діяльність; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до державного Акта на право користування землею серії ІІ-ДП №006979 Товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградконоплепром» на праві постійного користування належить земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:02:001:0063, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема, із енергогенеруючим блоком.

На підставі направлень від 27.02.2025 №2228 та №2230 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.02.2025 №1273-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградконоплепром» (код ЄДРПОУ 00305946) було проведено позапланову виїзну документальну превірку з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати земельного податку за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

За результатами перевірки складено Акт про документальної позаплавної перевірки ТОВ «Павлоградконоплепром» від 13.03.2025 №1091/04-36-07-12/00305946, яким встановлено порушення пп. 269.1.1.2. п 269.1 статті 269, пп.270.1.1.3 пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.271.1 ст. 271, п. 284.1 ст. 284, п. 286.1 ст. 286, п.287.1, п. 287.3, п.287.4 ст. 287 абз. 4) п. 297.1. ст. 297 ПК України ТОВ "Павлоградконоплепром", зокрема, занижено податкові зобов`язання з податку на землю (земельний податок за земельні ділянки державної або комунальної власності) на суму 26 470 408,69 грн., в т.ч. за 2023 рік - 26 470 408,69 грн., у зв`язку з тим, що позивач у 2023 році не використовував земельну ділянку в господарській діяльності, відтак, протиправно застосував визначену пп. « 4» п. 297.1 ст. 297 ПК України пільгу.

Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи від 02.02.2024 №860, поданої ТОВ «Павлоградконоплепром» до контролюючого органу, доходи за 2023 рік у підприємства відсутні.

27.03.2025 позивачем було подано заперечення на Акт перевірки.

27.03.2025 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу ТОВ «Павлоградконоплепром» надіслано запрошення на розгляд заперечень у приміщенні Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за адресою.

10 квітня 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на адресу ТОВ «Павлоградконоплепром» надіслано відповідь на заперечення, відповідно до якої вказано, що в ході проведення засідання Комісії розглянуто всі наведені аргументи та додатки в поданому запереченні ТОВ «Павлоградконоплепром» від №26032025 (вх. ГУ ДПС від 27.03.2025 року №39526/6) та прийнято рішення, що дані аргументи та додатки не спростовують фактів порушень, відображених в акті документальної позапланової перевірки від 13.03.2025 №1091/04-36-07-12/00305946.

На підставі Акта документальної позапланової перевірки від 13.03.2025 №1091/04-36-07-12/00305946 та на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 17.04.2025 №0200190712 на загальну суму 33 088 010, 86 грн.;

-від 17.04.2025 №0200210712 на суму 340, 00 грн. (штрафні санкції).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Як установлено підпунктом 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно із підпунктом 269.1.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункт «б» пункту 286.1 статті 286 ПК України).

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

У свою чергу пунктом 269.2 статті 269 ПК України визначено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Тобто, у розумінні положень підпунктів 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, підпункту 269.1.1 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

Умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для здійснення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, і у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі №820/5485/17, від 06 лютого 2020 року у справі №820/3488/16, від 21 червня 2022 року у справі №826/15283/17.

Як встановлено судом, відповідно до державного Акта на право користування землею серії ІІ-ДП №006979, Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградконоплепром» на праві постійного користування користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1212400000:02:001:0063, яка знаходитсья за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема, із енергогенеруючим блоком.

Для здійснення господарської діяльності товариством використовується приміщення, яке знаходиться на території земельної ділянки, зокрема, за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 1.

На підтвердження використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності позивач надав договір комісії на продаж продукції №08/02 від 08.02.2022, договір на переробку давальницької сировини від 03.02.2023 №03/02, а також договір на послуги водопостачання №1514 від 24.09.2013 та договір надання послуг з викошування трави від 25.06.2023 №01062023.

Щодо договору на переробку давальницької сировин № 03/02 від 03.02.2023 та договору № 08/02 комісії на продаж продукції від 08.02.2022.

03 лютого 2023 між позивачем (Виконавцем) та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір на переробку давальницької сировин №03/02 від 03.02.2023, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати відповідно до умов цього Договору роботи з переробки (обробки, збагачення) давальницької сировини згідно Додатку №2 на готову продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти готову продукцію та оплатити роботи з переробки давальницької сировини.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що результатом виконаних виконавцем робіт є готова продукція, кількісні та якісні показники якої визначаються у Додатку №1 до Договору. Право власності на готову продукцію належить Замовникові, за умови виконання останнім взятих на себе зобов`язань за даним Договором.

Відповідно до Додатку №1 до Договору, сторонами погоджено кількісні показники готової продукції з однієї тони давальницької сировини, а саме: олія соняшникова холодного віджиму 25 кг; макуха соняшникова 750 кг.

Згідно з Додатком №2 до Договору, сторони погодили обсяг та вартість одніє партії давальницької сировини у загальному розмірі 51500, 00 грн. за 5 тон.

В ході розгляду справи встановлено, що переробка давальницької сировини за вказаним договором не була виконана через те, що замовник не доставив позивачу продукцію для переробки.

Також, 08 лютого 2022 року між позивачем як комісіонером та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №08/02 комісії на продаж продукції від 08.02.2022, за умовами якого комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе обов`язок за винагороду, від свого імені, за дорученням, за рахунок і на користь Комітента здійснювати правочини з продажу продукції: лакофарбова продукція (надалі - «майно»), що належить Комітентові, на умовах цього договору.

Матеріали справи також містять акти приймання-передачі товарів на комісію №1-5, відповідно до яких Комітентом було передано ряд лакофарбових матеріалів для здійснення правочинів з їх продажу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 №21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Більше того, відносно первинних бухгалтерських документів висловився Верховний суд України і в рішенні від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15 вказавши, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Вказаної позиції дотримується і Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі №813/1766/17, адміністративне провадження №К/9901/3360/17 (ЄДРСРУ №72486685).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №809/1718/15, адміністративне провадження №К/9901/19199/18 (ЄДРСРУ №80580345) підтвердив, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку.

Суд зазначає, що наявність договору на переробку давальницької сировин №03/02 від 03.02.2023 та відповідних додатків до нього, щодо погодження обсягу переробленої продукції, а також договір №08/02 комісії на продаж продукції від 08.02.2022 та актів приймання-передачі товару на комісію без надання відповідних первинних документів до цих договорів (рахунків на оплату послуг, видаткових накладних та платіжних доручень), не надають змоги встановити реальність здійснення позивачем господарськлї діяльності за вищезазначеними договорами, а тому суд дійшов висновку, що діяльність позивача не підверджує реальний факт виконання даних договорів прямо чи опосердковано пов`язаного з земельною ділянкою з кадастровим номером 1212400000:02:001:0063.

До того ж, посилання позивача на те, що процес переробки давальницької сировини не був завершений через настання форс-мажорних обставин, а саме військової агресії не знаходять свого доказового підтвердження, адже сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Також, суд враховує, що відповідно до п. 2.5. Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України від 13.03.1995 №37 (надалі Правила №37), приймання на комісію нових товарів здійснюється за наявності в комітента документа, що засвідчують їх якість та безпеку.

Крім цього, при прийманні на комісію товарів комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик, які підписуються фахівцем-оцінником і комітентом. Перший примірник квитанції видається комітенту, другий залишається у комісіонера і прикладається до товарного звіту (п. 2.7. Правил №37).

Попри те, що позивач вказує, що приймав на комісію товар та повертав комітенту нереалізований, здійснював зберігання комісійного товару протягом періоду реалізації, здійснював діяльність з реалізації товару, позивач не надав до суду відповідні квитанції.

Натомість, надані до суду акти приймання-передачі товарів на комісію, за відсутності визначених Правилами №37 документів, не підтверджують здійснення зазначених операцій та ставлять під сумнів наявність ділової мети зазначених операцій.

Щодо наданих договору про надання послуг з водопостачання №1514 від 24.09.2013, актів здачі-прийняття робіт, банківських виписок, договору про надання послуг (виконаних робіт) з викошування трави №01062023 на підтвердження використання земельної ділянки в господарській діяльності .

Суд зазначає, що дані договори не є підтвердженням використання в господарській діяльності позивача земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:001:0063 в розумінні підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, оскільки, вони підтверджують лише факт догляду за земельною ділянкою та не можуть бути розцінені такими, що пов`язані з поліпшенням основних засобів з ціллю збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів.

Також, суд зазначає, що факт знаходження офісного приміщення та керівництва позивача на території земельної ділянки з кадастровим номером 1212400000:02:001:0063, а так само видача довідок позивачем для обчислення пенсій колишнім працівникам не підтверджують факт використання позивачем такої земельної ділянки у своїй господарській діяльності для досягнення відповідної фінансової мети.

Позивач стверджує, що обставини використання земельної ділянки в господарській діяльності підтверджуються її цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд та тим, що на ній знаходяться належні на праві власності позивачу будівлі.

Суд критично ставиться до таких доводів позивача, оскільки цільове призначення земельної ділянки пов`язано з розміщенням та експлуатацією основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, доказів підтвердження чого позивачем до суду не було надано.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що в оскаржуваний період (2023 рік) позивач не використовував земельну ділянку з кадастровим номером 1212400000:02:001:0063 для провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене у позивача не було права на застосування пільги в частині сплати земельного податку, що свідчить про правомірність виставлених відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградконоплепром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складений 25 серпня 2025 року.

Суддя А.О. Сластьон