Рішення № 129724457, 14.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 року Справа № 160/13208/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., за участі секретаря судового засідання Ткач Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078406 від 16 квітня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою позивача з винесеною відповідачем 1 постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000, 00 грн. за передбачене ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» порушення правил здійснення нерегулярних перевезень. Зокрема, позивач вказує на порушення відповідачем процедури винесення оскаржуваної постанови, недотримання вимог Закону України «Про адміністративну процедури», оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної постанови не зазначено, серед іншого, зміст документів та відомостей, врахованих під час розгляду справи, посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу. Позивач заперечує здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки та висадки пасажирів на маршрутах регулярних перевезень. Позивач вказує, що матеріали справи не містять доказів, які надають можливість встановити, що транспортний засіб було зупинено саме у пункті чи на зупинці, яка визначена для посадки та висадки пасажирів на маршрутах регулярних перевезень. Так, фотокартка, яка була надана в якості доказу не відображає дорожнього знаку про рух чи розклад відповідних маршрутів. Водій позивача заперечує наявність у вказаному в акті місці розпізнавального знаку щодо зупинки, призначеної для транспортних засобів, що здійснюють регулярні перевезення. З цих підстав просить задовольнити позовні вимоги.

14 травня 2025 року ухвалою Дніпропетровський окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29 травня 2025 року від відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що позивач при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень здійснив посадку та висадку пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням, чим порушив вимоги п. 53 постанови КМУ №176 від 18.02.1997 в частині самовільного (не передбаченого умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення. Відповідач заперечує порушення процедури розгляду справи. Зазначає про направлення ним на офіційну електронну адресу позивача повідомлення про розгляд справи, що позивачем не заперечується. Наголошує на дотриманні порядку складення оскаржуваної постанови. Звертає увагу, що постанова оформлюється згідно з Додатком 5 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 №1567. Відтак, форма бланку постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів є уніфікованою та затвердженою. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

03 червня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що до відзиву на позовну заяву не було долучено жодного доказу, який підтверджує зупинку позивача у проміжному пунткі та здійснення ним регулярних перевезень. Вказує, що така зупинка була здійснена на вимогу посадових осіб відповідача, але сам позивач зупинився у дозволеному місці, а не, як вказує відповідач, на місці зупинки громадського транспорту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 витребувано у Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті матеріали фото- і відеофіксації процесу перевірки, яка проводилася посадовими особами Укртрансбезпеки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено -

07.03.2025 о 07 год. 30 хв. у Кіровоградській області, м. Олександрія, зупинка пл. Соборна Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортним засобом марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

У ході перевірки було зупинено транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , автомобільний перевізник Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

Перевезення здійснювалося на підставі Договору від 06.03.2025 про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах.

Початковий пункт маршруту м. Жовті Води, кінцевий - м. Київ.

За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.03.2025 серії АР №086009.

У ході перевірки зазначеного транспортного засобу були виявлені порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки були відсутні документи на здійснення регулярних перевезень, а саме: витяг з дозволу на маршрут, копія затвердженого організатором перевезень розкладу руху, схема маршруту, чим порушено вимоги наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278. Також, при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень позивач здійснив посадку та висадку пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням, чим порушив вимоги п. 53 постанови КМУ №176 від 18.02.1997 в частині самовільного (не передбаченого умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення.

Відповідальність за вказане порушення передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

16 квітня 2025 року на виконання п. 27 Порядку №1567 виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було здійснено розгляд справи та винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №078406, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною потованою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закон №2344-III), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 цього Закону).

За змістом статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, крім іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-III постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

-додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів, які автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, згідно з вказаною нормою не є вичерпним.

Відповідно до статті 35 Закону №2344-ІІІ послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення. Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг. Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Як встановлено судом, у даній справі спірним є питання щодо виду режиму організації перевезення пасажирів, яке надавалося позивачем, а саме: регулярне чи нерегулярне перевезення здійснювалося в спірних правовідносинах.

Так, відповідно до ст.1 Закону №2344-ІІІ наведені терміни вживаються в такому значенні:

нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;

регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Судом безпосередньо досліджено відеозапис процесу рейдової перевірки, з якого встановлено, що водій надав перевіряючим такі документи:

- договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого Перевізник зобов`язується за плату здійснити перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 20 осіб та їх багажу, список яких наведено в інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів.

Пунктом 2.3-2.4 вказаного Договору передбачено маршрут руху: м. Жовті Води, вул. Кропоткіна (початковий пункт), буд. 8 - м. Київ, вул. Інженерна, буд. 1 (кінцевий пункт). Розклад руху передбачає, що відправлення автобуса з початкового пункту маршруту здійснюється о 06:00 год. 07.03.2025, прибуття в кінцевий пункт маршруту 20 год. 30 хв 07.03.2025. Проміжні зупинки відсутні.

- інформаційний лист щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, відповідно до якого перевізником визначено ФОП ОСОБА_1 , Замовником ОСОБА_3 . Мета поїздки: перевезення пасажирів. Водій - ОСОБА_2

- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 06.03.2025, яким ОСОБА_3 сплатила за послуги перевезення 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

- витяг з дозволу №436 від 05.09.2022 на внутршні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами. Витяг дійсний до 05.08.2023.

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 .

- посвідчення водія НОМЕР_4 .

Відповідно до п.51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997 №176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Відповідно до п. 53 Правил №176 визначено, що у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється:

здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень;

організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду;

встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів;

самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення;

здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.

У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.

Згідно п. 56 Правил №176 договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.

Водночас, під час рейдової перевірки фахівцями Укртрансбезпеки встановлено та підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, зокрема, відеозаписом процесу перевірки, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу на проміжному пункті - зупинці громадського транспорту за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пл. Соборна.

Також, суд звертає увагу на те, що така зупинка не передбачена умовами Договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, який надавався позивачем під час перевірки та до матеріалів справи.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що така зупинка була вимушена та здійснена на вимогу посадових осіб відповідача, адже, як підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом процесу перевірки, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 стояв на зупинці ще до моменту проведення рейдової перевірки посадовими особами відповідача.

Наведені вище обставини поза розумним сумнівом дозволяють дійти висновку про наявність обставин, передбачених п. 53 Правил №176, а тому відповідне перевезення не відповідає ознакам нерегулярного.

Отже, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, які регулює правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд дійшов висновку, що виключень щодо обов`язкових документів, які повинні бути у водія при регулярних перевезеннях, законодавством не передбачено, при цьому, спірне перевезення мало всі ознаки регулярного, а тому позивач (водій) був зобов`язаний мати та пред`являти посадовим особам відповідача всі документи, передбачені чинним законодавством саме для регулярних перевезень.

Відсутність у водія під час здійснення регулярних перевезень витягу з договору на маршрут, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, не знайшли підтвердження в ході розгляду справи обставини порушення відповідачами процедури розгляду адміністративної справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складений 25 серпня 2025 року.

Суддя А.О. Сластьон