Рішення № 129713430, 25.08.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2572/25

Провадження № 2/484/1205/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 рік м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 5 220 грн., -

ВСТАНОВИВ:

09.05.2025 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» в особі представника - адвоката Пархомчука С.В. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 5 220 грн., мотивуючи тим, що 10.10.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 157426 на суму 1000 грн. строком на 30 днів з процентною ставкою 2 % в день або 730 % річних. 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 1000 грн. за договором № 157426 від 10.10.2020. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 13.01.2025 склала 5 220 грн., що складається з 1 000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4220 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Зазначену суму позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою суду від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 11.06.2025.

Ухвалою суду від 11.06.2025 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідачки - адвоката Дорова А.О. у зв`язку з необхідністю відповідача ознайомитись з матеріалами справи та підготувати відзив на позовну заяву.

24.07.2025 представник відповідача Доров А.О. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому з вимогами позивача про дострокове стягнення заборгованості не погоджується, тому що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості. Він вважає, що згідно з вимогами частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються у тому числі письмовими доказами. Крім того, представник відповідача Доров А.О. наголошує на положеннях пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також просить звернути увагу та те, що кредитні кошти отримані ще 10.10.2020, з цього часу зобов`язання відповідачем не виконувались, а тому право вимоги у позивача виникло в травні 2023 року. З позовом до суду позивачі звернулися лише в травні 2025 року, тобто з порушенням 3-х річного строку позовної давності. Зазначає, що позов подано 08.05.2025, що перевищує 3-річний строк позовної давності. До того ж вважає встановлену договором ставку в 2 % на день високою. Це еквівалентно 730 % річних, що значно перевищує ринкові ставки кредитування і суперечить принципам розумності та справедливості, закріпленим у статті 6 ЦК України. Він зазначає, що надмірно високі проценти можуть розглядатися як лихварство, що заборонено статтею 1046 ЦК України. На підтримку своєї позиції відповідач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Пленуму №6 від 24.04.2019, де наголошується на можливості перегляду сум надмірних неустойок та процентів. Оскільки така позиція підкріплюється сталою судовою практикою, що передбачає зменшення або повне анулювання неустойок, які явно суперечать принципам справедливості. Він зазначає, що відповідач не отримував жодних офіційних повідомлень від позивача щодо нарахування відсотків, вимог про погашення боргу або наміру звернутися до суду. На думку представника відповідача, це є порушенням конституційного права відповідача на захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, а також права на належний судовий процес, передбаченого статтею 56 ЦПК України. Зазначені норми, як стверджує представник, гарантують своєчасне інформування про наявність заборгованості та необхідність її погашення. Відсутність таких належних повідомлень, на переконання представника відповідача, є порушенням прав відповідача і має слугувати підставою для відмови у задоволенні позову або зменшення суми стягнення. Представник відповідача Доров А.О. не погоджується з вимогою позивача про відшкодування судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі понад 12 922 грн 40 коп., вважаючи цю суму необґрунтованою. Він посилається на статтю 137 ЦПК України, яка регламентує розподіл витрат на правничу допомогу. Відповідно до цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу, сторона має надати детальний опис виконаних адвокатом робіт, а також докази їх оплати. Розмір витрат на послуги адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим на надання послуг, та їх обсягом. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що у додатках до позовної заяви відсутні як калькуляція наданих адвокатом послуг, так і квитанція про їх оплату на заявлену суму. У зв`язку з цим він вважає, що вимоги про стягнення коштів за надані послуги адвоката задоволенню не підлягають. Він також вказує на правову невизначеність у договорі, а саме: відсутність чіткої методики нарахування відсотків або застережень про їх максимальний розмір, що, на його думку, порушує принципи цивільного права, зокрема статті 6 та 215 ЦК України. Крім того, він заперечує проти необґрунтованості нарахування відсотків за період, що значно перевищує строк кредиту (понад 4 роки), і вважає такі нарахування неприйнятними та такими, що не відповідають умовам кредитної угоди. Представник відповідача наголошує на відсутності доказів, які б підтверджували фактичне надання кредиту у сумі, заявленій позивачем, а також відсутність розрахунків нарахованих сум. Він стверджує, що позивач повинен був підтвердити всі нарахування документально, але таких доказів у матеріалах справи недостатньо або вони відсутні. З огляду на пропуск строку позовної давності та необґрунтованість вимог, представник відповідача, керуючись статтею 178 ЦПК України, просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 24.07.2025 розгляд справи відкладено на 25.08.2025 з метою забезпечення права позивача на подання відповіді на відзив.

30.07.2025 від представника позивача Пархомчука С.В. надійшла відповідь на відзив, в якій він відзив на позовну заяву вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. У відповіді на відзив представник позивача заперечує проти доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності, вважаючи їх необґрунтованими. Представник позивача пояснює, що згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого права. Загальна позовна давність, відповідно до статті 257 ЦК України, становить три роки. Він стверджує, що перебіг позовної давності було продовжено у зв`язку із запровадженням карантину. Також він посилається на пункт 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який було доповнено Законом України № 540-IX від 30.03.2020 року. Зазначений пункт передбачає, що під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк його дії. На підтвердження своєї позиції представник позивача посилається на постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 947/8885/21 та від 10.07.2024 у справі № 206/3045/23. Крім того, позивач вказує, що з 24.02.2022 року і дотепер перебіг позовної давності зупинено у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Таким чином, представник позивача робить висновок, що перебіг позовної давності був зупинений з 02.04.2020 року і до теперішнього часу спочатку через карантин, а потім через воєнний стан. Тому строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог. Представник позивача Пархомчук С.В. стверджує, що відповідачка, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ЗАЙМЕР», погодилася на всі його умови, зокрема на сплату відсотків за користування кредитом. Згідно з умовами договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 1000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Кредит надається строком на 30 днів, а за користування ним клієнт сплачує 730% річних, або 2% на добу. Проценти нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, з першого дня надання коштів до дня їх повного повернення. Він наголошує, що підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором свідчить про повну згоду відповідача на зазначені умови. Щодо нарахування відсотків після закінчення строку кредитування, позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, де зазначено, що право на нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, а також розмір таких процентів, залежать від підстави їх нарахування, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також вважає твердження відповідача про незаконність нарахування відсотків необґрунтованими, оскільки позичальник погодився на умови договору, які передбачають пролонгацію та нарахування відсотків у разі прострочення. Для надання суду повного розрахунку заборгованості, позивач звернувся до первісного кредитора. Представник позивача Пархомчук С.В. повідомляє, що очікує на відповідь і зобов`язується негайно направити цей доказ до суду після його отримання. Наголошується, що на момент подачі позовної заяви, позивачем були надані всі наявні документи, отримані від первісного кредитора. Щодо досудового врегулювання спору представник позивача стверджує, що незгода відповідача з відсутністю досудового врегулювання спору є необґрунтованою. Він посилається на рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року, яке підтверджує, що право особи на звернення до суду не може бути обмежене законом або іншими нормативно-правовими актами, а тому обрання досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком, особи. Також зазначає, що твердження відповідача про неотримання вимоги про дострокове погашення не обмежує права позивача на звернення до суду. Оскільки законом не встановлено обов`язковий досудовий порядок для цієї категорії справ, звернення позивача до суду є правомірним та обґрунтованим, навіть за відсутності таких заходів. Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача Пархомчук С.В. стверджує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, які, за розрахунками, складаються з судового збору - 2 422,40 грн. та орієнтовних витрат на правову допомогу - 10 500 грн, що в сумі становить 12 922,40 грн. Він посилається на статті 133 та 137 ЦПК України, які регулюють порядок розподілу судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу. Він зазначає, що розмір таких витрат визначається судом на підставі поданих сторонами доказів, таких як договори, рахунки тощо. Ці докази мають бути подані до закінчення судових дебатів. Позивач також апелює до статті 59 Конституції України та статті 15 ЦПК України, які гарантують право на професійну правничу допомогу. На підтвердження обґрунтованості своїх витрат, позивач звертає увагу на статтю 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статтю 28 Правил адвокатської етики, де зазначається, що гонорар є формою винагороди адвоката, а його розмір має бути розумним і визначається, враховуючи складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката. Позивач наводить правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, де вказано, що розмір витрат на правничу допомогу має підтверджуватися договором, розрахунком наданих послуг та документами про їх оплату; у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18, де зазначено, що розмір компенсації витрат адвоката встановлюється згідно з договором та на підставі доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. З огляду на викладене, позивач вважає, що його вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованими та доведеними, а заперечення відповідача - безпідставними. Отже він наполягає, що доводи представника відповідача є необґрунтованими, недоведеними, суперечать законодавству та правовим позиціям Верховного Суду.

Сторони, їх представники про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно і належним чином.

До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, 10.10.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем було укладено Договір № 157426. 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідачки. Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 157426 від 10.10.2020 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 08-11-2020, строк дії договору 30 днів (п.1.2.); за користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «ЗАЙМЕР» 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу; тип процентної ставки - фіксована (п.1.3.); відповідач зобов`язався своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому договором (п.3.4.2.);

Факт укладення, умови договору, а також отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 1000 грн. підтверджуються інформаційною довідкою «ТОВ Платежі онлайн» від 25.02.2025, згідно до якої 10.10.2020 о 13:42:05 годині (номер транзакції 30232-65231-91427) на номер платіжної картки PTIVAT BANK НОМЕР_1 (що вказана відповідачкою як рахунок позичальника у кредитному договорі № 157426 від 10.10.2020 ) було видано кредит у сумі 1000 грн., копією довідки ТОВ «ЗАЙМЕР» про ідентифікацію відповідача, а також акцепту договору відповідачем за допомогою номера телефону НОМЕР_2 , одноразовий ідентифікатор № KL1448. Сума заборгованості також підтверджується копіями витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 та виписки ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» з особовою рахунка за кредитним договором № 157426 ОСОБА_1 , що на станом на 13.01.2025 склала 5 220 грн., що складається з 1 000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4 220 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Зазначені договори підписано у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов Договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу за договором № 157426 від 10.10.2020 кредит у сумі 1 000 грн. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на дату 13.01.2025 склала 5 220 грн., що складається з 1 000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4 220 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Відповідач добровільно не погашає заборгованість.

З будь-якими заявами відповідач до позивача не звертався, причин прострочення зобов`язання не пояснював.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правовідносини, встановлені договором, або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором (ст. 625 ЦК України).

На день розгляду справи в суді зобов`язання відповідачем не виконане.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Заперечення відповідача щодо припинення права нарахування процентів за кредитом з моменту закінчення строку дії договору суд вважає безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Умови укладених договорів, що містяться в матеріалах справи, містять положення про автоматичну пролонгацію, згідно з якими користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, і таке користування не вважається простроченням. Підписанням договору відповідач надав свою згоду на зазначені умови.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №756/6038/20, незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, термін «користування чужими коштами» може мати два значення: одержання боржником можливості правомірно не сплачувати борг протягом певного часу (за що нараховуються проценти за користування кредитом) та прострочення грошового зобов`язання (за що нараховуються проценти згідно зі статтею 625 ЦК України). За умовами укладених договорів, сторони погодили, що після спливу первісного строку кредитування продовжують нараховуватись проценти за стандартною (базовою) ставкою, яка не є підвищеною. Таким чином, нарахування відсотків здійснювалось у межах дії договору з урахуванням погоджених умов щодо строку та його пролонгації, і є правомірним.

Більше того, позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не здійснювало нарахування відсотків, пені, штрафів за кредитним Договором № 157426 від 10.10.2020.

За умовами укладеного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ЗАЙМЕР») включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.2.3.) Таким чином, нарахування відсотків здійснювалось у межах дії договору з урахуванням погоджених умов щодо строку та його пролонгації, і є правомірним.

Суд, дослідивши доводи сторін, вважає необґрунтованими твердження представника відповідача про порушення права на захист через відсутність досудових повідомлень. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року (справа N 1- 2/2002) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового регулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Отже, досудове врегулювання спору є правом, а не обов`язком позивача, а тому невчинення досудового врегулювання не позбавляє позивача права на судовий захист.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на сплив позовної давності, оскільки її перебіг було зупинено у зв`язку з введенням карантину та воєнного стану. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» від 11.03.2020 року впроваджено дію карантину. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). 24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану. Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Дія карантину завершена 01.07.2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 Таким чином, позивачем не пропущено строк для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 к.

Крім того, за змістом ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано копії договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, укладений між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем, додаткової угоди № 1 від 24.12.2024 до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, акту про отримання правової допомоги від 20.05.2025, довіреності від 30.12.2024, рахунку № 20.05.2025-22 від 20.05.2025.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 10 500 грн. слід зменшити до 2 000 грн., а тому зазначену суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, заборгованість за кредитним договором № 157426 від 10.10.2020 у сумі 5 220 грн.: у тому числі 1 000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4220 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 к. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн., а всього 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 к.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 25 серпня 2025 року.

СУДДЯ: