Рішення № 129713423, 25.08.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2160/25

Провадження № 2/484/1090/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Маржиної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ткаченко К.А.,

у відсутність сторін та їх представників згідно заяв,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, ціна позову 16 279 грн. 72 к., -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, ціна позову 16 279 грн. 72 к., мотивуючи тим, що їй на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0465, 4825486300:01:000:0367, 4825486300:06:000:0446, 4825486300:01:000:1114 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. 01.03.2018 року між нею та ТОВ «Південь Агро Інвест» було укладено договір оренди землі. Державну реєстрацію іншого речового права проведено за номерами 27409797 від 31.07.2018 року, 27410536 від 31.07.2018 року, 36611618 від 21.05.2020 року, 31481689 від 03.05.2019 року. Відповідно до п.4.1 умов договору оренди землі Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12,37 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає: ділянка 1 - 18772,60 грн., ділянка 2 - 2949,98 грн., ділянка 3 - 612,98 грн., ділянка 4 - 38,31 грн., що разом становить 22 373,87 грн. Пунктом 4.5 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця. Згідно з п.4.7 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення. Сплата орендної плати здійснювалась у безготівковій формі шляхом зарахування орендної плати на її картковий рахунок із грубим порушенням строків сплати орендної плати у відповідності до умов Договору оренди землі. Орендна плата за 2022 рік була зарахована 19.05.2023 року в сумі 22 020,95 грн., тож прострочення суми боргу становить 181 день. Пеня за 2022 рік становить 4 048,97 грн. Орендна плата за 2023 рік була зарахована 15.12.2023 року в сумі 22 020,95 грн, прострочення суми боргу становить 105 днів. Пеня за 2023 рік становить 2 348,85 грн. Орендна плата за 2024 рік була зарахована 06.09.2024 року в сумі 22 058,72 грн, прострочення суми боргу становить 5 днів. Пеня за 2024 рік становить 111,85 грн. Також при виплаті/нарахуванні орендної плати ТОВ «Південь Агро Інвест» не враховувало індексацію. Сума індексації за 2022 рік 5 952,18 грн., за 2023 рік - 1 137,44 грн., за 2024 рік - 2 680,43 грн. Вважає, що ТОВ «Південь Агро Інвест» повинно було виплати орендну плату за 2022-2024 роки з урахуванням індексу інфляції. Зазначає, що ТОВ «Південь Агро Інвест» на момент звернення до суду заборгувало їй пеню за період несвоєчасної виплати орендної плати в сумі - 6 509,67 грн. та індексацію в сумі 9 770,05 грн. Загальний розмір заборгованості становить 16 279 грн. 72 к. Протягом 2022-2024 років вона неодноразово зверталась до ТОВ « Південь Агро Інвест» відносно виплати орендної плати, але жодного результату не було. За таких обставин вважає, що наявні підстави для розірвання договору та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 16 279 грн. 72 к.

Ухвалою суду від 23.04.2025 року відкрито провадження в наданій справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.05.2025 року, 14:00 годину.

Ухвалою суду від 14.05.2025 року зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати суду відомості про доходи за період з 2022 року по 2024 рік з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, актуальні на час звернення до суду..

28.05.2025 року до суду від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без її та представника участі.

Крім того, 28.05.2025 року позивачка на виконання ухвали про витребування доказів надала клопотання, в якому вказала, що надати зазначені докази вона не має змоги, оскільки є людиною похилого віку та має складнощі у самостійному пересуванні. Зазначила, що до позовної заяви було додано копію інформації по картковому рахунку AT «Приватбанк» з 01.01.2022 року по 17.03.2025 року, де відображено коли і яку суму орендної плати було зараховано на її картковий рахунок. Із інформації чітко вбачається, що її права неодноразово були порушені. Вважає, що до позовної заяви додані всі необхідні докази, які дають підстави прийняти всебічне, правильне та вмотивоване рішення. До того ж на її докази та аргументи, наведені у позовній заяві, відповідач повинен підтвердити або спростувати мої вимоги.

12.06.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позов не визнає, просив відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що ТОВ «Південь Агро Інвест» зареєстровано та здійснює свою діяльність на території Миколаївської області. З початку вторгнення військ рф частина території Миколаївської області навіть була окупована. В умовах дії непереборної сили, майже всі працівники підприємства покинули територію області Відновлення діяльності відбулося лише на початку 2023 року. Вказане обумовлює затримку виплати орендної плати за 2022 рік. Умовами спірного договору оренди землі, які викладені у пункті 13.2 сторонами погоджено, що особа, яка порушила зобов`язання за цим договором, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Наведені обставини є загальновідомими та не потребують додаткового доказування. Сторони обумовили, порядок обчислення розміру орендної плати, який здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, ця умова не суперечить вимогам статті 627 ЦК України, частини 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі», оскільки вибір врегулювання способу індексації орендної плати законодавець надав самим сторонам, шляхом обговорення вказаного питання у договорі оренди землі.

Ухвалою суду від 30.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.08.2025 року, 13:00 годину.

04.08.2025 року від представника відповідача ТОВ «Південь Агро Інвест» - адвоката Баладиги С.П. надійшли пояснення по справі, в яких він зазначив, що позов не визнає, заперечує проти його задоволення, посилаючись на те, що оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду фізичною особою складає 18%, відповідно до п.167.1 ст. 167 ПК України. Дохід від надання нерухомості в оренду також є об`єктом оподаткування військовим збором, який утримується за ставкою 1,5 %, відповідно до п.161 Перехідних положень ПК України. Тобто із суми орендної плати необхідно утримати податки в розмірі 19,5% від загального розміру орендної плати. Як зазначалось Позивачем та відповідно до пункту 4.1 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 12,37% нормативно грошової оцінки земельних ділянок, що складає ділянка №1 - 18 772, 60 грн. за рік, ділянка №2 - 2 949, 98 грн. за рік, ділянка №3 - 612, 98 грн. за рік, ділянка №4 - 38, 31 грн. за рік, що разом становить 22 373, 87 грн. Отже розрахунок орендної плати за один рік за вирахуванням податків складає: 22 373, 87 грн - 19,5% = 18 010, 97 грн. Як зазначено Позивачем, ТОВ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" здійснило виплату орендної плати в розмірі 22 020,95 грн. за кожен з років - 2022, 2023 та 2024. Таким чином, Відповідачем було сплачено на 4 362,90 грн. більше, ніж передбачено умовами договору оренди з урахуванням податків. Ззаконодавство передбачає необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати. Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки на підставі наявної заборгованості за індексацією та пенею. Матеріалами справи не підтверджено істотного порушення умов договору оренди земельної ділянки з боку ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» в частині сплати позивачу орендних платежів у розмірах, нарахованих орендарем. Тобто ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» виконувало умови договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендних платежів. Вважає, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів. Фактично спір стосується проведення неправильного розрахунку ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» індексації орендної плати, яка передбачена договором оренди земельної ділянки та стягнення недоплачених сум та розрахунку пені. Порушення нарахування і виплати орендних платежів з урахуванням індексації, допущені орендарем, є наслідком здійснення ним неправильних розрахунків при обчисленні сум орендних платежів, що не є істотним порушенням умов договору з огляду на розмір недоплаченої суми та факт добровільного суттєвого збільшення розміру орендної плати як у відсотковому так і у номінальному вираженні, який значно перевищував недоплачену суму індексації орендної плати. Такі обставини не можуть бути підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки. ТОВ "Південь Агро Інвест" виплатило позивачці за 2022-2024 роки орендну плату, що підтверджує відсутність заборгованості. Оскільки позивач в позовній заяві наголошує, що орендна плата вноситься щорічно з 01 вересня поточного року оренди, відтак обов`язок орендаря щодо її сплати виникає саме в цей період, про що позивач знав, оскільки посилається на ці строки в позовній заяві. На підставі п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність тривалістю один рік. Враховуючи це, строк позовної давності щодо орендної плати за 2022 рік сплив 01.09.2022 року, а 2023 рік сплив 01.09.2023 року, проте позовна заява з відповідною вимогою була подана позивачем до суду 22.04.2025 року, а тому є поданою після спливу строку позовної давності. Просив суд застосувати строки позовної давності щодо сплати пені за 2022-2023 роки, та відмовити задоволені вимоги щодо її сплати. З інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру випливає, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12, за 2023 рік - 1,051, за 2022 рік - 1,0 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Натомість Позивач у позовній заяві за 2022 рік застосовує значення коефіцієнта індексації - 126,603 % (тобто 1,26603), що свідчить про неправильність здійснених розрахунків. Тобто, 5 952,18 грн. індексації за 2022 рік не підлягає стягненню з Відповідача. Позивач, намагаючись стягнути з ТОВ "Південь Агро Інвест" заборгованість з орендної палати у формі індексації не враховує обов`язку відповідача, як податкового агента, сплачувати податки та збори за позивача по орендній платі, та неправильно визначив значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за спірний період. Більше того, оскільки Відповідачем було сплачено Позивачу на 4 362,90 грн. більше за кожен рік відповідно до умов договору оренди, що в сукупності за три роки (2022-2024) становить 13 088,70 грн., будь-яка заборгованість Відповідача за індексацією (інфляцією) за 2023 та 2024 роки відсутня. Враховуючи те, що відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки у повному обсязі, підстави для стягнення заборгованості з орендної плати та індексації орендної плати за спірний період відсутні.

11.08.2025 року від позивача надійшла відповідь на пояснення відповідача, в якій вона зазначила, що не погоджується з викладеними в них доводами, мотивуючи тим, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до виписки банку позивача, то видно, що відповідач щороку систематично порушував умови договору оренди відносно виплати орендної плати. Тобто, станом на 01 вересня кожного року орендна плата не була виплачена. У відповідності до умов договору оренди здійснювати розрахунок орендної плати не пізніше 01 вересня поточного року відповідач у 2022 році остаточно розрахувався аж 19.05.2023 року. У 2023 році розрахунок було здійснено аж 15.12.2023 року. У 2024 році розрахунок було проведено 06.09.2024 року. Протягом чотирьох років підряд систематично порушувались умови договору щодо своєчасності виплати орендної плати, а позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, адже орендна плата є основним доходом та існуванням для життя. Відносно доводів відповідача щодо коефіцієнта індексації, то Позивач вважає що ним вірно зроблений розрахунок індексації у відповідності до умов договору оренди. Та навіть якщо взяти до уваги доводи відповідача, то у 2023 році позивач повинен був виплатити орендну плату з урахуванням індексації 1,051, а у 2024 році позивач повинен був виплатити орендну плату з урахуванням індексації 1,12. У поясненнях відповідач зазначає, що відсутні підстави про стягнення пені. З даним ствердженням неможливо погодитися, оскільки є непоодинока судова практика щодо стягнення пені за попередні роки у зв`язку з неналежним виконанням умов договору. Така практика наведена Постанові Верховного суду України від 04.10.2024 року по справі № 484/1093/23, Постанові Верховного суду України від 04.10.2024 року по справі № 484/1094/23 тощо.

Сторонами, їх представниками не подано будь-яких інших заяв і клопотань по суті позовних вимог.

В судове засідання 25.08.2025 року сторони та їх представники, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися.

Представник позивачки Єщенко О.В. надала заяву про розгляд справи в її та позивачки відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Південь Агро Інвест» Баладига С.П. та представник Мастюгін Д.І., яким ухвалами суду від 06.08.2025 року та від 13.05.2025 року надано дозвіл на участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через сервіс ВКС в системі «Електронний суд», не приєдналися до відеоконференції на запрошення суду.

Оскільки сторони, їх представники були належним чином повідомлені про розгляд справи, а ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін та їх представників.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, наданих сторонами, з врахуванням позицій сторін, викладених у поданих ними заявах по суті справи, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 450/1686/17).

Судом встановлено, що відповідно до Державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих 03.07 2007 року Первомайським районним відділом земельних ресурсів, ОСОБА_1 на праві власності на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації Миколаївської області від 05.04.2007 року № 111-р належать земельні ділянки площею 4,90 га, 0,77 га, 0,16 га та 0,01 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської /а.с.8-11/.

01.03.2018 року між позивачкою та ТОВ «Південь Агро Інвест» було укладено договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0465, 4825486300:01:000:0367, 4825486300:06:000:0446, 4825486300:01:000:1114 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області /а.с.12-13/.

Право оренди ТОВ «Південь Агро Інвест» зазначених земельних ділянок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер записів про інше речове право 27409797 від 31.07.2018 року, 27410536 від 31.07.2018 року, 36611618 від 21.05.2020 року, 31481689 від 03.05.2019 року /а.с.14-17/.

Відповідно до пункту 4.5 умов Додаткової угоди від 31.08.2018 року орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеве відділення Укрпошти шляхом надсилання на адресу орендодавцю як орендарем, так і за його дорученням, третьою особою, що буде належним виконанням умов даного договору /а.с.13/.

За таких обставин ТОВ «Південь Агро Інвест» зобов`язане щорічно до 01 вересня провести розрахунок по орендній платі.

?Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до змісту ст.ст. 629, 526, 530 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами і зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором строк.

Стаття 762 ЦК України встановлює обов`язок наймача вносити плату за користування майном у розмірах та строки визначені договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п.«д» ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Частиною 1 статті 43 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов`язок орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку у разі припинення договору оренди землі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 року у справі № 912/1385/17 зазначила, що враховуючи те, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст. 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить про те, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - це обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при розірванні договору за взаємною домовленістю сторін, розірванні договору в судовому порядку, відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України, недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки саме сплату орендної плати, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення чого тягне за собою завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки, на підставі наявності заборгованості за індексацією та пенею.

Матеріалами справи не підтверджено істотного порушення умов договору оренди земельної ділянки з боку ТОВ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" в частині сплати Позивачу орендних платежів у розмірах, нарахованих орендарем. Тобто, ТОВ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" виконувало умови договору оренди земельної ділянки в частині сплати орендних платежів.

Оскільки у пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати орендарем, відтак, відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів.

Фактично, Позивач вважає, що спір стосується проведення неправильного розрахунку ТОВ "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ" індексації орендної плати та стягнення недоплачених сум та розрахунку пені.

Порушення нарахування і виплати орендних платежів з урахуванням індексації, допущені орендарем, є наслідком здійснення ним неправильних розрахунків при обчисленні сум орендних платежів, що не є істотним порушенням умов договору з огляду на розмір недоплаченої суми та факт добровільного суттєвого збільшення розміру орендної плати як у відсотковому так і у номінальному вираженні, який значно перевищував недоплачену суму індексації орендної плати. Такі обставини не можуть бути підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Помилки у нарахуванні орендної плати за договором оренди земельної ділянки з урахуванням індексації орендної плати не можуть тлумачитися як систематична несплата орендних платежів та, відповідно, не можуть бути підставою для розірвання договору оренди.

Таким чином часткова несплата відповідачем складової орендної плати у виді її індексації у вищезазначених роках не призвела до істотного порушення умов укладеного між сторонами спору договору, а систематична недоплата частини орендної плати у виді її індексації не є підставою для констатації систематичної повної несплати орендної плати за вищезазначений період, тому підстав для розірвання договору оренди землі немає. Стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати із урахуванням індексів інфляції у даній справі буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача з подальшим збереженням чинності зазначеного договору оренди землі. Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з підстави його необґрунтованості.

Такий висновок суду узгоджується із наближеними за змістом правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у п.76-80 постанови від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19.

До подібного висновку також дійшов Верховний суд у постанові від 07 лютого 2024 року у справі справа № 579/1133/22.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною.

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.

Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зроблено висновок, що «…застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору оцінюється з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року в справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати. Ця ідея сприяє принципу збереження договору. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. Під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, приймається до уваги наскільки сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» сплачувало Позивачці орендну плату за спірний період - 2022-2024 роки. Позивачка не має заперечень щодо отримання орендної плати у вказаний період.

Отже, вимоги про розірвання договору оренди землі є необґрунтованими, оскільки відповідно до чинного законодавства підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, що передбачає два і більше випадків порушень. У даній справі відсутні обставини, які свідчили б про систематичність несплати орендної плати з боку Відповідача, а відтак - правова підстава для розірвання договору оренди відсутня.

До подібного висновку дійшов Вінницький апеляційний суд у постанові від 20 лютого 2025 року по справі № 149/2671/24 та Кропивницький апеляційний суд у постанові від 05 березня 2025 року по справі № 383/925/24, де зазначено, що порушення строків оплати орендних платежів є не підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Розрахунок індексації Позивача ґрунтується на посиланні п.4.4. Договору, яким обумовлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/ нарахування.

Однак необхідно звернути увагу на наступне, що Позивач здійснює підміну визначення термінів «індексація» та «індекс інфляції». Так відповідно до посилань на п. 4.4 та п. 2.5. Договору мова йде саме про застосування коефіцієнту індексації. Відповідно до Розділу ХХ, підрозділу 6, п. 9 ПК України установлено, що індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Аналогічний правовий висновок зазначений в постанові Верховного суду від 31.07.2019 року і справі №730/1351/18.

Підпункт 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України визначає, що податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

З інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру випливає, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12, 2023 рік - 1,051, 2022 рік - 1,0 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Натомість Позивач у позовній заяві за 2022 рік застосовує значення коефіцієнта індексації - 126,603 % (тобто 1,26603), що свідчить про неправильність здійснених розрахунків.

Тобто, 5 952, 18 грн індексації за 2022 рік не підлягає стягненню з Відповідача.

Позивач, намагаючись стягнути з ТОВ "Південь Агро Інвест" заборгованість з орендної палати у формі індексації не враховує обов`язку відповідача, як податкового агента, сплачувати податки та збори за позивача по орендній платі, та неправильно визначив значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за спірний період.

Більше того, оскільки Відповідачем було сплачено Позивачу на 4 362,90 грн. більше за кожен рік відповідно до умов договору оренди, що в сукупності за три роки (2022-2024) становить 13 088,70 грн., будь-яка заборгованість Відповідача за індексацією (інфляцією) за 2023 та 2024 роки відсутня.

Враховуючи те, що відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки у повному обсязі, підстави для стягнення заборгованості з орендної плати та індексації орендної плати за спірний період відсутні.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05:30 години 24.02.2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Враховуючи те, що до введення воєнного стану спеціальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно позовна вимога про стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення сплати орендних платежів заявлена в межах строку позовної давності.

Отже законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто спеціальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

З вищенаведеного слідує висновок, що перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення сплати орендних платежів станом на дату подання позовної заяви до суду - 22.04.2025 року не настав, отже в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 та 2 статті 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на зазначене, кожен факт та обставини, що підлягають доказуванню під час розгляду цивільної справи, має бути підтверджено повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед судом, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Однак в порушення зазначених вище вимог цивільного процесуального законодавства на вимогу суду з метою перевірки добросовісного здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав та виконання обов`язку доказування, забезпечення повного, об`єктивного розгляду справи, з`ясування обставин, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, позивачка не надала суду відомості про доходи за період з 2022 року по 2024 рік з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.

Вказане ставить під сумнів достовірність зазначених ОСОБА_1 обставин, оскільки позивач як фізична особа має право мати безліч рахунків в різних банківських установах, також їй могла бути сплачена заборгованість по орендній платі (в тому числі неустойка у вигляді пені та інфляційні витрати) в готівковій формі або ж поштовим переказом за її місцем проживанням. Таким чином єдиним належним доказом, який би спростував або ж підтвердив викладені вище обставини є саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, які відображають всі без виключення нараховані доходи платника податків.

За таких обставин позивачем не доведено належними та достатніми доказами обґрунтованість вимог позовної заяви.

Оцінюючи в сукупності надані сторонами докази з точки зору їх належності, достовірності, допустимості і взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивачки про розірвання договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0465, 4825486300:01:000:0367, 4825486300:06:000:0446, 4825486300:01:000:1114, який було укладено 01.03.2018 року між позивачкою та ТОВ «Південь Агро Інвест», не підлягає задоволенню, оскільки існування підстав для дострокового розірвання договору та стягнення орендної плати в сумі 16 279 грн. 72 к. не підтверджене належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача, в тому числі, по сплаті судового збору, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, ціна позову 16 279 грн. 72 к., - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест», код ЄДРПОУ 41107067, адреса: вул. Центральна, 1, с. Калинівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57440.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 серпня 2025 року.

СУДДЯ: