Рішення № 129713410, 25.08.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4101/25

Провадження № 2/484/1822/25

Рішення

іменем України

25.08.2025 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Максютенко О.А.

секретар судового засідання Завірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович; приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив

19.03.2025 року в інтересах позивача ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся з позовом його представник адвокат Цокало Т.М. до АТ «СЕНС БАНК» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування позову вказує, що 29 липня 2021 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. на підставі виконавчого напису № 7517, вчиненого 07 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором №500820971 від 28.08.2019 року за період з 30.10.2020 по 15.03.2021 в розмірі 97107,02 грн. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис було вчинено з істотними порушеннями законодавства, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та не перевірив наявність документів згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, що суперечить Закону України «Про нотаріат». Відповідач АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником АТ «Альфа-Банк».

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7517, вчинений 07.06.2021 Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором №500820971 від 28.08.2019 року в розмірі 97107,02 грн.

25.07.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

25.07.2025 року ухвалою судді заяву позивача про забезпечення позову задоволено та забезпечено позов шляхом зупинення до розгляду справи по суті стягнення у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Представник позивача у позові просив розглядати справу без його участі та у відсутність позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовом та додаткові пояснення, за якими у задоволенні позовних вимог просили відмовити, а розмір витрат на правничу допомогу в сумі 12500,00 грн. не доведений належними доказами і є надуманим, завищеним та необгрунтованим, тому просили максимально знизити вказаний розмір, який є співмірним вартості послуг, наданих адвокатом.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. пояснень до позову не надав, будь-яких клопотань від нього не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. правом на надання пояснень до позову не скористався, будь-яких клопотань від нього не надходило. Згідно з реєстром нотаріусів, станом на 18 березня 2025 року дані щодо реєстрації приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. відсутні.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява обґрунтована, ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис №7517 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500820971 від 28.08.2019 в розмірі 98757,02 грн. На підставі даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172» (пункт 3 глави 16 Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України).

Згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №320/7932/16-ц.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, які підлягають стягненню за виконавчим написом та в отриманні позивачем вимоги щодо усунення порушень зобов`язань.

Таким чином, суд вважає, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ №662від 26.11.2014 якою були внесені зміни до постанова КМУ №1172 від 29.06.1999 в частині переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п.2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Вказану постанову залишено без змін згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 15.03.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.

Виходячи з викладеного, встановивши, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, приймаючи до уваги, що нотаріус, при вчиненні виконавчого напису, не мав повного обсягу документів, зокрема, доказів підтвердження отримання боржником вимоги про погашення заборгованості та нотаріально посвідченого кредитного договору, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №7517 вчиненого 07.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500820971 від 28.08.2019 в розмірі 98757,02 грн., а тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 12500,00 грн. суду надано: копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2424 від 23.10.2018 року на ім`я Цокало Т.М, ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1320719 від 24.07.2025 та договору про надання правничої допомоги від 18.07.2025 р. № 1325, які було укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Цокало Т.М., за умовами пункту 3.3 якого замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: - за підготовку і подання позовної заяви до суду - 7000,00 грн.; - підготовка та написання заяви про забезпечення позову - 3000,00 грн.; - надання усної консультації - 1500,00 грн.; - надання повторної усної консультації - 1000,00 грн.; квитанцію №1325 від 18.07.2025 про сплату ОСОБА_1 адвокату Цокало Т.М. гонорару в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 року зі справи № 910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення частини п`ятої статті 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 12 500 грн. слід зменшити до 6000 грн., а тому зазначену суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 968,96 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 605,60 грн., а всього на загальну суму 1574,56 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович; приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7517 вчинений 07.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №500820971 від 28.08.2019 в розмірі 98757,02 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1574,56 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., а всього 7574 (сім тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 56 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100 м. Київ, 03150;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місце знаходження: проспект Петра Григоренка, буд. 15, приміщення 3, м. Київ, 02068;

третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 25.08.2025 року.

Суддя: