Рішення № 129699364, 08.08.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/13203/20

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Нагез О.О.,

представника позивача Задорожної Л.Г.,

представника відповідача Франчука Я.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2020 №0001450501, №0001460501, №0001470501.

1.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач помилково під час перевірки дійшов висновку про заниження зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки законодавство, яке регламентує державне регулювання цін на лікарські засоби не містить вимоги до позивача, як виробника лікарських засобів, реалізовувати лікарські засоби, що включені до Переліку за чітко встановленими цінами. Відтак, висновок, відповідача, що задекларована оптово-відпускна ціна є ціною, яка склалась на ринку, не відповідає законності, оскільки вказана ціна є ціною, вище якої не можливий продаж лікарських засобів для їх закупівлі за бюджетні кошти. Зазначає, що АТ "Київмедпрепарат" реалізовувало лікарські засоби у вільний ринок за цінами, що визначені сторонами договору. Окрім цього, зазначає, що висновок податкового органу про взаємозалежність позивача та Корпорації "Артеріум" не відповідає дійсності, оскільки розмір частки позивача у статутному капіталі Корпорації становить лише 2,24%, що не є істотною і не може здійснювати вплив на прийняття рішень корпорацією. Також, податковим органом не доведено в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, у період перевірки використано придбаний підприємством порошок "Фенспіриду гідрохлорид", оскільки невикористання на момент перевірки субстанції у виробництві готового лікарського засобу, а знаходження його на складі до прийняття остаточного рішення щодо розпорядження цією діючою речовиною, не дає підстав перевіряючим для висновку, що вказаний порошок на момент перевірки призначався для використання або почав використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Вказує, що оскільки позивач не відноситься до платників акцизного податку, то у нього на підставі Податкового кодексу України не виникає обов`язків щодо подання декларації з акцизного податку. Однак, при відсутності обов`язків, позивач наділений правами, якими і скористався при подачі звітності/декларації, а потім при відмові від такої подачі.

1.2 ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказує, що АТ "Київмедпрепарат" у періоді, що підлягав перевірці, був засновником інших суб`єктів господарювання, внаслідок чого встановлено взаємозалежність позивача з даними суб`єктами, а також факт реалізації лікарських засобів на адресу даних суб`єктів за значно нижчими цінами, ніж зазначені в реєстрі оптово-відпускних цін на лікарські засоби. Окрім цього, позивачем не надано документального підтвердження та пояснень щодо напрямку використання порошку "фенспіриду гідрохлорид", а також, у період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, здійснено використання спирту етилового, який отриманий для виробництва лікарських засобів, у межах затверджених квот, не за призначенням, у зв`язку з чим позивач є платником акцизного податку. За таких обставин, вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення правомірними та винесеними виключно на підставі норм чинного податкового законодавства.

1.3 ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Представник позивача подала відповідь на відзив з підстав аналогічних в позовній заяві та наполягала на протиправності податкових повідомлень-рішень.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Ухвалою суду від 11.03.2025 року прийнято до провадження справу, передану з Окружного адміністративного суду м.Києва та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.04.2025 замінено відповідача у справі, а саме Офіс великих платників податків на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Офісом великих платників податків Державної податкової служби в порядку ст.ст.20, 77, 82 Податкового Кодексу України на підставі направлень від 31.10.2019 за №190, №191, від 04.11.2019 за №200, №201, від 06.11.2019 за №204, №212, від 12.11.2019 за №230, №231, від 13.11.2019 за №237, від 11.12.2019 за №327, від 12.12.2019 за №330, №331 проведено документальну планову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Київмедрепарат» з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 року, та з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2019 року, за результатами якої складено Акт №432/28-10-05-01-01/00480862 від 24.02.2020р (далі - «Акт»).

В Акті перевірки №432/28-10-05-01-01/00480862 від 24.02.2020 вказується на порушення АТ "Київмедпрепарат" вимог:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 29 208 521грн;

- пп.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ, в результаті чого, завищено суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2019 на суму 2 780 806 грн.;

- п.216.1, п.216.2 ст.216, пп.229.1.1 п.229.1 ст.229 ПКУ в результаті чого, занижено податкові зобов`язання з акцизного податку з обсягів використаного не за призначенням етилового спирту на суму 117 071 грн.;

- п.46.1 ст.46, п.46.5 ст.46 пп.49.18.1. п.49.18., п.49.20 ст.49 ПКУ, а саме неподання податкової звітності; податкової декларації з акцизного податку за листопад 2016;

- «д» п.п.164.2.17 п.164.2. ст.164 ПКУ, а саме не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб - підприємців додаткового блага від інших доходів, які не є доходами від підприємницької діяльності, отриманої від АТ «Київмедпрепарат» у результаті чого знижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 7782380,99грн;

- п.119.2 ст.119, п«е» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ, у частині не нарахування та не сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті винагород у вигляді додаткового блага у грошовій формі на користь фізичних осіб оплачених АТ «Київмедпрепарат», що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22 635 596,81грн;

- пп.1.2 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, а саме не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб додаткового блага у вигляді інших доходів від АТ «Київмедпрепарат» у результаті чого занижено, військовий збір сумі 2 534 831, 44 грн.;

- п.1, п.2 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, що призвело до несвоєчасного нарахування єдиного внеску за січень 2015 на загальну суму 15911,85грн;

- ст.4, абз.1 ч.5 ст.8, п.1 ч.1 ст.4 п.1, п.2 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010р., що призвело, до заниження ЄСВ на суму 19230019,28грн (Том 1 а.с.28-102).

12.03.2020 року АТ «Київмедпрепарат» подало заперечення на Акт перевірки від 24.02.2020 року, за результатами розгляду якого контроюючим органом надано відповідь №12159/10/28-10-05-01-01 від 23.03.2020 (Том 2 а.с.65-86, а.с.104-108).

У зв`язку з наданням заперечень Офісом великих платників податків ДПС видано наказ №398 від 23.03.2020 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ "Київмедпрепарат" з 01 червня 2020 (Том 2 а.с.110).

На підставі акту від 24.02.2020 №432/28-10-05-01-01/00480862 та з урахуванням відповіді на заперечення від 23.03.2020 №12159/10/28-10-05-01-01 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 26 березня 2020 року:

- №0001450501 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 775 801 грн. 00 коп. (Том 2 а.с.113-114);

- №0001460501 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку на спирт у розмірі 117 071 грн. 00 коп. та нарахування штрафу у розмірі 29267 грн. 75 коп., всього на суму 146 338 грн. 75 коп. (Том 2 а.с.111-112);

- №0001470501 про нарахування штрафу за неподання податкової декларації з акцизного податку у розмірі 170 грн. 00 коп. (Том 2 а.с.115-116).

З даними податковими повідомленнями-рішеннями АТ «Київмедпрепарат» не погодилось і подало скаргу до Державної фіскальної служби України.

04.06.2020 на адресу Позивача надійшло Рішення про результати розгляду скарги за №17928/6/99.00.08.05-0806 від 02.06.2020р., в якому ДФС не погодилась з позицією АТ «Київмедпрепарат» та залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2020 року.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (підпункт 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001450501 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 775 801 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Так, відповідачем під час перевірки встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість при реалізації лікарських засобів нижче звичайних цін.

Судом встановлено, що між позивачем як виробником лікарських засобів та Корпорацією «Артеріум» як дистриб`ютором укладено Договори, відповідно до яких АТ «Київмедпрепарат» поставляє (передає у власність) лікарські засоби (товар), а Корпорація «Артеріум» зобов`язується прийняти і оплатити товар. Товар відпускається за цінами, які визначаються АТ «Київмедпрепарат» у прайс-листах.

Отже з метою оподаткування, АТ «Київмедпрепарат» визначає базу оподаткування операцій з постачання лікарських засобів на підставі п.188.1. ст.188 ПК України, виходячи з їх договірної вартості.

При цьому, суд звертає увагу, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.

Відповідно до п.14.1.71 пункту 14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Відповідно до п.14.1.219. ст.14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання.

Статтею 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Державне регулювання цін на лікарські засоби здійснюється шляхом встановлення граничних рівнів постачальницько-збутових надбавок та граничних торговельних (роздрібних) надбавок і обмежується виключно переліком лікарських засобів, які внесені у Національний перелік основних лікарських засобів, що регулюється Постановою КМУ від 25 березня 2009р. №333 «Про Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» (далі - «Постанова №333»).

Постановою №333 затверджено «Порядок формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання», який визначає механізм формування цін на лікарські засоби, щодо яких запроваджено державне регулювання, для реалізації суб`єктом господарювання на внутрішньому ринку з урахуванням граничних постачальницько-збутових і торговельних (роздрібних) надбавок.

Гранична постачальницько-збутова надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, при визначенні ціни товару.

Гранична торговельна (роздрібна) надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб`єктом господарювання при реалізації товару через аптечну мережу.

Оптово-відпускна ціна є ціною одиниці імпортованого товару або ціною одиниці товару, що встановлюється в договорі, укладеному між вітчизняним товаровиробником (яким є АТ «Київмедпрепарат») та суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром.

Розміри граничних надбавок встановлені Постановою КМУ від 17 жовтня 2008 р. №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»:

1) на лікарські засоби, включені до Національного переліку основних лікарських засобів, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 12 відсотків оптово-відпускної ціни та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 25 відсотків закупівельної ціни;

2) на лікарські засоби, що придбаваються повністю або частково за бюджетні кошти, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10 відсотків оптово-відпускної ціни та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 10 відсотків закупівельної цін.

Із аналізу положень зазначеного Порядку №955 можна дійти наступних висновків.

При реалізації товарів на внутрішньому ринку ціна на лікарські засоби може бути визначена у один із наступних способів:

1)як оптово-відпускна ціна, що передбачає два варіанти її формування:

-як ціни одиниці імпортованого товару;

-як ціни одиниці товару, що встановлюється в договорі, укладеному між вітчизняним товаровиробником та суб`єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром;

2) як ціна на товар із врахуванням граничної постачальницько-збутової надбавки;

3) як ціна на товар із врахуванням граничної торговельної (роздрібної) надбавки.

Отже, на переконання суду, для лікарських засобів передбачено державне регулювання цін, механізм якого ґрунтується на застосуванні оптово-відпускних цін, що встановлюється, зокрема, вітчизняним товаровиробником в договорі, гранично-збутових надбавок у дистриб`ютора від ціни виробника, і граничних торговельних (роздрібних) надбавок у суб`єкта господарювання, що здійснює реалізацію товару через аптечну мережу від закупівельної ціни.

Тобто, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виробник визначає оптово-відпускні ціни на лікарські засоби, які відображаються у укладеному договорі та первинних документах суб`єкта господарювання, а дистриб`ютор повинен додати свою постачальницько-збутову надбавку, що не перевищує 12%, цим самим формуючи закупівельну ціну, а аптечні мережі додають свою гранично торговельну (роздрібну) надбавку до закупівельної ціни не вище ніж 25 відсотків.

Відповідно вищезазначені законодавчі акти, що регламентують державне регулювання цін на лікарські засоби, не містять вимоги до АТ «Київмедпрепарат» як виробника лікарських засобів, реалізовувати лікарські засоби, що включені до Переліку, за чітко встановленими цінами. Державне регулювання полягає у тому, що лікарські засоби по всьому ланцюгу постачання від виробника до кінцевого споживача реалізовувались за цінами з урахуванням визначеним законодавчо граничних надбавок, на ціни закупки від виробника/імпортера.

Помилковим суд вважає твердження відповідача про реалізацію позивачем лікарських засобів за цінами, що нижче звичайних цін, зокрема цін, зазначених в Реєстрі оптово-відпускних цін на лікарські засоби.

Згідно Постанови КМ України від 2 липня 2014 р. №240 «Про референтне ціноутворення на лікарські засоби та вироби медичного призначення, що закуповуються за кошти державного та місцевих бюджетів" дія Постанови поширюється на лікарські засоби, які закуповуються та/або вартість яких відшкодовується за бюджетні кошти, крім наркотичних і психотропних лікарських засобів, прекурсорів, діючих речовин (субстанцій), медичних газів та лікарських форм, які виготовляються в аптеках за рецептами лікарів (магістральними формулами) та на замовлення лікувально-профілактичних закладів.

Власники реєстраційних посвідчень декларують ціни на лікарські засоби, які закуповуються та/або вартість яких відшкодовується за бюджетні кошти. Це є обов`язковою умовою оплати товару за рахунок бюджетних коштів. Заклади і установи охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, закуповують лікарські засоби за цінами, які не перевищують рівня задекларованих змін оптово-відпускних цін з урахуванням податків та зборів, а також граничних надбавок.

На виконання норм Постанови КМ України №240 затверджено Наказ Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Положення про реєстр оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядок внесення до нього змін та форм декларації зміни оптово-відпускної ціни на лікарський засіб та виріб медичного призначення» №574 від 18серпня 2014 р.

Отже, Реєстр оптово - відпускних цін на лікарські засоби та на вироби медичного призначення затверджений і ведеться саме відповідно до Постанови КМ України №240 від 02 липня 2014 р., а тому є обов`язковим для використання при формуванні ціни на зазначені у них товари, які закуповуються та/або вартість яких відшкодовується за бюджетні кошти, крім окремих видів лікарських засобів (наркотичних і психотропних речовин та ін.) та на замовлення лікувально-профілактичних закладів. Зазначені акти Кабінету Міністрів України не містять норм, які зобов`язують використовувати ці Реєстри для продажу лікарських засобів для їх закупівлі не за бюджетні кошти, зокрема при реалізації лікарських засобів дистриб`юторам у вільний ринок.

Щодо твердження відповідача, що позивач та корпорація "Артеріум" є фактично і юридично взаємозалежними суд зазначає наступне.

Згідно із п.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:

а) для юридичних осіб:

одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;

одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;

принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;

одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;

повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;

сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду.

Отже, для цілей оподаткування особи вважатимуться пов`язаними, якщо одна з них буде здійснювати контроль за господарською діяльністю платника податків або перебувати під контролем такого платника податків, або перебувати спільно з таким платником податків під спільним контролем інших осіб.

Учасниками Корпорації «Артеріум» є Акціонерне товариство «Київмедпрепарат», що володіє часткою в статутному (складеному) капіталі Корпорації «Артеріум» у розмірі 2,24%, Акціонерне товариство «Галичфарм», що володіє часткою в статутному (складеному) капіталі Корпорації «Артеріум» у розмірі 3,75% та Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТЕРІУМ ЛТД», що володіє часткою в статутному (складеному) капіталі у розмірі 94,01% .

Як свідчить реєстр акціонерів, серед акціонерів АТ «Київмедпрепарат» на момент перевірки відсутня корпорація «Артеріум».

Таким чином суд робить висновок, що Акціонерне товариство «Київмедпрепарат» не здійснює контроль над Корпорацією «Артеріум», оскільки частка в розмірі 2,24 % не є істотною і не може здійснювати вплив на прийняття Корпорацією «Артеріум» рішень, адже згідно Статуту Корпорації кількість голосів кожного з учасників визначається пропорційно розміру частки учасника у статутному капіталі.

Також Корпорація «Артеріум» не здійснює контроль над Акціонерним товариством «Київмедпрепарат», оскільки взагалі не є його акціонером і не бере участі при прийнятті АТ «Київмедпрепарат» рішень.

Окрім цього, Акціонерне товариство «Київмедпрепарат» та Корпорація «Артеріум» не є спільно учасниками об`єднань підприємств, не є спільними засновниками інших юридичних осіб, не є дочірніми підприємствами будь-якої іншої юридичної особи, тобто не перебувають під спільним контролем інших осіб

Акціонерне товариство «Київмедпрепарат» та Корпорація «Артеріум» є юридичними особами, що здійснюють господарську діяльність на власний розсуд.

Відтак, відповідачем помилково зроблено зроблено висновок про взаємозалежність АТ «Київмедпрепарат» та Корпорації «Артеріум».

Щодо ненарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 217143грн по запасах, які не підлягають використанню у господарській діяльності, суд робить наступний висновок.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що позивач як виробник лікарського засобу ІНСПІРОН до складу якого входить речовина фенспіриду гідрохлорид, імпортував порошок фенспіриду гідрохлорид з метою його використання у безпосередній господарській діяльності підприємства виробництві лікарських засобів на підставі митних декларацій:

- №311123 від 05.06.2015 року в кількості 180 на суму 3 258 621,53 грн.,

- №303182 від 04.02.2019 року в кількості 218 на суму 3 064 625,43 грн.,

- №150082 від 04.07.2016 року в кількості 150 на суму 3 006 255,09 грн.

Розпорядженням Державної служби України від 23.05.2019р. №4029-001.1/002.0/17-19 було заборонено обіг всіх серій лікарського засобу «ІНСПІРОН» виробництва ПАТ «Київмедпрепарат» з діючою речовино фенспіриду гідрохлорид.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що оскільки розпорядження було видано після поставки вказаних вище партій товару, то частина товару була використана для відбору проб, частина відпущена у виробництво, частина залишилась невикористана.

Зокрема, залишилась невикористаною субстанція :

- фенспіриду гідрохлориду, поставлена по ГТД №311123 від 05.06.2015 року в кількості 0,8800 на суму 15 931,04 грн.,

- фенспіриду гідрохлориду, поставлена по ГТД № 303182 від 04.02.2019 року в кількості 217,9275 на суму 3 063 606,23 грн.,

- фенспіриду гідрохлориду, поставлена по г ГТД № 150082 від 04.07.2016 року в кількості 1,1100 на суму 22 246,29 грн.

Згідно Протоколу №109 від 28.05.2019 року дирекцією позивача було прийнято рішення надати завдання службі логістики, ДЦ, ВКЯ розглянути можливі способи використання субстанції фенспіриду гідрохлориду з урахуванням Розпорядження Державної служби України від 23.05.2019 р. № 4029-001.1/002.0/17-19 та в межах діючого законодавства.

До вирішення питання подальшого використання субстанції фенспіриду гідрохлорид, на рахунку 20 «Запаси» обліковувалися залишки порошку «фенспірид гідрохлорид», який є складовою лікарського засобу «ІНСПІРОН» у загальній кількості 219,9175 кг на загальну суму 3 101 783,56 грн. без ПДВ.

Тобто, на в той час субстанція не використовувалась позивачем взагалі, а перебувала на зберіганні до встановлення можливості і способів її використання.

28.12.2019 р. в зв`язку з відсутністю способів використання субстанції фенспіриду гідрохлориду у загальній кількості 219,9175 кг на загальну суму 3101783,56 грн. було прийнято рішення її списати, про що було оформлено Ордером на списання №КМ/SM11REJ/2010/219 від 28.12.2019 та Актом від 28.12.2019 р. №109704 про списання товарно-матеріальних цінностей з метою подальшої утилізації.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі операції списання в обліку було нараховано податкове зобов`язання на суму 217 124,85грн., яке і було внесено до зведеної податкової накладної №682 від 31.12.2019 р.

Зведена податкова накладна №682 від 31.12.2019 р. була заповнена відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» .

Відповідно до п.11 Наказу у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання /починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

В даному випадку роль податкових накладних виконують митні декларації, адже відповідно до п. 201.10. ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А у п. 201.12 ПКУ визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, який посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Тобто, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, а у разі ввезення товарів на митну територію України таким документом є митна декларація.

У зведеній податковій накладній № 682 від 31.12.2019 р. значиться:

94. податкова накладна №150082 від 04.07.2016 року на суму списання 22 246,29 грн., ПДВ 1 557,2403

95. податкова накладна №311123 від 05.06.2015 року на суму списання 15 931,04 грн., ПДВ 1 115,1728

96. податкова накладна №303182 від 04.02.2019 року на суму списання 3 063 606,23 грн. , ПДВ 214 452,4361.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач помилково стверджує про невключення суми 217143грн. до зведеної податкової накладної та не нарахування податкових зобов`язань.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» у зведеній податковій накладній у графі 2 - опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця) зазначається не Акт на списання ТМЦ, а дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів.

У п.201.12 ПКУ визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, який посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

У зведеній податковій накладній №682 від 31.12.2019 р. позивач зазначив дати складання та номери відповідних митних декларацій та суму податку на додану вартість в розмірі 217124,85грн.

Таким чином, у зведеній податковій накладній №682 від 31.12.2019р. значаться відомості, що передбачені діючим законодавством і які однозначно підтверджують нарахування Позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 217 143грн по запасах, які не підлягають використанню у господарській діяльності, в зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень рішень №0001460501 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку на спирт у розмірі 117 071 грн. 00 коп. та нарахування штрафу у розмірі 29267 грн. 75 коп., всього на суму 146 338 грн. 75 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.216.1. ст.216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Згідно із п.216.2. ст.216 ПК України датою виникнення податкового зобов`язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Стаття 229 ПК України визначає особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напряму його використання, п.229.1. ст.229 ПК України особливості оподаткування спирту етилового, зокрема передбачено, що податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із:

а) спирту етилового, який використовується підприємствами первинного та змішаного виноробства для виробництва виноградних, плодово-ягідних, інших виноматеріалів і сусла та вермутів;

б) спирту етилового, який використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів;

в) спирту етилового денатурованого (спирту технічного), який реалізується суб`єктам господарювання з метою його використання як сировини для виробництва продуктів органічного синтезу, які не містять у своєму складі більш як 0,1 відсотка залишкового етанолу;

г) біоетанолу, що використовується підприємствами для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;

ґ) біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива;

д) спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

е) спирту етилового неденатурованого, який використовується для виробництва оцту з харчової сировини;

є) спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва парфумерно-косметичної продукції;

ж) спирту етилового-сирцю, який використовується в межах одного суб`єкта господарювання для виробництва біоетанолу;

з) спирту етилового, що переміщується між акцизними складами в межах одного суб`єкта господарювання.

Одночасно п.п.229.1.13 п.229.1 ст.229 ПК України передбачено, що відвантаження спирту етилового для виробництва лікарських засобів проводиться в межах квот, установлених Кабінетом Міністрів України. Перелік лікарських засобів, для виробництва яких використовується спирт етиловий, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Щорічні квоти на відвантаження суб`єктам підприємницької діяльності спирту етилового, що використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові та виготовлених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів і еліксирів, за ставкою акцизного податку в розмірі 0 гривень за 1 літр 100- відсоткового спирту етилового затверджені в додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.2011 №19 «Питання використання спирту етилового для виробництва лікарських засобів» (далі - Постанова №19).

Пунктом 2 Постанови №19 визначено, що до лікарських засобів (у тому числі компонентів крові та виготовлених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів і еліксирів, для виробництва яких використовується спирт етиловий за ставкою акцизного податку в розмірі 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту етилового, належать лікарські засоби, включені до Державного реєстру лікарських засобів, крім лікарських засобів, що мають міжнародну непатентовану назву «Етанол».

В подальшому до цього пункту Постанови №19 були внесені зміни Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1082 (остання набрала чинності з 30.12.2017), згідно якої пункт 2 Постанови №19 викладено у наступній редакції: « 2.Установити, що до лікарських засобів (у тому числі компонентів крові та виготовлених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів, еліксирів та лікарських засобів, які мають міжнародну непатентовану назву «Етанол», для виробництва яких використовується спирт етиловий за ставкою акцизного податку в розмірі 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту етилового, належать лікарські засоби, включені до Державного реєстру лікарських засобів, а також лікарські засоби, зареєстровані в інших країнах в установленому законодавством порядку, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим відповідною країною.».

Відповідно до Постанови КМУ від 27.12.2010 №1257 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до спирту етилового денатурованого (технічного) та біоетанолу, які використовуються суб`єктом господарювання для виробництва окремих видів продукції» податковий вексель видається суб`єктами господарювання, які у межах квот отримують з акцизного складу спирт етиловий для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, - на строк, що не перевищує 180 календарних днів від дати авалювання векселя банком.

Для погашення податкового векселя векселедавець подає векселедержателю довідку про цільове використання спирту етилового у перерахунку на 100-відсотковий спирт етиловий у формі електронного документа відповідно до законодавства, затвердженій Мінфіном.

Відповідно до п.11 Порядку податковий вексель вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання спирту етилового у перерахунку на 100-відсотковий спирт етиловий для виробництва окремих видів продукції.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що АТ «Київмедпрепарат» з метою отримання спирту етилового для виробництва лікарських засобів, включених до Державного реєстру лікарських засобів, видало податковий вексель АА №2610497 від 03.06.2016 з терміном погашення 30.11.2016 р.

Зазначений податковий вексель на суму 158 700 грн. був погашений 30.11.2016 на підставі Довідки про цільове використання спирту етилового, Звіту про обсяги виробництва лікарських засобів з використанням спирту етилового, Довідки про цільове використання спирту етилового отриманого на лікарські засоби, які знаходяться у незавершеному виробництві, про що відповідачем було повідомлено листом 9912/10/28-10-41-04-08 від 30.11.2016.

Отже, погашенням векселя фактично підтверджено факт цільового використання спирту етилового, таке погашення здійснено самим відповідачем, не скасоване та не оскаржене.

Окрім того, як пояснила представник позивача в судовому засіданні оскільки податковий вексель видається на строк, що не перевищує 180 календарних днів від дати авалювання векселя банком, а виробничий процес може тривати значно довший час, частина спирту етилового була станом на дату погашення векселя у незавершеному виробництві .

Таким чином, оскільки податковий вексель видається на строк, що не перевищує 180 календарних днів від дати авалювання векселя банком, частина акцизного податку, нарахованого на спирт етиловий, використаний на виробництво лікарських засобів, які знаходяться у незавершеному виробництві на момент погашення податкового векселю була перерахована до державного бюджету платіжним дорученням №13701 від 29.11.2016 у сумі 117070,45 грн., в призначенні платежу вказано «акцизний податок по векселю серія АА №2610497 від 03.06.16 взятий в МГУ ДФС Центральному офісі з ОВП на облік 06.06.2016 № 17».

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок, що АТ«Київмедпрепарат» використав спирт не за цільовим призначенням.

Щодо податкового повідомлення рішення №0001470501 про нарахування штрафу за неподання податкової декларації з акцизного податку за листопад 2016 р. у розмірі 170 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 212. ПК України платниками акцизного податку є:

212.1.1.Особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

212.1.2.Особа - суб`єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства.

212.1.4.Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку.

212.1.5.Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу.

212.1.6.Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог.

212.1.7.Особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100- відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов.

212.1.8.Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

212.1.11. Особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

212.1.12. Оптовий постачальник електричної енергії.

212.1.13. Виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії.

212.1.14. Особа - власник ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок.

212.1.15. Особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

212.1.16. Особа - суб`єкт господарювання, постійне представництво, які використовують товари (продукцію), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом.

Проаналізувавши вищезазначену норму, суд вважає, що АТ «Київмедпрепарат» не відповідає критеріям визначення платників акцизного податку.

Згідно п.46.1. ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Суд наголошує, що лікарські засоби, які виробляються АТ «Київмедпрепарат» з використанням спирту етилового не належать до підакцизних товарів.

Оскільки АТ «Київмедпрепарат» не відноситься до платників акцизного податку, то у нього на підставі Податкового кодексу України не виникає обов`язків щодо подання декларації з акцизного податку.

З огляду вищевикладене суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування. Доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спростовуються обставинами, встановленими під час судового розгляду справи.

5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд, у відповідностіст.139 КАС України, стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 21020грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 26 березня 2020 року:

- №0001450501 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2775801грн.;

- №0001460501 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку у розмірі 117071грн. та нарахування штрафу у розмірі 29267, 75грн.;

- №0001470501 про нарахування штрафу за неподання податкової декларації з акцизного податку у розмірі 170грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на користь Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" сплачений судовий збір у розмірі21020грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2025 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" (вул.Саксаганського, 139, м.Київ-32, 01032, ЄДРПОУ 00480862);

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (вул.Кошиця, 3, м.Київ, 02068, ЄДРПОУ 44082145).

Суддя В.О. Кушнір