Рішення № 129667962, 21.08.2025, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1401/25

провадження 2/527/730/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання- Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», який подано представником позивача Руденком Костянтином Васильовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2025 року представник позивача звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №10959 від 27.04.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 8000 грн., строком на 365 днів (до 27.04.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПУМБ» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначив, що відповідач в порушення умов кредитного договору не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, що має відображення у розрахунку заборгованості.

Посилався на те, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28.04.2025 року становить: 8000 грн.- заборгованість за кредитом; 43800 грн. заборгованість за нарахованими процентами за період з 27.04.2024 року по 27.04.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2. кредитного договору за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом (547,5%річних) та графіку платежів.

Вказував, що зміни до кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахування денної процентної ставки, яке є фіксованою немає.

На підставі викладеного позивач прохав суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №10959 від 27.04.2024 року, станом на 28.04.2025 року у розмірі 51800 грн., яка складається з: 8000 грн. заборгованість за кредитом; 43800 грн.- заборгованість за нарахованими процентами за період з 27.04.2024 року по 27.04.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом (547,5% річних) та графіку платежів, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 15 травня 2025 року відкрито провадження у справі.

11.06.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Вказувала, що надана копія договору не містить підпису ОСОБА_1 . Крім того, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача (рахунок, виписка). Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Відповідно можна дійти висновку, ОСОБА_1 , не ознайомлювали з умовами кредитування.

Вказувала, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданим самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги недоведені. Надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитами, підготовлені робітниками організації є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Також зазначила, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

Окрім того, вказувала, що розмір нарахованих відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Зазначила, що позовна заява про стягнення заборгованості, подана ТОВ «ФК «Процент» до ОСОБА_1 , є поданою з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та передчасною.

Просила суд у задоволенні позовних вимог за позовною заявою ТОВ «ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити повністю, провадження в справі закрити.

Також представник відповідача ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Вказувала, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Сума витрат на професійну правничу допомогу є непропорційною, та такою, що підлягає зменшенню, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу.

Просила суд зменшити розмір витрат ТОВ «ФК «Процент» на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 5000 грн.

12.06.2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив. Вказував, що укладення відповідачем з позивачем договору №10959 від 27.04.2024 року це право, а не обов`язок відповідача, яке було реалізовано на власний розсуд відповідачем, який є вільним у своєму виборі. При цьому відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим договором.

Зазначив, що відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимог позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості.

Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явились, попередньо звернулись до суду із клопотанням про проведення розгляду справи у їх відсутність.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.04.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10959, який підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 460975 (а.с.16-20).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, на умовах встановлених цим договором, Товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором.

Згідно п.1.2. даного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 1,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування кредитом.

Відповідно до п.1.3. договору, строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс», із якої вбачається, що було здійснено успішний переказ коштів у розмірі 8000 грн., на карту № НОМЕР_2 , призначення платежу: перерахування коштів за договором 10959 від 27.04.2024 року (а.с.49).

11 червня 2025 року до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що платіжну картку № НОМЕР_2 було емітовано банком на ім`я ОСОБА_1 ..

Із виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 27.04.2024 року по 02.05.2024 року, вбачається, що 27.04.2024 року були зараховані кошти у розмірі 8000 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №10959 від 27.04.2024 року встановлено, що станом на 28.04.2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №10959 від 27.04.2024 року становить 51800 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000 грн., прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом 43800 грн (а.с.11-15).

Відповідно до ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 627Цивільного кодексуУкраїни відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628Цивільного кодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629Цивільного кодексуУкраїни договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054Цивільного кодексуУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638Цивільного кодексуУкраїни договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другоюстатті 639Цивільного кодексуУкраїни договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зістаттею 11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, з урахуванням доказів, наданих суду, суд вважає встановленим, що 27.04.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачем був укладений кредитний договір №10959, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України«Про електроннукомерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

У даному договорі сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 509Цивільного кодексуУкраїни зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 525Цивільного кодексуУкраїни одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530Цивільного кодексуУкраїни якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК Українивизначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1054ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

За змістомстатті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами ч. 1ст.625ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 610Цивільного кодексуУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611Цивільного кодексуУкраїни у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 612Цивільного кодексуУкраїни боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті, відповідач грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань перед позивачем за кредитним договором №10959 від 27.04.2024 року, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 8000 грн. є законними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте суду не доведено правомірності стягнення відсотків за договором №10959 від 27.04.2024 року у розмірі 43800 грн.

В поданій до суду позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за договором за період з 27.04.2024 року по 27.04.2025 року, всього за 366 днів.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті не може перевищувати 1 %.

Згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень зазначеногоЗаконутимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки Закон набрав чинності 24.12.2023, тому за період з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, за період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року - 1,5 %, а за період з 20 серпня 2024 року - 1 %.

Відтак умова в договорі №10959 від 27.04.2024 року про стягнення денної відсоткової ставки за користування кредитними коштами у розмірі 1,5 % суперечить зазначеним вище нормам закону, тому розмір відсотків підлягає перерахуванню, а саме: за період з 27.04.2024 до 19.08.2024 розмір відсотків становить 13800 грн. (115 календарних днів за розміром денних відсотків 1,5,%), за період з 20.08.2024 до 27.04.2025 (251 календарних днів за розміром денних відсотків 1%), що становить 251 *80 =20080 грн.

Тому судом встановлено підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором № 10959 від 27.04.2024 року у розмірі 33880 грн (13800 грн.+20080 грн.)

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором № 10959 від 27.04.2024 року у розмірі 41880 грн., з яких: 8000 грн.- заборгованість за кредитом, 33880 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

УЦПК Українивизначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - другастатті 133 ЦПК України).

Частиною 8ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. позивачем надано договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року, платіжну інструкцію №1937 від 28.02.2025 року у розмірі 100000 грн., оплата за надання юридичних послуг по договору №03/06/2024 від 03.06.2024 згідно акту №18 від 28.02.2025 року, витяг з реєстру №1 до акту приймання передачі наданих послуг №18 від 28.02.2025 року до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно,ЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 8084 грн. (10000/100*80,84).

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (80,84 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1958,26 грн. (2422,40/100*80,84), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,5,10,18,133,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», який подано представником позивача Руденком Костянтином Васильовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №10959 від 27.04.2024 року у розмірі 41880 грн. (сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір у розмірі 1958 грн. 26 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 8084 грн., а всього 10042 грн. 26 коп. (десять тисяч сорок дві гривні двадцять шість копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ: 41466388).

Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович (адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_4 ).

Представник відповідача: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік