Ухвала суду № 129660038 від 18.08.2025 , Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.08.2025Справа № 910/9979/24 (910/10034/25)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 41; ідентифікаційний код 32069278)

до 1. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

3. ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

4. ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 )

5. ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 )

6. ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 )

7. ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 )

8. ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 )

9. ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_9 )

про витребування майна з незаконного володіння

в межах справи № 910/9979/24

за заявою Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д; ідентифікаційний код 14360570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 41; ідентифікаційний код 32069278)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 07.11.2024 перебуває справа № 910/9979/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія".

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про витребування майна з незаконного володіння, саме, витребувати у:

1.1. відповідача-1 - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельні ділянки, кадастрові номери: 3222480401:01:082:0064, 3222480401:01:082:0071, 3222480401:01:082:0070, 3222480401:01:082:0079, 3222480401:01:082:0085, 3222480401:01:082:0114, 3222480401:01:082:0069, 3222480401:01:082:0068, 3222480401:01:082:0076, 3222480401:01:082:0075, 3222480401:01:082:0086, 3222480401:01:082:0089, 3222480401:01:082:0113, 3222480401:01:082:0111, 3222480401:01:082:0112, 3222480401:01:082:0051, 3222480401:01:082:0052, 3222480401:01:082:0053, 3222480401:01:082:0054, 3222480401:01:082:0055.

1.2. Відповідача-2 - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:082:0063.

1.3. Відповідача-3 - ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:082:0062.

1.4. Відповідача-4 - ОСОБА_10 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:082:0060.

1.5. Відповідача-5 - ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:082:0058.

1.6. Відповідача-6 - ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:082:0078.

1.7. Відповідача-7 - ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:082:0077.

1.8. Відповідача-8 - ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_8 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:082:0074.

1.9. Відповідача-9 - ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_9 ) з незаконного володіння на користь позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (ідентифікаційний код: 32069278) нерухоме майно - земельні ділянки, кадастрові номери: 3222480401:01:082:0116, 3222480401:01:082:0115.

Одночасно із позовом, до суду також надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на земельні ділянки:

- кадастрові номери: 3222480401:01:082:0064, 3222480401:01:082:0071, 3222480401:01:082:0070, 3222480401:01:082:0069, 3222480401:01:082:0068, 3222480401:01:082:0079, 3222480401:01:082:0076, 3222480401:01:082:0075, 3222480401:01:082:0085, 3222480401:01:082:0086, 3222480401:01:082:0089, 3222480401:01:082:0114, 3222480401:01:082:0113, 3222480401:01:082:0111, 3222480401:01:082:0112 та 3222480401:01:082:0051, 3222480401:01:082:0052, 3222480401:01:082:0053, 3222480401:01:082:0054, 3222480401:01:082:0055, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- кадастровий номер 3222480401:01:082:0063, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- кадастровий номер 3222480401:01:082:0062, що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- кадастровий номер 3222480401:01:082:0060, що належить ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_4 );

- кадастровий номер 3222480401:01:082:0058, що належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 );

- кадастровий номер 3222480401:01:082:0078, що належить ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 );

- кадастровий номер 3222480401:01:082:0077, що належить ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 );

- кадастровий номер 3222480401:01:082:0074, що належить ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 );

- кадастрові номери: 3222480401:01:082:0116, 3222480401:01:082:0115, що належать ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ).

В обґрунтування необхідності забезпечення позову обраним заявником шляхом, останній вказує, що позивач звернувся з позовом до відповідачів про витребування майна з незаконного володіння вважаючи, що земельна ділянка 3222480401:01:082:5060 протиправно вибула із власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія". Подальше її відчуження на переконання заявника є також незаконним, з огляду, що первинна дія була вчинена всупереч земельного мораторію. Жодним чином подальші набувачі не можуть бути добросовісними. З 2017 року по жовтень 2023 року, ТОВ "Геральдія" не вчиняла жодних дій щодо земельної ділянки 3222480401:01:082:5060. Проте, як тільки ПП "Шум" подали скаргу до Мін`юсту, вони почали вчиняти юридичні дії по зміні власника, а ОСОБА_1 , у свою чергу почав ділити, об`єднувати земельні ділянки, та відчужувати на користь інших осіб. Остання зміна власника була 29.05.2025, тобто, продовжується процес поділу/об`єднання та відчуження землі, що у свою чергу ускладнює процес ефективного захисту.

Таким чином, заявник вказує, що подальше вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження земельних ділянок, їх поділ чи об`єднання, який наразі продовжується, знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову, зробить спосіб захисту неефективним, призведе до порушення принципу процесуальної економії та викличе необхідність подальшого повторного звернення до суду або постійної зміни предмета позову, в тому числі ускладнить реалізацію принципу розумності строків розгляду спору.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.

Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави 10 розділу І ГПК України, зокрема статті 136-144 цього Кодексу.

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Близькі за змістом висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Якщо позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Спір у даній справі по суті стосується нерухомого майна - земельної ділянки 3222480401:01:082:5060, яка на переконання заявника протиправно вибула із власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" та відповідно подальше її відчуження, поділ/об`єднання, є також незаконним, з огляду, що первинна дія була вчинена всупереч земельного мораторію.

Так, в даному випадку поданий позивачем позов фактично зводиться до обґрунтувань порушеннями майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія", з огляду на що позивач й звернувся до суду із позовом про витребування майна (земельних ділянок) з незаконного володіння відповідачів.

Таким чином, суд відзначає, що в контексті викладеного між сторонами існує спір з приводу вибуття із власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" нерухомого майна - земельної ділянки 3222480401:01:082:5060, відповідно правомірність подальшого процесу поділу/об`єднання та відчуження землі, за результатами розгляду якого, у відповідачів може виникнути обов`язок з повернення позивачу майна, внаслідок поновлення записів про право власності на нерухоме майно за позивачем.

Відтак, поновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" в рамках поданого позову полягає у відновленні (поверненні) такого майна.

При цьому, виконання у майбутньому судового рішення, у разі задоволення позову, безпосередньо та прямо пов`язано з обставинами наявності у відповідача майна для можливості його реєстрації на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" на момент набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В той же час, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію за відповідачами у справі права власності щодо об`єктів нерухомого майна , свідчить про те, що вказане майно, яке є предметом позову вільне від будь-яких обтяжень та відповідачі можуть вільно ним розпорядитися в будь-який момент, до розгляду справи та прийняття судом рішення.

Відтак, незаперечним є те, що у випадку задоволення позову, дане рішення суду буде підставою для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме манно, та повернення його Товариству з обмеженою відповідальністю "Траєкторія".

Натомість, у разі якщо майно буде реалізовано (продане) відповідачами у будь-який спосіб, то виконання даного рішення стане неможливим, та призведе до необхідності подання нового позову.

Тобто, рішення суду у разі відчуження відповідачами майна, яке є предметом спору, не дозволить забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача в рамках одного даного позову.

Можливість відповідачів в будь-який момент розпорядитися майном, яке знаходиться у їх власності і є предметом позову, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога падання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачів в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Тоді, як за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Крім цього ЄСПЛ у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).

Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.

Відтак, накладення арешту, як спосіб забезпечення, не порушує права власності особи, в даному випадку відповідачів, як власника відчуженого за оспорюваними правочинами об`єкта.

Тобто, вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Співмірність та адекватність таких заходів із заявленими позивачем позовними вимогами полягає в тому, що по суті ініційовано спір про відновлення прав власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:082:5060, у зв`язку, з чим подальше (до вирішення спору судом) відчуження, поділ/об`єднання земельних ділянок, може нівелювати можливість досягнення такої мети, навіть за рахунок нових позовів, адже, реєстрація прав власності на спірне майно за невизначеним колом фізичних і юридичних осіб, може унеможливити в цілому відновлення порушених прав позивача.

Крім того, суд також відзначає, що такі заходи направлені на збереження існуючого на сьогоднішній день кола суб`єктів спірних правовідносин, що в тому числі, направлено на попередження можливого порушення прав та інтересів інших осіб, потенційних покупців, що в подальшому у разі задоволення позову, може вплинути на реалізацію ними правомочностей власників такого майна.

Стосовно прав та інтересів інших учасників спору за поданим позовом, то слід констатувати, що вжиття зазначених заходів жодним чином не обмежить їх права та законні інтереси відповідачів, оскільки, такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останніх їх конституційних прав, а також, не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд також виходить з того, що вжиття заходів в сукупності свідчать про можливість позивача захистити свої права, за захистом яких він звернувся у цій справі, в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заявлених заходів з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звертається до суду.

Разом з тим, суд вказує, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача станом на час вирішення спору в суді, виключить можливе порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та прав та інтересів інших осіб, потенційних покупців, що в подальшому у разі задоволення позову, може вплинути на реалізацію ними правомочностей власників такого майна, а також, надасть можливість реального виконання рішення суду та уникнення труднощів при його виконанні у випадку задоволення даного позову.

За таких обставин, суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" про забезпечення позову - задовольнити.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9979/24 (910/10034/25), вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на земельні ділянки: