Рішення № 129643681, 19.08.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 року Справа№640/17061/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598) щодо відмови у внесенні змін до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 виданої 02.07.2013 року, шляхом зміни в графі: «громадянство Росії» на - «громадянство республіки Франції» - протиправними;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598) внести зміни до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 виданої 02.07.2013 року, шляхом зміни в графі: «громадянство Росії» на - «громадянство республіки Франції».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 02 липня 2013 року позивач має посвідку на проживання на території України. У зв`язку зі зміною громадянства, представник позивача звернувся з письмовою заявою до Центрального Міжрегіонального управління Державної Міграційної Служби у м.Києві та Київській області про внесення змін до посвідки на постійне проживання шляхом внесення змін до посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 виданої 02.07.2013 року, термін дії-безстроково, в графі: «громадянство російської федерації» змінити на «громадянство республіки Франція». Однак, листом відповідач відмовив ОСОБА_2 у прийняті та розгляду вищевказаної його заяви до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов?язаних державою-агресором. На переконання позивача, повідомлення йому у припинені прийому та розгляді заяв від громадян російської федерації, яким ОСОБА_3 не являється, прийнято відповідачем протиправно без наявного нормативно-правового акту уповноваженого державного органу, який би давав відповідачу приймати рішення про відмову ОСОБА_2 , в надання останньому адміністративної послуги в міграційній сфері.

З огляду на вказане, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що позивач особисто не звертався до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області із заявою про внесення змін до посвідки на постійне проживання на території України. Крім того, позивачем не надано доказів про вихід останнього з громадянства російської федерації. З огляду на вказане, відповідач вважає, що він діяв на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України. Крім того, на переконання відповідача, вимога зобов`язання внести зміни до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 є втручанням в дискреційні повноваження Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/17061/22.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б.

Ухвалою від 20 травня 2025 року суд прийняв до свого провадження адміністративну справу №640/17061/22 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.

З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.

Головуючий суддя Христофоров А.Б. у період з 21.07.2025 року по 08.08.2025 року включно знаходився у відпустці, тому справу розглянуто після виходу судді із відпустки.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , має посвідку на проживання на території України від 02 липня 2013 року серії НОМЕР_3 .

У вказаній посвідці зазначено громадянство позивача - російська федерація.

Відповідно до копії паспорту № НОМЕР_4 від 07.07.2020, термін дії до 07.07.2020, яка міститься в особовій справі позивача та надана представником Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, позивач є громадянином російської федерації.

Водночас, відповідно до копії паспорта № НОМЕР_5 від 01.02.2022 (термін дії до 22.09.2025) ОСОБА_1 є громадянином Французької республіки.

01 вересня 2022 року представник позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою у якій просив прийняти документи від ОСОБА_4 на внесення змін до посвідки на постійне проживання в Україні та внести зміни до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_4 номер НОМЕР_6 виданої 02.07.2013 року, шляхом зміни в графі: «громадянство Росії» на - «громадянство республіки Франції».

Проте листом від 16 вересня 2022 року відповідач повідомив, що ОСОБА_3 , належить до громадянства країни-агресора. Згідно основних засад міжнародного права іноземець, який перебуває за кордоном, користується захистом та заступництвом держави свого громадянства, не втрачає юридичного зв?язку зі своєю державою та підпорядковується: нормам законодавства країни свого громадянства. Пунктами 6, 23 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» до заходів правового режиму воєнного стану віднесено, зокрема, встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в?їзду і виїзду, обмеження: свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства; примусове оселення громадян іноземної держави яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України. До прийняття Верховною Радою України та набрання силою законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов?язаних з державою-агресором, ДМС тимчасово припинено прийом та розгляд заяв від громадян російської федерації, зокрема, про обмін посвідки на постійне проживання, та розроблено проєкт нормативно-правового акту, який встановлює умови подання громадянами країни-агресора заяв про отримання адміністративних послуг в міграційній сфері, який на сьогодні перебуває у стадії погодження із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у внесенні відомостей, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Частиною першою статті 1 Закону № 3773-VI надано визначення термінів, зокрема:

- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Суд зазначає, що позивач має посвідку на постійне проживання в Україні. Разом з тим, представник позивача звернувся до відповідач із заявою про внесення змін до посвідки на постійне проживання в частині громадянства ОСОБА_1 .

Так, ст. 31 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус (в редакції на момент чинний правовідносин) визначено, що посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Посвідка на постійне проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства (незалежно від віку), які мають дозвіл на імміграцію в Україну.

До посвідки на постійне проживання вноситься така інформація:

1) ім`я особи;

2) стать;

3) громадянство;

4) дата народження;

5) унікальний номер запису в Реєстрі;

6) номер документа;

7) дата видачі документа;

8) дата закінчення строку дії документа;

9) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код);

10) відцифрований підпис особи;

11) підстава для отримання дозволу на імміграцію (код);

12) місце народження;

13) відцифрований образ обличчя особи.

25.04.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 321 якою затверджено «Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, » (далі - Порядок № 321).

Пунктом 7 зазначеної постанови передбачено, що обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

В свою чергу, оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів (далі - Центр) (п. 9 Постанови №321).

Суд зазначає, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства (п. 16 Постанови № 321).

У разі виникнення обставин (подій), у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).

Із змісту п.21 Порядку №321 вбачається, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 - 34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки Згідно з оригіналом та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).

У разі коли обмін посвідки здійснюється на підставі документа, зазначеного в підпункті 4 пункту 40 цього Порядку, що підтверджує зміну персональних даних іноземця або особи без громадянства, зокрема зміну порядку написання слів у повному імені, зміну літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміну дати народження, за умови встановлення тотожності особи за фотозображенням проводяться додаткові перевірки актуальних і попередніх персональних даних іноземця або особи без громадянства за автоматизованими інформаційними та довідковими системами, реєстрами та базами МВС, Національної поліції, Інтерполу.

До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.

Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Суд зазначає, що представником позивача до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надано заяву щодо внесення змін до посвідки на постійне проживання позивача. Проте, відповідач в листі від 16 вересня 2022 року повідомив, що до прийняття Верховною Радою України та набрання силою законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов?язаних з державою-агресором, ДМС тимчасово припинено прийом та розгляд заяв від громадян російської федерації, зокрема, про обмін посвідки на постійне проживання, та розроблено проєкт нормативно-правового акту, який встановлює умови подання громадянами країни-агресора заяв про отримання адміністративних послуг в міграційній сфері, який на сьогодні перебуває у стадії погодження із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Суд зазначає, що по суті заява представника позивача не була розглянута.

У справі Рисовський проти України (п.70-71) Європейський Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). У справі Рисовський проти України також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі". Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії".

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Враховуючи вищевикладене, позивач мав повне право розраховувати на надання відповідачем обґрунтованої відповіді щодо прийняття рішення про внесення змін до посвідки або відмови у такому внесенні.

Відповідач, отримавши заяву представника позивача обмежився лише роз`ясненнями неприйняття документів від громадян країни-агресора, не прийняв мотивованого рішення щодо внесення змін або відмови у такому внесенні.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі.

Разом з тим, ані положеннями Закону №3773-VI, ані приписами Порядку №322, ані нормами Закону України Про правовий режим воєнного стану (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) взагалі не передбачено можливість тимчасового припинення прийому та розгляду органами ДМС заяв від громадян російської федерації, зокрема, про обмін посвідки на тимчасове проживання.

Будь-якого законодавчого обґрунтування тимчасового зупинення розгляду заяв іноземців, зокрема, громадян російської федерації, щодо обміну посвідки на тимчасове проживання на території України відповідачем не наведено.

Відтак, не розглянувши по суті подану позивачем 01.09.2022 року заяву щодо обміну посвідки на тимчасове проживання, відповідач порушив приписи Порядку №322 та припустився протиправної бездіяльності, чим призвів до того, що позивач станом на теперішній час перебуває у стані правової невизначеності.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області щодо не розгляду заяви представника позивача про внесенні змін до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 виданої 02.07.2013 року, шляхом зміни в графі: «громадянство Росії» на - «громадянство республіки Франції» по суті.

Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача щодо відсутності особистого звернення позивача до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області із заявою про внесення змін до посвідки на постійне проживання на території України, а також не надання доказів про вихід останнього з громадянства російської федерації, адже вказані підстави не були покладені в основу листа від 16 вересня 2022 року.

Вимоги позивача зобов`язати внести зміни до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 виданої 02.07.2013 року, шляхом зміни в графі: «громадянство Росії» на - «громадянство республіки Франції» наразі не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки у даному випадку судом встановлено, що відповідач, не розглянувши по суті подану представником позивача 01.09.2022 року заяву щодо внесення змін до посвідки на постійне проживання та фактично припустився протиправної бездіяльності, тобто відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у даному випадку жодного з передбачених законом рішення не прийняв, відтак, не вичерпав право діяти на власний розсуд за результатами розгляду по суті такої заяви позивача, бо не зробив остаточного висновку про наявність/відсутність у позивача права на обмін посвідки.

За наведених обставин, підстави для зобов`язання відповідача внести зміни до посвідки на постійне проживання, відсутні.

Водночас, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву представника позивача про внесенні змін до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 виданої 02.07.2013 року, шляхом зміни в графі: «громадянство Росії» на - «громадянство республіки Франції» та прийняти обґрунтоване рішення.

Отже позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню зі зміною способу захисту порушеного права.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 496, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні ді., - задовольнити в частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області щодо не розгляду заяви представника ОСОБА_1 про внесенні змін до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 виданої 02.07.2013 року, шляхом зміни в графі: «громадянство Росії» на - «громадянство республіки Франції» по суті.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 про внесенні змін до посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 виданої 02.07.2013 року, шляхом зміни в графі: «громадянство Росії» на - «громадянство республіки Франції» та прийняти обґрунтоване рішення.

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 496, 20 грн. (чотириста девяносто шість гривень двадцять копійок)

Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2025 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Христофоров