Рішення № 129641156, 30.07.2025, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/1357/25

2/532/800/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - АТ «ОТП Банк», ТОВ «Українські фінансові операції»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О.,

-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.,

-приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк», ТОВ «Українські фінансові операції» про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк», ТОВ «Українські фінансові операції» про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, та стягнення коштів.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не згодний з виконавчим написом № 20821 від 10.08.2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення з нього на користь ТОВ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 31387,62 гривень, та виконавчим написом № 9354 від 08.11.2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про стягнення з нього на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості в розмірі 17200,00 гривень, оскільки вони вчинені з порушенням чинного законодавства і є такими, що не підлягають виконанню. По-перше, наявна заборгованість не є безспірною і не може вважатися обґрунтованою, в зв`язку з тим, що позивач не отримував від відповідачів будь-які грошові кредитні кошти, а також не укладав кредитні та/або інші договори з відповідачами. Правова природа та підстави нарахування заборгованості за кредитним договором № 2021184437 від 30.10.2018 року та договором про надання фінансового кредиту № 3269663 від 29.11.2020 року йому невідомі. Посилання на заборгованість у сумах 31387,62 гривень та 17200,00 гривень, які нарахували нотаріуси, не підтверджено жодними доказами. По-друге, відповідачами (стягувачами) не було надіслано на адресу позивача (боржника по виконавчому провадженню) вимогу про погашення простроченої заборгованості із зазначенням суми погашення, а також не було повідомлено про зміну кредитора в зобов`язанні. Такими діями відповідачі (стягувачі) позбавили позивача можливості добровільно виконати вимогу, яку останній міг отримати. Відповідачами були порушені норми п. 6 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 5 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Таким чином, позивач ОСОБА_1 прохав суд визнати виконавчі написи № 20821 від 10.08.2021 року та № 9354 від 08.11.2021 року такими, що не підлягають виконанню; стягнути з АТ «ОТП Банк» безпідставно набуті кошти в сумі 14950,67 гривень; стягнути з ТОВ «Українські фінансові операції» безпідставно набуті кошти в сумі 8105,43 гривень; стягнути з відповідачів кошти зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі по 302,80 гривень з кожного.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 червня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.53-55).

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про проведення засідання за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі АТ «ОТП Банк» і ТОВ «Українські фінансові операції», будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. і ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Т.В., будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Суду надано копії кредитного договору № 2021184437 від 30.10.2018 року та договору про надання фінансового кредиту № 3269663 від 29.11.2020 року, укладених відповідно з АТ «ОТП Банк» і ТОВ «Авентус Україна», які не містять нотаріального посвідчення (а.с.12,31-34).

10 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 20821, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2021184437 від 30.10.2018 року, укладеним з АТ «ОТП Банк». Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.07.2021 року по 19.07.2021 року. Сума заборгованості складає 31387,62 гривень, у тому числі: 24400,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6987,62 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача в розмірі 350,00 гривень. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 31737,62 гривень (а.с.11).

На підставі виконавчого напису № 20821 від 10.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріною Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66786701 від 10.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість у розмірі 31737,62 гривень (а.с.9-10).

Також у рамках виконавчого провадження № 66786701 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріною Т.В. винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.09.2021 року; про стягнення з боржника основної винагороди від 10.09.2021 року; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15.09.2021 року та 28.12.2021 року (а.с.13-18).

08 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 9354, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 3269663 від 29.11.2020 року, укладеним з ТОВ «Авентус Україна», правонаступником усіх прав та обов`язків якого за договором факторингу № 13/09/2021 від 13.09.2021 року є ТОВ «Українські фінансові операції». Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.09.2021 року по 27.10.2021 року. Сума заборгованості складає 16400,00 гривень, у тому числі: 5000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11400,00 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача в розмірі 880,00 гривень. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 17200,00 гривень (а.с.30).

На підставі виконавчого напису № 9354 від 08.11.2021 року приватним виконавцем Голяник О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67726827 від 01.12.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість у розмірі 17200,00 гривень (а.с.29).

Також у рамках виконавчого провадження № 67726827 приватним виконавцем Голяник О.Ю. винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.12.2021 року; про стягнення з боржника основної винагороди від 01.12.2021 року; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 08.12.2021 року (а.с.35-37).

На підставі договору про заміщення приватного виконавця від 23.03.2022 року, приватний виконавець Гуріна Т.В. тимчасово заміщує приватного виконавця Голяник О.Ю., в зв`язку з чим 22.09.2022 року приватним виконавцем Гуріною Т.В. винесено постанови про передачу та прийняття виконавчого провадження № 67726827 з примусового виконання виконавчого напису № 9354 від 08.11.2021 року (а.с.38-39).

22.09.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріною Т.В. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 66786701 та № 67726827 у зведене виконавче провадження № 69923023 (а.с.20).

22.11.2023 року та 01.04.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріною Т.В. винесено постанови про арешт коштів боржника (а.с.27-28,40-41).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Зі змісту статті 87 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.

Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 13 жовтня 2021 року (справа № 554/6777/17).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», такими документами для одержання виконавчого напису є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Приватними нотаріусами Бригідою В.О. та Золотих О.О. вчинено виконавчі написи на підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», яким передбачено, що до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належить така форма договору, як кредитний договір.

Вказаний пункт № 2 був включений до Переліку Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Згідно з ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року також втратив чинність з цього дня.

Тобто з 22.02.2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Таким чином, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Оскільки виконавчі написи, які є предметом спору в даній справі, вчинено 10 серпня 2021 року та 08 листопада 2021 року, тобто після визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, що свідчить про те, що приватними нотаріусами Бригідою В.О. та ОСОБА_2 при вчиненні оскаржуваних виконавчих написів не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, вже не чинні.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року в справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити й зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року по справі № 674/918/17).

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Крім цього, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчих написів приватні нотаріуси отримували від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому в нотаріусів були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчих написах, є безспірним.

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 має безспірну заборгованість перед первісним кредитором та відповідачами, а також, що нотаріуси при вчиненні оспорюваних виконавчих написів належним чином переконалися в безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчими написами, зокрема, належним чином завірений кредитний договір з відміткою про його нотаріальне посвідчення, а також доказів про належне повідомлення боржника про відступлення права вимоги та про розмір заборгованості, термін її сплати.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, визнавши виконавчі написи № 20821 від 10.08.2021 року та № 9354 від 08.11.2021 року такими, що не підлягають виконанню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів безпідставно набутих грошових коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гуріної Т.В. від 02 травня 2025 року № 15901 (а.с.43), по виконавчому провадженню № 66786701 стягнуто та перераховано стягувачу АТ «ОТП Банк» борг у розмірі 14950, 67 гривень, стягнуто основну винагороду приватного виконавця в розмірі 1495,08 гривень та витрати виконавчого провадження 500,00 гривень. По виконавчому провадженню № 67726827 стягнуто та перераховано стягувану ТОВ «Українські фінансові операції» борг у розмірі 8105,43 гривень, стягнуто основну винагороду приватного виконавця в розмірі 810,24 гривень та витрати виконавчого провадження 500,00 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Для виникнення зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Відпадіння правової підстави полягає в зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.

Одним з випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року по справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року по справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року по справі № 910/16664/18, від 08 вересня 2021 року по справі № 201/6498/20.

Оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про визнання виконавчих написів № 20821 від 10.08.2021 року та № 9354 від 08.11.2021 року такими, що не підлягають виконанню, правові підстави набуття відповідачами грошових коштів на виконання даних виконавчих написів відсутні, в зв`язку з чим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, а існування між сторонами договірних відносин, що виникли з договору кредиту, зазначеного не спростовує.

Питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед відповідачами за кредитними договорами може бути предметом окремого судового розгляду.

Таким чином, суд вважає, що існують підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на користь позивача безпідставно набутих коштів.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, в якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим, у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідачів на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі по 1211,20 гривень з кожного.

Також з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі по 302,80 гривень з кожного за подання заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України, в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки від учасників справи клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, тому вжиті ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05.06.2025 року (справа № 532/1357/25, провадження № 2-з/532/12/2025) заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Керуючись статтями 12, 141, 158, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк», ТОВ «Українські фінансові операції» про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, та стягнення коштів - задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис № 20821 від 10.08.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 31387,62 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з АТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 14950,67 гривень.

Визнати виконавчий напис № 9354 від 08.11.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості в розмірі 17200,00 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 8105,43 гривень.

Стягнути з АТ «ОТП Банк» і ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі по 302,80 гривень з кожного.

Стягнути з АТ «ОТП Банк» і ТОВ «Українські фінансові операції» на користь держави судовий збір у розмірі по 1211,20 гривень з кожного.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05.06.2025 року (справа № 532/1357/25, провадження № 2-з/532/12/2025), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідачі:

- АТ «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43.

- ТОВ «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Суддя