Вирок № 129633520, 20.08.2025, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1189/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000012 від 09.01.2024 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, неодруженого, судимого 18 вересня 2023 року вироком Тячівського районного суду Закарпатської області за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання строком на 1 (один) рік, з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України,

за ч. 2 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , маючи умисел спрямований на незаконне переправлення двох громадян України через державний кордон України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, під час дії воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом за попередньою змовою з третьою особою, сприяв незаконному переправленню двох громадян України через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок та засобів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 07 січня 2024 року о 17 годині 00 хвилин, діючи умисно за попередньою домовленістю з третьою особою та за його вказівкою виїхав з с. Грушово Тячівського району Закарпатської області на автомобілі марки «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала третя особа, та попрямували в сторону Берегівського району Закарпатської області, а саме в с. Велика Бакта.

Близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_4 та третя особа прибули на околицю населеного пункту Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області, неподалік залізничного переїзду, де на них вже очікували громадяни ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після чого, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля марки «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а третя особа в свою чергу поїхав у зворотному напрямку.

Тоді, ОСОБА_4 дав вказівку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідувати за ним, і в пішому порядку попрямували через польову місцевість поза встановленим пунктом пропуску у напрямку 171 прикордонного знаку на державному кордоні України з Угорщиною та з метою уникнення прикордонних нарядів Держаної прикордонної служби України та здійснював безпосередньо їх супровід та керував їх діями шляхом надання порад, вказівок та засобів.

Однак, в подальшому на відстані 800 метрів від державного кордону ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 безпосередньо біля державного кордону.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину не визнав та показав, що його знайомий ОСОБА_8 мав допомогти йому незаконно перетнути державний кордон України, за що він мав заплатити йому 2000 доларів США. Так, 07 січня 2024 року ОСОБА_9 повіз його на автомобілі в бік державного кордону та висадив біля дороги, там він зустрівся ще з двома хлопцями, яких він не знає. Коли він ішов з цими хлопцями їх затримали прикордонники. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що не знав місце, де потрібно переходити кордон. ОСОБА_9 казав йому щоб він не брав ні телефон, ні речі, а просто перейти кордон.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення, його вина повністю доведена наступним.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом наприклад тоді коли їх збирання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Повідомленням про виявлення кримінального правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08 січня 2024 року встановлено, що 08 січня 2024 року о 00 годині 30 хвилині в ході реалізації оперативної інформації від ПОРВ (з м.д. н.с. Лужанка) прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та віпс «Бадалово» спільно з ПОРВ на напрямку 171 прикордонного знаку на відстані 800 метрів до державного кордону було виявлено за допомогою БПЛА та затримано трьох громадян України, а саме: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які рухалися в пішому порядку у супроводі громадянина України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час опитування затриманих було встановлено, що громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за вказівкою на той час невстановленою особою «організатором», останні самостійно на транспортному засобі дістались до населеного пункту Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області, де мали очікувати на прибуття «провідника». Після прибуття «провідника» громадянина України ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в супроводі вищевказаного в пішому порядку оминаючи населені пункти вирушили в бік державного кордону України з метою подальшого незаконного перетину. Після перетину кордону України вищевказані особи мали заплатити від 3500 до 5000 доларів США.

Також, встановлено, що вищевказану протиправну діяльність організував громадянин України ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7 , залучивши в якості «провідника» громадянина України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 , пояснивши порядок дій та за допомогою додатку «Google Maps» маршрут руху до державного кордону України. За послуги «провідника» останній мав отримати грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США. Доставку громадянина України ОСОБА_4 до населеного пункту Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області здійснив ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_9 на автомобілі марки «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с. 54-56).

Разом з цим, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , надані під час допиту в судовому засіданні спростовані наступним.

Протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 січня 2024 року, проведених старшим офіцером (старшим оперуповноваженим) прикордонного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону на підставі доручення слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024071060000012 від 09.01.2024 року, в присутності двох понятих встановлено, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 впізнали за формою та рисами обличчя, довжиною та кольором волосся ОСОБА_4 , який провів їх від населеного пункту Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області до державного кордону України з метою їх незаконного перетину. Перед початком руху ОСОБА_4 сказав їм вимкнути свої особисті мобільні телефони та жестом руки вказав їм рухатись за ним. Дорогою ОСОБА_4 зупинявся, прослуховував, перевіряв місцевість та поводився скритно (том 1 а.с. 57-61, 67-71).

Протоколом огляду предмету від 09 січня 2024 року, а саме мобільного телефону марки Apple моделі iPhone XR, що належить ОСОБА_6 з додатку «Google Maps» встановлено факт фіксації локації поблизу населеного пункту Велика Бакта Берегівського району Закарпатської області. Крім того, на даному мобільному телефоні наявне повідомлення, зміст якого відображає маршрут та дії руху особи (том 1 а.с. 72-77).

Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена показами свідків, допитаних слідчим суддею під час проведення досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України за участю підозрюваного ОСОБА_4 , які також спростовують його покази під час допиту в судовому засіданні.

Так, з дослідженого судом DVD-R диску з допитом від 09.01.2024 року встановлено, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 показали наступне.

Зокрема, свідок ОСОБА_7 показав, що він та ОСОБА_6 прибули до Закарпатської області з метою незаконного перетину державного кордону України. Так, прибувши на автомобілі в зазначене їм невідомою особою місце в Закарпатській області вони зустрілися із ОСОБА_4 , який мав провести їх через державний кордон. Однак, вони всі були затримані.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що домовився із невідомою особою про незаконний перетин державного кордону, у зв`язку з чим він та ОСОБА_7 прибули до Закарпатської області в м. Мукачево та звідти на автомобілі поїхали до позначеної на «Google Maps» локації. Там, вони зустрілися із ОСОБА_4 , який жестами показав їм рухатися за ним. Свідок показав, що ОСОБА_4 мав провести їх із ОСОБА_7 через державний кордон поза пунктами пропуску.

Санкція частини 2 статті 332 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища.

За правилами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України, обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Відповідно до ст. 94 КПК України, оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 13 березня 2024 року у справі № 760/23990/17, провадження № 51-5304км23.

Відповідно до ст. 22 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації принципу змагальності сторін в судовому засіданні, які передбачають самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України; рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.

Разом з цим, стороною захисту не заявлялось будь-яких клопотань щодо проведення експертиз, виклику свідків чи подання інших доказів, які б вказували на невинуватість обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України доведена повністю.

На думку суду обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КК України, як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів вчинене за попередньою змовою групою осіб щодо кількох осіб.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлені.

Згідно характеристики по місцю проживання встановлено, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, з сусідами та односельчанами підтримує хороші відносини, за характером спокійний та врівноважений.

Згідно довідки КНП «ТЯЧІВСЬКА КОНСУЛЬТАТИВНА ПОЛІКЛІНІКА» ТЯЧІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра і нарколога не значиться.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

При цьому, відповідно до вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2023 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання строком на 1 (один) рік, з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України (том 1 а.с. 98-99).

Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню оцінку ризику ймовірного вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення волі на певний строк можливе (а.с. 33-38).

Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі № 702/301/20, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

В судових дебатах прокурор просив призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкції статті 332 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі із забороною займати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та охорони державного кордону. Також, частково приєднати невідбуте покарання 2 роки і остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з додатковим покаранням. Щодо застави, то просить повернути заставодавцю.

Захисник ОСОБА_5 в судових дебатах просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах просив виправдати його.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).

Правило призначення покарання за сукупністю вироків є більш суворим, ніж за сукупністю злочинів.

Визначення законодавцем більш суворих правил призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, ніж за сукупністю злочинів, обумовлено саме фактом вчинення нового злочину (нових злочинів) після постановлення попереднього вироку, тобто після того, як цю особу вже було засуджено за інший злочин (інші злочини), але вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

Таким чином, суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати правила, передбачені ст. 71 КК України, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили.

Пунктом 10 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року встановлено наступне: зі змісту частини 3 статті 78 КК України у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин під час іспитового строку, призначеного вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.09.2023 року, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за неможливе його виправлення без відбування реального покарання, а тому обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 332 КК України та із застосуванням ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного за цим вироком покарання невідбуте покарання за вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.09.2023 року у справі №307/2665/23, а саме 2 (два) роки обмеження волі, які на підставі пп. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України перевести у 1 (один) рік позбавлення волі, а також позбавити обвинуваченого ОСОБА_4 права обіймати певні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та охорони державного кордону.

Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази (згідно постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 09.01.2024 року):

-оптичний носій диск CD-R, на якому міститься аудіо та відео фіксація допитів свідків в судовому засіданні, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання ( том 1 а.с. 83-85).

Згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 березня 2024 року о 15:00 годині. Визначено розмір застави у сумі 53680,00 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України (а.с. 90).

Згідно копії квитанції від 10 січня 2024 року ОСОБА_12 внесено заставу в розмірі 53680,00 гривень по справі №297/109/24 (том 2 а.с. 12).

При цьому, законом - Кримінальним процесуальним кодексом України не вказано, що застава як запобіжний захід має відповідний строк або дату закінчення.

Так, дійсно обов`язки зазначені в ухвалі слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.01.2024 року втратили свою дію, однак застава не припинила свою дію як запобіжний захід.

Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу слід повернути заставодавцю - ОСОБА_12 .

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у даному кримінального провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та охорони державного кордону строком на 1 (один) рік.

На підставі статті 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком обвинуваченому ОСОБА_4 частково приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2023 року, а саме 2 (два) роки обмеження волі, які на підставі пп. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України перевести у 1 (один) рік позбавлення волі, і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Зарахувати в строк відбуття покарання період тримання ОСОБА_4 під вартою, а саме: з 09 січня 2024 року о 16 годині 30 хвилин по 10 січня 2024 року до моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави (том 1 а.с. 91-93, том 2 а.с. 12).

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави продовжити до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу внесену в розмірі 53680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок по справі №297/109/24 - повернути заставодавцю ОСОБА_12 .

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази: оптичний носій диск CD-R, на якому міститься аудіо та відео фіксація допитів свідків в судовому засіданні, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання ( том 1 а.с. 83-85).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1