Рішення № 129632096, 20.08.2025, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/636/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА", вул. Старо-Київська, буд. 14, м. Київ, 04116

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІС", вул. Василіянок, буд. 15, оф. 31, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 437927,30 грн,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІС" про стягнення заборгованості в сумі 437927,30 грн, з яких: 415730,53 грн - основної заборгованості, 1782,72 грн - 3% річних, 1992,65 грн - інфляційні втрати, 18421,40 грн - пеня.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІС", умов договору про постачання електричної енергії споживачу №3033-0014 від 10.01.2024 щодо оплати за отриману електричну енергію, внаслідок чого утворився борг в сумі 415730,53 грн. За порушення грошового зобов`язання позивачем нараховано 1782,72 грн 3% річних, 1992,65 грн інфляційні втрати, 18421,40 грн пеня.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

10.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІС" (як споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №3033-0014.

У відповідності до п.2.1. договору постачальник продає електричну енергію, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційної пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше початку строку дії договору.

Згідно заяви-приєднання початком постачання електричної енергії є 01 лютого 2024 року.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору (п.5.1.1. договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.1.2. договору).

Розрахунковим періодом згідно умов договору є календарний місяць. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у комерційній пропозиції (пункти 5.2.1., 5.2.4. договору).

У відповідності до п.5.4.1. договору платіжні та інші документи (рахунки, акти приймання-передачі електричної енергії, акти звірки взаєморозрахунків тощо) надаються споживачу у спосіб, обраний споживачем у заяві-приєднанні, що є додатком №1 до договору.

Згідно з п. 5.4.2 договору, у разі неотримання підписаного акту або обґрунтованої відмови протягом 3-х робочих днів, документи вважаються погодженими та підписаними споживачем. Відповідач не надав жодної відповіді та не повернув підписаних документів, тому вважається, що вони погоджені та підписані споживачем.

У відповідності до п. 6.2.4. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків до нього.

Згідно умов Індивідуальної комерційної пропозиції "ВИГІДНА", зокрема, розділу "Порядок оплати": остаточний розрахунок проводиться за фактично поставлену електроенергію з врахуванням проведених планових платежів протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживачем.

Розділом "Розмір пені за порушення строків оплати" Індивідуальної комерційної пропозиції "ВИГІДНА" визначено, що у разі заборгованості за спожиту електричну енергію, Споживач сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу без обмеження періоду її нарахування до дати повної оплати, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні.

На виконання умов договору, позивачем здійснило постачання електричної енергії для потреб об`єктів відповідача в лютому 2025 року в обсязі 69 265 кВт/год на загальну суму 570291,72 грн та у березні 2025 року в обсязі 17 908 кВт/год на загальну суму 131065,72 грн. Факт поставки підтверджується: актом №3033-001425021 від 28 лютого 2025 року приймання - передачі обсягів електричної енергії за лютий 2025 року; актом №3033-001425031 від 31 березня 2025 року приймання - передачі обсягів електричної енергії за лютий 2025 року.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки: №3033-0014250219 від 07.03.2025; №3033-0014250319 від 08.04.2025.

ПрАТ "Волиньобленерго", як оператор системи розподілу, у листі №12-8/515 від 08.05.2025 підтвердило, що обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ "Волиньліс" у лютому 2025 році становили 69 265 кВт/год, а у березні 2025 р. 17 908 кВт/год.

Відповідачем здійснена часткова оплата: 29.01.2025 205626,91 грн (платіжна інструкція №775); 19.03.2025 80000 грн (платіжна інструкція №2018).

Станом на дату подання позову відповідачем не виконано належним чином договірні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії за лютий-березень 2025 року, що призвело до утворення боргу у розмірі 415730,53 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості за електричну енергію, надіславши претензію за №3-230425-2 від 23.04.2025. Проте, відповідач залишив зазначену претензію без відповіді.

За порушення грошового зобов`язання позивачем нараховано 1782,72 грн 3% річних, 1992,65 грн інфляційні втрати, 18421,40 грн пеня.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

Сторони у цій справі належать до учасників ринку електричної енергії (пункт 96 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено в частинах 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173 ГК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникли між сторонами на підставі господарського договору, є господарсько-договірними.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено в ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, а саме поставив відповідачу електричну енергію, однак відповідач, в порушення умов договору не здійснив оплату вартості спожитої електричної енергії в повному обсязі, внаслідок чого утворився борг в сумі 415730,53 грн.

Відповідачем доказів оплати вартості спожитої електричної енергії в повному обсязі суду не надано, доводів позивача не спростовано.

Враховуючи вказане, позовні вимоги про стягнення 415730,53 грн основного боргу є обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено його арифметичну і методологічну правильність.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення 1782,72 грн 3% річних та 1992,65 грн інфляційних втрат є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на положення ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 18421,40 грн, нарахованих на підставі Індивідуальної комерційної пропозиції "ВИГІДНА" (Розділ "Розмір пені за порушення строків оплати").

Враховуючи, що розрахунок пені здійснено арифметично та методологічно правильно, позовні вимоги про стягнення 18421,40 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За встановлених судом обставин справи, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з перебуванням судді Неверовської Л.М. у відпустці, рішення ухвалено 20.08.2025.

Судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІС" про стягнення 437927,30 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЛІС", вул.Василіянок, буд. 15, оф. 31, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 44864775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА", вул. Старо-Київська, буд. 14, м. Київ, 04116 (ідентифікаційний код 44878589) 415730 (чотириста п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять) грн 53 коп. основного боргу, 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн 72 коп. 3% річних, 1992 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто дві) грн 65 коп. інфляційних втрат, 18421 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн 40 коп. пені, 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 13 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.08.2025.

Суддя Неверовська Л. М.