Рішення № 129630301, 20.08.2025, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/1193/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивують позов тим, що 11.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11.11.2024-100001526, згідно якого відповідачу було надано в кредит кошти в розмірі 9000 грн. строком на 140 днів. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань виникла заборгованість у розмірі 23899,06 грн. Враховуючи вищевикладене, посилаючись на приписи цивільного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за договором та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує позовні вимоги, з сумою заборгованості не погоджується, вважає її необгрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. В матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів відповідачеві саме тих у розмірах, що зазначає позивач. Документ, наданий позивачем на підтвердження видачі кредитних коштів, не містить реквізитів отримувача та назви фінансової установи. Тому неможливо достеменно встановити, що кредитні кошти перераховані саме на рахунок ОСОБА_1 та отримані нею. Належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка з банківського рахунку або розрахунковий документ. В матеріалах справи відсутні повні реквізити карткового рахунку відповідача. Також відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборговність виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Положення п. 6.1 договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України. Тому нарахована комісія в розмірі 319,06 грн. та неустойка в розмірі 4500 грн. не може бути включена у вартість кредиту.

Від сторони позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначають, що кредитний договір було укладено в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Щодо підписання договору та ідентифікації, то документи, що складають кредитний договір було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний відповідачем як фінансовий. Позивач надає суду LogFile з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача sgroshi.com.ua/. Відтак сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Позивач додав "Довідку СМ Універсал", яка підтверджує факт надсилання одноразових ідентифікаторів на номер телефону, що вказаний у заявці договору. Видача кредитних коштів підтверджує Квитанція №563282468 від 11.11.2024, яка є первинним платіжним документом. Відповідно до чинного законодавства відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), але відповідно до постанов Правління Національного банку України (п. 10 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установи про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит) від 03.11.2021 №13, п. 22 Постанови Правління Національного банку України "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів" від 05.11.2024 №705, п. 64 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів" від 29.07.2022 №164) позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, представник не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі як номер особистого платіжного засобу. ТОВ "Споживчий центр" не є банківською установою, а має статус фінансової установи, та не може надати первинні банківські документи. Для підтвердження розрахунку заборгованості позивач надав Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості. Щодо сплати комісії та неустойки, то відповідач своїм підписом на договорі підтвердив, що ознайомився з усіма умовами договору. Н апідставі змін до законодавства про споживче кредитування за договорами., укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

В судове засідання учасники не з`явились.

В відповіді на відзив представник позивача просив розглядати справу за відсутності представник позивача, на позовних вимогах наполягав.

В поданому до суду клопотанні представник відповідача просив розглядати справу за його та відповідача відсутності.

Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності учасників, які не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Заявкою на укладення кредитного договору від 11.11.2024 відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 11.11.2024, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті. Відповідач у Заявці погодився з тим, що способом його ідентифікації та верифікації є отримання позивачем ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ та надав позивачу реквізити свого електронного платіжного засобу для надання їй коштів за договором 4441-11ХХ-ХХХХ-7718.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник зобов`язався забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати фінансовий номер телефону, та/або платіжний засіб та/або поточний рахунок, зазначений у даному договорі. Позичальник несе ризик та негативні наслідки втрати, незаконного володіння, технічного перехоплення інформації, тощо, вибуття з володіння мобільного телефону позичальника (зокрема, відповідної SIM-карти) та/або платіжного засобу. Ризик і всю відповідальність за несанкціоноване використання фінансового номеру телефону та/або платіжного засобу несе виключно позичальник. Будь-яку особу, яка використала такі засоби, кредитор безумовно вважає позичальником, і не несе відповідальності, якщо це не відповідає дійсності.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.11.2024 року у встановленому вказаними пропозицією та заявкою порядку, а також відповідно до Закону «Про електронну комерцію», між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір (оферта) №11.11.2024-100001526, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 9000,00 грн., строком на 140 днів. Процентна ставка - 1% за 1 день, денна процентна ставка - 0,87%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1800,00 грн. Неустойка - 90 грн, нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. (а.с. 15-19).

Як вбачається з LogFile (Візуальної форми послідовності дій учасників електроної комерції щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі) (а.с. 52) та документах, що складають кредитний договір, відповідний ідентифікатор має склад символів А425 час введення 11.11.2024 15 год 26 хв.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника, необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Також позивач надав Довідку ТОВ "СМ Універсал", відповідно до якої вказане товарситво підтверджує, що за даними їхньої системи 11.11.2024 о 15:25:48 на номер абонента НОМЕР_1 було доставлено СМС-повідомлення з текстом: "Код підтвердження: А425 для Паспорту ЕА425 для договору"(а.с. 53).

Таким чином суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено кредитний договір у формі електронного документу, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

В день укладення договору 11.11.2024 року сума позики була перерахована відповідачу на його платіжну картку, указану ним у вищевказаній Заявці, що підтверджується платіжним документом , наявним у матеріалах справи (а.с. 20).

Отже, доводи відповідача про ненадання позивачем доказів щодо перерахування ТОВ «Споживчий центр» та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 9000 грн. не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Аргументи відповідача про те, що товариством не надано виписку по рахунку або розрахунковий документ з банківського рахунку відповідача суд вважає безпідставними, оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а тому позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками.

В той же час, як встановлено у даній справі платіжна картка №4441-11ХХ-ХХХХ-7718 (банківська таємниця), на яку було здійснено зарахування кредитних коштів в сумі 9000 грн, належить відповідачу, що останнім не заперечується.

Водночас, відповідачем не надано доказів, зокрема, виписки з рахунку за цією карткою на підтвердження обставин, зазначених у відзиві та для спростування позовних вимог.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 11.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №11.11.2024-100001526, в електронній формі, умови якого позивачем були виконані.

Відповідач у передбачений договором 140-денний строк кошти не повернув.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У пропозиції про укладення кредитного договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер його телефону, вказаного при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Отже, позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості та картки субконто за період з 11.11.2024 по 28.07.2025 (а.с. 19, 54-62), заборгованість ОСОБА_1 у загальному розмірі становить 23899,06 грн, і складається з:

- 9000,00 грн - основний борг;

- 10080,00 грн - заборгованості за процентами;

- 319,06 грн. - комісія;

- 4500,00 грн. - неустойка.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

У постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Враховуючи викладену позицію, оскільки в договорі та наданому позивачем розрахунку нараховано відповідачеві до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.

Щодо вимог в частині стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Стороною позивача нараховано неустойку у розмірі 4500,00 грн. При цьому договір між сторонами укладено 11.11.2024.

Враховуючи, що з часу укладення договору і до цього часу на території України діє правовий режим воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотках суд приходить до наступних висновків.

Відповідачем на виконання вимог договору сплачено 24.11.2024 - 1260,00 грн, 24.11.2024 - 740,47 грн, 08.12.2024 - 1260,00 грн. 08.12.2024 - 740,47 грн. Всього - 4000,94 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, відовідач частково сплачувала заборгованість. Отже, нею визнано факт укладення договору.

З розрахунку встановлено, що позивачем нараховано відсотки в сумі 10080,00 грн - в межах дії договору - 140 днів, по 1% в день від суми позики, як вказано у п. 6 Акцепту (а.с. 17). Сума вказана з врахуванням виплат відповідача.

Враховуючи сплату ОСОБА_1 за договором 4000,94 грн., розмір заборгованості складає: 9000 грн (основний борг) + 12600 грн. (відсотки за договором) - 4000,94 грн (сплачена відповідачем сума) = 17599,06 грн.

При вирішення спору у даній справі суд урахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19, провадження №61-20799 св19, під час вирішення тотожного спору за участю ТОВ "Споживчий центр" у якості позивача.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки при подачі позову позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подачу позову майнового характеру, судовий збір у розмірі 2422,40 грн., підлягає стягненню із відповідача.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №11.11.2024-100001526 від 11 листопада 2024 року у сумі 17599,06 гривень та витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., а всього 20021,46 грн. (двадцять тисяч двадцять одна гривня сорок шість копійок).

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша