Рішення № 129623346, 07.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44025/24

Провадження № 2/761/3855/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Клюс В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?ФК КЕШ ТУ ГОУ? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? (надалі по тексту - ТОВ ?ФК КЕШ ТУ ГОУ?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просило суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?ФК КЕШ ТУ ГОУ?) користь заборгованість за кредитним договором №39738 від 17 липня 2021 року в сумі 8 925, 00 грн., яка складається з: 1 500, 00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7 425, 00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 липня 2021 між ТОВ ?ФК ?Авіра Груп? та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 39738, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, ТОВ ?ФК ?Авіра Груп? надає відповідачу фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов?язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1 500, 00 грн.; дата надання кредиту: 17 липня 2021 року; строк кредиту: 18 днів; тип процентної ставки - фіксована - 2,5 % на добу або 912, 5 % річних від суми кредиту.

17 лютого 2022 року між ТОВ ?ФК ?Авіра Груп? та ТОВ ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ ?ФК ?Авіра Груп?, відступило ТОВ ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до договору факторингу № 02-17/02/2022 ТОВ ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

На виконання вимог частини четвертої ст.16 ЗУ ?Про споживче кредитування?, пункту 6 частини третьої ст.175 ЦПК України, позивач повідомляє, що останнім на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №39738 від 17 липня 2021 року, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена без виконання.

Відповідач, взяті на себе зобов?язання за вищевказаним кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 22 травня 2024 року складає: 8 925, 00 грн., з яких: 1 500, 00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7 425, 00 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Оскільки, в добровільному порядку відповідач виниклу заборгованість не погашає, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

24 грудня 2024 року через систему Електронний суд надійшла заява позивача ТОВ ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500, 00 грн.

Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; просив провести розгляд справи за його відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст.223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з?ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 17 липня 2021 року між ТОВ ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 39738 про надання фінансового кредиту, який було підписано позичальником шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) KL46480 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з усіма умовами, повністю їх розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно їх дотримуватися.

На підставі зазначеного договору відповідач отримав суму 1 500, 00 грн. строком на 18 днів, тобто до 03 серпня 2021 року зі стандартною процентною ставкою - 2, 5% на добу або 912, 5% річних (пп. 1.1, 1.2, 1.3 договору).

Згідно з п.1.4. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

На виконання вимог п.1.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (п.7 договору).

Факт отримання кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ ?Платежі онлайн? від 21 травня 2024 року, відповідно до якої 17 липня 2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1 500, 00 грн., за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком, який надано позивачем, заборгованість відповідача за договором № 39738 від 17 липня 2021 року складає 8 925, 00 грн., з яких 1 500, 00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 7 425, 00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до ст.626 ЦПК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Згідно ст.ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України ?Про електронну комерцію?.

Відповідно до ст.3 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?).

Положення ч.6 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію? передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов?язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України ?Про електронну комерцію?, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст.12 Закону України ?Про електронну комерцію?, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд прийшов до висновку, що кредитний договір № 39738 від 17 липня 2021 року укладений між ТОВ ?ФК КЕШ ТУ ГОУ? та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України ?Про електронну комерцію?. Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладання договору.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов?язки, зокрема, у ТОВ ?ФК КЕШ ТУ ГОУ? виникло зобов?язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов?язання з повернення кредитних коштів.

Судом встановлено, що свої зобов?язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі 1 500, 00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ ?Платежі Онлайн? про проведення транзакції через платіжний сервіс ?Platon?.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов?язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов?язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивачем зазначено, що ОСОБА_1 допущено порушення умов договору, свої зобов?язання не виконав в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 25 червня 2024 року складає - 8 925, 00 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом у розмірі 1 500, 00 грн., прострочена заборгованість за процентами у розмірі 7 425, 00 грн.

Судом встановлено, що 17 лютого 2022 року між ТОВ ?ФК Авіра Груп? та ТОВ ?ФК КЕШ ТУ ГОУ?, укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, згідно якого ТОВ ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? набуло права грошової вимоги до відповідача. На підтвердження переходу права вимоги до ТОВ ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? до позовної заяви долучено копію витягу з реєстру боржників до Договору факторину №01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.516 ЦК України, заміна кредитора в зобов?занні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.

Зважаючи на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості по кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним, та не повернув кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тобто до 03 серпня 2021 року, тим самим допустив істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов?язань, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 1 500, 00 грн.

Разом з тим, суд критично оцінює розмір заявленої заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7 425, 00 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов?язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст. 628 ЦК України.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, кредитор повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов?язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов?язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.

Вказані висновки щодо застосування ч.1 ст.1050 та ст.625 ЦК України у їх взаємозв?язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020р. у справі № 912/1120/16.

Таким чином, в частині стягнення процентів поза межами строку кредитування вимоги позову є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, оскільки, умовами кредитного договору, було визначено строк кредитування - 18 днів з 17 липня 2021 року по 03 серпня 2021 року, а тому, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 03 серпня 2021 року, враховуючи те, що судом не встановлено, що строк кредитування сторонами було продовжено в установленому законом порядку. Відомості про його пролонгацію в матеріалах справи відсутні.

Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим: за умовами п.1.2 договору, позичальник ОСОБА_1 зобов?язався повернути кредит та проценти за користування кредитом у строк до 03 серпня 2021 року.

Кредит було надано на 18 днів (п.1.2 договору), процентна ставка - 2, 5 % на добу, або 912, 5% річних від суми кредиту, загальний розмір процентів становить за період кредитування з 17 липня 2021 року до 03 серпня 2021 року становить - 675, 00 грн. (1 500, 00 грн.х912, 5%х18:365:100=675, 00 грн.)

При цьому, згідно Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №39738 від 17 липня 2021, визначено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, де вказано, що сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 675, 00 грн.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за Кредитним договором № 39738 на загальну суму 2 175, 00 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 1 500, 00 грн. + 675, 00 грн. - заборгованість за процентами), за період з 17 липня 2021 року по 03 серпня 2021 року).

Що стосується позовних вимог ТОВ ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500, 00 грн., то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, копію акту про отримання правової допомоги від 13 грудня 2024 року, згідно якого загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом складає 10 500, 00 грн., платіжна інструкція № 3 3933 на суму 10 500, 00 грн., копію рахунку №13.12.2024-96 на суму 10 500, 00 грн. за надані послуги - ?правничу допомога згідно Договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року?.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суд у справі 910/9714/22 від 02 лютого 2024 року вказано, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі , зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представниками процесуальних документів, ціну позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд прийшов до висновку, що сума витрат на правничу допомогу визначена у розмірі 10 500, 00 грн. є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести позивач у цій справі.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих позивачу послуг з правової допомоги, в контексті положень частини п?ятої статті 137 ЦПК України, на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених позивачем у вказаній справі у розмірі 10 500, 00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.

Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 2 000, 00 грн. - що є правомірним розподілом витрат з огляду на повне задоволення позову.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також, відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.525, 526, 599, 631, 1048, 1049 ЦК України, Законом України ?Про електронну комерцію, ст.ст.12, 13, 48, 76-82, 137, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 289, 353, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 7) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?ФК ?КЕШ ТУ ГОУ? суму заборгованості за кредитним договором №39738 від 17 липня 2021 року у розмірі 1 500 (одна тисяча п?ятсот) грн. 00 коп., відсотки у розмірі 675 (шістсот сімдесят п?ять) грн. 00 коп. за період часу з 17 липня 2021 року по 03 серпня 2021 року, судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: