Ухвала суду № 129616288, 19.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

19 серпня 2025 року м. Київ № 320/51630/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука В.В., розглянувши заяву позивача про розгляд за загальними правилами позовного провадження адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

про визнання протиправною бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправною бездіяльність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Відмовлено у задоволенні заяви позивача про розгляд справи за загальними правилами позовного провадження.

Позивачем до суду подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та допитати позивача і відповідача в якості свідків.

Згідно з частиною третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За приписами статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо, зокрема, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У частині 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначені справи, які віднесені до справ незначної складності та жодних роз`яснень чи відсилок стосовно того, що такі справи за вказаним виключенням мають розглядатись за правилами загального позовного провадження дана норма не містить.

Водночас, пункт 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України надає право суду віднести будь-яку іншу справу, у якій суд дійде висновку про її незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа не належить до категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження та не належить до категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений порядок, згідно з яким при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків; кількість сторін та інших учасників справи, тощо.

Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.

Щодо тверджень позивача про виключне значення даної справи, суд зазначає, що для кожного позивача, який звернувся за захистом своїх прав, його справа має виключне значення.

Поряд з цим суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу, що у заявленому клопотанні позивач не вказав для встановлення яких саме обставин, виходячи із характеру спірних правовідносин та предмету доказування, необхідно розглянути справу за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та що об`єктивно перешкоджає розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у ній доказів та заяв по суті справи.

Також суд зазначає, що у спрощеному позовному провадженні сторони не позбавлені права ознайомлюватися із наявними у справі доказами, подавати додаткові докази та пояснення. Жодних перешкод у доведенні своєї позиції сторонами у визначеному судом порядку розгляду справи, на переконання суду, не існує.

При цьому, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не нівелює обов`язок суду всебічно та у повному обсязі дослідити всі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи у загальному позовному провадженні у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо заяви позивача про виклик свідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання (частини 2 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України).

В силу частини 1 статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити (частини 1, 2 статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас суд не вбачає підстав для виклику свідків на даній стадії розгляду справи, оскільки обставини, які позивача зазначає в якості підстав для виклику свідка можуть бути підтверджені матеріалами справи. Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд справи вирішено здійснювати без виклику сторін, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про виклик свідків належить залишити без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 243, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви позивача про розгляд справи за загальними правилами позовного провадження.

2. Клопотання позивача про виклик свідків залишити без задоволення

3. Копію ухвалу направити учасникам справи по справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Жук Р.В.