Рішення № 129605233, 19.08.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12352/24

2/212/963/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районнийсуд містаКривого Рогуу складіголовуючої суддіШвець М.В.,за участісекретаря судовогозасідання МайданикМ.Є.,позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Криворізької міської ради, третя особа на стороні відповідача: Державний нотаріус Першої криворізької державної нотаріальної контори про встановлення факту перебування на утриманні годувальника, встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив таке.

Процесуальні дії по справі.

До суду звернувся представник позивачки ОСОБА_2 із зазначеним позовом. Ухвалою суду позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. Представник позивачки ОСОБА_2 направив Заяву про усунення недоліків, де недоліки було усунуто та залучено третю особу на стороні відповідача. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник позивачки заявою від 13.02.2025 року уточнив прохальну частину позову (а. с. 81).

Ухвалою суду від 03.03.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті. Цією ж Ухвалою задовольнив клопотання позивачки про виклик свідків.

В судовому засіданні 25.03.2025 року було допитано двох свідків за клопотанням позивачки.

Ухвалою суду від 28.05.2025 задоволено клопотання представника позивача, суд повернувся до стадії підготовчого провадження, витребував докази.

Ухвалою суду від 25.06.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.08.2025 о 09:30 годині.

В судовому засіданні 05.08.2025 року на підставі ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши дату і час його проголошення: 19 серпня 2025 року о 16:55 годині.

Позиції сторін.

З урахуванням заяви про уточнення позову, поданої 13.02.2025, позивачка просила:

- встановити факт її перебування на утриманні годувальника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- встановити факт її постійного спільного проживання однією сім`єю з її чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг.

Позов обґрунтувала таким. ОСОБА_1 з 17 травня 1975 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При зверненні ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, позивачка отримала листа про відмову в перерахунку пенсії, оскільки нею не надано документів, передбачених п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 р. № 22-1, а саме документів підтверджуючих що заявниця спільно проживала з чоловіком, оскільки адреса реєстрації місця проживання в неї та її чоловіка не співпадала.

ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживали однією сім`ю упродовж всього подружнього життя за різними адресами в м. Кривий Ріг. В силу певних сімейних обставин з 27.04.2015 адресу місця реєстрації проживання ОСОБА_1 змінено на АДРЕСА_1 , а з 02.11.2016 адреса реєстрації місця проживання позивачки змінена АДРЕСА_2 . Незважаючи, що згідно паспортних даних ОСОБА_1 в неї вказано про зміну адреси місця проживання - фактична адреса місця її проживання не була відмінною від адреси проживання чоловіка. Так, позивачка проживала з чоловіком однією сім`єю до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . З серпня 2006 року ОСОБА_1 перебуває на пенсії за віком, а отже є непрацездатною особою, упродовж 2023 року, за даними її банківської картки вона отримувала значно менший розмір пенсії (6 363,10 грн) порівняно з чоловіком (17 500 грн). Підтвердити розмір нарахованої померлому ОСОБА_3 пенсії упродовж 2023 року не представилося можливим.

Крім цього, позивачка ОСОБА_1 зверталася до Першої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_3 . За результатами розгляду її заяви нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитною Н. В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутнє документальне підтвердження, що ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка ОСОБА_3 проживали з ним за однією адресою.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав відзив на позовну заяву від 31.01.2025, в якому представник просила об`єктивно дослідити матеріали справи, прийняти обґрунтоване рішення, посилаючись на те, оцінка доказів щодо встановлення факту перебування на утриманні є виключно компетенцією суду, що розглядає справу.

Відповідач Криворізька міська рада в поясненнях до позову від 03.02.2025, просив розглядати справу за участю представника виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, який представляє інтереси Криворізької міської ради (а. с. 64-65).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позов та заяву про уточнення позову, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало заяву про розгляд справи без участі представника (а. с. 57).

Відповідач Криворізька міська рада, а саме представник Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, клопотанням просила розглядати справу без її участі, рішення просила прийняти на розсуд суду з урахуванням зібраних доказів по справі (а. с. 87).

Третя особа на стороні відповідача Державний нотаріус Першої криворізької державної нотаріальної контори в судові засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи. Будь-які заяви, клопотання відсутні.

Фактичні обставини,встановлені судом,та змістспірних правовідносин.

Згідно з наданою суду копії паспорту позивачки (а. с. 8), ОСОБА_1 була зареєстрована за різними адресами в різні періоди: АДРЕСА_4 з 23.09.1980 до 27.04.2015 року; АДРЕСА_1 з 27.04.2015 до 02.11.2016 року; АДРЕСА_2 з 02.11.2016 року.

Позивачка ОСОБА_1 є пенсіонеркою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.10.2006 року (а. с. 10).

ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 з 17 травня 1975 року, що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Центрально-Міським відділом РАЦСу м. Кривий Ріг, актовий запис № 482 (а. с. 10).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, що підтверджено копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 11).

До суду надано Акт про фактичне проживання від 06.12.2023 року за підписами жителів буд. АДРЕСА_5 , про те, що в будинку АДРЕСА_3 з 02.11.2016 року ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12, 94).

Окрім цього, відповідно до Акта від 28.11.2023 за підписами жителів буд. АДРЕСА_6 , про те, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 в офіційному шлюбі; перебувала на повному утриманні чоловіка; вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проживали сім`єю ( а. с. 13).

Згідно з Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.06.2024, винесеною державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , через відсутність документального підтвердження проживання зі спадкодавцем на день його смерті за однією адресою та неподання заяви про прийняття спадщини у встановлений термін (а. с. 19-20).

За життя ОСОБА_3 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією Договору дарування квартири від 18.09.2014 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 22-23, 24).

ОСОБА_1 в період з 01.10.2020 по 30.09.2023 року року отримувала пенсію в загальному розмірі 182 340,13 грн, що підтверджується Довідкою про її доходи від 01.05.2025, наданою представником позивача ( а. с. 135-136), в період з березня до вересня 2023 року по 6363,10 грн щомісяця (загалом, за висновком суду, в середньому - по 5065 грн щомісяця).

Також згідно з витребуваною судом за клопотанням представника позивачки інформацією від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.01.2020 по 31.10.2023 року отримував пенсію за віком в загальному розмірі 676099,40 грн (а. с. 161), в період з квітня до жовтня 2023 року по 17588,94 грн щомісяця (загалом, за висновком суду, в середньому по 14 697,81 грн щомісяця).

В судовому засіданні 25.03.2025 свідок ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , пояснила таке. Вона проживає за цією адресою з 1992 року. З ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у них були сусідські відносини; пам`ятає, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 переїхали у квартиру АДРЕСА_8 приблизно у 2015-2016 роках; проживали разом до смерті ОСОБА_3 у зазначеній квартирі.

В судовому засіданні 25.03.2025 свідок ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_9 , пояснила таке. Вона проживає за цією адресою давно; її квартира знаходиться поруч з квартирою АДРЕСА_10 , в якій з 2016 року проживали разом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до смерті чоловіка ОСОБА_3 в жовтні 2023 року (квартири розташовані поруч на ІІІ поверсі); у неї з сімейною парою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були сусідські відносини; пам`ятає, коли помер ОСОБА_3 у квартирі, про яку йдеться; його поховання було саме з цієї квартири.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Щодо встановлення факту перебування на утриманні.

У статті 36 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За вимогами цієї статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, визначено, які документи надаються до заяви про призначення пенсії в зв`язку з втратою годувальника такі документи.

До заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надається, зокрема, документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Тобто у будь-якому випадку один з подружжя, який виявив бажання отримувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зобов`язаний подати документи на підтвердження перебування його на утриманні померлого годувальника.

У пункті 2.11 зазначеного Порядку закріплено, що у разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Чинне законодавство не містить обов`язкового позасудового порядку підтвердження вказаного юридичного факту.

Згідно з наданими позивачкою та витребуваними судом документами розмір її доходу був значно меншим, ніж розмір доходу, який отримував її померлий чоловік майже втричі, що унеможливлювало її самостійне забезпечення себе. А тому вочевидь допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування.

Водночас отримання дружиною померлого пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка. Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Суд дійшов висновку про те, що, оскільки розмір пенсії ОСОБА_3 майже втричі перевищував розмір пенсії ОСОБА_1 , саме його пенсія була постійним і основним джерелом засобів до існування

За таких обставин, оскільки встановлення даного юридичного факту необхідно позивачці для подальшого належного оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 можливості встановити даний юридичний факт у позасудовий спосіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність даної позовної вимоги, та, відповідно, про можливість її задоволення.

Щодо встановлення факту постійного спільного проживання на момент смерті.

Відповідно до змісту ст. 315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, така справа розглядається судами за правилами позовного провадження.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Обставина перебування заявниці та ОСОБА_3 в шлюбі з 1975 року підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Факт проживання за адресою АДРЕСА_3 , подружжя ОСОБА_3 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 з листопада 2016 року підтверджується актом про фактичне проживання (а. с. 12). Вказане підтверджується також поясненнями позивачки в судовому засіданні, а також показами свідків.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування цієї вимоги позовної заяви знайшли своє об`єктивне підтвердження, суд вважає, що вимога позивачки про встановлення факту її постійного спільного проживання разом з чоловіком на день його смерті є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Частина 3 статті 1272 ЦК України визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суд зазначає, що додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини визначається судом лише в тому разі, якщо спадкоємець не прийняв спадщину. У разі встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини визначення додаткового строку такому спадкоємцю буде суперечити нормам матеріального права, адже спадщину було прийнято за правилом ч. 3 ст. 1268 ЦК.

З цього приводу Верховний Суд у Постанові від 28.06.2023 року (справа № 205/7626/21, провадження № 61-8689св22) наголосив, що закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину і на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем. Тож пропустити строк для прийняття спадщини може лише той спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Якщо ж спадкоємець на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, тобто прийняв спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК, проте не може підтвердити цей факт нотаріусу, належним способом захисту прав спадкоємця в цьому разі є звернення до суду із заявою про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи встановлені судом обставини, зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі із своїм чоловіком ОСОБА_3 та проживала з ним однією сім`єю на день смерті, факт чого встановлено судом під час розгляду цієї справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягає задоволенню.

Отже, з урахуванням досліджених доказів, встановлених судом обставин та зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Враховуючи, що позивачем не заявлено відповідного клопотання щодо розподілу судових витрат, вказане питання судом не вирішується та такі судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Криворізької міської ради, третя особа на стороні відповідача: Державний нотаріус Першої криворізької державної нотаріальної контори про встановлення факту перебування на утриманні годувальника, встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на утриманні годувальника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , однією сім`єю з її чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, юридична адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, ЄДРПОУ 21318350.

Відповідач 2: Криворізька міська рада, юридична адреса: 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, ЄДРПОУ 33874388.

Третя особа на боці відповідача: Державний нотаріус Першої криворізької державної нотаріальної контори, юридична адреса: 50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5, ЄДРПОУ 02891018.

Рішення суду складено та підписано 19 серпня 2025 року.

Суддя: М. В. Швець