Рішення № 129581357, 18.08.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/878/25

Справа: 484/1631/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2025 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді Коваленко Н.А.

секретар судового засідання Голубкова Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2025 Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ», Банк, позивач) через систему «Електронний суд» звернулось з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001772334201 від 21.12.2020 в сумі 168422,94 грн, з яких: 103664,06 грн заборгованість за кредитом; 64758,88 грн заборгованість за процентами; 0 грн заборгованість за комісією.

Позовна заява мотивована тим, що 21.12.2020 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № 2001772334201 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно якої йому було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом в розмірі 20000,00 грн, який пізніше було збільшено до 103665,00 грн.

Відповідач повністю проінформований про умови кредитування в АТ «ПУМБ», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. АТ КБ «ПУМБ» свої зобов`язання за зазначеним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених кредитними договорами, та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок. Відповідач користувався кредитними коштами. Проте, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054ЦК України, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 10.01.2025 утворилася заборгованість в сумі 168422,94 грн, з яких: 103664,06 грн заборгованість за кредитом; 64758,88 грн заборгованість процентами; 0 грн заборгованість за комісією. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму кредитної заборгованості.

11.04.2025 ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

04.06.2025 відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що він належним чином виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 не погоджується із сумою вказаною в позовній заяві про стягнення кредитної заборгованості, так як згідно розрахунку заборгованості, наданого банком, не вказано розрахунок відсотків (період нарахування, на яку суму вони нараховані, у якому процентному співвідношенні, чи не перейшов розмір процентів до оборотного сальдо та чи не відображено у цьому випадку банком їх у дебетній заборгованості тощо), і не представлено доказів на підставі чого банк провів рекласифікацію стандартної заборгованості за основним боргом у прострочену заборгованість.

Згідно підписаного ним паспорту споживчого кредиту, кредитним договором передбачено застосування двох процентних ставок пільгова процентна ставка 0% річних, і ставка що застосовується при користуванні кредитом поза межами пільгового періоду 47,88% річних. При цьому, тривалість пільгового періоду в заяві від 21.12.2020 року № 2001772334201 та в паспорті споживчого кредиту не визначена. Також зазначив, що паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 21 грудня 2020 року, тобто всього 1 день.

Також, позивач, на підтвердження позовних вимог, до позову додав Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (в редакції, яка діє з 12.08.2020 року), а також додатки, які містять різні умови надання кредитів, в залежності від типу картки, а відповідно і різні розміри відсоткових ставок, строків повернення кредиту та процентів. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, з якою саме Публічною пропозицією АТ «ПУМБ» він був ознайомлений і погодився з нею, підписуючи заяву від 21.12.2020 року, тому банк може надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови були погоджені, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Так, згідно з наданим АТ «ПУМБ» розрахунком заборгованості станом на 10.01.2025 його заборгованість перед банком складає 168422,94 грн, з яких: 103664,06 грн заборгованість за кредитом; 64758,88 грн заборгованість за процентами; 0 грн заборгованість за комісією.

При цьому, незважаючи на встановлення в заяві приєднання відсоткової ставки в розмірі 47,88%, підстави для стягнення такої заборгованості відсутні, позаяк цю ставку визначено абстрактно, без визначення періоду, за який вони підлягають нарахуванню. Крім того, визначений банком розмір заборгованості здійснено на підставі необумовлених між сторонами умов кредитного договору. Тобто помилковість розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.

Безпідставно нараховуючи відсотки за користування кредитом, погашаючи їх та тіло кредиту за рахунок непогодженого сторонами овердрафту, нараховуючи за це перевищення кредиту (овердрафт) і його прострочення відсотки, банк незаконно та штучно збільшував суму заборгованості.

Встановивши кредитний ліміт та видавши картку, банк лише надає своїм клієнтам право отримати кредит, а обов`язок повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ним виникає лише у випадку отримання готівки або використання іншим чином кредитних коштів. У позовній заяві позивач не наводить посилань на той факт та не надає доказів, що відповідач отримав гроші та саме в такій сумі, яка вказана у позові. Отже, позивачем не підтверджено факт отримання кредитних коштів у заявленому розмірі.

Цю неправомірно нараховану заборгованість відповідач періодично погашав, що також простежується з виписки по рахунку, хоча справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Оскільки за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21 грудня 2020 року № 2001772334201, ним сплачені грошові кошти в розмірі 212930,44 гривень на погашення неправомірно нарахованих на підставі публічної пропозиції відсотків, вважає що вони підлягають зарахуванню в рахунок повного погашення заборгованості за тілом кредиту.

На підставі викладеного відповідач просить у задоволені позовних вимог АТ "ПУМБ" до нього про стягнення заборгованості в сумі 168422,94 грн, відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули. Позовна заява містить прохання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника Банку. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; причини неприбуття не повідомлено; клопотань та заяв на адресу суду не надходило.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судовому засіданні 15.08.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 18.08.2025.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справа, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.12.2020 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001772334201, шляхом підписання ОСОБА_1 заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що підтверджується особистим підписом відповідача.

Підписанням зазначеної заяви він підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку. На ім`я відповідача був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надано кредитну картку, встановлено кредитний ліміт у сумі 20000 грн 00 коп., який у подальшому було збільшено до 103665 грн 00 коп.

Заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), підписанням якої відповідач акцептував публічну пропозицію АТ «ПУМБ», яка розміщена на вебсайті Банку: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням усіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах, про що зазначено у Заяві.

У Заяві про приєднання до ДКБО відповідач ОСОБА_1 просив підключити його до SMS-банкінгу, відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні, надати кредитну картку, встановити кредитний ліміт; розрахунковий та платіжний день 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивач також надав Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО).

Так, відповідно до п. 2.1.1 частини 2 Розділу І Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладання ДКБО (у редакції з 12.08.2020) (даліПублічна пропозиція), затвердженої рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол № 818 від 11.08.2020, договір визначає умови та порядок здійснення Банком комплексного банківського обслуговування клієнта, регулює відносини сторін при наданні клієнту послуг Банку з відкриття та обслуговування карткових рахунків, випуску карток, надання споживчого кредиту, овердрафту, кредитної лінії, використання системи інтернет-банкінг, сервісу «SMS-банкінг», послуги залучення коштів у вклад, надання у користування індивідуального банківського сейфу і персонального обслуговування.

Згідно з п. 2.2.1 частини 2 Розділу І Публічної пропозиції, договір вважається укладеним, а умови публічної пропозиції акцептованими клієнтом з моменту оформлення заяви на приєднання до договору за умови подання клієнтом документів і відомостей, необхідних для з`ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану, перелік яких визначається відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами договору.

Дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання до договору, якщо інше не передбачено умовами Договору та/або Заявою на приєднання до Договору (п. 2.2.2 Частини 2 Розділу І Публічної пропозиції).

Відповідно до п. 2.2.5 частини 2 Розділу І Публічної пропозиції, підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

З виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 отримав від позивача кредитні кошти і користувався ними.

Згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору №2001772334201 від 21.12.2020, ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в сумі 20000,00 грн, який неодноразово було збільшено, зокрема 03.03.2022 до 103665,00 грн.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором станом на 10.01.2025 становить 168422,94грн.,з яких:103664,06грн. заборгованістьза кредитом;64758,88грн. заборгованістьпроцентами;0грн. заборгованістьза комісією (а.с.33-36).

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Згідно з ч.1-3ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зіст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги АТ «ПУМБ» такими, що підлягають частковому задоволенню.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц).

Отже, наведені вище обставини підтверджують факт звернення відповідача ОСОБА_1 до банку, укладення договору та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2глави 71 ЦК України«Кредит».

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позичальнику було надано кредитні кошти та ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання щодо вчасного їх повернення, а томупідлягає стягненню з нього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 2001772334201від 21.12.2020 в сумі103664,06 грн.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач просив стягнути з відповідачазаборгованість в частині нарахованих процентів в розмірі 64758,88 грн.

Однак, вказані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки,у порушення вимог ст.ст.76,81 ЦПК України, позивачем АТ «ПУМБ» не обґрунтований період нарахуваннявідсотків,не надано обґрунтованого розрахунку цих сум із чітко наведеним періодом, відсотковою ставкою, щоб можна було перевірити такі нарахування відсотків та суми на які вони були нараховані в певний період.

Матеріали справи містять неповні розрахунки заборгованості.

При цьому, жодного належного розрахунку (з визначенням періоду, із зазначенням відсоткової ставки, суми заборгованості на яку здійснено таке нарахування) цієї заборгованості не надано. Відповідач надав відзив та висловив свої заперечення/сумніви саме щодо нарахувань відсотків і деяких умов кредитного договору, алепозивач АТ "ПУМБ" не скористався правом на подання відповіді на відзиві не надав детального обґрунтованого розрахунку заборгованості з посиланням на умови договору, із відображенням періоду і всіх складових боргу.

Крім того, за клопотанням відповідача, ухвалою суду від 23.06.2025 у позивача було витребувано такий розрахунок, проте витребувана інформація до суду не надходила.

Виходячи із принципу змагальності сторін, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, обов`язком позивача є доведення належними та допустимими доказами умов кредитування та наявності заборгованості. Але позивач не надав обґрунтованого розрахунку заборгованості відсотків за вказаним кредитним договором, із відображенням всіх складових боргу та періоду виникнення цього боргу, а тому вимога про стягнення боргу за нарахованими і несплаченими відсотками у вказаному розмірі не підлягає задоволенню в зв`язку з недоведеністю.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 існує обов`язок перед позивачем АТ «ПУМБ» щодо сплати заборгованості за кредитним договором № 2001772334201від 21.12.2020,за тілом кредиту, алесуд вважає, що в рамках даної справи єнедоведеними позовні вимогив частині стягнення процентів за користування коштами.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Згідно ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

В даному випадку,суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_1 лише розмір боргу по тілу кредиту в сумі103664,06 грн, а суму нарахованих відсотків, суд вважає недоведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до стягнення.

Відповідно дост.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно розміру задоволених вимог, та оскільки позов задоволено на 61,55% (103664,06 грн х 100 : 168422,94), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1490,99грн (2422,40 х 61,55%:100).

Керуючись ст.ст.2,10-13,258,259,265,268,278-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства «ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК» заборгованістьза кредитнимдоговором №2001772334201від 21.01.2020в сумі 103664,06 грн та судовий збір у розмірі 1490,99 грн, а всього в загальній сумі 105155 (сто п`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 05 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони:

позивач - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: