Постанова № 129577774, 12.08.2025, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1081/25

Провадження № 3/930/432/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2025 року Суддя Немирівського районного суду

Вінницької області Алєксєєнко В.М.

розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

зач.2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У відношенні ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 668523 від 04.05.2025 року по ч.2 ст.51 КУпАП, в якому вказується, що 12.04.2025 року о 17.15 год. на автодорозі М-30 біля с.Гунька Немирівської ОТГ Вінницької обл. ОСОБА_1 усвідомлено здійснив дрібну крадіжку дизельного палива об`ємом 20 л на суму 969 грн. 70 коп. з вантажного атомобіля МАН д.н.з. НОМЕР_1 .

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 51 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судові засідання переносились за ініціативи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Стягайла О.П., а саме ним подавались клопотання про перенесення слухання, кожного разу з інших підстав. Судові засідання призначались неодноразово на 26.05.2025 р., 09.06.2025 р. та 27.06.2025 р..

12.08.2025 р. захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокатом Стягайлом О.П. подано клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.51 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП. Зазначивши, що згідно матеріалів справи правопорушення вчинене 04.05.2025 року, таким чином строк накладення адміністративного стягнення у даній справі на час розгляду закінчився (04.08.2025р).

Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.

Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).

У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Згідно сталої правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 520/5386/15-ц, від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Стягайло О.П..

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.

Завданням Кодексу Українипро адміністративніправопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідностатті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно достатті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №668523від 04.05.2025 року слідує, що 12.04.2025 року о 17.15 год. на автодорозі М-30 біля с.Гунька Немирівської ОТГ Вінницької обл. ОСОБА_1 усвідомлено здійснив дрібну крадіжку дизельного палива об`ємом 20 л на суму 969 грн. 70 коп. з вантажного атомобіля МАН д.н.з. НОМЕР_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2ст.51 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогамст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Диспозиція частини 1 статті 51КУпАП передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Диспозиція частини 2 статті 51КУпАП України передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини в сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні: 1) крадіжки (таємного викрадення чужого майна); 2) шахрайства (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою); 3) привласнення; 4) розтрати.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.

Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що дрібне викрадення чужого майна, яке охоплюється диспозицією ч.2ст.51 КУпАП, має місце тоді, коли суб`єкт правопорушення діючи з прямим умислом і корисливою метою, здійснив таємне викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.51 КУпАП, в повному обсязі доведена наявними матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 668523 від 04.05.2025 року; чеком за розрахунок палива у сумі 969.80 грн.; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 12.04.2025 р.; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; розпискою ОСОБА_2 від 12.04.2025 р. про отримання від працівників поліції каністри ємкістю 5,5,10 літрів заповнені дизельним паливом; диском із відеозаписом №1 із портативного нагрудного відео реєстратора до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень частини 1статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно приписівстатті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 дрібного викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення зазначеного правопорушення становила від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч.2ст.51 КУпАПправильно кваліфіковано.

Відповідно до частини четвертоїстатті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтею51 та частинами третьою шостою статті164-14,статтями212-15,212-21цьогоКодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З врахуванням того, що днем виявлення правопорушення є 12.04.2025 року, то термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП не минув.

Керуючись положеннями вищевказаних статей, суддя вважає, що клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Стягайла О.П. про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.51 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП до задоволення не підлягає.

Докази здобуті під час розгляду даної справи є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до вимогстатті 33 КУпАПстягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно положеньстатті 8 КУпАП,особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Санкція частини 2статті 51КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Відповідно до положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами

Призначаючи адміністративне стягнення в даній справі, суд враховує конкретні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість та достатність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді мінімального розміру штрафу.

Дане стягнення на думку суду буде необхідним та достатнім для його виховання, попередження вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Відповідно до положеньст.40-1 КУпАПсудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

З урахуванням цього, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 38, 51, 251, 268 280,283, 284, 289 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захивника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Стягайла О.П. про закриття провадження у справі - відмовити.

ОСОБА_1 визнативинним увчиненні адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.51КУпАПі накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету (стягувачДержавна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять ) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником в установу банку України (отримувач коштів: ГУК у Вінницькій області/м.Немирів/ 21081100; код за ЄДРПОУ: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 768999980313040106000002796; код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу: адміністративні штрафи, Немирівський районний суд), не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбаченихстаттею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня її винесення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницькогоапеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Алєксєєнко