Постанова № 12956992, 09.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2010 № 47/372

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

За участю представників:

від позивачане зявився

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Чернігівської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2010

у справі № 47/372 ( .....)

за позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Чернігівської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

до ВАТ "Страхова компанія "Нова"

про стягнення 4283,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»про стягнення 4283,31 грн. виплаченого страхового відшкодування, крім того 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі № 47/372 у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення Господарського суду міста Києва мотивовано тим, що вимога позивача про стягнення 4283,31 грн. виплаченого страхового відшкодування є незаконною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не подано належних доказів направлення вимоги щодо відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат у вигляді суми страхового відшкодування.

Не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі № 47/372, Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить вищезазначене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційне подання мотивовано тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі № 47/372 не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

23.06.2007 у м. Чернігові, на перехресті вул. Щорса вул. Толстого сталася дорожньо транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2., та автомобіля ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілям були завдані механічні пошкодження.

16.11.2006 між ОСОБА_2 (страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія «Гарант-Авто», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (страховик, позивач у справі) був укладений Договір добровільного страхування автотранспорту № 459/183-у (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого предметом страхування є транспортний засіб марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 3.1. Договору страхування страховик бере на себе зобовязання відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що виникають, зокрема, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Власником автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Як вбачається зі страхового акту № 76088, пошкодження транспортного засобу марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 23.06.2007 за участю застрахованого автомобіля марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 4 793,31 грн. (5 212,66 грн. 419,35 грн. = 4 793,31 грн.).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії видаткового касового ордеру від 26.07.2007, позивачем було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 4 793,31 грн.

Відповідно до постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2007 року, ОСОБА_1., визнано винним у правопорушенні, передбаченому статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні пунктів 8.7.3. та 8.10. Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами.

Між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» (страховик, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галмолторг» (страхувальник) було укладено Договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/0302248 (тип договору - 1) зі строком дії з 20.03.2007 - 19.03.2008, відповідно до якого ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль ГАЗ 3307, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Автомобіль марки ЗАЗ-Daewoo T13110, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований власником ОСОБА_2 в Чернігівській філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», що підтверджується полісом № 3379054 від 16.11.2006, строком дії з 16.11.2006 по 15.11.2007.

27.05.2010 позивач звернувся з претензією № 330 (отримано відповідачем 31.05.2010) до відповідача, на яку відповідач не відповів, виплату страхового відшкодування у добровільному порядку не здійснив.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (стаття 1187 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України «Про страхування» визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Абзацом 16 статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньотранспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення страхового відшкодування у сумі 4283,31 грн. підлягають задоволенню.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем належних доказів направлення вимоги (як-то фіскальний чек, опис вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення) суду надано не було, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 283,31 грн. не є законною та обґрунтованою і задоволенню не підлягає, колегією судді до уваги не приймається, оскільки, суд не позбавлений права витребувати докази, крім того позивачем подано копію повідомлення про вручення поштового відправлення, з якої вбачається, що представником відповідача, а саме Литвиновою, 31.05.2010 було отримано вимогу.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі № 47/372 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі № 47/372 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (вул. М.Раскової,11, м. Київ, 02660, код 31241449) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (вул. Пушкіна,16, м. Чернігів, 14000, рахунок 2650100016573 в ФВАТ «Укрексімбанк», м. Чернігів, МФО 353649, код 21390910) 4283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн. 31 коп. виплаченого страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 (пятдесят одну) грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 47/372 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді