Постанова № 12956971, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010                                                                                           № 13/1269

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаська міська рада

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2010

у справі № 13/1269 ( .....)

за позовом                               Виробничо-комерційна приватна фірма (ВКПФ) "Нед"

до                                                   Черкаська міська рада

                                                  Виконавчий комітет Черкаської міської ради

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Комунальне підприємство "Черкаське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації"

          Черкаська міська СЕС

          Інспекція ДАБК у Черкаській області

про                                                   визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідачів про визнання за позивачем права власності на вбудований салон-магазин “Антикваріат” (приміщення № 1 площею 28,3 кв. м та приміщення № 2 площею 5,7 кв. м), розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 28, та визнати його таким, що відповідає державним будівельним і санітарним нормам та є придатним до експлуатації.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.07.2010 р. у справі № 13/1269 (далі – Рішення суду) позов задоволено частково: визнано за Виробничо-комерційною приватною фірмою “НЕД” (м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 24, код 21357806) право власності на вбудовано-прибудоване приміщення - магазин “Антикваріат”, розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 28: приміщення № 1 площею 28,3 кв. м та приміщення № 2 площею 5,7 кв. м, загальною площею 34 кв. м та конфігурацією, визначеною в технічному паспорті на зазначений об’єкт.

Провадження у справі стосовно виконавчого комітету Черкаської міської ради припинено.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з Рішенням суду, Черкаська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Черкаської міської ради і порушено апеляційне провадження у справі № 13/1269.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Позивач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не з’явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради "Про дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт по розміщенню об’єктів підприємницьких структур" № 192 від 18.04.1995 р. ВКПФ "НЕД" було надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт на земельній ділянці площею 56 кв. м скрізного пішохідного проходу в житловому будинку по вул. Б.Вишневецького, 28 на розміщення салону-магазину "Антикваріат".

В 1995 році комісією, створеною розпорядженням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 127-р від 19.05.1993 р., був проведений вибір в натурі земельної ділянки по вул. Б. Вишневецького, 28, про що складено відповідний акт, згідно якого комісія дійшла висновку про доцільність відведення ділянки площею 56 кв. м по вул. Б. Вишневецького, 28 на розміщення салону-магазину "Антикваріат".

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 539 від 21.08.1996 р. ВКПФ "НЕД" відведено земельну ділянку площею 56 кв. м по вул. Б. Вишневецького, 24 в тимчасове користування на умовах оренди строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції на момент прийняття рішення від 21.08.1996 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі ст. 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. право тимчасового користування, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Матеріали справи не містять доказів укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки площею 56 кв. м по вул. Б.Вишневецького, 28 в м. Черкаси ані на підставі Рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 539 від 21.08.1996 р., ані на підставі іншого відповідного розпорядження ґк у 1996 році, так і пізніше.

Місцевий суд у своєму рішенні зазначив, що позивач регулярно сплачує платежі до бюджету за користування землею. Даний факт не підтверджується матеріалами справи. Згідно даних департаменту бюджетної політики НВПФ «НЕД» за користування землею у період з 1996 року по 2009 рік включно платежів не здійснювала.

Колегія суддів враховує, що позивачем надано до матеріалів справи розрахунок земельного податку та платіжну квитанцію про сплату цього податку за 2010 рік. Проте доказів того, що сплачена сума визначена відповідно до чинного законодавства, позивачем не надано.

Також матеріали справи не містять доказів прийняття магазину в експлуатацію відповідно до встановленого законодавством порядку.

Листом № 96 д від 02.04.2009 р. Черкаське обласне об’єднане БТІ повідомило ВКПФ "НЕД", що виконавчим комітетом Черкаської міської ради повернуто матеріали по оформленню права власності на нежитлові приміщення по вул. Б. Вишневецького, 28 у зв’язку з відсутністю підстав для оформлення права власності відповідно до розділу 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (а. с. 43).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки позивач звернувся за оформленням права власності в 2010 році, тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України, то до даних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України в новій редакції.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, для здійснення особою будівництва вона зобов'язана набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку чи договір оренди землі, або Державний акт на право постійного користування землею, а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Матеріали справи свідчать, що позивач без належних документів, що посвідчують право власності чи право користування, використовує земельну ділянку.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог.

Положеннями ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.

Таким чином, до державної реєстрації право власності на вказані об'єкти нерухомого майна не виникає.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243 (чинним на час проведення будівельних робіт) було передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Крім того на момент прийняття оспорюваного рішення діяв Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923 (далі – Порядок № 923), який установлює механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Відповідно до п. 2 Порядку № 923 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою згідно з додатком 1. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Порядком № 923 чітко визначено процедуру отримання такого сертифіката (в т. ч. з проведенням підсумкової перевірки об’єкта будівництва та відповідних документів тощо).

Доказів дотримання позивачем Порядку № 923 матеріали справи не містять.

Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2003 р. за № 66/7387, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на вбудований салон-магазин “Антикваріат” (приміщення № 1 площею 28,3 кв. м та приміщення № 2 площею 5,7 кв. м), розташований за адресою: в м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 28, задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення у цій частині – підлягає скасуванню.

Згідно з позовними вимогами позивач також просить визнати салон-магазин “Антикваріат” таким, що відповідає державним будівельним і санітарним нормам та є придатним до експлуатації.

Як вірно зазначено місцевим судом, згідно зі ст. 12 ГПК України господарський суд у спірних правовідносинах не встановлює факти, що мають юридичне значення, а тому не підлягає розгляду в господарському суді спір про визнання об’єкту таким, що відповідає державним будівельним нормам та придатний до експлуатації. Ці обставини доводяться в інший спосіб. При цьому колегія суддів відзначає, що визнання об’єкта будівництва таким, що відповідає державним будівельним і санітарним нормам та є придатним до експлуатації, не відноситься до компетенції господарського суду, віднесене до компетенції Держархбудінспекції та її територіальних органів і регулюються Порядком № 923.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також місцевим судом обґрунтовано припинено провадження у справі щодо позовних вимог до виконкому Черкаської міської ради, оскільки існує рішення господарського суду у спорі з цього предмету між цими ж сторонами.

Так, у квітні 2009 року Виробничо-комерційна приватна фірма "НЕД" звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Комунальне підприємство "Черкаське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності на нерухоме майно – вбудований салон-магазин “Антикваріат” (приміщення № 1 площею 28,3 кв. м та приміщення № 2 площею 5,7 кв. м), розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 28.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.06.2009 р. у справі № 07/1068 (суддя Дорошенко М.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2009 р. (судді: Ткаченко Б.О. (головуючий), Лобань О.І., Федорчук Р.В.), у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2009 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.09.2009 р. у справі №07/1068 залишено без змін.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з постановленням нового рішення у цій частині про відмову в позові.

У зв’язку із відмовою у задоволенні позову відповідно до ст. 49 ГПК України усі судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 27.07.2010 р. у справі № 13/1269 скасуванню в частині задоволення позовних вимог з постановленням нового рішення у цій частині про відмову в позові.

Доводи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження, докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача (апелянта) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 500,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.07.2010 р. у справі № 13/1269 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання за Виробничо-комерційною приватною фірмою “НЕД” (м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 24, код 21357806) права власності на вбудовано-прибудоване приміщення - магазин “Антикваріат”, розташований за адресою - м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 28: приміщення № 1 площею 28,3 кв. м та приміщення № 2 площею 5,7 кв. м, загальною площею 34 кв. м. та конфігурацією, визначеною в технічному паспорті на зазначений об’єкт.

3.          Постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.          В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 27.07.2010 р. у справі № 13/1269 залишити без змін.

5.          Стягнути з Виробничо-комерційної приватної фірми “НЕД” (м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 24, код 21357806) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код 25212542) витрати по сплаті державного мита в сумі 500,00 грн.

6.          Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

7.          Матеріали справи № 13/1269 повернути до Господарського суду Черкаської області.

8.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді