Рішення № 12956743, 14.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р. Справа № 67/148-10

вх. № 9820/5-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Голуб В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов. від 17.08.2010 року,

відповідача - Петрова О.В. за дов. від 26.11.10 року,

розглянувши справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до Підприємства Харківської облспоживспілки "Краснокутський ринок" смт. Краснокутськ

про стягнення 10 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Підприємства Харківської облспоживспілки "Краснокутський ринок" смт. Краснокутськ про стягнення заборгованості в сумі 10000,00 грн. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання умов договору про надання послуг №4 від 22.08.08 року, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 грудня 2010 року о 10:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 грудня 2010 року розгляд справи було відкладено на 14 грудня 2010 року о 11:00 годині.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.12.2010 року позивач надав спровідним листом (вх. 31644) Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача станом на 07.12.2010 року, Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 07.12.2010 року, довідку про наявність рахунків в установах банку стосовно позивача, завірену копію книги обліку доходів і витрат № 178 від 24.03.2008 року, завірені фото тенту з ПВХ на 5 арк., копію претензії та докази її вручення (копію поштового повідомлення про вручення).

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.12.2010 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву (вх. 27571), в якому проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22 серпня 2008 року між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (позивач) та Підприємством Харківської облспоживспілки "Краснокутський ринок" смт. Краснокутськ було укладено договір про надання послуг №4.

Відповідно до п.1.1. Договору, Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання на надання послуг по виготовленню та встановлення тенту з ПВХ.

Згідно з п.2.1.1. Договору, виконавець зобов"язаний виготовити тент з ПВХ розміром 5 м.* 20 м. в один ряд.

Згідно з п.2.1.2. Договору, Виконавець зобов"язується виконати роботи по встановленню тенту.

У відповідності з п.2.2.1. Договору, Замовник зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити витрати Виконавця по наданню послуг Замовнику.

П. 2.2.3. Договору, встановлено, по закінченню виконаних робіт сторони підписують акт виконаних робіт. Підписання акта свідчить про виконання Виконавцем в повному обсязі та належної якості умов, передбачених п.п.2.1. даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був підписаний Акт приймання- передачі №4 від 01.10.2008 року, відповідно до якого сторони зазначили, що роботи про надання послуг виконаний в повному обсязі та у встановлений строк.

Судом встановлено, що відповідач отримав надані послуги, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до вище зазначеного Акта, суму за виконані роботи складає 1936,00 грн. (а.с. 10)

У відповідності з п.3.1. Договору, передбачено, згідно з даним договором Виконавець виставляє рахунок на оплату в сумі 10000,00 грн., в тому числі ПДВ 1666,67 грн.

п. 3.2. Договору, передбачено, у відповідності з даним договором, Замовник здійснює попередню оплату в сумі 70% на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання зазначеного договору, тобто 7000,00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було перераховано на рахунок позивача суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання за договором про надання послуг №4 від 22.08.2008 року, виконав у повному обсязі, про що також свідчить накладна №4 від 01.10.2008 року на суму 8064,00 грн, яка скріплена підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. (а.с. 11)

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію №1 про сплату 10000,00 грн. заборгованості за надані позивачем послуги, на виконання умов договору №4 від 22.08.2008 року.

Відповідач зазначену претензію отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, проте на неї не відреагував та заборгованість не сплатив.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуги одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням друої сторони (замовника) надати послуги, яка споживачється в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1. ст. 902 Цивільного кодексу України, Виконавець повинен надати послугу особисто.

Положеннями ч.1. ст. 903 ЦК України, передбачено, Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 10000,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства Харківської облспоживспілки "Краснокутський ринок" (62002, Харківська область, с.м.т. Краснокутськ, вул. Перемоги, буд. 27, ЄДРПОУ 22666662) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (61064, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2, МФО 351533, ХГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" відділення №73 в м.Харкові, код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 10000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/148-10 складено та підписано 20.12.2010 року.