Рішення № 12956225, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/10913.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Інтелбуд” До Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм”

Пропро стягнення 51 119,01 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаКлокун Т.Г.

Від відповідача Селіфанов В.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтелбуд” звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм” про стягнення 51 119,01 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2010 р. порушено провадження у справі № 58/109, призначено розгляд справи на 22.10.2010 р.

22.10.2010 р. розгляд справи не відбувся, у зв‘язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. розгляд справи призначено на 10.11.2010 р.

09.11.2010 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 10.11.2010 р. представники сторін з‘явились. На виконання вимог ухвали суду від 29.09.2010 р. представник позивача надав суду витребувані судом документи.

З метою витребування додаткових документів по справі, розгляд справи 10.11.2010 р. відкладався.

26.11.2010 р. розгляд справи не відбувся, у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою суду від 06.12.2010 р. розгляд справи було призначено на 13.12.2010 р.

У судове засідання призначене на 13.12.2010 р. з’явилися представники сторін. Позивач підтримав позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, про що зазначив у своєму відзиві від 09.11.2010 р. та додаткових обґрунтувань на відзив від 26.11.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтелбуд” (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм” (орендар) був укладений договір оренди (надалі - договір).

Згідно пункту 1.2 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування на умовах оренди частину приміщення, яке розташоване: вул. Золотоустівська, 44/22, м. Київ, площею 68,8 кв.м. (об'єкт).

Об'єкт оренди передається орендарю відповідно до цього договору з наданням права на його використання для розміщення аптеки.

Відповідно до п. 3.1 договору цей договір вступає в силу та з моменту його підписання і діє до 30.09.2009 р.

Відповідно до п. 3.3 договору цей договір вважатиметься поновленим на той же строк за умови відсутності відповідних письмових заперечень орендодавця або заяви орендаря про небажання продовжувати договірні відносини протягом 1 місяця після закінчення строку оренди.

Поновлення цього договору в порядку, передбаченому п. 3.3 договору цього договору, може здійснюватись неодноразово, але загальний строк користування об'єктом оренди за цим договором не може перевищувати максимального строку, в межах якого не є обов'язковим нотаріальне посвідчення договорів оренди нерухомого майна відповідно до законодавства України (п. 3.4 договору).

З урахуванням зазначених умов сторони додатковою угодою від 30.09.2009 р. продовжили термін дії договору до 29.09.2010 р.

Відповідно до п. 4.1 договору орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти об'єкт оренди у володіння та користування орендарю протягом 1 місяця з моменту вступу цього договору в силу.

Факт передачі об'єкта оренди орендарю підтверджується актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 4.2 договору).

На виконання договору позивач передав відповідачу об’єкт оренди зазначений у договорі, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2007 р.

Згідно з п. 5.1 договору орендар зобов'язаний регулярно вносити орендодавцю орендну плату за користування об'єктом оренди, а також компенсувати всі документально підтверджені витрати на оплату комунальних послуг (постачання холодної води) та електроенергії, а також компенсувати витрати пов'язані з внесенням плати за землю у погодженому розмірі.

Згідно з п. 5.2 договору орендна плата за користування об'єктом оренди нараховуються і вноситься орендарем протягом усього строку оренди, а також до дня фактичного повернення об'єкту оренди у зв'язку із припиненням договору.

Розмір місячної орендної плати визначається за відповідно до додатку № 1 від 01.10.2007 р. до договору (п. 5.3 договору).

Відповідно до додатку № 1 договору договірна ціна за перший місяць складає 12 625,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 30.12.2008 р. сторони встановили розмір орендної плати з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. в сумі 19 250,00 грн., а з 01.01.2010 р. - відновити розрахунок орендної плати згідно з формулою обумовленою додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 5.5 договору орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем щомісячно у грошовій формі до 5 числа поточного місяця, шляхом перерахування відповідної суми у національній валюті України на банківський рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 9.4 сторони погоджуються, що орендар має право відмовитись від цього договору з будь-якої причини за умови письмового повідомлення орендодавця про це не пізніше, ніж за один місяць. В такому випадку цей договір вважається припиненим з моменту закінчення місячного терміну після отримання орендодавцем відповідного повідомлення, якщо більш тривалий термі не визначений орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач направив позивачу лист з повідомленням від 09.07.2010 р. про припинення договору, який позивач отримав 12.07.2010 р., таким чином зважаючи на п. 9.4 договору, останній є припиненим через місяць після отримання листа позивачем, тобто з 12.08.2010 р.

За твердженнями позивача, відповідач заборгував позивачу орендну плату у сумі 27 368,37 грн. (за липень 2010 р. - 19 732,88 грн, з 01.08.2010 р. по 12.08.2010 р. - 7 635,49 грн.).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідач проти позову заперечив з підстав того, що 02.07.2010 р. орендуєме приміщення було залите не з його вини і відповідач не мав можливості користуватися приміщенням, крім того, відповідач зазначає, що 16.07.2010 р. повернув ключі від приміщення позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту, підписаного завідуючою аптекою № 7 Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм” та заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм”, 02.07.2010 р. відбулось затоплення приміщення, яке розташоване: вул. Золотоустівська, 44/22, м. Київ, каналізаційною водою. До акту додається фотографії пошкодженого майна.

Судом зазначений акт не визнається як доказ звільнення відповідача від сплати орендної плати, оскільки при складані даного акту відповідачем не було запрошено представника орендодавця.

Крім того, з довідки Колективного житлово-комунального підприємства “Агропромбудіндустрія” від 18.11.2010 р. № 155 вбачається, що КЖКП “Агропромбудіндустрія” є балансоутримувачем і проводить технічне обслуговування житлового будинку № 44/22 по вул. Золотоустівська, і за період з 01.07.2010 р. по час вкладання цієї довідки у нежилих приміщеннях за адресою: вул. Золотоустівська, 44/22, м., в тому числі і в нежилому приміщенні площею 68,8 кв.м. за вищевказаною адресою, аварій інженерних мереж (тепло-, водопостачання та каналізація) та сантехнічного обладнання не було, звернень користувачів цих приміщень з приводу аварій до КЖКП “Агропромбудіндустрія” не надходило.

Оскільки п. 5.2 договору передбачено, що орендна плата за користування об'єктом оренди нараховуються і вноситься орендарем протягом усього строку оренди, а також до дня фактичного повернення об'єкту оренди у зв'язку із припиненням договору, суд вважає правомірним нарахування позивачем орендної плати за липень 2010 р. та з 01.08.2010 р. по 12.08.2010 р.

Проте, зважаючи на те, що відповідач надав докази часткової сплати орендної плати за липень у сумі 9 599,81 грн., а саме за період з 01.07.2010 р. по 15.07.2010 р. (платіжне доручення № 9162 від 24.11.2010 р.), заборгованість відповідача по орендній платі склала 17 768,56 грн. (27 368,37 - 9 599,81).

          Відмова відповідача сплачувати орендну плату за період з 16.07.2010 р. по 12.08.2010 р. посилаючись на те, що ним були повернуті ключі від приміщення позивачу, судом не приймається, оскільки договором не передбачене повернення ключів від об'єкту оренди на першу вимогу орендодавця, отже відповідач не зобов'язаний був віддавати ключі позивачу до повернення об'єкту оренди.

          Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі у сумі 17 768,56 грн. грн. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

          Відповідно до п. 5.6 договору розмір компенсації витрат по внесенню плати за землю, що підлягає сплаті орендарем, визначається із загальної суми зазначених платежів орендодавця щодо земельної ділянки, на якій розташована будівля з приміщення орендодавця, пропорційно площі об'єкта оренди у приміщенні орендодавця.

          Позивач надав суду докази сплати ним земельного податку за 2009 та 2010 роки.

          Таким чином, відповідно до розрахунку позивача перевіреним та визнаним судом як належний, стягненню з відповідача підлягають 1 943,82 грн. компенсації витрат по внесенню плати за землю, нарахованих позивачем за період 01.01.2009 р. по 12.08.2010 р.

          Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 20 719,52 грн. пені за порушення строків повернення об'єкта оренди, 892,79 грн. пені, 194,51 грн. 3 % річних.

          Відповідно до п. 9.6 договору орендар повертає об'єкт оренди орендодавцю протягом 3 днів з моменту закінчення строку оренди або припинення цього договору з інших підстав.

          Відповідно до п. 8.3 договору у випадку порушення орендарем строків повернення об'єкта оренди після закінчення строку оренди або припинення договору оренди з інших підстав орендар повинен сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі 3 % від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення.

          Матеріали справи свідчать про те, що відповідач листом від 09.07.2010 р. звертався до позивача з проханням призначити дату та час повернення орендованого приміщення з підписанням акту про таке повернення.

          Натомість позивач не підписав з відповідачем акту повернення об'єкту оренди, а 16.07.2010 р. відповідач повернув ключі від приміщення позивачу, що підтверджується розпискою від 16.07.2010 р. директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелбуд” про отримання від директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм” ключів від приміщення об'єкту оренди.

          Таким чином, твердження позивача щодо ухилення відповідачем від повернення об'єкту оренди є безпідставними, а тому суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 20 719,52 грн. пені за порушення строків повернення об'єкта оренди.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені, передбачений обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору за прострочення внесення орендної плати за користування об'єктом оренди та/або компенсації плати за землю орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за розрахунком позивача перевіреним судом, суд дійшов висновку що стягненню підлягають 892,79 грн. пені, 194,51 грн. 3 % річних.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 22911541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелбуд” (02139, м. Київ, вул. Златоустівська, 44/22, код ЄДРПОУ 31055835), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 17 768,56 грн. (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 56 коп.) основного боргу, 1 943,82 грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок три гривні 82 коп.) плати за землю, 892,79 грн. (вісімсот дев’яносто дві гривні 79 коп.) пені, 194,51 грн. (сто дев’яносто чотири гривні 51 коп.) 3 % річних, 207,99 грн. (двісті сім гривень 99 коп.) державного мита, 96,02 грн. (дев’яносто шість гривень 02 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст складено: 17.12.2010