Рішення № 12956216, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/40913.12.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС»

Простягнення 145593,89 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Гаркавенко С.В., дов. № ДО7-2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.

Від відповідача: Титаренко О.Є., дов. № 110/905-259 від 04.02.2010 р.

Хоменко А.М., дов. № 110/905-49 від 14.01.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС»про стягнення 117860, 62 грн. основного боргу, 21912, 31 грн. інфляційної складової боргу та 5820, 96 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1310007 від 14.12.2007 р. щодо оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою суду від 30.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/409 та призначено її розгляд на 27.09.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду витребувані документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив зупинити провадження у даній справі до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва справи № 2а-851/2010 та справи № 2а-57/09 про визнання недійсними з моменту прийняття або такими, що підлягають скасуванню, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлювались тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Заперечуючи проти задоволення заявленого клопотання, представник позивача повідомив суду, що зазначені справи вже вирішені Шевченківським районним судом міста Києва, проте доказів у підтвердження цього надати не зміг.

Враховуючи наведене, з метою з’ясування, які саме розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) застосовувалися при нарахуваннях позивачем відповідачу з послуги у даному спорі, а також чи не оскаржуються ці розпорядження на даний час у судовому порядку, у судовому засіданні 27.09.2010 р. була оголошена перерва до 9 год. 25 хв. 11.10.2010 р.

У судовому засіданні 11.10.2010 р. представник позивача повідомив суду, що у період з листопада 2008 року до серпня 2010 р. нарахування відповідачу проводились згідно з розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643, № 520, № 1192 та №1333.

Представник відповідача, стверджуючи, що чинність зазначених розпоряджень є предметом розгляду Шевченківського районного суду міста Києва у справах № 2а-851/2010 та № 2а-57/09, заявив клопотання про витребування у зазначеного судового органу інформації щодо цих справ.

Розглянувши зазначене клопотання, суд його задовольнив.

Беручи до уваги вищевказані обставини, зважаючи на необхідність витребування доказів, потрібних для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 11.10.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 25.10.2010 р., витребувано шляхом направлення судового запиту у Шевченківського районного суду міста Києва інформацію та відповідні процесуальні документи у підтвердження запитуваної інформації щодо того, які розпорядження Київської міської державної адміністрації є предметом розгляду у справах Шевченківського районного суду міста Києва № 2а-851/2010 та № 2а-57/09; чи вирішено по суті справи Шевченківського районного суду міста Києва № 2а-851/2010 та № 2а-57/09 та чи набрали законної сили рішення у справах Шевченківського районного суду міста Києва № 2а-851/2010 та № 2а-57/09.

Представник позивача у судове засідання 25.10.2010 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Шевченківський районний суд міста Києва витребувану Господарським судом міста Києва інформацію станом на 25.10.2010 р. не надав.

З метою здійснення повторного судового запиту до Шевченківського районного суду міста Києва, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника позивача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 25.10.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 08.11.2010 р.

У судовому засіданні 08.11.2010 р. суд оголосив про те, що через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 01.11.2010 р. від Шевченківського районного суду міста Києва надійшла інформація про те, що справа № 2а-57/09 за адміністративним позовом Кулі В.І. до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання актів невідповідними законодавству 27.02.2009р. направлена до Київського апеляційного адміністративного суду для розгляду в апеляційному порядку, і станом на 27.10.2010 р. до суду не поверталася.

У зв’язку з вищенаведеним, представником відповідача було заявлене клопотання про направлення судового запиту до Київського апеляційного адміністративного суду з метою витребування інформації стосовно того, чи переглянута в апеляційному порядку справа № 2а-57/09 за адміністративним позовом Кулі В.І. до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання актів невідповідними законодавству.

Також представником відповідача було надано суду клопотання про зупинення провадження у даній справі № 37/409 до вирішення питання з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 520 від 29.04.2009 р.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Суд повідомив, що клопотання про зупинення провадження буде вирішено в процесі розгляду справи.

Клопотання відповідача про витребування доказів судом було задоволено.

Враховуючи наведене, з метою здійснення судового запиту до Київського апеляційного адміністративного суду, суд відклав розгляд даної справи до 22.11.2010 р.

У судовому засіданні 22.11.2010 р. представник відповідача заперечив проти розгляду даної справи без надання інформації Київським апеляційним адміністративним судом, у зв’язку з чим заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги клопотання представника відповідача та з метою витребування у позивача довідки про стан розрахунків, оголосив перерву в судовому засіданні до 29.11.2010 р.

Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 29.11.2010 р. від Київського апеляційного адміністративного суду надійшла інформація на судовий запит, про те, що адміністративна справа № 2а-57/09 надійшла до Київського адміністративного суду 04.02.2010 р. та в порядку черговості 02.11.2010 р. передана судді-доповідачу Парінову А.Б. Станом на 25.11.2010 р. по справі № 2а-57/09 відповідно до вимог статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України вирішується питання про відкриття апеляційного провадження .

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав суду довідку про надходження коштів з якої стало відомо про часткове погашення відповідачем основного боргу за спожиту теплову енергію.

Представник відповідача у даному судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмові заперечення на позовну заяву.

У судовому засіданні 29.11.2010 р. судом було оголошено перерву до 13.12.2010 р. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 13.12.2010 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав усні заперечення відповідача на позовну заяву.

Представник відповідача повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС»(споживач) був укладений договір № 1310007 від 14.12.2007 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 1310007 від 14.12.2007 р. передбачено, що абонент зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до звертання-доручення про укладення договору вбачається, що постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання здійснюється для житлового будинку за адресою просп. Бажана, 26. Облік споживання теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

В додатку 2 до договору № 1310007 від 14.12.2007 р. визначені тарифи та порядок розрахунків за теплову енергію.

Пунктом 1 додатку до договору встановлено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводиться з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації , затвердженими Розпорядженнями КМДА.

Пунктом 1 додатку до договору встановлено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводиться з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації , затвердженими Розпорядженнями КМДА.

Відповідно до пункту 4 даного додатку дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку –по 25 число поточного місяця.

Дат подання споживачем постачальнику звіту по фактичному споживанню теплової енергії –не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 9 зазначеного додатку передбачено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-2 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 даного додатку встановлено, що споживач забезпечує не пізніше10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 1310007 від 14.12.2007 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2008 р. до 01.08.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 117860,62 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами споживання та відомостями обліку теплової енергії.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 117860,62 грн. основного боргу, 21912,31 грн. інфляційної складової боргу та 5820,96 грн. трьох відсотків річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1310007 від 14.12.2007 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 117860,62 грн. грн. за спожиту теплову енергію відповідач у встановлений договором строк та у повному обсязі не виконав.

Позивач у судовому засіданні 29.11.2010 р. надав довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію від Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС», з якої вбачається, що відповідачем 30.09.2010 р. був частково погашений основний борг у розмірі 3269,52 грн. після порушення провадження у справі, тому провадження в цій частині боргу підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, на справу № 20-57/09 за адміністративним позовом Кулі В.І. до Київського міського голови про визнання недійсними актів, якими були затверджені тарифи на теплову енергію і послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та водовідведення, суд визнає необґрунтованим, оскільки з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що судові рішення про визнання даних розпоряджень протиправними та їх скасування не набрали законної сили та оскаржуються в судах апеляційної інстанції.

Твердження відповідача про те, що позивачем було неналежним чином виконано свої зобов’язання за договором, оскільки визначена в додатку № 1 кількість гігакалорій, яка заявлена по договору, не відповідає фактичним надходженням, що призвело до значного зниження температури для опалення та гарячої води та є підставою для здійснення перерахунку вартості також є безпідставним, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували б викладені ним обставини.

Твердження відповідача про те, що він лише забезпечує сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, а не саму їх сплату, в підтвердження чого посилається на пункт 10 додатку № 2 до договору № 1310007 від 14.12.2002 р. та договір № 637 від 01.05.2001 р. укладений між КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр»та КП з експлуатації та ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС», за яким мало здійснюватися розщеплення та перерахування комунальних платежів населення на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг, не є підставою для відмови у позові, оскільки за договором № 1310007 від 14.12.2002 р. зобов’язаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 114591,10 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС»суми основного боргу у розмірі 114591,10 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 21912, 31 грн. інфляційної складової боргу за період з листопада 2008 р. до липня 2010 р. та 5820, 96 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1310007 від 14.12.2007 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що індекс інфляції у квітні, травні, червні та липні 2010 становив 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8% відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК «Київенерго».

У зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційної складової боргу відповідно до якого стягненню з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС»підлягають 19502,68 грн. інфляційної складової боргу.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 19502,68 грн. інфляційної складової боргу та 5820,96 грн. річних відсотків.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «ЖИТЛО-СЕРВІС»(01004, м. Київ, Крутий узвіз, 3, ідентифікаційний код 31025659) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 114 591 (сто чотирнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто одну) грн. 10 коп. основного боргу, 19 502 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот дві) грн. 68 коп. інфляційної складової боргу, 5 820 (п’ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 96 коп. трьох відсотків річних, 1 399 (одна тисяча триста дев’яносто дев’ять) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 3269,52 грн. основного боргу припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.